Постанова КАС ВС № 804/19009/14

ф ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 вересня 2020 року м. Київ справа №804/19009/14 адміністративне провадження №К/9901/19350/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Загороднюка А.Г., суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М., розглянувши у порядку попереднього судового засідання касаційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року (судді: Панченко О.М., Іванова С.М., Чередниченко В.Є.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління МВС України на Придніпровській залізниці, Державної казначейської служби України про визнання незаконними та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач) з вимогами, з урахуванням уточнень, про: - визнання протиправним та скасування наказу міністра МВС України № 2238 о/с від 27 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці на підставі пп. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» № 1682-VІІ від 16 вересня 2014 року та п. 62 «а» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (із постановленням на військовий облік); - поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці. У разі неможливості поновлення позивача на посаді, яку він займав до незаконного звільнення, поновити позивача на посаді, яка є рівнозначною посаді, яку позивач займав до звільнення; - стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27 жовтня 2014 року по день ухвалення судового рішення; - стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн; - стягнення з відповідача на користь держави судового збору (в зв`язку зі звільненням позивача від сплати судового збору); - допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах місячного платежу. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з серпня 1992 року по 27 жовтня 2014 року проходив службу в органах внутрішніх справ України на різноманітних посадах, в тому числі, керівника, заступника керівника територіального органу Міністерства внутрішніх справ України в області. Наказом міністра МВС України № 2238 о/с від 27 жовтня 2014 року позивача звільнено з посади начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці на підставі пп. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» № 1682-VІІ від 16 вересня 2014 року та п. 62 «а» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Звільнення проведено з порушенням положень Конституції України, практики Європейського суду з прав людини. Жодної перевірки ОСОБА_1 до звільнення не проводилось. Працюючи на посадах в органах внутрішніх справ, в тому числі, на посаді начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці, позивач сумлінно виконував свої посадові обов`язки, відповідні докази містяться в матеріалах справи. Положення Закону України «Про очищення влади» неправомірно застосовані до позивача, оскільки відповідачем не доведено наявності жодних порушень законодавства з боку позивача, ОСОБА_1 був звільнений лише в зв`язку з тим, що у визначений період часу займав певну посаду в органах внутрішніх справ. В зв`язку з незаконним звільненням позивачу спричинено моральну шкоду. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року позов задоволено частково, а саме: - визнано протиправним та скасовано наказ міністра МВС України № 2238 о/с від 27 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці на підставі пп. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" № 1682-VІІ від 16 вересня 2014 року та п. 62 "а" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (із постановленням на військовий облік); - поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці з 28 жовтня 2014 року; - стягнуто з Управління МВС України на Придніпровській залізниці середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 жовтня 2014 року по 11 липня 2018 року в розмірі 411 726,24 грн (чотириста одинадцять тисяч сімсот двадцять шість гривень 24 копійки) з утриманням відповідних податків та зборів. В решті позовних вимог - відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці та в частині виплати грошового утримання у межах суми стягнення за один місяць. Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивоване неправомірністю звільнення позивача із займаної посади. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство юстиції України, як особа, яка не брала участі у справі оскаржило його в апеляційному порядку. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року апеляційну скаргу скаржника залишено без руху і надано строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: - навести обґрунтування вимог апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року із зазначенням того, в чому полягала неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права судом першої інстанції, що стосуються Міністерства юстиції України, та яким саме чином оскарженим рішенням порушені права, свободи, інтереси чи обов`язки Міністерства юстиції України. 05 лютого 2018 року на виконання ухвали від 13 листопада 2018 року до суду надійшла заява Міністерства юстиції України в обґрунтування підстав подання апеляційної скарги особою, яка не приймала участі у розгляді справи в суді першої інстанції. У заяві Міністерство юстиції України вказало, що реєстратором та держателем Реєстру є Мінюст, тому рішення у справі №804/19009/14 вплине на права та обов`язки Мінюсту як органу, повноваженого на забезпечення проведення перевірки, передбаченої Законом та який забезпечує формування та ведення Реєстру. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року у справі № 804/19009/14 повернуто Міністерству юстиції України. Рішення суду мотивовано тим, що Міністерство юстиції України не приймало участі під час розгляду справи судом першої інстанції та не залучався судом як учасник справи, позовних вимог до скаржника позивач не заявляв. Також зі змісту резолютивної частини оскарженого рішення вбачається, що судом першої інстанції не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Міністерства юстиції України. Надіслана на виконання вимог ухвали суду від 13 листопада 2018 року заява Міністерства юстиції України не містила доводів, що свідчать про наявність обставин, передбачених частиною першою статті 293 КАС України, які є підставою для оскарження в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції. Оскільки станом на 11 червня 2019 року Міністерство юстиції України не виконало вимоги ухвали суду від 13 листопада 2018 року суд дійшов висновку про повернення апеляційної скарги апелянту. