Постанова 4873 № 910/7860/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" грудня 2021 р. Справа№ 910/7860/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Руденко М.А. суддів: Барсук М.А. Пономаренка Є.Ю. при секретарі Реуцькій Т.О. За участю представників: від позивача : Інатов А.В. (довіреність від 15.01.2021 №2) від відповідача: Костенко М.І. (ордер серія АА №1140012 від 13.10.2021 ) розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕН ДІСТРІБЮШН» на рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2021 у справі №910/7860/21 (суддя Курдельчук І.Д.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РИФ» до товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕН ДІСТРІБЮШН» про стягнення 109 210,36 грн., В С Т А Н О В И В: Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 109 210,36 грн. за поставлений за договором поставки № 02/08 від 02.08.2019, але неоплачений товар. Крім того у позові позивач навів орієнтовний розрахунок судових витрат (понесених позивачем та очікуваних судових витрат позивача) які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Так, позивач зазначив про те, що на час подання позову ним понесені наступні судові витрати: 2 270,00 грн. - судовий збір за подачу до суду позовної заяви майнового характеру та 7 000,00 грн. витрат на оплату послуг за договором про надання правової допомоги № 01-07-05/21 від 07.05.2021, а у разі призначення справи з викликом сторін у судові засідання у господарському суді міста Києва він очікує понести витрати з розрахунку 3 500,00 грн. за кожне засідання. У відзиві на позов відповідач проти задоволення позову заперечив пославшись на те, що товар, стягнення плати за який є предметом цього позову, відповідач не приймав, що підтверджується відсутністю оригіналів первинних документів, додатково пославшись на те, що у надані позивачем товарно-транспортні та видаткові накладні оформлені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так як зміст вказаних документів не дає можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції з боку відповідача та встановити їх повноваження на отримання товару. Крім того у відзиві на позов відповідач навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу та становлять 9 000,00 грн. Рішенням господарського суду міста Києва від 07.09.2021, повний текст якого складений 07.09.2021, у справі № 910/7860/21 позов задоволено повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 109 210,36 грн. заборгованості, 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2 270,00 грн. судового збору. Розглядаючи спір сторін по суті, суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті поставленого позивачем за спірним договором товару у визначеній позивачем сумі. Щодо заперечень відповідача проти позову суд першої інстанції зазначив, що дії представників відповідача свідчать про намагання ухилитись від прийнятого на себе за спірним договором обов`язку щодо оплати отриманого товару, що підтверджується тим, що: - позивачем до суду надано оригінали відповідних товарно-транспортних накладних № 399 від 03.02.2021; № 579 від 18.02.2021; № 808 від 08.03.2021, а ненадання оригіналів видаткових накладних позивач поясним тим, що вказані оригінали після прийняття товару відповідачем на адресу позивача повернуті не були. В той же час на електронну пошту позивача з електронної адреси відповідача, яка вказана у спірному договорі, надіслано копії підписаних видаткових накладних, копії яких позивачем надано суду; - заперечення відповідача зводяться до того, що останній заперечує факт поставки товару так як у позивача відсутні оригінали первинних документів, які підтверджують факт купівлі товару, якими є видаткові накладні, а товарно-транспортними накладними підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару; - надані позивачем товарно-транспортні накладні № 399 від 03.02.2021, № 579 від 18.02.2021 та № 808 від 08.03.2021 містять відомості про вантаж, найменування якого збігається з найменуванням товару, що вказаний у світлокопіях відповідних видаткових накладних, а у графі «Документи з вантажем» кожної з таких накладних містяться відомості про те, що разом з вантажем вантажоодержувачу передано відповідну видаткову накладну та декларацію виробника; - крім того, у матеріалах справи наявні нотаріально посвідчені заяви свідків - водіїв ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), які підтверджують факт доставки одержувачу (відповідачу) товару та розвантаження працівниками складу останнього товару за адресою місцезнаходження відповідача за накладними № 399 від 03.02.2021 та № 808 від 08.03.2021. Задовольняючи заяву позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн., суд першої інстанції встановив, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи. 15.09.2021 до господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просив ухвалити додаткове рішення та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. Додатковим рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2021, повний текст якого складений 27.09.2021, у справі № 910/7860/21 заяву товариства з обмеженою відповідальністю «РИФ» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/7860/21 задоволено повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись з судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕН ДІСТРІБЮШН» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2021 у справі №910/7860/21 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оспорюване рішення ухвалено при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права. У обґрунтування вказаної позиції відповідач послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на те, що наданим позивачем документами не підтверджується факт поставки товару на заявлену до стягнення суму так як: - надані позивачем товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» оскільки у них не зазначено, ні ПІБ, ні посади підписантів; - подані позивачем заяви свідків не можуть бути прийняті судом як докази оскільки вони подані з порушенням ст. 80 ГПК України, та, відповідно до ст.ст. 87-88 ГПК України, не є первинними документами, а отже не можуть підтверджувати факт наявності боргу. Крім того відповідач зауважив на тому, що ним до відзиву на позов було додано Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2020 по 10.06.2021 за яким за даними відповідача заборгованість на користь відповідача становить 434 014,40 грн., проте суд першої інстанції вказаному акту оцінки не надав. Крім того, у апеляційній скарзі на рішення відповідач навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу та становлять 9 000,00 грн., які відповідач просить стягнути з позивача. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕН ДІСТРІБЮШН» на рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2021 у справі №910/7860/21 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів про сплату судового збору, подання до суду відповідної заяви про усунення недоліків. Роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту. Також, не погоджуючись із додатковим рішенням товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕН ДІСТРІБЮШН» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2021 у справі № 910/7860/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити. Крім того у апеляційній скарзі на додаткове рішення відповідач навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу та становлять 3 000,00 грн. які відповідач просить стягнути з позивача. Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 22.10.2021 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕН ДІСТРІБЮШН» на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2021 у судовій справі № 910/7860/21 передано раніше визначеному автоматизованою системою складу суду. 25.10.2021 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду скаржником на виконання вимог ухвали суд про залишення апеляційної скарги без руху було подано заяву про усунення недоліків. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕН ДІСТРІБЮШН» на рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2021 та на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2021 у справі №910/7860/21, призначено справу до розгляду на 07.12.2021 об 11 год. 00 хв. 16.11.2021 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційні скарги на рішення та на додаткове рішення в яких позивач, з посиланням на те, що: - факт поставки позивачем відповідачу спірного товару підтверджений належним та допустимими доказами, а саме оригіналами товарно-транспортних накладених та світлокопіями видаткових накладних, які позивачем були отримані з електронної адреси відповідача, яка зазначена у спірному договорі, а також заявами свідків та податковими накладними; - посилання відповідача на порушення позивачем строку подання заяв свідків є необґрунтованими, так як вказані заяви були позивачем отримані вже після подачі позовної заяви, а їх подання було зумовлено саме позицією відповідача, яка була ним викладена у відзиві на позов; - відповідачем не надано переконливих доказів щодо неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу, особливо враховуючи те, що самим відповідачем у відзиві на позов заявлено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн., просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення та до додаткове рішення - без змін. Крім того у відзиві на апеляційні скарги позивач навів орієнтовний розрахунок судових витрат (понесених позивачем та очікуваних судових витрат позивача), які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Так, позивач зазначив про те, що ним понесені судові витрати в сумі 10 000,00 грн. (витрати на професійну правничу допомогу), а також він очікує понести судові витрати у зв`язку з призначенням справи до розгляду з викликом сторін у судові засідання у Північному апеляційного господарського суді із розрахунку 3 500,00 грн. за кожне засідання та про те, що, в порядку ч. 1 ст. 221 ГПК України, підтвердження понесення позивачем додаткових витрат будуть подані додатково. У судовому засіданні, 07.12.2021 року представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 02.08.2019 позивач як постачальник та відповідач як покупець уклали договір поставки №02/08 (далі договір) в п. 1.1 якого погодили, що на умовах даного договору постачальник зобов`язується поставити покупцю у власність товари - кондитерські вироби власного виробництва (далі Товар), у кількості, асортименті та по цінам, узгодженим сторонами, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. (а.