Постанова 4813 № 511/238/21

Номер провадження: 33/813/412/21 Номер справи місцевого суду: 511/238/21 Головуючий у першій інстанції Теренчук Ж.В. Доповідач Журавльов О. Г. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.05.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Журавльова О.Г., за участі секретаря судового засідання Янковської Ю.Л., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 10.02.2021 року відносно: ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , -про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, встановив: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції. Зазначеною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 (сто сімдесят) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір, що складає 454 грн. на користь держави. Відповідно до змісту мотивувальної частини постанови суду першої інстанції від 10.02.2021 року, ОСОБА_1 31.01.2021 о 17 го. 50 хв., перебуваючи по АДРЕСА_2 ,висловлювався на адресу своєї матері ОСОБА_2 грубою нецензурною лайкою, на зауваження не реагував, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою з огляду на наступне: - у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та ст. 185 КУпАП. Події конфліктної ситуації, що описані у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №189077 від 10 лютого 2021 року не відповідають фактичним обставинам справи та не становлять ознак об`єктивної сторони норми матеріального права; - у матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази того, що 31 січня 2021 року ОСОБА_1 діяв з умислом спричинити матері ОСОБА_2 на завдання шкоди психічному здоров`ю. Протокол не містить відомостей про безпосередніх свідків події. Посадовою особою, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, не розкрито об`єктивну сторону правопорушення, його суть викладена формально, не конкретно, не зазначено наслідки, що були чи могли бути заподіяні ОСОБА_2 ; - висновки суду першої інстанції про визнання провини і підтвердженні обставин події, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №189077 від 10 лютого 2021 року не відповідають дійсності. Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Роздільнянського суду Одеської області від 10лютого 2021 року та скасувати зазначену постанову, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП України. Приймаючи до уваги те, що постанова суду першої інстанції проголошена 10.02.2021, то строк на її оскарження сплив 20.02.2021, що припав на вихідний день, а перший робочий за ним день було 22.02.2021, коли й ОСОБА_1 була подана апеляційна скарга, тобто строк на подання апеляційної скарги не порушений та не потребує поновлення. В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату та час судового засідання був поставлений до відома належним чином, в попереднє судове засідання також не з`явився, у зв`язку з чим розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 був перенесений на 17.05.2021 з метою забезпечення останньому права на захист та надання особистих пояснень апеляційному суд. Однак в зазначене судове засідання також не з`явився, причини неявки не повідомив. Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не повідомив апеляційному суду поважні причини своєї неявки, а також те, що останній належним чином сповіщався про дату розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе розглянути його апеляційну скаргу за його відсутності Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновків про таке. Мотиви суду апеляційної інстанції. Згідно з положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, всупереч доводів апеляційної скарги підтверджується матеріалами адміністративної справи, що були досліджені судом першої інстанції, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №189077 від 10.02.2021 (а.с. 1); - відомостей щодо реєстрації заяви ОСОБА_2 від 31.01.2021 за фактом вчинення відносно неї домашнього насильства (а.с. 2); - поясненнями ОСОБА_2 (а.с. 3). Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Повторне дослідження доказів, на які послався суд першої інстанції у постанові, показав наступне. Диспозицією ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення насильства в сім`ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї. Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї (матеріальний склад). Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Водночас, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б спростовували відсутність обставин, передбачених диспозицією зазначеної норми закону, зважаючи на що, доводи апеляційної скарги в цій частини є безпідставними, а обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №189077 від 10.02.2021 містять в собі формулювання об`єктивної сторони правопорушення, а саме психологічне насильство, що виражалось у словесній образі потерпілої. При цьому, судом першої інстанції досліджений факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 , останній безпосередньо надав свої пояснення під час складення відносно нього адміністративного протоколу та у судовому засіданні суду першої інстанції, при цьому як в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №189077 від 10.02.2021, так і в письмових поясненнях і поясненнях, наданих суду першої інстанції, останній погодився із обставинами, викладеними в ньому. Доводи апеляційної скарги щодо невизнання ОСОБА_1 своєї вини в суді першої інстанції спростовуються самою постановою від 10.02.2021, а підстави піддавати сумніву викладені в ній мотиви, в даному випадку визнання ОСОБА_1 своєї вини, у апеляційного суду відсутні. З огляду на що, апеляційний суд вважає, що обставини викладені в апеляційній скарзі щодо незгоди з обставинами викладеними в протоколі серії ВАБ №189077 від 10.02.2021, тобто зміна ним своєї позиції лише під час подання апеляційної скарги, вказують на бажання ОСОБА_1 уникнути адміністративної відповідальності. При цьому, останньому надавалось право на особисту участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції для захисту своїх прав, однак останній ним не скористався. Окрім того, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі заперечує лише факт невизнання ним своєї вини в суді першої інстанції, при цьому не вказує на ставлення до своїх пояснень, в яких підтвердив факт висловлювання нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_2 , а також підпису в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №189077 від 10.02.2021 щодо згоди з обставинами, викладеними в ньому. В свою чергу, адміністративне правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 є таким, що не вказує на необхідність його вчинення за обов`язкової присутності свідків, оскільки саме по собі домашнє насильство є діянням, яке вчиняється в тому числі в межах місця проживання між родичами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа. Та такі доводи апеляційної скарги вказують лиш на те, що ОСОБА_1 намагається перекласти вину на свою матір, при цьому матеріали провадження не містять обставин того, що вона будь-яким чином намагалась або вчинила дії, які могли спровокувати апелянта. Враховуючи досліджені в апеляційному порядку матеріали справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, з`ясувавши всі обставини справи та дослідивши всі належні та допустимі докази, всупереч доводів апеляційної скарги, дотримався вимог статей 245 та 280 КУпАП та дійшов правильного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного судового рішення. Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права, зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства. В свою чергу, суд першої інстанції вірно зазначивши в резолютивній частині постанови дані щодо сплати особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності судового збору, помилково зазначив в мотивувальній частині про стягнення такого збору з іншої особи, а саме ОСОБА_3 , з огляду на що, апеляційний суд не позбавлений права виправити описку в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, при цьому не змінюючи фактичних обставин викладених в ній, а також виду адміністративного стягнення. Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. Таким чином апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а оскаржувану постанову суду першої інстанції змінити з підстав, зазначених в мотивувальній частині рішення суду апеляційної інстанції. Керуючись статтями 7, 36, 38, 251, 252, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 10 лютого 2021 року пронакладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП змінити. Зазначити в мотивувальній частині постанови суду першої інстанції, що судовий збір в розмірі 454,00 грн. на користь держави підлягає стягненню з ОСОБА_1 . В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.Г. Журавльов