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги. У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. В касаційній скарзі скаржник, зокрема зазначав, що судове рішення у справі №804/19009/14 вплине на права та обов`язки скаржника як органу, уповноваженого на забезпечення проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", та який забезпечує формування та ведення Реєстру. Міністерство юстиції України не брало участі у справі під час її розгляду у суді першої інстанції і з текстом рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року у справі №804/19009/14, яким вирішено питання права та обов`язки Міністерства, ознайомилося, у зв`язку із виконанням своїх повноважень, 04 жовтня 2018 року. Позиція інших учасників справи. Від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу Міністерства юстиції України, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Міністерства юстиції України та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Рух касаційної скарги. Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 10 вересня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи. ОСОБА_1 з серпня 1992 року по 27 жовтня 2014 року проходив службу в органах внутрішніх справ України. Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 992 о/с від 09 червня 2008 року ОСОБА_1 призначено першим заступником начальника Управління МВС України в Кіровоградській області - начальником кримінальної міліції. Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 896 о/с від 19 липня 2011 року ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника Управління МВС України в Кіровоградській області - начальника кримінальної міліції. Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1462 о/с від 01 серпня 2014 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці. Наказом міністра МВС України № 2238 о/с від 27 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці на підставі пп. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" № 1682-VІІ від 16 вересня 2014 року та п. 62 "а" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (із постановленням на військовий облік). Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом. Враховуючи лист Міністерства внутрішніх справ України від 12 грудня 2018 року № 17393/05/22-2018 та у зв`язку з виконанням Міністерством внутрішніх справ України рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року у справі №804/19009/14 і поновленням ОСОБА_1 на посаді, відомості стосовно ОСОБА_1 . Міністерством юстиції України вилучені з Реєстру. Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги: 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX). Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року №1704/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 жовтня 2014 року за №1280/26057 затверджено Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» (далі - Положення №1704/5), яке визначає порядок формування та ведення Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» (далі - Реєстр), а також надання відомостей з нього. Так, пункт 9 вказаного положення передбачає, що Реєстратори в межах своєї компетенції вносять до Реєстру та вилучають з нього у порядку, визначеному цим Положенням, відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», надають інформацію з Реєстру у випадках, визначених частиною другою статті 7 Закону України «Про очищення влади», виконують інші функції, передбачені цим Положенням. Згідно з пунктом 4 Положення №1704/5 держателем Реєстру є Міністерство юстиції України. Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Положення №1704/5 підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», є надходження до Реєстратора: обґрунтованого рішення про скасування результатів перевірки, яке свідчить про відсутність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 Закону України «Про очищення влади», від органу, який проводив перевірку; відповідного судового рішення, яке набрало законної сили; відповідних документів про смерть особи, відомості щодо якої внесені до Реєстру; інші випадки, визначені законом. У відповідності до пункту 5 розділу 2 положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», є, зокрема, відповідне судове рішення. Відповідно до пункту 6 частини другої статті 296 КАС України в апеляційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права. Частиною першою статті 293 КАС України встановлено, що особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що право на оскарження постави суду першої інстанції не є абсолютним та обов`язково зумовлене такою обставиною, як вирішення оскаржуваним судовим рішенням прав, свобод чи інтересів особи, яка оскаржує відповідне судове рішення. На обґрунтування вирішення рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року у справі №804/19009/14 прав та обов`язків Міністерства юстиції України, останнє зазначає про закріплення за ним на законодавчому рівні: проведення перевірок, передбачених Законом України «Про очищення влади»; формування та ведення Єдиного державного реєстру осіб щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади»; надання інформації із зазначеного реєстру та оприлюднення на власному веб-сайті відомостей з цього. При цьому, як вбачається з резолютивної частини рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року, прийнятої за результатами розгляду справи №804/19009/14, судом визнано протиправним та скасовано наказ міністра МВС України № 2238 о/с від 27 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці на підставі пп. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» № 1682-VІІ від 16 вересня 2014 року та п. 62 «а» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (із постановленням на військовий облік). Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці з 28 жовтня 2014 року. Стягнуто з Управління МВС України на Придніпровській залізниці середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 жовтня 2014 року по 11 липня 2018 року в розмірі 411 726,24 грн з утриманням відповідних податків та зборів. В решті позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці та в частині виплати грошового утримання у межах суми стягнення за один місяць. Будь-яких обґрунтувань, яким чином наведене судове рішення перешкоджає Міністерству юстиції України в реалізації його прав та виконанні покладених на нього обов`язків, ані в апеляційній, ані в касаційній скарзі не наведено. Так само не зазначено у касаційній скарзі яким саме чином рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року у справі №804/19009/14 впливає на обов`язок Міністерства юстиції України забезпечувати проведення передбаченої Законом України «Про очищення влади» перевірки осіб та обов`язок щодо внесення та виключення з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» та оприлюднення на веб-сайті відомостей з нього. Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення Третім апеляційним адміністративним судом було порушено норми процесуального права. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції. Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновку суду апеляційної інстанції не підтвердився під час розгляду касаційної скарги у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення. За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції- без змін. Висновки щодо розподілу судових витрат. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк Судді Л.О. Єресько В.М. Соколов