Постанова Запорізький апеляційний суд № 328/2750/18

Дата документу 26.05.2021 Справа № 328/2750/18 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 328/2750/18 Головуючий у 1 інстанції: Андрущенко О.Ю. Провадження № 22-ц/807/421/21 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. суддів: Гончар М.С. Кримської О.М. при секретарі: Остащенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 23 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.10.2015р. приблизно о 17.00 годині у м. Токмаку Запорізької області, на 113 км автодороги Р-37 «Енергодар-Василівка-Бердянськ», на перехресті з вул. Воровського відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_2 були отримані тілесні ушкодження та було пошкоджено його автомобіль «КІА MAGENTIS», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Дорожньо-транспортна пригода виникла в результаті порушення вимог Правил дорожнього руху водієм автомобіля «HONDA CIVIC» ОСОБА_1 , який, виїжджаючи з другорядної дороги, не пропустив позивача, та своїми діями створив аварійну ситуацію. Місце пригоди водій ОСОБА_1 залишив. З експертного висновку № 547/16 від 16.08.2016р. вбачається, що у діях водія автомобіля «HONDA CIVIC» ОСОБА_1 є невідповідність правилам дорожнього руху (тобто їх порушення), що перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною подією. Тобто зазначений висновок експерта встановлює вину ОСОБА_1 у скоєному ДТП. Вважає, що відсутність постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП жодним чином не спростовує факту його вини, що встановлено судовим експертом в експертному висновку № 547/16 від 16.08.2016р. Наявні всі підстави для відшкодування власнику транспортного засобу матеріальної шкоди, що завдана протиправними діями відповідача. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача вартість матеріальної шкоди, завданої йому як власнику транспортного засобу «КІА МAGENTIS» реєстраційний номер НОМЕР_1 , унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 12.10.2015р., у розмірі 235 210,84 грн. Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 17 січня 2019р., залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2019р., в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що за відсутності вироку в кримінальній справі та постанови про адміністративне правопорушення єдиним доказом, який підтверджує або спростовує наявність вини сторін в заподіяні шкоди внаслідок ДТП, є висновок експерта від 16 серпня 2016 року № 547/16, складений в рамках кримінального провадження. Оскільки вказаним висновком встановлена невідповідність дій Правилам дорожнього руху обох учасників ДТП, при цьому ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем ОСОБА_1 , суди дійшли висновку, що спричинення позивачу шкоди знаходиться у причинному зв`язку з його неправомірними діями, а тому позовні вимоги є необґрунтованими. Постановою Верховного Суду від 18 березня 2020р. задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 , скасовано ухвалені у праві судові рішення та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Спрямовуючи справу на новий розгляд, касаційний суд вказував, що суди попередніх інстанцій не врахували, досліджуючи висновок експерта від 16 серпня 2016 року № 547/16 як один з доказів у справі, та не взяли до уваги, що у ньому встановлена невідповідність дій Правилам дорожнього руху обох учасників ДТП, а тому відповідно до вимог статті 1188 ЦК України завдана кожним з них шкода підлягає відшкодуванню залежно від ступеня вини. При цьому відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. Таким чином, суди попередніх інстанцій неповно оцінили докази і не встановили ступінь вини кожного з учасників ДТП, а також інші обставини, які мають істотне значення для відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка мала місце як наслідок неправомірних дій водіїв транспортних засобів. Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 23 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду, завдану пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 12.10.2015 року, в розмірі 141126 грн. 50 коп. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 14100 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 6350 грн. 68 коп. пропорційно до задоволених позовних вимог. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Для розгляду цієї справи в порядку автоматизованого розподілу 03.12.2020р. було визначено колегію у складі: судді-доповідача Кухаря С.В., суддів колегії Крилову О.В., Полякова О.З., якими було заявлено самовідводи у зв`язку прийняттям у справі постанови від 11 червня 2019р., скасованої касаційним судом ( т. 2 а.с. 13-16). Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 07.12.2020р. самовідводи задоволені, справу передано у відділ забезпечення діяльності судової палати з розгляду цивільних справ Запорізького апеляційного суду для визначення складу колегії для розгляду цієї справи ( т. 2 а.с. 17). В порядку повторного автоматизованого розподілу справи для її розгляду визначено колегію у складі: судді-доповідача Маловічко С.В., суддів Гончар М.С., Подліянову Г.С. ( т. 2 а.с. 18-19). 20.04.2021р. у справі було призначено повторний автоматизований розподіл для заміни судді члена колегії Подліянової Г.С. у зв`язку з її тривалим знаходженням на лікарняному, замість якої визначено суддю Кримську О.М. ( т. 2 а.с. 80-81). В ході апеляційного розгляду: - вирішувалось клопотання ОСОБА_1 в особі адвоката Першина В.М. про призначення судової інженерно-технічної експертизи, в задоволенні якого ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 лютого 2021р. відмовлено ( т. 2 а.с. 41); - в ОСОБА_2 було витребувано повний текст звіту № 44 від 06.10.2017р. про оцінку матеріальної шкоди, відомості про договір страхування, звернення до страховика, отримання страхового відшкодування, чи відновлено пошкоджений автомобіль «КІА МAGENTIS»; -адвокату ОСОБА_3 слід було з`ясувати наявність договору страхування у ОСОБА_1 та його звернення до страховика з приводу ДТП 12.10.2015р.; - долучено до справи надану позивачем повну копію звіту № 44 від 06.10.2017р. ( т. 2 а.с. 53-79); - вирішувалось клопотання ОСОБА_1 в особі адвоката Першина В.М. про призначення судової автотоварознавчої експертизи, в задоволенні якої відмовлено ухвалою Запорізького апеляційного суду від 26 травня 2021р.; -долучено до справи довідку Головного сервісного Центру МВС про зняття з обліку автомобілю «КІА МAGENTIS». Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення сторін, кожна з яких підтримала свою позицію, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, надавши оцінку зібраним у справі доказам, зокрема, на стадії апеляційного провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 12.10.2015р. приблизно о 17.00 годині на 113 км автодороги Р-37 - вул. Воровського у м. Токмаку за участю автомобіля «КІА MAGENTIS», реєстраційний № НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «HONDA CIVIC», реєстраційний № НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 сталася ДТП, в результаті якої був пошкоджений транспортний засіб позивача ОСОБА_2 . За вказаною подією ДТП було відкрито кримінальне провадження, яке 30 листопада 2018 року було закрито у зв`язку з відсутністю складу злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, Стосовно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення від 16 жовтня 2015 року за статтею 122-4 КУпАП (залишення місця ДТП) та направлений до Токмацького районного суду Запорізької області. Протокол за статтею 124 КУпАП (порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна) стосовно ОСОБА_1 не складався. Відповідно до висновку експерта від 16.08.2016 № 547/16 у дослідженні, проведеному в межах кримінального провадження, в діях водія КІА MAGENTIS, реєстраційний № НОМЕР_1 , ОСОБА_2 є невідповідність п. 12.3 Правил дорожньою руху, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. В діях водія автомобіля HONDA CIVIC, реєстраційний № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є невідповідність вимогам пп.16.3, 16.11 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди, оскільки останній виїхав на смугу руху автомобіля позивача. Водій автомобіля КІА MAGENTIS, реєстраційний № НОМЕР_1 , ОСОБА_2 шляхом гальмування аж до зупинки його автомобіля мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди. При цьому гальмівний шлях автомобіля КІА MAGENTIS був менший за відстань між автомобілями сторін в момент виникнення небезпеки. Таким чином, водій ОСОБА_2 здійснив невиправданий маневр об`їзду, що призвело до його подальшого наїзду на дерево, внаслідок чого пошкоджено його автомобіль. Зіткнення ж автомобілів сторін між собою не відбувалось. Згідно зі звітом від 06 жовтня 2017 року № 44 про визначення майнових збитків, спричинених власнику автомобіля марки «КІА MAGENTIS», вартість його