Постанова КАС ВС № 260/1339/18

ф ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2021 року м. Київ справа № 260/1339/18 адміністративне провадження № К/9901/12410/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Загороднюка А.Г., суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року (суддя Луцович М.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року (судді: Коваль Р.Й., Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.) у справі № 260/1339/18 за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Головне територіальне управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування подання та наказу, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування. 04 грудня 2018 року арбітражний керуючий ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду із позовом до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Головне територіальне управління юстиції у Львівській області та просила: - визнати протиправними дії Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо складання акта від 23 серпня 2018 року № 28; - визнати протиправним та скасувати подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 02 жовтня 2018 року № 873 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого; - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 26 жовтня 2018 року № 3366/5 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого» від 17 липня 2013 року № 1310, виданого ОСОБА_1 ; - зобов`язати Міністерство юстиції України внести відомості до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України про скасування запису про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем порушено процедуру проведення перевірки та викладено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи, в акті, складеному за результатами її проведення, що свідчить про незаконність подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих про застосування до неї дисциплінарного стягнення та винесеного на його підставі наказу про анулювання її свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо складання акта № 28 від 23 серпня 2018 року. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 26 жовтня 2018 року № 3366/5 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), № 1310 від 17 липня 2013 року, виданого ОСОБА_1 ». Зобов`язано Міністерство юстиції України внести відомості до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України про скасування запису про накладення на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року в справі № 260/1339/18 в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо складання акта № 28 від 23 серпня 2018 року та ухвалено у цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову. У решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року в справі № 260/1339/18 залишено без змін. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що з огляду на наявність суттєвих порушень, які мали місце під час проведення позапланової перевірки, які призвели до порушень прав позивачки, висновки органу контролю зроблені за наслідками такої перевірки не можуть вважатися достатніми підставами для внесення до дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення, і як наслідок, для прийняття рішення про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого позивачеві. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанцій про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо складання Акту № 28 від 23 серпня 2018 року. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого не є правовим документом, який установлює відповідальність для позивача, та відповідно не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС України. При цьому дії Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо складання такого акта та включення до нього певних висновків не породжують обов`язкових юридичних наслідків, що не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, а тому прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування. У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові повністю. Рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються відповідачем відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Міністерство юстиції України вважає, що підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій є неврахування при винесенні рішень висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 814/483/16. Позиція інших учасників справи. До Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивачка, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції, скасувати а частині відмови у задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо складання акта № 28 від 23 серпня 2018 року, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Рух касаційної скарги. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: суддя - доповідач Яковенко М.М., судді: Дашутін І. В., Шишов О.О. Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року № 1885/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Яковенка М.М. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: суддя - доповідач Загороднюк А. Г., судді: Єресько Л.О., Соколов В. М. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 28 травня 2021 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи. На підставі наказу Міністерства юстиції України від 11 червня 2013 року № 31136/5 ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за № 1310 від 17 липня 2013 року. З 10 серпня 2018 року по 14 серпня 2018 року Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області на підставі скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" від 07 березня 2018 року №14/7-555 та листа ПАТ "НАК "Нафтогаз України" від 15 травня 2018 року № 14/7-1562В, згідно з дорученням Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України від 12 липня 2018 року №1067/9.3.1/3-18 проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності позивачки з питань додержання вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при виконанні ОСОБА_1 повноважень ліквідатора у справі № 907/949/15 про банкрутство комунального підприємства "Уж-Енергія" Ужгородської міської ради, за результатами якої складено Акт від 23 серпня 2018 року №

28. Вказаний акт містить висновок про виявлення в діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання нею повноважень ліквідатора у справі № 907/949/15 по банкрутству комунального підприємства "Уж-Енаргія" порушень, які є підставою для внесення до дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення. 02 жовтня 2018 року Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) внесено подання до Міністерства юстиції України про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого. Наказом Міністерства юстиції України від 26 жовтня 2018 року № 3366/5 анульовано свідоцтво позивачки про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 . Не погоджуючись із такими діями та рішеннями відповідача, позивачка звернулась до суду з цим позовом. Релевантні джерела права та акти їхнього застосування. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів Вимоги до арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) його права та обов`язки, процедура підтвердження права на здійснення такої діяльності, отримання такого права, контроль за діяльністю арбітражних керуючих, види відповідальності та інші питання, пов`язані з діяльністю арбітражних керуючих визначені положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-ХІІ). У розумінні статті 1 вказаного Закону, арбітражним керуючим є фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України. Частиною третьою статті 98 Закону №2343-XII визначено, що під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство. За змістом частини 1 статті 106 Закону №2343-XII, контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється у формі планових перевірок за певний період часу не частіше одного разу на два роки. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається. Попередні періоди, що раніше перевірялися, не можуть бути предметом наступних перевірок, крім перевірок за зверненнями фізичної чи юридичної особи. Згідно з частиною другою статті 106 Закону № 2343-XII, позапланові виїзні та невиїзні перевірки здійснюються за зверненнями громадян чи юридичних осіб, якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення невиїзної перевірки державний орган з питань банкрутства надсилає арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений в запиті строк арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану відповідь та копії відповідних документів. Відповідно до статті 107 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Закон № 2343-XII), арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть за свої дії та заподіяну третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом. Арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом. Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення (частина 3 статті 107 Закону № 2343-XII). Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, зокрема, з питань банкрутства. Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення (частина 4 статті 107 Закону № 2343-XII). Про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України (частина 5 статті 107 Закону № 2343-XII). Для здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики державним органом з питань банкрутства утворюється Дисциплінарна комісія (частина перша статті 108 цього Закону), яка діє на підставі Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих № 81/5. Згідно з приписами пункту 4 вказаного Положення, Комісія відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, розглядає подання структурного підрозділу Мін`юсту, відповідального за забезпечення виконання Мін`юстом повноважень державного органу з питань банкрутства (далі - структурний підрозділ), про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого і за наслідками розгляду приймає одне із рішень, передбачених пунктом 25 Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих №81/5, зокрема, про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення на підставі подання структурного підрозділу про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого. Пунктом 27 цього ж Положення передбачено, що у разі прийняття Комісією рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого протокол її засідання та її подання про застосування до арбітражного керуючого такого виду дисциплінарного стягнення у триденний строк направляються до структурного підрозділу для анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомостей про арбітражного керуючого, стосовно якого Комісією прийнято рішення. Відповідно до частини першої статті 108 Закону, дисциплінарна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики. Дисциплінарна комісія розглядає заяви, скарги та подання на арбітражних керуючих; організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); надає консультації і рекомендації, а також готує методичні розробки з питань професійної етики арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та застосування прогресивних практик; приймає рішення про застосування до арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень (частина четверта статті 108 цього ж Закону). Рішення дисциплінарної комісії оформлюються протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії (частина шоста статті 108 Закону № 2343-XII). Види дисциплінарних стягнень, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), наведені у частині першій статті 109 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме: попередження; позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення (частина третя статті 109 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»). Про накладення на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України (частина 4 статті 109 Закону № 2343-XII). Відповідно до пункт 5 частин першої, другої статті 112 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», підставою для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). У разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) він виключається з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а його свідоцтво анулюється. Відповідно до частин першої, другої статті 113 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у разі наявності підстав для позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання. Державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). За змістом частини 5 статті 113 Закону № 2343-XII, рішення державного органу з питань банкрутства про позбавлення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути оскаржено арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дію. На виконання статті 106 Закону № 2343-XII розроблено Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджений наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року №1284/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 липня 2015 року за № 1113/23645 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 7.1 Порядку №1284/5, однією з підстав для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення є грубе порушення законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута). Згідно з пунктом 7.4 Порядку, дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого, є: попередження; позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому (пункт 7.6 Порядку № 1284/5). Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення може бути прийняте Дисциплінарною комісією протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення (пункт 7.5 Порядку № 1284/5). Позиція Верховного Суду Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого. Предметом судового контролю у цій справі є визнання протиправними дій Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо складання акту від 23 серпня 2018 року № 28, подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 02 жовтня 2018 року № 873 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та наказ Міністерства юстиції України від 26 жовтня 2018 року № 3366/5 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого» від 17 липня 2013 року № 1310, виданого ОСОБА_1 . У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 26 жовтня 2018 року № 3366/5 на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 02 жовтня 2018 року №873 та з урахуванням протоколу засідання цієї комісії від 02 жовтня 2018 року № 75/10/18 анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 17 липня 2013 № 1310, видане позивачці. Як установлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, підставою внесення подання №873 від 02 жовтня 2018 року про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення є лист ГТУЮ у Львівській області від 28 серпня 2018 року №17361/05-09, який складено на підставі акта від 23 серпня 2018 року № 28, складеного за результатами проведеної планової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого, в якому зафіксовані порушення вимог законодавства. Так, за результатами перевірки комісія дійшла висновку, що виявленні порушення є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання щодо накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення. Відповідно до пункту 7.1. розділу VII Порядку №1284/5 підставою для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення є: встановлення факту подання арбітражним керуючим у документах, які подаються для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, неправдивих відомостей; вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому; невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю; відмова арбітражного керуючого в проведенні перевірки; грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута); встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства України, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади; винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень; встановлення за результатами моніторингу