Постанова Донецький апеляційний суд № 227/694/21

Єдиний унікальний номер 227/694/21 Номер провадження 33/804/286/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2021 року м. Бахмут Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду Акуленко В.В., при секретарі Синиціні Б.Л., за участю прокурора Харсіки Ю.С., захисника Макєєва О.В., який діє в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника на постанову судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Добропілля Донецької області, який працює директором комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника», проживає за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 172 - 7 КУпАП та піддано стягненню у розмірі 3400 грн. Стягнуто з нього 454 грн. судового збору. В С Т А Н О В И В: Згідно постанови судді, ОСОБА_1 виконуючи обов`язки директора комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника», будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та у відповідності до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, не повідомив безпосереднього керівника - Добропільську міську раду або Національне агентство з питань запобігання корупції про наявний у нього реальний конфлікт інтересів, що виник під час виконання повноважень при підписанні та виданні наказу № 32 від 28 лютого 2020 року «Про преміювання ІТР та службовців КП «ДСЄЗ у лютому 2020 р.», яким він нарахував собі премію, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172 7 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 виконуючи обов`язки директора комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника», будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та у відповідності до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, 28 лютого 2020 року вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, а саме підписав наказ № 32 від 28 лютого 2020 року «Про преміювання ІТР та службовців КП «ДСЄЗ у лютому 2020 р.», яким нарахував собі премію, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172 7 КУпАП. На вказане рішення захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі, в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що протоколи про адміністративне правопорушення були складені з порушенням строку, передбаченого ч. 2 ст. 254 КУпАП. Вважає, що органи Національної поліції України не мають повноважень на виявлення порушень антикорупційного законодавства, що належить до виключної компетенції НАЗК, а тому всі зібрані у справі докази є недопустимими. Також звертає увагу, що спірним наказом ОСОБА_1 преміював себе за період коли працював заступником директора, що не підлягало погодження з міським головою. Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Сам факт перебування ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора КП «Добропільська служба єдиного замовника», підписання ним спірного наказу, нарахування собі премії та відповідність суб`єкту адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, ч. 2 ст. 172 7 КУпАП ніким не оспорюєтсья. Як встановлено з матеріалів провадження, протоколи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 були складені працівниками управління стратегічних розслідувань в Донецькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України. Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» органи Національної поліції України визначені спеціально уповноваженим суб`єктом у сфері протидії корупції. Відповідно до ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, зокрема передбачених ст. ст. 172-4 - 172-9 КУпАП протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції. Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. Структурний аналіз наведеним норм закону свідчить про те, що органи поліції наділені повноваженнями на виявлення, фіксацію та збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 172 7 КУпАП (за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище). Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відповідність Національної поліції, як органу, уповноваженого на виявлення та фіксацію правопорушень відносно ОСОБА_1 . Доводи апелянта про виключні повноваження НАЗК щодо виявлення правопорушень пов`язаних з корупцією з безпідставними. Враховуючи викладене, підстав для визнання доказів у справі недопустимими не вбачається. Відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. Згідно з вимогами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Аналіз наведених вимог закону свідчить про те, що протокол про адміністративне правопорушення може бути складено виключно щодо особи, яка вчинила правопорушення, а не будь - якої особи взагалі. Тобто, в контексті вимог ст. 172 7 КУпАП, фіксації правопорушення передує визначення складу наявності в діях особи його складу. Згідно ч. 1 ст. 172-7 КУпАП передбачено відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів. Зазначені обставини мають істотне значення і для кваліфікації дій за ч. 2 цієї статті, оскільки перебувають у взаємозв`язку з виконанням вимог Закону України «Про запобігання корупції». Як встановлено з матеріалів справи, докази неповідомлення ОСОБА_1 про наявність у нього реального конфлікту інтересів були отримані 10 лютого 2021 року (а.с. 47). Таким чином, саме в цей день було зібрано необхідну сукупність доказів для твердження про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, протоколи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 від 11 лютого 2021 року, складені з дотриманням вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи. Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Факт наявності у ОСОБА_1 при виконанні обов`язків директора комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника» повноважень на встановлення та кореляцію премій працівникам підприємства, в тому числі і собі, ніким не оспорюється. Отже, наявний у ОСОБА_1 обсяг повноважень безумовно утворив суперечність з його приватним майновим інтересом у виді визначення та виплати собі премії, за своїм власним наказом. При цьому, в даному випадку вбачається, що вказана суперечність вплинула на об`єктивність та неупередженість рішень ОСОБА_1 при визначенні собі розміру премії порівняно з іншими працівниками, оскільки спірним наказом він, собі як заступнику директора призначив 40% відсотків премії. В цей же час ОСОБА_2 , який займає аналогічну посаду було призначено 10%. Таким чином, ОСОБА_1 безумовно діяв в умовах реального конфлікту інтересів та неповідомив про його наявність у встановленому порядку. Факт призначення собі премії, як заступнику директора не спростовує вини ОСОБА_1 та взагалі не є істотним для правильного вирішення справи, оскільки реальний конфлікт інтересів та вчинення дій мали місце під час виконання обов`язків директора, що і утворило суперечність між повноваженнями та приватним інтересом. Враховуючи викладене, перевіривши постанову судді, в межах апеляційної скарги, підстав для її скасування не вбачається. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Постанову судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2021 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя