Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/7361/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2021 р.Справа № 480/7361/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Калиновського В.А. , Макаренко Я.М. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного виробничо-комерційного підприємства "Терра" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2020, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 24.12.20 по справі № 480/7361/20 за позовом Головного управління ДПС у Сумській області до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Терра" про стягнення податкової заборгованості, ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС у Сумській області звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Терра", в якому просило суд стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства «Терра» за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг з: - податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 17 174,00 грн на користь державного бюджету України на р/р UА158999980313040029000018540, одержувач Управління Сумська міська отг 14060100, код одержувача 37970593, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998; - орендної плати з юридичних осіб в сумі 56 005,26 грн на користь державного бюджету України на р/р UА038999980334139812000018540, одержувач Сумська міська отг 18010600, код одержувача 37970593, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998; - податку на прибуток приватних підприємств в сумі 7 710,06 грн на користь державного бюджету України на р/р UА718999980333139318000018540, одержувач Сумська міська отг 1021000, код одержувача 37970593, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998. В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що станом на дату подання позовної заяви за ПВКП «Терра» обліковується заборгованість у розмірі 80 889,32 грн, зокрема з: податку на прибуток приватних підприємств на суму 7 710,06 грн, у тому числі: основний платіж - 7 710,06 грн; штрафні санкції -0,00 грн; пеня - 0,00 грн.; податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (далі по тексту - ПДВ) на суму 17 174,00 грн, у тому числі: основний платіж - 17 174,00 грн; штрафні санкції - 0,00 грн; пеня - 0,00 грн; орендної плати з юридичних осіб на суму 56 005,26 грн, у тому числі: основний платіж - 18 265,03 грн; штрафні санкції - 37 740,23 грн; пеня - 0,00 грн. Вказана сума заборгованості підтверджується розрахунком суми податкового боргу, корінцем податкової вимоги, копіями податкових декларацій, копіями податкових повідомлень-рішень. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 року адміністративний позов Головного управління ДПС у Сумській області до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Терра" про стягнення податкового боргу задовольнити. Стягнуто з Приватного виробничо-комерційного підприємства «Терра» (вул. Леваневського, 22, кв. 19, м. Суми, 40003, код ЄДРПОУ 30991890) за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг: - з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 17 174,00 грн на користь державного бюджету України на р/р UА158999980313040029000018540, одержувач Сумська міська отг 14060100, код одержувача 37970593, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998; - з орендної плати з юридичних осіб в сумі 56 005,26 грн на користь державного бюджету України на р/р UА038999980334139812000018540, одержувач Сумська міська отг 18010600, код одержувача 37970593, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998; - з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 7 710,06 грн на користь державного бюджету України на р/р UА718999980333139318000018540, одержувач Сумська міська отг 1021000, код одержувача 37970593, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідач наголошує, що ні копії відповідної ухвали з цього приводу, ні копії позовної заяви з копіями доданих до неї документів відповідач не отримав і не був з ними належним чином ознайомлений. На думку відповідача вказані обставини унеможливили реалізацію відповідачем свого права подання відзиву, заперечень проти позову та здійснення процесуальних прав. Відповідач наголошує, що розгляд за таких умов справи без виклику сторін є прямим порушенням таких ключових принципів судочинства, як право особи на справедливий суд, змагальність сторін та рівність усіх учасників судового процесу. Відповідач звертає увагу, що звернення позивача до суду і ухвалення рішення стало несподіванкою відповідача, який, поряд з іншим, як більш слабша сторона, не зміг своєчасно вибудувати свою адекватну поведінку в спірних правовідносинах, у т.ч. щодо вирішення спору в добровільному порядку, спростування доводів позивача, отриманя, розстрочення чи відстрочення податкового боргу відповідно до діючого законодавства тощо. Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідач є платником податків і зборів, передбачених ПК України. Відповідно до п.п.16.1.4, п.16.1, ст.16 Податкового кодексу України до обов`язків платника податків входить сплата належних сум податків і зборів у встановлені законами терміни. ПВКП «Терра» було подано податкову декларацію з податку на прибуток приватних підприємств №9335052204 від 28.02.2020, якою відповідачем самостійно визначено грошове зобов`язання у розмірі 9 845,00 грн. У зв`язку із частковою сплатою, сума несплаченого грошового зобов`язання становить 7 710,06 грн. Вказана вище сума податкового зобов`язання не була сплачена у строк визначений ПК України і тому згідно ст. 14.1.175 Податкового кодексу України суми податкового зобов`язання визначені контролюючим органом набули статусу податкового боргу. Крім того, ПВКП «Терра» було подано податкові декларації з ПДВ: - №9031387745 від 20.02.2020, якою відповідачем самостійно визначено грошове зобов`язання у розмірі 7 965,00 грн. Станом на дату подання позовної заяви вказана сума залишається несплаченою; - №9058358132 від 19.03.2020, якою відповідачем самостійно визначено грошове зобов`язання у розмірі 9 209,00 грн. Станом на дату подання позовної заяви вказана сума залишається несплаченою. Вказана вище сума податкового зобов`язання не була сплачена у строк визначений ПК України і тому згідно ст. 14.1.175 Податкового кодексу України суми податкового зобов`язання визначені контролюючим органом набули статусу податкового боргу. Також ПВКП «Терра» було подано податкову декларацію з плати за землю №9090728338 від 28.04.2020, якою відповідачем самостійно визначено грошове зобов`язання: - за березень 2020 - 11 206,57 грн (у зв`язку із частковою сплатою, сума несплаченого грошового зобов`язання - 7 058,46 грн); - за квітень 2019 - 11 206,57 грн (станом на дату подання позовної заяви вказана сума залишається несплаченою). Вказана вище сума податкового зобов`язання не була сплачена у строк визначений ПК України і тому згідно ст. 14.1.175 Податкового кодексу України суми податкового зобов`язання визначені контролюючим органом набули статусу податкового боргу. Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України). ГУ ДФС у Сумській області була проведена камеральна перевірка, результати якої оформлені актом №823/18-28-54-04/30991890 від 13.02.2020. На підставі вищевказаного акту перевірки контролюючим органом було сформовано: - податкове повідомлення-рішення від 27.03.2020 №0027365404, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 120,66 грн; - податкове повідомлення-рішення від 27.03.2020 №00273675404, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 36 619,57 грн. Зазначені вище податкові повідомлення-рішення платником не оскаржувались ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сума податкового боргу у загальному розмірі 80 889,32 грн не сплачена відповідачем на момент розгляду справи, отже позовні вимоги в частині стягнення такого боргу правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (застосований у справі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (підпункт 14.1.157. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Платник податків серед іншого зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України). Відповідно до п. 59.1, п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Відповідно до пп. 19-1.1.34 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, контролюючі органи забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За приписами пп.19-1.1.22 п. 19-1 ст. 19-1 ПК України, контролюючі органи здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів. Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. З матеріалів справи вбачається, що відповідачу була направлена податкова вимога №9713-25 від 14.10.2014. Податковий борг ПВКП «Терра» з часу направлення податкової вимоги №9713-25 від 14.10.2014 не переривався, податкова заборгованість не погашалася. Відповідно до п. 175 ч. 1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановленому Податковим кодексом України строк, не погашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному даним кодексом. Згідно п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Пунктом 95.2 ст. 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Згідно п. 95.4 ст.95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно із п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). З огляду на вказані приписи та на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, тому предметом доказуванні у цій справі мають бути обставини, які свідчать про наявність податкового боргу. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 22.08.2018 по справі 820/1878/16 у разі коли предмет позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у такій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав з якими законодавець п можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту. При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом такого позову, оскільки податкове повідомлення рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов`язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду такої справи здійснювати їх правовий аналіз. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач має несплачений податковий борг у загальному розмірі 80 889,32 грн. Так, матеріалами справи встановлено, що ПВКП «Терра» було подано податкові декларації з ПДВ: - №9031387745 від 20.02.2020, якою відповідачем самостійно визначено грошове зобов`язання у розмірі 7 965,00 грн. Станом на дату подання позовної заяви вказана сума залишається несплаченою; - №9058358132 від 19.03.2020, якою відповідачем самостійно визначено грошове зобов`язання у розмірі 9 209,00 грн. Станом на дату подання позовної заяви вказана сума залишається несплаченою. Вказана вище сума податкового зобов`язання не була сплачена у строк визначений ПК України і тому згідно ст. 14.1.175 Податкового кодексу України суми податкового зобов`язання визначені контролюючим органом набули статусу податкового боргу. Також ПВКП «Терра» було подано податкову декларацію з плати за землю №9090728338 від 28.04.2020, якою відповідачем самостійно визначено грошове зобов`язання: - за березень 2020 - 11 206,57 грн (у зв`язку із частковою сплатою, сума несплаченого грошового зобов`язання - 7 058,46 грн); - за квітень 2019 - 11 206,57 грн (станом на дату подання позовної заяви вказана сума залишається несплаченою). Вказана вище сума податкового зобов`язання не була сплачена у строк визначений ПК України і тому згідно ст. 14.1.175 Податкового кодексу України суми податкового зобов`язання визначені контролюючим органом набули статусу податкового боргу. Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України). ГУ ДФС у Сумській області була проведена камеральна перевірка, результати якої оформлені актом №823/18-28-54-04/30991890 від 13.02.2020. На підставі вищевказаного акту перевірки контролюючим органом було сформовано: - податкове повідомлення-рішення від 27.03.2020 №0027365404, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 120,66 грн; - податкове повідомлення-рішення від 27.03.2020 №00273675404, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 36 619,57 грн. Зазначені вище податкові повідомлення-рішення платником не оскаржувались ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Оскільки вказані вище суми штрафних санкцій не були сплачені у строк, визначений Податковим кодексом України, тому згідно ст. 14.1.175 Податкового кодексу України суми податкового зобов`язання визначені контролюючим органом набули статусу податкового боргу. Доказів погашення суми боргу матеріали справи не містять, а відповідачем зазначена несплачена податкова заборгованість визнається. Крім того, наявність у відповідача відкритих рахунків в банківських установах, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Враховуючи викладене, зважаючи на наявність у відповідача податкового боргу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо наявності підстав для стягнення податкового боргу з усіх відкритих розрахункових рахунків відповідача. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 року по справі № 480/7361/20 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відпвідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Терра" залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 по справі № 480/7361/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено 03.06.2021 року