Постанова 4808 № 351/2802/19

Справа № 351/2802/19 Провадження № 22-ц/4808/548/21 Головуючий у 1 інстанції Калиновський М. М. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О. суддів: Пнівчук О.В., Василишин Л.В., за участю секретаря Єлісевич О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства Прометей на рішення Снятинського районного суду, ухвалене суддею Калиновським М.М. 15 січня 2021 року в м. Снятині у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Прометей, третя особа: державний реєстратор виконавчого комітету Печеніжинської селищної ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області Чемерис Уляна Михайлівна, про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та скасування запису про інше речове право, в с т а н о в и в: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Фермерського господарства Прометей, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - державний реєстратор виконавчого комітету Печеніжинської селищної ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області Чемерис У.М., про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та скасування запису про інше речове право. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачу на праві власності належить земельна ділянка площею 0,8885 га, кадастровий номер 2625280300:01:001:0429, яка знаходиться на території Балинцівської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 10.06.2008 року між позивачем та ФГ Прометей було укладено Договір оренди даної земельної ділянки строком на 10 років; орендна плата 1,5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. У 2016 році, за два роки до закінчення терміну оренди, при виплаті орендної плати позивачу та іншим пайовикам, представники ФГ Прометей вимагали державні акти, паспорти та ідентифікаційні коди, давали підписувати невідомі документи, не узгоджуючи з орендодавцями ні термінів оренди, ні відсоткової ставки, ні пролонгації, ні суборенди. Під час виплати орендної плати у 2017 році пайовикам представниками ФГ Прометей були надані копії додаткової угоди (без дати та підпису зі сторони позивача) та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №86592669 від 08.05.2017 року, з яких йому стало відомо, що 11.10.2016 року між ним та ФГ Прометей була укладена додаткова угода б/н до Договору оренди землі від 10.06.2008 року, зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 20290408 від 03.05.2017 року державним реєстратором виконавчого комітету Печеніжинської селищної ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області Чемерис У.М. на оренду його земельної ділянки, яка продовжувала строк дії основного договору оренди на 15 років з правом пролонгації; орендна плата 4% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в рік в натуральній формі. Позивач також звертався до державного реєстратора із заявою щодо вищевказаної земельної ділянки та отримав Інформацію (витяг) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №192126790 від 09.12.2019 року, в якому підтверджено дані про укладення між ним та ФГ Прометей вищевказаної додаткової угоди. Зазначає, що оскільки він не давав своєї згоди на укладення даної додаткової угоди до договору оренди землі, не підписував її та не уповноважував нікого на її підписання, її примірник йому відповідачем не надавався, то відповідач всупереч його волі незаконно використовує належну позивачу земельну ділянку. Відтак вказана додаткова угода повинна бути визнана судом недійсною. Просив позов задовольнити. Рішенням Снятинського районного суду від 15 січня 2021 року позов задоволено. Визнано недійсною Додаткову угоду №б/н від 11.10.2016 року до Договору оренди землі від 10.06.2008 року, укладену між ОСОБА_1 та ФГ «Прометей», зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 20290408 від 03.05.2017 року державним реєстратором Чемерис Уляною Михайлівною Управління надання адміністративних послуг Коломийської міської ради Івано-Франківської області, земельної ділянки площею 0,8885 га, кадастровий номер 2625280300:01:001:0429, яка знаходиться на території Балинцівської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області. Скасовано запис про інше речове право, а саме про право оренди земельної ділянки площею 0,8885 га, кадастровий номер 2625280300:01:001:0429, яка знаходиться на території Балинцівської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області на підставі Додаткової угоди №б/н від 11.10.2016 року до Договору оренди землі від 10.06.2008 року, зареєстрованої державним реєстратором Чемерис Уляною Михайлівною виконавчого комітету Печеніжинської селищної ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області 03.05.2017 року, номер запису про інше речове право 20290408. Стягнуто з ФГ «Прометей» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1536,80 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ФГ Прометей подало апеляційну скаргу. Вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного дослідження обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що матеріалами справи підтверджується наявність спірної додаткової угоди в електронній формі з підписами обох сторін. Водночас відсутність реєстраційної справи в паперовій формі в органі державної реєстрації вказує на неналежне ведення органом реєстрації обліку реєстраційних справ в паперовій формі. А відповідач не може одноособово нести всі негативні наслідки відсутності такої угоди в паперовій формі та неможливості її надання для проведення судової експертизи. Також наявним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №86592669 від 08.05.2017 року підтверджено факт укладення між позивачем та ФГ Прометей договору оренди земельної ділянки на 15 років з моменту державної реєстрації права оренди та з правом пролонгації; орендна плата 4% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в рік. Реєстраційна дія проведена на підставі додаткової угоди від 11.10.2016 року. А враховуючи, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому законом, висновок суду про недійсність додаткової угоди з огляду на відсутність в ній підпису позивача є передчасним та таким, що не відповідає матеріалам справи та матеріально-правовому регулюванню встановленої законом процедури державної реєстрації змін відомостей про зареєстровані речові права на об`єкти нерухомого майна, оскільки така угода є в реєстраційній справі в електронній формі з підписами обох сторін. Крім того вважає, що обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, передбаченим законодавством. Так, предметом спору в даній справі є визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, скасування запису про її державну реєстрацію. В той же час, встановивши, що ОСОБА_1 не підписував спірну додаткову угоду, не погоджував її умов, правочин є таким, що не вчинений. Тому в задоволенні вимог в частині визнання недійсним такого правочину суд мав би відмовити, оскільки правочин, який не вчинено, не може бути визнаний недійсним. