Постанова 4873 № 910/2391/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "19" жовтня 2021 р. Справа№ 910/2391/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Разіної Т.І. суддів: Тарасенко К.В. Іоннікової І.А. Секретар судового засідання: Безрадна А.Л. За участю представників учасників процесу: від позивача: не з`явився; від відповідача: не з`явився. Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 у справі №910/2391/21 (суддя Полякова К.В., м. Київ, повний текст складено 01.06.2021) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрімап-2019", Донецька обл., м. Краматорськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта", м. Київ, про стягнення 80 000,00 грн, За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,- ВСТАНОВИВ: Хід розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Стрімап-2019" (далі - позивач/ ТОВ "Стрімап-2019") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (далі - відповідач/ТОВ "Нова Пошта") про стягнення 80 000,00 грн завданої шкоди за втрачений вантаж за Договором про надання послуг з організації перевезення відправлень, експрес-накладна від 07.09.2020 № 59000554161409. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 позовні вимоги ТОВ "Стрімап-2019" задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Нова Пошта" на користь ТОВ "Стрімап-2019" 80 000,00 грн збитків, а також 2 270,00 грн витрат зі сплати судового збору. Короткий зміст заяви ТОВ "Стрімап-2019" про прийняття додатково рішення 17.05.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить стягнути з відповідач на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 у справі № 910/2391/21 заяву ТОВ "Стрімап-2019" задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Нова Пошта" на користь ТОВ "Стрімап-2019" 20 000,00 грн на правничу допомогу адвоката. Додаткове рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що заявлені позивачем до відшкодування на професійну правничу допомогу витрати у сумі 20 000,00 грн є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому підлягають задоволенню; при цьому відповідачем не було подано заперечень розміру заявлених до стягнення з останнього понесених витрат на професійну правничу допомогу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із прийнятим рішенням ТОВ "Нова Пошта" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 у справі № 910/2391/21 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в прийнятті додаткового рішення у справі № 910/2391/21. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що додаткове рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушення норм процесуального права, а саме - ст.ст. 126, 129, 238, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування ухваленого судового рішення на підставі ч. 1 ст. 277 ГПК України. Скаржник зазначає, що відповідача не було повідомлено про розгляд заяви позивача ухвалення додаткового рішення; заявлені витрати на професійну правничу допомогу не мають характер необхідних, а їх розмір не є розумним і виправданим та обґрунтованим, і, відповідно, просить зменшити їх розмір на 90%. Також скаржник у прохальній частині апеляційної скарги заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 у справі №910/2391/21. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи 22.07.2021 від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 у справі №910/2391/21- без змін. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача вказував на те, що додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Нова Пошта" у справі №910/2391/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2391/21. 07.07.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/2391/21. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/2391/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 07.09.2021. Однак, 07.09.2021 розгляд справи №910/2391/21 не відбувся. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 у справі №910/2391/21 розгляд апеляційної скарги призначено на 19.10.2021. Явка учасників процесу Представники сторін у судове засідання 19.10.2021 не зв`явилися, про причини неявки суд не повідомили про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень. Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від сторін через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило. Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від сторін клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін. Фактичні обставини справи встановлені судом апеляційної інстанції Як убачається з матеріалів справи, представництво інтересів позивача здійснювалося Адвокатським об`єднанням «Парадігм» на підставі Договору про надання правової та професійної правничої допомоги №05Л2020-ЮО від 05.11.2020 (далі - Договір), предметом якого є надання правової допомоги. Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець приймає на себе зобов`язання надавати клієнтові комплексну правову та професійну правничу допомогу з усіх питань юридичного характеру клієнта, включаючи захист, представництво або надати інші види правової та професійної правничої допомоги необхідні клієнту, незалежно від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Винагорода Адвокатського об`єднання за надання правової та професійної правничої допомоги включає гонорар та компенсацію фактичних витрат, пов`язаних з наданням правової та професійної правничої допомоги, відповідно до кількості прийнятих Адвокатським об`єднанням від клієнта доручень (п. 4.