збитків становить 235 210 грн. 84 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Оскільки на необхідність визначення ступеня вини кожного з учасників ДТП, зокрема, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наголошувалося в постанові ВС у складі КЦС від 18.03.2020 року № 328/2750/св19, то судом першої інстанції при повторному розгляді справи були враховані ці рекомендації та приписи вказаної норми. Суд вказував, що з висновку експерта від 16.08.2016р. № 547/16, який не оспорювався учасниками під час судового розгляду в суді першої інстанції, вбачається, що в діях водія ОСОБА_2 є невідповідність п. 12.3 Правил дорожнього руху (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди), а в діях водія ОСОБА_1 є невідповідність п.п. 16.3, 16.11 Правил дорожнього руху (у разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13 світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів; на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху). Судом вказувалось, що ним враховується той факт, що першим допустив порушення ПДР водій ОСОБА_1 , який виїхав частиною автомобіля на смугу руху водія ОСОБА_2 та в подальшому продовжив рух, перекривши смугу руху автомобіля під керуванням ОСОБА_2 .. При цьому, водій ОСОБА_2 мав правомірне сподівання на дотримання іншими учасниками дорожнього руху ПДР. В той же час, водій ОСОБА_2 при виконанні вимог ПДР та застосуванні гальмування автомобіля аж до повної його зупинки, міг би уникнути зіткнення з автомобілем Honda. При цьому, відстань від автомобіля КІА до автомобіля Honda складала б орієнтовно 3,5 м. Суд зазначив, що психоемоційні характеристики кожної людини є різними, а тому не можна беззаперечно ставити у провину водію ОСОБА_2 незастосування гальмування автомобіля при тому, що він намагався здійснити маневр з метою уникнути зіткнення з автомобілем Honda, водій якого першим допустив порушення ПДР, створивши небезпечну ситуацію на дорозі. З огляду на вказані обставини, суд визначив ступінь вини позивача та відповідача у даній ДТП у співвідношенні як 40/60 відповідно, та пропорційно до цього визначив розмір майнової шкоди, яку слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , в сумі 141 126,50 грн., а також пропорційно до цієї суми визначив судові витрати на користь позивача: правову допомогу у розмірі 14 100 грн. та судовий збір в сумі 6350,68 грн. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 наголошує, насамперед, на тому, що судом не було з`ясовано обставини щодо страхування автомобілів та можливість задоволення частини вимог позивача за рахунок страховика. З`ясуванням цих обставин встановлено, що автомобіль та рівно цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 не були застраховані на час ДТП, оскільки дія поліса закінчилась, а новий договір страхування укладено не було. Адвокат Першин В.М., зі свого боку, вказував, що ОСОБА_1 як водій не звертався з приводу ДТП від 12.10.2015р. до страховика, оскільки про саму ДТП йому нічого відомо не було, так як прямого зіткнення автомобілів сторін у справі між собою не відбулось, а на момент зіткнення автомобіля позивача із деревом він вже покинув перехрестя та цього зіткнення не бачив та про нього обізнаний не був. Вказував, що на теперішній час звертатись до страховика не мається сенсу, оскільки його не визнано винуватцем ДТП. Отже, ОСОБА_2 не задовольняв частину своїх матеріальних вимог за рахунок страховика та така можливість у нього відсутня. Іншим доводом апеляційної скарги відповідача є те, що його вина у ДТП є недоведеною, оскільки судом не враховано, що такий доказ як висновок судової інженерно-транспортної експертизи № 547/16 від 16.08.2016р. був отриманий не в межах цієї цивільної справи, а в межах кримінального провадження, у якому його навіть не допитано. Вихідні дані були взяти лише зі слів позивача, а тому такий висновок є однобічним. Подав письмове клопотання про проведення на стадії апеляційного провадження судової інженерно-транспортної експертизи, яке було підтримано в судовому засіданні його адвокатом Першиним В.М. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 лютого 2021р. в задоволенні клопотання про призначення судової інженерно-транспортної експертизи відмовлено, оскільки таке клопотання не заявлялось відповідачем ані під час першого розгляду справи, ані під час повторного розгляду після скасування рішень першої та апеляційної інстанції касаційним судом та поважних і виняткових причин для його незаявлення встановлено не було ( т. 2 а.