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору в мотивувальній частині судового рішення. Також вважає, що вимоги позивача про скасування запису про державну реєстрацію додаткової угоди від 11.10.2016 року не підлягали до задоволення з огляду на зміну з 16.01.2020 року нормативно-правового регулювання порядку внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Тобто на час ухвалення оскаржуваного рішення такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав. На підставі викладеного просить скасувати рішення Снятинського районного суду від 15 січня 2021 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник ОСОБА_1 адвокат Білан Н.М. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що якщо у встановленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірної додаткової угоди, то така є укладеною, а отже оспорюваною, та за рішенням суду може бути визнана недійсною. При цьому на підставі реєстрації права оренди відповідач користується протягом 2018-2021 років земельною ділянкою позивача для ведення власної господарської діяльності, звітує в органи статистики та податкові органи. Таким чином вчиняє всі необхідні дії, які вказують на укладення такої угоди, та всі правові наслідки в результаті її укладення. В той час як позивач позбавлений права користування та розпорядження власною земельною ділянкою. Зазначає, що будь-яких письмових повідомлень про поновлення договору оренди на новий строк чи пропозицій укласти додаткову угоду до договору оренди від 10.06.2008 року із проектом такої додаткової угоди ОСОБА_1 від відповідача не отримував, і під час розгляду справи в суді першої інстанції такі докази не подавалися. Саме ФГ Прометей була подана спірна додаткова угода на реєстрацію державному реєстратору. Однак на неодноразові усні та письмові звернення позивача з вимогою надати її примірник належної відповіді надано не було. Також відповідач не надав оригінал такої угоди до суду, зіславшись на її втрату. Не надала її копію і Снятинська РДА, що унеможливило проведення судової почеркознавчої експертизи по справі. При цьому відповідач з 2018 року, тобто з моменту закінчення дії договору оренди землі від 10.06.2008 року, не здійснює оплату орендної плати. Вказує, що ФГ Прометей в процесі розгляду справи в суді першої інстанції не надав відзиву на позовну заяву із зазначенням свого відношення до предмету спору, в якому, враховуючи процесуальні строки, мали б бути зазначені обґрунтовані заперечення на позов; не спростував доводи позивача про відсутність його волевиявлення на укладення спірної додаткової угоди; не надав оригіналу такої додаткової угоди; не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження сплати орендної плати позивачу за користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі від 10.06.2008 року; не надав письмового повідомлення про намір продовжити дію договору оренди, а також доказів його направлення на адресу позивача та отримання ним. Зазначає, що продовження судового розгляду дає відповідачу можливість користуватися земельною ділянкою позивача, що є порушенням права власності останнього. З огляду на наведене просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів, наведених у ній. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що 10.06.2008 року між ОСОБА_1 та ФГ Прометей було укладено Договір оренди землі, відповідно до якого останній передав в оренду відповідачу строком на 10 років належну йому земельну ділянку площею 0,8885 (0,89) га, кадастровий номер 2625280300:01:001:0429, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Балинцівської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області. Орендна плата 1,5% від вартості землі у натуральній формі (а.с. 8-10). Також в матеріалах справи міститься копія Додаткової угоди №1 про викладення Договору оренди землі, без зазначення дати укладення, строку оренди та підпису позивача (а.с. 11). Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №86592669 від 08.05.2017 між сторонами укладено додаткову угоду №б/н до договору оренди вищевказаної земельної ділянки 11.10.2016 року. Строк дії оренди - 15 років з правом пролонгації; орендна плата - 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийнято державним реєстратором виконавчого комітету Печеніжинської селищної ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області Чемерис У.М.; номер запису про інше речове право: 20290408 (а.с. 12). 15.08.2019 року ОСОБА_1 звертався до ФГ Прометей та до державного реєстратора виконавчого комітету Печеніжинської селищної ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області Чемерис У.М., а 20.11.2019 року до державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Снятинської районної державної адміністрації із запитами щодо надання йому копії додаткової угоди №б/н від 11.10.2016 року до Договору оренди землі від 10.06.2008 року (а.с. 13, 15, 17). Листом №231 від 30.08.2019 року ФГ Прометей повідомило позивача про можливість укладення договору оренди землі в новій редакції з 12% орендною платою (а.с. 14), а листом №24/22-18 від 22.08.2019 року Печеніжинська селищна рада об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області повідомила, що Центр надання адміністративних послуг Печеніжинської селищної ради ОТГ не є суб`єктом, уповноваженим на зберігання та ведення реєстраційних справ (а.с. 16). Ухвалою Снятинського районного суду від 08.09.2020 року у даній справі було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано у державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Снятинської РДА матеріали реєстраційної справи про реєстрацію додаткової угоди №б/н від 11.10.2016 року до Договору оренди землі від 10.06.2008 року (а.