Постанова Чернігівський апеляційний суд № 728/2212/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 28 травня 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 728/2212/20 Головуючий у першій інстанції Глушко О. І. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/709/21 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді: Мамонової О.Є., суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В., із секретарем: Шкарупою Ю.В. учасники справи: позивач: Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», відповідач: ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА життя», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17 лютого 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, - У С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (далі по тексту Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останньої на його користь борг в сумі 4 355,65 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. Позов обґрунтовувало тим, що 15.01.2014 між ним та ОСОБА_2 був укладений комплексний договір № 1/1846796, за яким позичальник отримала кредит у сумі 20 800 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. 14.12.2016 позивач звернувся до Бахмацької державної нотаріальної контори з претензією до спадкоємців померлої, загальна сума заборгованості станом на цю дату становила 4 555 грн. 16.01.2019 позивач з відповіді нотаріальної контори дізнався про видачу свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 , після чого направив останній вимогу, яка залишена відповідачкою без задоволення. Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17.02.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю. В апеляційній скарзі АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги Банку. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 позивач звернувся 14.12.2016 до нотаріальної контори з претензією до спадкоємців померлої, а тому ним не були пропущені строки пред`явлення такої вимоги, адже її пред`явлення через нотаріуса є надійним доказом офіційного звернення до спадкоємців з відповідною претензією. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в іншій редакції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Банку, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач, як кредитор спадкодавця, який був повідомлений про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину 16.01.2019, пред`явив вимоги до спадкоємця позичальника ОСОБА_1 30.10.2019, з порушенням встановленого ч. 2, 3 ст. 1281 ЦК України строку, тому АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» позбавляється права вимоги. З висновком районного суду про відмову у задоволенні позову Банку апеляційний суд погоджується, однак зазначеного місцевий суд дійшов з помилкових мотивів. Судом у справі встановлено, що 15.01.2014 між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_2 було укладено комплексний договір № 1/1846796, за умовами якого остання отримала кредит у сумі 20 800 грн, строком на 36 місяців з 15.01.2014 до 14.01.2017, зі сплатою 15% річних за користування кредитом та комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,80% (а.с. 10-13). Розділом ІІ вказаного договору встановлені умови договору страхування, укладеного між ПрАТ «СК «УНІКА Життя» (страховик), від імені і за дорученням якого діє ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (страховий агент) та ОСОБА_2 (страхувальник (застрахована особа)/позичальник). Так, відповідно до п. 5 договору страхова сума становить 20 000 грн, сума страхової премії (сплачується одноразово) 800 грн, страховий тариф 4%. Страховим випадком визначено смерть застрахованої особи, яка сталася протягом дії всього строку дії договору страхування відповідно до Правил добровільного страхування життя ПрАТ «СК «УНІКА Життя», Програми страхування життя позичальника кредитів. Строк страхування встановлено з 00 год. 00 хв. 15.01.2014 до 24 год. 00 хв. ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (а.с. 14). 14.12.2016 Банк звернувся до Бахмацької районної державно нотаріальної контори з претензією кредитора до спадкоємців ОСОБА_2 , зазначивши, що на час відкриття спадщини за вказаним вище кредитним договором залишився борг у розмірі 4 555,65 грн (а.с. 15-16, 42). На підставі вищезазначеної претензії Банку Бахмацькою державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 703/2016, номер у спадковому реєстрі 60018206 (а.с. 18, 41-65). ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , прийняла спадщину, звернувшись 27.01.2017, 20.11.2017 та 28.11.2017 до нотаріуса з відповідними заявами, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 703/2016 року (а.с. 17, 18, 41-65). 20.11.2017 та 28.11.2017 на ім`я ОСОБА_1 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом, реєстрові номери 2-1200, 1-1045 та 1-1046 (а.с. 59, 62, 64). 20.04.2018 Банк надіслав до Бахмацької районної державної нотаріальної контори претензію з проханням надати інформацію про ознайомлення спадкоємців з претензією банка про заборгованість по кредиту померлої ОСОБА_2 та повідомити про видачу свідоцтв про право на спадщину після її смерті, посилаючись на те, що на час відкриття спадщини за кредитним договором залишився борг у розмірі 4 555,65 грн (а.с. 20-21). 13.12.2018 позивач направив до Бахмацької районної державної нотаріальна контори запит, у якому вказував, що за кредитним договором ОСОБА_2 залишився борг у розмірі 3 984,94 грн, та просив повідомити про видачу свідоцтв про право на спадщину спадкоємцям померлої ОСОБА_2 станом на 13.12.2018, у відповідь на який Бахмацька районна державна нотаріальна контора повідомила про видачу свідоцтва про право на спадщину 13.12.2018 (а.с. 18, 22, 30). 30.10.2019 Банком позивачці ОСОБА_1 було направлено листа, у якому він повідомив про залишок боргу за кредитним договором у сумі 4 555,65 грн станом на 30.10.2019 та запропонував останній як спадкоємцю позичальника сплатити вказану заборгованість (а.с. 23-24). До позову Банком додано розрахунок заборгованості по кредиту, наданому ОСОБА_2 за комплексним договором № 1/1846796 від 15.01.2014 станом на 18.11.2020, за яким сума боргу становить 4 355 грн (а.с. 9). Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 17.05.