1. Договору). Пунктом 4.8. Договору сторони погодили, що строк та порядок оплати гонорару за надану правову професійну правничу допомогу встановлюється письмовим дорученням до Договору. Якщо інший строк та порядок оплати оплати гонорару не встановлено письмовим дорученням, оплата гонорару здійснюється у безготівковій формі протягом 10 робочих днів з моменту передачі (отримання, направлення, надання, передання) клієнту, в порядку передбаченому п. 4.13. даного Договору, Звіту про виконання Договору про надання правової та професійної правничої допомоги у формі Звіту про надану правову та професійну правничу допомогу щодо відповідного Доручення. Після настання строку оплати гонорару за кожним окремим дорученням, сторони можуть підписати акт приймання-передачі наданої правої та професійної правничої допомоги. Сторони погодили, що акт приймання - передачі наданої правової та професійної правничої допомоги може бути складений за результатами завершення надання правої та професійної правничої допомоги за кількома Дорученнями. Компенсація фактично понесених витрат здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту передачі (отримання, направлення, надання, передання) клієнту, в порядку передбаченому п 4.13. даного Договору, Звіту про фактично понесені витрати на час виконання відповідного доручення. Клієнт має право на дострокове виконання своїх зобов`язань зі сплати гонорару та компенсації фактичних витрат виконавця у будь-якому розмірі, у т.ч. всієї суми, що не позбавляє виконавця обов`язку передати клієнту документи, щодо виконання відповідних доручень у строки та порядку визначеному в письмовому Дорученні або Договорі. Згідно з абз.2 п. 4.12. Договору сторони погодили, що складення зазначеного Звіту про надану правову та професійну правничу допомогу щодо відповідного доручення АО «Парадігм» та його погодження Клієнтом є підтвердженням співмірності вартості наданої правової та професійної правничої допомоги і достатнім доказом отримання Клієнтом повного (змісту) та обсягу наданої правової та професійної правничої допомоги на підставі відповідного Доручення у відповідності до очікувань Клієнта, а отже прийняття належного виконання відповідного Доручення. 05.11.2020 позивачем надано АО «Парадігм» Доручення №1 на надання правової та професійної правничої допомоги. Відповідно до п.п. "А", "В" Доручення №1, сторони узгодили, що предметом даного Доручення є надання правової та професійної правничої допомоги (послуги) пов`язаної з розгляду справи у суді першої інстанції. Умовами Доручення на надання правової та професійної правничої допомоги №1 від 05.11.2020 до Договору сторонами погоджено, що винагорода у формі гонорару за надання правової та професійної правничої допомоги, враховуючи складність необхідних клієнту видів послуг, буде сплачена у фіксованому розмірі - 20 000,00 грн, відповідно до погодженого сторонами Звіту про надану правову та професійну правничу допомогу. З дотриманням умов Договору, Дорученням №1 визначено порядок та строки сплати гонорару за надання правової та професійної правничої допомоги, а також орієнтовний перелік послуг, що можуть бути надані Адвокатським об`єднанням «Парадігм» для представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції. Сторони досягли домовленості про те, що клієнт здійснює розрахунок за професійну правничу допомогу, надану в рамках цього Доручення, протягом 90 днів з дня набрання законної сили рішенням суду (судовим рішенням), яким закінчено розгляд справи (п.10 Доручення). Як убачається із матеріалів справи, позивач у позовній заяві визначив орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20 000,00 грн. Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до розрахунків судові витрати позивача у зв`язку з розглядом у Господарським судом міста Києва справи №910/2391/21 складаються з сум, визначених у звіті про надану правову та професійну правничу допомогу ТОВ «Стрімап-2019» за дорученням №1 від 05.11.2020 до Договору про надання правової та професійної правничої допомоги №05Л2020-ЮО від 05.11.2020. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 у справі №910/2391/21 позов було задоволено. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Разом із тим, згідно із ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України ). Згідно із ст. 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу). Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України). Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19. Суд апеляційної інстанції зауважує, що у абз. 3 пункту 6.5 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Суд враховує те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13 липня 2010 року; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07 листопада 2013 рок Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Як зазначалось вище, позивач у позовній заяві визначив орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20 000,00 грн. З матеріалів справи вбачається, на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в сумі 20 000,00 грн в місцевому господарському суді позивачем надано: - копію Договору про надання правової та професійної правничої допомоги №05Л2020-ЮО від 05.11.2020; - копію Доручення № 1 на надання правової та професійної правничої допомоги від 05.11.2019; - копію звіту про надану правову та професійну правничу допомогу ТОВ «Стрімап-2019» за дорученням №1 від 05.11.2020 до Договору про надання правової та професійної правничої допомоги №05Л2020-ЮО від 05.11.2020. - свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1836 від 18.06.2012 на Прилипка Д.