Постанова 4856 № 286/1646/17

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 286/1646/17 Головуючий у 1-й інстанції: Гришковець А.Л. Суддя-доповідач: Біла Л.М. 31 травня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Курка О. П. Гонтарука В. М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 27 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про оскарження та скасування постанови про накладення штрафу від 22.05.2017 по виконавчому провадженню №10647447, В С Т А Н О В И В : Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкера І.А. про накладення штрафу на Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні №10647447 від 22.05.2017 в розмірі 2040 грн. Обгрунтовуючи підставність подання позову, позивач відзначив про необгрунтованість прийняття відповідачем постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду, оскільки Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької облдержадміністрації не виконує функції закупівлі житла будь-яким категоріям населення, а отже і не є належною стороною виконавчого провадження. Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 27 листопада 2019 року позов задоволено в повному обсязі. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи, що рішення у даній справі впливає на її права та зачіпає її інтереси, просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначила, що судом не було з`ясовано дійсних обставин справи, а безпідставно взято до уваги виключно доводи позивача. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив доводи апелянта та відзначив, що Департамент соціальної та молодіжної політики не є правонаступником Головного управління праці і соціального захисту населення облдержадміністрації, та відповідно не виконує функції закупівлі житла громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи. Також, Департаментом звернуто увагу на той факт, що починаючи з 2014 року державними бюджетами України видатки за цією програмою передбачені не були, а функції закупівлі житла постраждалим особам на органи соціального захисту населення не покладались. Враховуючи відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участі, зміст оскаржуваного рішення, наявні у матеріалах справи докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення та, зважаючи на характер спірних правовідносин, колегія суддів не встановила необхідності проводити розгляд справи у судовому засіданні за участі сторін, а тому справу належить розглядати у порядку письмового провадження, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. З матеріалів справи встановлено наступні обставини. 23.12.2008 старшим державним виконавцем Довженком О.Д. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1741/08 про зобов`язання Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької облдержадміністрації забезпечити жилою площею сім`ю ОСОБА_2 в кількості 4-х осіб, в складі якої є потерпілий від аварії на ЧАЕС категорії-1, поза чергою, визначеною списком сімей переселенців, які мають 1-у категорію. Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 23.11.2015 було виправлено помилку у виконавчому листі №2-1741/08, виданому 30.07.2008 Овруцьким районним судом на підставі постанови Овруцького районного суду від 08.09.2006 по справі №2а-2102/05 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької облдержадміністрації про позачергове забезпечення житловою площею та відшкодування шкоди заподіяної здоров`ю, а саме: вказано номер справи №2а-2102/05. Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 08.12.2015 по справі №286/3894/15-а за постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 08.09.2006 по справі №2-2102/05 було замінено стягувача - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ОСОБА_1 . 31.05.2016 ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області у виконавчому провадженні №10647447 було замінено боржника - Головне управління праці та соціального захисту населення Вінницької облдержадміністрації на Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації, у справі №2-2102/05. 15.07.2016 на адресу Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби було направлено вимогу, а 26.09.2017 повторну вимогу, згідно якої було зобов`язано Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації негайно виконати рішення суду або повідомити про причини та обставини, які перешкоджають його виконанню, про що невідкладно повідомити відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Як встановлено судом зі змісту листа №10-4957 від 04.10.2016 Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації повідомив на вимогу виконавця про неможливість виконання рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 08.09.2006 у справі №2-2102/05, оскільки не є виконавцем функцій закупівлі житла будь-яким категоріям населення. Крім того, Департаментом повідомлено, що забезпечення жилими приміщеннями громадян, які переселяються з радіоактивно-забруднених територій гарантується Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та проводиться за кошти державного бюджету України відповідно до програми «Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». До 2014 року розпорядником коштів зазначеної програми в області був Департамент цивільного захисту облдержадміністрації. Протягом 2011-2013 років за кошти програми зазначеним Департаментом було придбано 12 квартир, які згідно чинного законодавства розпорядженням голови облдержадміністрації передано органам місцевого самоврядування для подальшого розподілу серед постраждалих сімей. У 2013 виконавчим комітетом Вінницької міської ради ОСОБА_2 була запропонована одна з придбаних трикімнатних квартир з усіма зручностями, від якої він відмовився. В 2014 році йому була запропонована ще одна з квартир, від якої він також відмовився. Таким чином, однією з причин невиконання рішення суду є відмови сім`ї ОСОБА_2 від запропонованого житла. На 2014-2016 роки в Державному бюджеті України видатки на забезпечення житлом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи не передбачені. Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 08.09.2006 буде виконане в разі відновлення видатків з Державного бюджету на забезпечення житлом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надання Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької облдержадміністрації повноважень щодо закупівлі житла громадянам цієї категорії населення. 04.11.2016 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкером І.А. винесено постанову у виконавчому провадженні №10647447 по виконанню виконавчого листа №2-2102/5 про накладення на боржника - Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації штрафу в розмірі 1020 грн. за невиконання рішення суду. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017 у справі визнано правомірною вищезазначену постанову Департаменту державної виконавчої служби України у виконавчому провадженні №10647447 про накладення штрафу. 22.05.2017 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкером І.А. винесено постанову у виконавчому провадженні №10647447 по виконанню виконавчого листа №2-2102/5 про накладення на боржника Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації штрафу у розмірі 2040,00 грн. за невиконання рішення суду. Вказана постанова була оскаржена Департаментом соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації в судовому порядку. Надаючи оцінку даним правовідносинам та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність винесення постанови про накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 2040 грн., оскільки, по-перше, Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації не є правонаступником Департаменту соціальної політики облдержадміністрації та відповідно і Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької облдержадміністрації, а по-друге, у Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації відсутні повноваження на закупівлю житла будь-яким категоріям населення. Також, суд першої інстанції зауважив, що про поважність причин невиконання позивачем рішення суду свідчить той факт, що в Державному бюджеті України того періоду видатки на вказані цілі не передбачались. Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, в призмі встановлених обставин справи та доводів апеляційної скарги, враховує, що відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Також, згідно частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час розглядуваних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Частиною 1 ст.5 вищевказаного Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Отже, з врахуванням приписів статті 19 Конституції України та Закону України «Про виконавче провадження», суб`єкт владних повноважень, яким являється відповідний орган ДВС має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава, шляхом законодавчого регулювання, визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб`єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається. В даному випадку, основним питанням, оцінку якому слід було б надати першочергово є питання правонаступництва між Департаментом соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації, Департаментом соціальної політики облдержадміністрації та Головним управлінням праці та соціального захисту населення Вінницької облдержадміністрації. З даного приводу судова колегія зауважує, що судом першої інстанції безпідставно було залишено поза увагою обставини, встановлені ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 31.05.2016 року у справі №286/1150/16-а, яка залишена в силі ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2016 року. Використовуючи вказані судові акти, судова колегія зауважує, що останні є чинними. Так, судами в межах справи №286/1150/16-а було встановлено, що згідно розпорядження голови Вінницької облдержадміністрації від 29.12.2012 року №750 «Про перелік структурних підрозділів облдержадміністрації» Головне управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації реорганізовано в Департамент соціальної політики облдержадміністрації. Згідно розпорядження голови Вінницької облдержадміністрації від 04.11.2015 року №688 "Про оптимізацію окремих структурних підрозділів облдержадміністрації та внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 29.12.2012 року № 750" Департамент соціальної політики облдержадміністрації ліквідовано та утворено Департамент соціальної та молодіжної політики облдержадміністрації. Судами встановлено, що Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької облдержадміністрації було утворено внаслідок ліквідації Департаменту соціальної політики Вінницької облдержадміністрації. Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької облдержадміністрації фактично виконує функції ліквідованого Департаменту соціальної політики облдержадміністрації, а відтак має виконувати функції і щодо забезпечення житлом громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи. Колегія суддів у даній справі враховує приписи ч. 4 ст. 78 КАС України, якими чітко визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, факт наявності правонаступництва між Департаментом соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації, Департаментом соціальної політики облдержадміністрації та Головним управлінням праці та соціального захисту населення Вінницької облдержадміністрації вже був встановлений в судовому порядку та відповідно доказуванню не підлягає. До того ж, судова колегія зауважує, що вказана обставина була встановлена в ході розгляду подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо заміни боржника у виконавчому провадженні №10647447 - Головного Управління праці та соціального захисту населення Вінницької облдержадміністрації на Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації. Отже питання правонаступництва боржника у межах виконавчого провадження №10647447 є встановленим фактом. При цьому, судова колегія зауважує, що Департаментом соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації доказів в спростування вказаного ні в межах справи №286/1150/16-а, ні в межах даної справ не надано. Стосовно ж посилань останнього на відсутність коштів у бюджеті на придбання житла для будь-яких категорій громадян, то, на переконання судової колегії, вказана обставина не може свідчити про відсутність повноважень Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької облдержадміністрації на здійснення відповідних функцій. До того ж, матеріали справи не містять доказів вчинення Департаментом соціальної та молодіжної політики Вінницької облдержадміністрації будь-яких належних дій для вирішення даного питання, як і не містять доказів вчинення будь-яких дій в межах виконавчого провадження №10647447 на виконання рішення суду, а тому судова колегія вважає, що дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкера І.А. щодо прийняття постанови від 22.05.2017 року ВП №10647447 про накладення на Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької облдержадміністрації штрафу в сумі 2040 грн. є правомірними. Судом першої інстанції вказаній обставині в межах даної справи належної оцінки не надано. Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. При цьому, згідно з частиною 3 статті 77 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Аналізуючи вищенаведені норми, вбачається, що кодексом розподілено обов`язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі та передбачає активну роль суду в процесі збору доказів. Вищенаведені статті спрямовані на забезпечення повного з`ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності. У свою чергу, суд не може бути пасивним спостерігачем за тим, що подають особи, які беруть участь у справі, на обґрунтування своїх вимог. Щоб правильно встановити фактичні обставини справи, суд наділено повноваженням збирати та оцінювати докази, а також сприяти реалізації прав сторін по справі в частині доказування обставин справи, шляхом витребування необхідних доказів у разі необхідності. Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Для цього стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на суд обов`язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, на скільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції взято до уваги виключно доводи позивача без належного співставлення їх з іншими обставинами справи, які потребували детального вивчення та аналізу. Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68). Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п.1 ст.6, ст.13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст.129-1 Конституції України. Відтак, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Отже, приймаючи до уваги обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 27 листопада 2019 року з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову. За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі та спростовуються доводами апеляційної скарги, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 27 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про оскарження та скасування постанови про накладення штрафу від 22.05.2017 по виконавчому провадженню №10647447 скасувати. Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Курко О. П. Гонтарук В. М.