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ПрАТ «СК «УНІКА життя». За повідомленням ПрАТ «СК «УНІКА Життя» 24.01.2017 ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» звернулося до страховика із заявою щодо здійснення страхової виплати у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 та страховиком було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування. Спадкування це перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних відносинах. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу у певному правовідношенні, тобто цивільні відносини існують безперервно, не припиняючись, у них відбувається лише заміна одного із їх учасників. Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту. За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Законодавством визначено, що у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками. Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця. При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини. Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту. Відповідно до частин першої та другої статті 1281 ЦК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Така вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений статтею 1281 ЦК України, приймає вимоги кредиторів спадкодавця. З матеріалів справи встановлено, що позичальник ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» скористалося своїм правом заявити вимогу до спадкоємців померлої через нотаріуса, надіславши 16.12.2016 Бахмацькій районній державній нотаріальній конторі відповідну претензію, на підставі якої і було заведено спадкову справу. Вказана претензія була подана Банком протягом строку, встановленого ст. 1281 ЦК України. За викладених обставин, висновок суду про те, що позивач, як кредитор спадкодавця, який був повідомлений про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину 16.01.2019, пред`явив вимоги до спадкоємця позичальника ОСОБА_1 30.10.2019, з порушенням встановленого ч. 2, 3 ст. 1281 ЦК України строку, у зв`язку з чим АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» позбавляється права вимоги, є помилковим та не відповідає встановленим обставинам справи. Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої). Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України. Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27.10.1993). Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14-ц, в якій з метою ефективного гарантування права на справедливий суд відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постановах від 30.09.2015 у справі № 6-780цс15 та від 11.10.2017 у справі № 6-1374цс17. У частині 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 12 цього Кодексу. Згідно ч. 1, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС від 02.10.18 у справі № 910/18036/17). Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України). Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності, відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України, з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, саме Банк як позивач повинен довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, наявність у позичальника заборгованості та її розміру. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Як зазначалось вище, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Звертаючись до суду з цим позовом, Банк на підтвердження наявності кредитної заборгованості та її розміру подав до суду лише розрахунок заборгованості, в якому зазначено: заборгованість по простроченому кредиту в сумі 4143,05 грн, заборгованість відсоткам у сумі 50,06 грн, заборгованість по простроченим комісіям у сумі 162,54 грн та загальну суму боргу до стягнення 4355,65 грн (а.с. 9). При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що при направленні претензій та запитів до нотаріальної контори, позивачем зазначались різні суми заборгованості, зокрема, у претензії від 14.12.2016 зазначено, що залишок боргу за кредитом становить 4 555,65 грн, а в запиті від 13.12.2018 3 984,94 грн, в послідуючих претензіях та листах зазначалась сума у розмірі 4 555,65 грн. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №

75. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховний Суд від 30.01.2018 у справі № 161/16891/15-ц, від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц та від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц. На вимогу апеляційного суду позивачем надано виписки по рахунках НОМЕР_1 , НОМЕР_2 79/UAH та НОМЕР_3 /UAH за період 27.05.2021, в яких зафіксовані лише суми заборгованості за комісією, кредитом та відсотками, без відображення дійсного руху коштів за період, в який виникла заборгованість. При оцінці доказів судом апеляційної інстанції враховано, що банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, який підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов`язкових реквізитів. Належної виписки по рахунку позичальника ОСОБА_2 , з якої можливо було б встановити та перевірити факт перерахування кредитних коштів на відповідний рахунок, рух коштів по рахунку та користування ними (чи отримувала позичальник готівку у банкоматі та відділенні банку, чи купувала товари та чи перераховувала кошти на інші рахунки), нарахування заборгованості, здійснення позичальником платежів на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам та комісії та відповідний залишок заборгованості за кредитом, Банком ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не було надано. Тобто, на виконання вимог ст. 12 ЦПК України, всупереч процесуального обов`язку, позивачем в розпорядження суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у померлої ОСОБА_2 заборгованості у розмірі, вказаному у позові, не надано, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову Банку про стягнення боргу із ОСОБА_1 як спадкоємиці померлої відсутні. З урахуванням того, що до висновку про відмову у задоволенні позову суд прийшов з помилкових мотивів, рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17.02.2021 належить змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Керуючись ст. 367, 374, 376 ч. 4, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» - задовольнити частково. Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17 лютого 2021 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 01 червня 2021 року. Головуюча О.Є.Мамонова Судді: І.О.Боброва Н.В.Шитченко