с.18 т.1) Зі змісту договору слідує, що його сторонами підписано з протоколом розбіжностей. При цьому, згідно з наданим позивачем протоколом узгодження розбіжностей до договору від 02.08.2019 сторони не дійшли згоди щодо п.п. 2.1, 2.2, 2.5, 3.1.3 та 3.2 Договору. (а.с.20 т.1) За змістом п. 1.2 договору ціна Договору визначається як сума вартості всього Товару, поставленого та оплаченого протягом дії цього договору. Поставка Товару здійснюється постачальником на умовах терміну «DDP» - згідно з міжнародними правилами ІНКОТЕРМС в редакції правил 2010 року за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 11/2 (п. 2.3 Договору). Згідно з п. 2.6 договору приймання-передача Товару оформлюється сторонами шляхом підписання видаткових накладних. У випадку виявлення під час приймання недостач, невідповідності замовленому асортиментному переліку Товару або явних пошкоджень Товару/упаковки. Покупець складає Акт недовкладення або Акт псування Товару. Покупець має право не приймати Товар, що не відповідає умовам, критеріям, визначеним цим договором. Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на те, що ним на виконання умов Договору відповідачу поставлено Товар, що підтверджується підписаними позивачем та відповідачем видатковими накладними № 399 від 03.02.2021, № 579 від 18.02.2021 та № 808 від 08.03.2021, а також товарно-транспортними накладними № 399 від 03.02.2021, № 579 від 18.02.2021 та № 808 від 08.03.2021, проте відповідач вказаний товар не оплатив і заборгованість по його оплаті становить 109 210,36 грн.(а.с.45-47 т.1) На підтвердження факту поставки спірного товару позивачем до матеріалів справи додано оригінали вказаних вище товарно-транспортних накладних № 399 від 03.02.2021, № 579 від 18.02.2021, та № 808 від 08.03.2021, а також копії видаткових накладних № 399 від 03.02.2021, № 579 від 18.02.2021 та № 808 від 08.03.2021 на загальну суму 109 211,16 грн. При цьому, відсутність оригіналів видаткових накладних позивач пояснив тим, що вказані оригінали після прийняття товару відповідачем на адресу позивача повернуті не були, а їх світлокопії були направлені на електронну пошту позивача відповідачем з електронної адреси, яка вказана у Договорі. Крім того, позивачем на підтвердження факту поставки спірного товару до матеріалів справи додані: - укладені з перевізниками спірного товару договори-заявки № 03.02 від 03.02.2021, №18.02 від 18.02.2021, № 08.03 від 08.03.2021, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 31 від 04.02.2021, № 136 від 19.02.2021, № 65 від 09.03.2021 та рахунки фактури; (а.с.109-117 т.1) - заяви свідків - водіїв ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) у яких вказаними особами підтверджено факт доставки товарів за накладними № 399 від 03.02.2021 та № 808 від 08.03.2021 їх одержувачу (а.с.45,47 т.1), розвантаження працівниками складу товару за адресою місцезнаходження відповідача, а також повідомлено про те, що: працівнику складу були передані відповідні видаткові накладні, декларацію виробника та товаро-транспортні накладні; оригінали видаткових накладних повернуті не були; товар був прийнятий без зауважень щодо якості та кількості; - відповідні податкові накладні з доказами їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.(а.с.122-127 т.1) Щодо посилань відповідача на те, що подані позивачем заяви свідків не можуть бути прийняті судом як докази так як вони подані з порушенням ст. 80 ГПК України, колегія суддів зазначає про те, що станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом вказаних доказів не існувало, а необхідність їх отримання була зумовлена саме діями відповідача, які полягали у запереченні факту поставки відповідачем спірного товару. Відповідач проти отримання товару за вказаними накладними заперечив пославшись на відсутність оригіналів видаткових накладних та на те, що надані позивачем товарно-транспортні накладні не можуть бути належними доказами на підтвердження факту поставки товару так як, по-перше, накладні оформлені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки їх зміст не дає можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції з боку відповідача, встановити їх повноваження на отримання товару, а, по друге, товарно-транспортними накладними підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Суд першої інстанції критично оцінив доводи відповідача про неналежне обґрунтування поставки товару позивачем дійшовши висновку про недобросовісність відповідача як контрагента за господарським договором, що колегія суддів вважає вірним з огляду на наступне. Законодавство не містить вичерпного переліку первинних документів, які використовуються в бухгалтерському обліку для фіксації господарської операції. Основними видами первинних документів, які можуть бути складені на підтвердження господарської операції поставки товару, за практикою, що склалася на ринку купівлі-продажу/поставки товарів (робіт, послуг), є видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт приймання-передачі товару тощо. Вказаним спростовується посилання відповідача на те, що товарно-транспортними накладними підтверджується виключно операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. За змістом пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі Положення) господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Вимоги щодо оформлення первинних документів наведені у пункті 2.4 Положення, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5). Водночас, як вже зазначалось вище, у п. 2.4 Положення також зазначено про те, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. У пункті 33 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2019 у справі № 915/905/16, зокрема, зазначено, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи. Отже, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. З матеріалів справи слідує, що надані позивачем товарно-транспортні накладні не містять відомостей щодо посади та прізвища особи відповідача яка, брала участь у здійсненні господарської операції, а відтак, такі накладні не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню, та, відповідно, не можуть бути беззаперечним доказом факту поставки товару. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.12.2018 у справі № 915/878/16 зазначено, що для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати фактичне здійснення господарської операції, що повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі. Разом з тим судами попередніх інстанцій для з`ясування реальності господарської операції не встановлювалося чи має місце відображення операції з отримання товару у податковій звітності. За правовими висновками викладеними Верховним Судом у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій. Як встановлено вище, позивачем на підтвердження факту поставки відповідачу спірного товару до матеріалів справи додані укладені з перевізниками спірного товару договори-заявки на здійснення перевезення цього товару відповідачу, докази надання вказаними особами послуг з перевезення (акти приймання-передачі робіт), заяви свідків - водіїв, відповідні податкові накладні з доказами їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних. Отже, наданими позивачем доказами підтверджується логічна та вірогідна поведінка позивача у правовідносинах з відповідачем. При цьому, слід зазначити і про те, що підпис особи відповідача яка, брала участь у здійсненні господарської операції на товарно-транспортних накладених скріплений його печаткою. В той же час відповідач, зазначаючи про те, що спірні товарно-транспортні містять недоліки щодо їх складення, не заперечує проти того, що відтиски печатки на вказаних документах є відтисками печатки відповідача. Доказів того, що печатка відповідача вибула з його володіння в результаті злочинних дій третіх осіб, суду не надано, в той час як печаткою юридичної особи завіряється підпис уповноваженої особи. За таких обставин наявними у матеріалах справи документальними доказами підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару за товарно-транспортними накладними № 399 від 03.02.2021, № 579 від 18.02.2021, та № 808 від 08.03.2021 на загальну суму 109 211,16 грн., відповідачем суду не надано доказів оплати вказаного товару. Щодо наданого відповідачем Акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2020 по 10.06.2021 (а.с.65 т.1), за яким за даними відповідача заборгованість на користь відповідача становить 434 014,40 грн., колегія суддів зазначає про те, що відомості зазначені у вказаному акті не підтверджені відповідними первинними документами, з посиланнями на конкретні договори поставки по яким виникла заборгованість. У позові позивач просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 109 210,36 грн., що становить суму меншу, ніж вартість товару поставленого за спірними товарно-транспортними накладними. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори. Згідно до вимог ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У відповідності до ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 692 ЦК України обумовлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У п. 3.2 Договору сторони погодили, що оплата за Товар здійснюється шляхом попередньої оплати 100 % на розрахунковий рахунок постачальника на основі виставлених рахунків на замовлення покупця. Водночас, зі змісту наданого Договору слідує, що його сторонами підписано з протоколом розбіжностей, а згідно з наданим позивачем протоколом узгодження розбіжностей до Договору від 02.08.2019 сторони не дійшли згоди зокрема і щодо п. 3.2 Договору. За таких обставин, враховуючи положення ч. 1 ст. 692 ЦК України, товари, які постачались за товарно-транспортними накладними № 399 від 03.02.2021, № 579 від 18.02.2021, та № 808 від 08.03.2021, відповідач мав оплати в момент прийняття товару або підписання товаророзпорядчих документів на них, тобто в день підписання вказаних накладних. Таким чином, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 109 210,36 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. слід зазначити наступне. Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України). Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, а докази понесення таких витрат - до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву З матеріалів справи слідує, що у позові позивач навів орієнтовний розрахунок судових витрат (понесених позивачем та очікуваних судових витрат позивача) (а.