с. 120). Листом №1828/01-27/016 від 27.11.2020 року, наданим на виконання вищевказаної ухвали суду, Снятинської РДА повідомила, що не може забезпечити виконання даної ухвали у зв`язку зі звільненням державного реєстратора, який відповідав за зберігання (архів) реєстраційних справ, 21.01.2019 року (а.с. 137). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач заперечує факт підписання спірної додаткової угоди до договору оренди землі, а відповідач ухиляється від надання оригіналу такого договору, що унеможливлює проведення у справі судової почеркознавчої експертизи, не спростував доводи позивача про відсутність його волевиявлення на укладання такої додаткової угоди та не надав належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача. Відтак спірну додаткову угоду №б/н від 11.10.2016 року до Договору оренди землі від 10.06.2008 року слід визнати недійсною з підстав невідповідності внутрішній волі власника земельної ділянки, а також заперечення останнього дійсності вказаного правочину стосовно неучасті у його укладенні та недодержання передбачуваної законом письмової форми правочину. Однак апеляційний суд не може в повній мірі погодитися зі такими висновками з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти. Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті). Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. У свою чергу порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини. Водночас, як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у ст.ст. 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. За ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Разом з тим підпис позивача на оспорюваній додатковій угоді до договору оренди землі відсутній, а відповідачем не представлено оригінал спірної угоди, як і не надано державним реєстратором матеріали реєстраційної справи на вимогу суду. Таким чином, встановивши, що ОСОБА_1 заперечує факт підписання додаткової угоди №б/н від 11.10.2016 року до Договору оренди землі від 10.06.2008 року, врахувавши ухилення відповідача від надання оригіналу спірної угоди, а також відсутність реєстраційної справи, що унеможливлює проведення судової почеркознавчої експертизи, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач не спростував доводи позивача про відсутність його волевиявлення на укладення такої додаткової угоди. Разом з тим апеляційний суд зазначає наступне. Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України і відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України). За ч. 1 ст. 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за ст. 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч. 2 цієї ж статті). Натомість, у разі, якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. При цьому, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19), такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом з цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. В даному позові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід відмовити не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, а з підстав неналежно обраного способу захисту, яким, на думку суддів, є усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном, а така вимога останнім не пред`являлася. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі №6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Згідно правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18) право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Апеляційний суд зауважує, що позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним правочину, посилаючись на те, що спірну додаткову угоду до договору оренди землі не підписував та не уповноважував будь-кого на підписання та укладання договору з відповідачем. Отже, оскільки позивачем оспорюється саме факт укладання правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а при вирішенні спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення. У даному випадку, враховуючи вище встановлені обставини справи, ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема, шляхом пред`явлення вимог про повернення такої ділянки. Крім того, слід зазначити, що негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Це, зокрема, підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц. Тобто власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки. Однак, суд першої інстанції вищенаведені положення законодавства не враховував та помилково дійшов висновку про задоволення позовних вимог на підставі положень ч.ч. 3, 4 ст. 203 та ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України. Враховуючи наведене, у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, ухвалене судом першої інстанції рішення щодо задоволення позовної вимоги про визнання недійсною додаткової угоди №б/н від 11.10.2016 до Договору оренди землі від 10.06.2008 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. Адже у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення такої ділянки. Відповідно і вимога про скасування запису державного реєстратора, заявлена як похідна, задоволенню не підлягає. Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16.01.2020 року, статтю 26 Закону України 31952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції. Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України №1952 (у редакції, чинній із 16.01.2020 року та на час прийняття оскарженого рішення) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Такі правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 року у справі №914/1201/19; від 23.06.2020 року у справах №906/516/19, №922/2589/19; від 30.06.2020 року у справі №922/3130/19, від 11.02.2021 року у справі №911/1530/19, від 03.03.2021 року у справі №913/175/20, від 31.03.2021 року у справі №925/1550/19, від 15.04.2021 року у справі №927/75/20 та інших. Відповідно до положень статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Фермерського господарства Прометей задовольнити. Рішення Снятинського районного суду від 15 січня 2021 рокускасувати та ухвалити нове. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства Прометей, третя особа: державний реєстратор виконавчого комітету Печеніжинської селищної ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області Чемерис Уляна Михайлівна, про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та скасування запису про інше речове правовідмовити. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуюча: О.О. Томин Судді: О.В. Пнівчук Л.В. Василишин Повний текст постанови складено 2 червня 2021 року.