с. 41). Що стосується надання вихідних даних для проведення експертизи в межах кримінального провадження тільки позивачем ОСОБА_2 , то вони спростовуються наступним. Так, проведення експертизи відбувалось на підставі постанови слідчого, яким і задавались всі вихідні дані, зібрані цією посадовою особою у кримінальному провадженні, зокрема, шляхом проведення слідчого експерименту. Також була надана схема ДТП, складена працівником ДАІ 12.10.2015р., тобто в день ДТП. Те, що ОСОБА_1 не допитувався у кримінальному провадженні спростову- ється постановою слідчого СВ Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області від 30.11.2018р., у якій зазначено, що опитаний ОСОБА_1 пояснював про обставини ДТП, яка відбулась 12.10.2015р. о 17.00 год. ( т. 1 а.с. 48). Тому судом обгрунтовано взято до уваги висновок експертного дослідження № 547/16 від 16.08.2016р. як письмовий доказ у справі. Оспорюється відповідачем в скарзі також і звіт № 44 від 06.10.2017р. про оцінку матеріальної шкоди, спричиненої власнику ТЗ, а тому було надано письмове клопотання про призначення у справі на стадії апеляційного провадження судової автотоварознавчої експертизи, яке підтримано його адвокатом Першиним В.М. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 26 травня 2021р. у задоволенні вказаного клопотання також відмовлено, оскільки справа розглядається з 2018 року, але відповідачем такого клопотання не заявлялась ані під час первісного розгляду справи, ані після направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції касаційним судом. Крім того, в ході апеляційного розгляду було встановлено, що ОСОБА_2 зняв з обліку автомобіль «КІА MAGENTIS», реєстраційний № НОМЕР_1 , та, не відновлюючи його після ДТП, продав його без укладення відповідного договору. Суму продажу ним вказано 50 000 грн. Отже, у випадку призначення експертизи цей автомобіль неможливо буде надати експерту. Вказана обставини підтверджується листом Територіального сервісного центру МВС № 2344 в Запорізькій області № 31/У-54о/п від 25.05.2021р., згідно з яким транспортний засіб «КІА MAGENTIS», реєстраційний № НОМЕР_1 , було знято з обліку 02.06.2017р.; станом на 25.05.2021р. цей автомобіль за ОСОБА_2 не зареєстровано. Зі звіту № 44 від 06.10.2017р. вбачається, що огляд ТЗ «КІА MAGENTIS», реєстраційний № НОМЕР_1 , було здійснено СПД ОСОБА_4 29.05.2017р., про що складено протокол огляду ТЗ від 29.05.2017р. та здійснено фотофіксацію пошкодженого ТЗ ( т. 2 а.с. 67-79), на підставі чого в подальшому складено калькуляцію та сам звіт (т. 2 а.с. 53-66) . Цей звіт колегія визнає належним та допустимим доказом у справі, а його відомості повністю узгоджуються з поясненнями ОСОБА_2 про те, що автомобіль ним не відновлювався, а продано після його огляду експертом не відремонтованим. ОСОБА_2 вказував, що продав ТЗ за 50 000 грн., але доказів цьому не надав. Тому колегія вважає, що фактично він визнає, що частину коштів за пошкоджений автомобіль ним отримано від третіх осіб, що має бути враховано при визначення спричиненої йому матеріальної шкоди. Заперечуючи проти вказаної суми продажу автомобілю, адвокат Першин В.М. нічим таких відомостей не спростував. Зі звіту № 44 від 06.10.2017р. вбачається, що ринкова вартість пошкодженого автомобілю «КІА MAGENTIS», реєстраційний № НОМЕР_1 , становить 235 210,84 грн., а вартість його відновлювального ремонту 252 657,83 грн. Тому експертом визнано недоцільним його ремонт та визначено розмір матеріальної шкоди як його остаточну ринкову вартість станом на 29.05.2017р. в сумі 235 210,84 грн. ( а.с. 60-61). Проте, суду не було відомо, що автомобіль фактично було продано ще до звернення позивача до суду з цим позовом, але ці обставини є суттєвими для визначення суми стягнення. Та, оскільки ці обставини та розмір відшкодування оспорюються відповідачем, то мають бути прийняті до уваги при апеляційному розгляді скарги відповідача на рішення суду. Так, судом вірно визначено співвідношення вини кожного із водіїв у настанні ДТП 12.10.2015р. як 40/60 ( Ушев/ ОСОБА_5 ), а також пропорційно цьому визначено розмір відшкодування в сумі 141 126,50 грн., на яке має право позивач за рахунок відповідача. Але з урахуванням вище наведених обставин з продажу пошкодженого ТЗ та отримання за нього суми у розмірі 50 000 грн., колегія вважає за необхідне зменшити стягнуту судом суму на ці отримані позивачем