с.1-5 т.1) які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Так позивач зазначив про те, що на час подання позову ним понесені наступні судові витрати: 2 270,00 грн. - судовий збір за подачу до суду позовної заяви майнового характеру та 7 000,00 грн. витрат на оплату послуг за договором про надання правової допомоги № 01-07-05/21 від 07.05.2021, а у разі призначення справи з викликом сторін у судові засідання у господарському суді міста Києва він очікує понести витрати з розрахунку 3 500,00 грн. за кожне засідання. До позову позивачем були додані відповідні докази на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу в сумі 7 000,00 грн. Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків для подання доказів понесення таких витрат. Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що: - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; - за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України). На підтвердження факту понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу ним до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії договору про надання правової допомоги № 01-07-05/21 від 07.05.2021, укладеного між позивачем як замовником та адвокатським бюро «Герман та партнери» як виконавцем, рахунку-фактури №42/21 від 07.05.2021 на суму 7 000,00 грн., платіжного доручення № 1037 від 11.05.2021 на суму 7 000,00 грн. та акту приймання-передачі наданих послуг від 14.05.2021. (а.с.23-28 т.1) Зі змісту укладеного між позивачем як замовником та адвокатським бюро «Герман та партнери» як виконавцем договору про надання правової допомоги № 01-07-05/21 від 07.05.2021 слідує, що: - замовник доручає, а виконавець бере на себе обов`язок здійснювати правовий захист інтересів замовника у господарському суді міста Києва за позовом замовника до відповідача (п. 1.1); - у відповідно до умов даного договору виконавець бере на себе наступні зобов`язання: складати проекти необхідних процесуальних документів, а саме: позовної заяви, заяв, пояснень, клопотань тощо; готувати, відправляти та отримувати адвокатські запити; всіма доступними законними засобами сприяти найшвидшому задоволенню вимог замовника, вказаних к п. 1.1 даного договору; на вимогу замовника виконавець зобов`язується повідомляти йому відомості про хід надання правової допомоги за цим договором (п. 2.1); - загальна вартість наданих послуг, які надаються за цим договором, становить суму вартості рахунків-фактур, які будуть виставлені виконавцем протягом дії даного договору (п. 3.1); - вартість послуг з ведення справи в суді першої інстанції становить 7 000,00 грн. без ПДВ; З наданого позивачем акту прийому-передачі наданих послуг від 14.05.2021 слідує, що загалом позивачу було надано такі послуги: 1) аналіз документів позивача для складення позовної заяви про стягнення заборгованості; 2) підбір нормативної бази для складення позовної заяви про стягнення заборгованості; 3) складення позовної заяви про стягнення заборгованості; 4) підготовка реквізитів для сплати судового збору; 5) друк, ксерокопіювання, завіряння документів, що додаються до позовної заяви; 6) направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача та до господарського суду міста Києва; 7) моніторинг подальшого руху справи. Платіжним дорученням № 1037 від 11.05.2021 позивач перерахував адвокатському бюро «Герман та партнери» 7 000,00 грн. Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу адвокатським бюро «Герман та партнери» послуг. Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У відзиві на позов відповідач зазначив про необґрунтованість витрат позивача на правничу допомогу, пославшись на те, що вказані витрати не є обґрунтованими та пропорційними до предмету спору, з урахуванням ціни позову, обсягу наданих послуг для складення та подачі позовної заяви до суду. Отже, відповідач заперечував проти стягнення з нього витрат на правову допомогу в цілому, разом з цим, конкретних заперечень щодо розподілу судових витрат, їх необґрунтованості чи недоведеності, не висував. Надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований, відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а відтак, суд першої інстанції цілком вірно задовольнив подану позивачем заяву та стягнув з відповідача на користь позивача 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Інших підстав для скасування рішення у апеляційній скарзі не наведено. Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 07.09.2021 у справі №910/7860/21, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на відповідача. Враховуючи відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн. також покладаються на відповідача. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖІ ЕН ДІСТРІБЮШН» на рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2021 у справі №910/7860/21залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2021 у справі №910/7860/21 залишити без змін.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

5. Матеріали справи №910/7860/21 повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст судового рішення складено 08.12.2021. Головуючий суддя М.А. Руденко Судді М.А. Барсук Є.Ю. Пономаренко