В.; посвідчення помічника адвоката Петракій Валерії Валеріївни №494 від 06.05.2019; посвідчення помічника адвоката Мух Антуана №493 від 06.05.2019; наказу № 3-К від 12.04.2019 про прийняття на роботу Мух А.; наказу № 4-К від 12.04.2019 про прийняття на роботу Петракій В.В. Проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн, колегія суддів вважає, що відображена у них інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи. Як вже зазначалось вище, відповідно до ч..ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України , у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що відповідачем заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не надавались. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. Враховуючи те, що місцевим господарським судом позов було задоволено повністю, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявлена до стягнення сума витрат є цілком обґрунтованою. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених скаржником у апеляційній скарзі У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав. Колегія суддів враховує, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (див. висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 ). Суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи скаржника зводяться до незгоди із заявленим позивачем розміром витрат на правову допомогу, що по своїй суті є заявою про зменшення таких витрат. Однак, оскільки відповідної заяви ТОВ "Нова Пошта" не подало до суду першої інстанції, викладені в апеляційній скарзі доводи не можуть братись до уваги. Посилання заявника апеляційної скарги про те, що останнього не було повідомлено про розгляд заяви позивача щодо прийняття додаткового рішення, у зв`язку з чим, відповідач був позбавлений можливості подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на наступне. Як убачається із матеріалів справи, копію ухвали Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 про призначення заяви ТОВ "Стрімап-2019" про ухвалення додаткового рішення у даній справі було надіслано ТОВ "Нова Пошта" на адресу, вказану позивачем у позовній заяві, яка також за адресою місцезнаходження відповідача: 03036, м. Київ, Столичне Шосе, буд. 103, корп. 1, пов. 9 та отримано відповідачем (Чабан А.В.) 25.05.2021, що підтверджується поштовим поверненням з трек-номером 01054 7769851 (т. 1, а.с.232). Крім того, позивачем було направлено на адресу відповідача (03036, м. Київ, Столичне Шосе, буд. 103, корп. 1, пов. 9) примірник заяви про ухвалення додаткового рішення з додатками до неї, про що свідчить фіскальний чек Укрпошти №21560042665, накладна Укрпошти №21560042665 та опис вкладення ( т.1, а.с. 135-229). Така ж адреса вказувалась самим відповідачем у поданій до суду апеляційній скарзі. Статтею 12 ГПК України визначені права та обов`язки учасників справи, зокрема: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Враховуючи вище викладене та факт обізнаності відповідача про розгляд заяви ТОВ "Стрімап-2019" про ухвалення додаткового рішення у даній справі, відповідач не був позбавлений можливості подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, зокрема, на електронну адресу місцевого господарського суду. Доводи ТОВ "Нова Пошта" про те, що Господарський суд міста Києва з огляду на положення ч. 8 ст. 129 ГПК України, яка має бути застосована у взаємозв`язку із ч. 1 ст. 221 ГПК України, у резолютивній частині свого рішення від 13.05.2021 повинен був згідно із п. 5 ч. 6 ст. 238 ГПК України вказати про признання судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час та місце його проведення тощо, є власним трактуванням відповідачем норм ГПК України. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні. Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що додаткове рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 у справі №910/2391/21, та, відповідно, апеляційна скарга "Нова Пошта" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Розподіл судових витрат Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 у справі №910/2391/21 покладаються на скаржника. Так, суддя Тарасенко К.В. з 22.10.2021 по 05.11.2021 перебувала у відпустці; суддя - Іоннікова І.А., з 23.10.2021 по 01.11.2021 перебувала у відпустці, головуючий суддя (суддя - доповідач) - Разіна Т.І. з 08.11.2021 по 12.11.2021 перебувала у відпустці. Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 244, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 у справі №910/2391/21 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу №910/2391/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складений та підписаний суддями - 15.11.2021 (після виходу суддів Разіної Т.І., Іоннікової І.А. та Тарасенко К.В. із відпусток). Головуючий суддя Т.І. Разіна Судді К.В. Тарасенко І.А. Іоннікова