кошти. Тому сума відшкодування зменшується до 91 126,50 грн. Отже, у такому разі оскаржуване рішення підлягає зміні відповідно до пп. 1, 4 ч. 1 статті 376 ЦПК України шляхом зменшення стягнутої судом суми з 141 126,50 грн. до 91 126,50 грн. Оскільки відповідно до приписів статті 141 ЦПК України судові витрати розподіляються між сторонами у справі пропорційно до задоволених вимог, то слід скасувати рішення суду в частині вирішення питання про судові витрати та вирішити це питання на стадії апеляційного провадження. В апеляційній скарзі вказується на неспівмірність стягнутих судом витрат на правову допомогу адвоката з обсягом наданої допомоги, які є достатньо завищеними. Перевіривши ці ствердження, колегія встановила, що позивачу ОСОБА_2 надавав правову допомогу адвокат Корнієнко М.О. на підставі договору про надання правової допомоги від 29.03.2018р. та додаткової угоди № 1 від 01.11.2019р. до цього договору, згідно з якими гонорар адвоката визначено за весь обсяг проведеної роботи в цій цивільній справі в сумі 13500 грн. Обсяг виконаної роботи фіксується актом здачі-приймання виконаної роботи ( т. 1 а.с. 212-213). Згідно з Актом № 1 від 01.11.2019р. сторонами було визначено 27 годин, витрачених на надання правової допомоги позивачу, зокрема, 10 годин на участь у судових засіданнях ( т. 1 а.с. 214). Проте, така кількість годин не відповідає наявним матеріалам справи, а фактично витрачено: судове засідання 17.01.2019р. тривало 45 хвилин ( а.с. 51-53), судове засідання 11.06.2019р. тривало 15 хвилин (т. 1 а.с. 104-105), а всього витрачено на участь у судових засіданнях 1 година, а не 10 годин як зазначено в акті здачі-приймання № 1 станом на 01.11.2019р. Підрахунком встановлено, що фактично гонорар адвоката становить 500 грн./год. (13500:27), а кількість годин слід зменшити на 9 у зв`язку із завищенням часу фактичної участі адвоката у судових засіданнях, тому витрачений на правову допомогу час буде становити 18 год. А гонорар станом на 01.11.2019р.: 500 х 18 = 9 000 грн. На подальшу правову допомогу сторони уклали новий договір № 02/05/2020-1 від 02.05.2020р. та додаткову угоду № 1 до нього, згідно з якими за обсяг робіт в цій справі визначено гонорар адвоката в сумі 10 000 грн. ( т. 1 а.с. 215-216). Згідно з Актом № 1 від 23.10.2020р. здачі-приймання робіт за договором № 02/05/2020-1, адвокатом прийнято участь у судових засідання 4 години ( а.с. 217). Але фактично за матеріалами справи цей час становить 1 год. 30 хвилин: судове засідання 27.05.2020р. 5 хвилин (т. 1 а.с. 175-176), судове засідання 10.06.2020р. 1 годину ( т. 1 а.с. 180-182), судове засідання 23.10.2020р. 25 хвилин ( т. 1 а.с. 233-235). Тому витрачений сукупний час за цим актом становить 2 год. 30 хвилин. Підрахунком встановлено, що один час роботи в цей період становить 2000 грн. ( 10000:5), тому за цим актом визначено гонорар: 2000 х 2,3 = 4600 грн. Отже, всього гонорар адвоката Корнієнка М.О. становить: 4600 + 9000 = 13500 грн. за весь час надання правової допомоги позивачу у цій справі. Та ця сума, як і всі судові витрати, має бути задоволена лише в частині, пропорційній до задоволених позивачеві вимог. Позивач просив стягнути 235 210,84 грн., а задоволено 91 126,50 грн., тому компенсації підлягає сума витрат на адвоката у розмірі 5 232,55 грн. Що стосується судового збору, то встановлено, що позивачу, пропорційно до задоволених вимог належить за рахунок відповідача сума судового збору у розмірі 2 437,75 грн., а відповідачу пропорційно до вимог, які не були задоволені 1 249,95 грн. Взаємозарахуванням вказаних сум судового збору визначається судовий збір до стягнення з відповідача на користь позивача у сумі 1214,80 грн. Керуючись ст.ст. 374, 376, ,381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 23 жовтня 2020 року в оскаржуваній частині змінити, зменшивши розмір стягнутого відшкодування майнової шкоди до 91 126 (дев`яноста одної тисячі ста двадцяти шести) гривень 50 копійок, та скасувати в частині вирішення питання про судові витрати. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1 214 (одної тисячі двохсот чотирнадцяти) гривень 80 копійок та витрати на правову допомогу у сумі 5 232 (п`яти тисяч двохсот тридцяти двох) гривень 55 копійок, а всього 6 447 (шість тисяч чотириста сорок сім) гривень 35 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 31 травня 2021 року. Головуючий: Маловічко С.В. Судді: Гончар М.С. Кримської О.М.