осіб, які пройшли підвищення кваліфікації, факту непроходження арбітражним керуючим підвищення кваліфікації в порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства. Положеннями статті 109 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого, тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення. Водночас позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого є крайнім заходом дисциплінарного впливу і може застосовуватися, коли дисциплінарний проступок містить ознаки саме грубого порушення і заходи дисциплінарного стягнення, на переконання уповноваженої особи вирішувати питання про відповідальність посадової особи, є недостатніми чи попереднє їх вжиття не дало бажаного результату. Водночас, ні акт перевірки від 23 серпня 2018 року №28, ні подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 02 жовтня 2018 року № 873 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та наказ Міністерства юстиції України від 26 жовтня 2018 року № 3366/5 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого» від 17 липня 2013 року № 1310, виданого ОСОБА_1 не містять обґрунтування кваліфікації дій позивачки, саме як грубого порушення під час виконання повноважень ліквідатора КП «Уж-енергія». Відсутнє в цих документах і обґрунтування наслідків таких дій (бездіяльності) позивачки. Також варто врахувати й те, що перевіркою встановлено низку порушень, однак не зазначено, який саме з виявлених комісією недоліків в роботі позивачки, по своїй суті є такими порушеннями законодавства під час виконання повноважень ліквідатора, що призвело до грубого порушення нею прав та законних інтересів боржника та кредиторів. За таких обставин, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено наявності правових підстав для застосування до позивачки найсуворішого виду стягнення - позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки не обґрунтовано вчинення позивачкою порушень законодавства під час виконання повноважень ліквідатора КП «Уж-енергія», що призвели або могли призвести до негативних наслідків для боржника та кредиторів. Наведене є достатньою правовою підставою для визнання незаконним та скасування подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 02 жовтня 2018 року № 873 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого. Щодо позовної вимоги позивачки про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 26 жовтня 2018 року № 3366/5 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого» від 17 липня 2013 року № 1310, виданого ОСОБА_1 , колегія суддів Верховного Суду зазначає таке. За приписами частини другої статті 112 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності здійснюється у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), а однією з підстав для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що повноваження приймати рішення про застосування дисциплінарних стягнень до арбітражних керуючих за наявності підстав належить Дисциплінарній комісії. При цьому, Дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання. Однак, органом уповноваженим накладати дисциплінарні стягнення на арбітражних керуючих є виключно державний орган з питань банкрутства, яким, згідно чинного законодавства України, є Міністерство юстиції України. Верховний Суд наголошує, що за такого правового регулювання рішення Комісії про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень реалізується шляхом винесення наказу про накладення дисциплінарного стягнення за відповідним поданням Комісії єдиним уповноваженим на це державним органом з питань банкрутства - Міністерством юстиції України. Верховний Суд зазначає, що Дисциплінарна комісія встановлює наявність в діях арбітражного керуючого дисциплінарного проступку та приймає рішення про можливість та доцільність застосування певного виду дисциплінарного стягнення. Тоді як, в силу приписів статті 107 Закону № 2343-XII, безпосереднього дисциплінарні стягнення накладаються Державним органом з питань банкрутства -Міністерством юстиції України за поданням Дисциплінарної комісії. При цьому, з огляду на положення частини четвертої статті 107 Закону № 2343-XII, таке рішення має бути прийнято протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що Міністерство юстиції України дисциплінарне стягнення на у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на ОСОБА_1 не накладало, відповідний наказ Міністерство не видавало. Натомість, на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та з урахуванням протоколу засідання цієї комісії Міністерство юстиції України видало спірний наказ № 3366/5 від 26 жовтня 2018 року, яким анульовано Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1310 від 17 липня 2013 року, видане позивачці. Верховний Суд зауважує, що анулювання свідоцтва не є видом дисциплінарного стягнення, яке може бути накладене на арбітражного керуючого, згідно зі статтею 109 Закону № 2343-XII. Свідоцтво може бути анульовано лише у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), зокрема, внаслідок накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого. За цих обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що анулювання свідоцтва без накладення стягнення, яке може бути підставою для такого анулювання, суперечить приписам частини другої статті 112 Закону № 2343-XII та свідчить про протиправність такого наказу, однак, з мотивів, викладених у цій постанові. Вказані порушення є достатніми для висновку про те, що прийняття цього наказу відбулося з порушенням вказаних вимог Закону №2343-XII, що є підставою для визнання його протиправним та скасування судом. З урахуванням факту протиправності наказу Міністерства юстиції України від 26 жовтня 2018 року № 3366/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 » обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанції про задоволення позовних вимог про зобов`язання Міністерства юстиції України внести відомості до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України про скасування запису про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого. Посилання скаржника на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі № 814/483/16 є необґрунтованими, зважаючи на те, що обставини справи є відмінними від обставин, які склалися у цій справі. У справі № 814/483/16 судами встановлено, що арбітражного керуючого ОСОБА_2 двічі притягнутого до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження, у зв`язку з чим дисциплінарна комісія на своєму засіданні вирішила застосувати до нього дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та внесла Міністерству юстиції України відповідне подання. У цій справі судами встановлені порушення з боку відповідача при проведенні позапланової перевірки, які призвели до порушень прав позивачки, висновки органу контролю зроблені за наслідками такої перевірки не можуть вважатися достатніми підставами для внесення до дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення. А також Міністерством юстиції України протиправно прийнято наказ «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 » без накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого. Щодо посилання Міністерства юстиції України на рішення Верховного Суду, в яких на його думку по-іншому застосовано нормативні положення, що регулюють спірні правовідносини, та зроблено протилежні висновки, то таке, зазвичай, зумовлено різними фактичними обставинами справи або ж зміною правових позицій, їх розвитком. У справі, що розглядається, Верховний Суд застосував актуальні правові позиції цього ж суду, яким відповідають висновки судів попередніх інстанцій. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи. За цих обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій. Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення. За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Висновки щодо розподілу судових витрат Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк судді Л.О. Єресько В.М. Соколов