Постанова 4807 № 334/6805/20

Дата документу 19.05.2021 Справа № 334/6805/20 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 334/6805/20Головуючий у 1-й інстанції Козлова Н.Ю. Повний текст рішення складено 19.01.2021 року. Пр. № 22-ц/807/1085/21Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С. за участі секретаря Остащенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги ОСОБА_1 та Національної академії аграрних наук України на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Національної академії аграрних наук України (надалі НААН України), третя особа ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на посаді ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом (т.с. 1 а.с. 1-6), який в подальшому уточнив (т.с. 1 а.с. 89-99) та в якому просив: - визнати незаконним та скасувати наказ НААН України «Про призначення Журавльова В.А.» № 414-к від 11.11.2020; - визнати незаконним та скасувати наказ НААН України щодо нього «Про увільнення від виконання обов`язків» №413-к від 11.11.2020; - поновити його - ОСОБА_2 на посаді виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Таврія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України; - допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Таврія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України - та стягнути судові витрати по справі. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції ОСОБА_3 (т.с. 1 а.с. 20). Ухвалою суду першої інстанції від 27 листопада 2020 року (т.с. 1 а.с. 29) у цій справі відкрито загальне провадження з повідомленням сторін. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2020 року (т.с. 1 а.с. 30) забезпечено позов позивача у цій справі. Застосовано заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.11.2020 щодо зміни особи, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори - керівника Державного підприємства «Дослідне господарство «Таврія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України (Ідентифікаційний код 00853323, адреса : 72242, с. Таврія, Веселівського району, Запорізької області, вул. Центральна, 6) на ОСОБА_1 . Зупинено дію наказу НААН України (ідентифікаційний код 00024360, юридична адреса: 01010, м. Київ, вул. Михайла Емельяновича-Павленко, 9) про призначення на посаду директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Таврія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України Журавльова В.А. Зобов`язано державного реєстратора Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 36, 3-й поверх) внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про те, що директором (особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори) Державного підприємства «Дослідне господарство «Таврія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України (Ідентифікаційний код 00853323, адреса: 72242, с. Таврія, Веселівського району, Запорізької області, вул. Центральна, 6) є ОСОБА_2 (РНРКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ). Ухвалою суду першої інстанції від 17 грудня 2020 року (т.с. 1 а.с.123) було залучено у цій справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача. Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 грудня 2020 року (головуючий суддя Поляков О.З., судді Крилова О.В. та Кухар С.В. (т.с. 2 а.с. 98, 100-107) вищезазначену ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2020 року про забезпечення позову у цій справі скасовано в порядку задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 . Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2021 року (т.с. 1 а.с. 195) підготовче провадження, призначене на 11.30 годину, у цій справі закрито та призначено справу до розгляду на цей же день по суті об 12.00 годині. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2021 року (т.с. 1 а.с. 198-199) позов позивача у цій справі задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Національної академії аграрних наук України «Про призначення ОСОБА_1 » № 414-к від 11.11.2020. Визнано незаконним та скасовано наказ Національної академії аграрних наук України «Про увільнення від виконання обов`язків» № 413-к від 11.11.2020. Поновлено ОСОБА_2 на посаді виконуючого обов`язки директора ДП «Дослідне господарство «Таврія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Таврія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України. Стягнуто з НААН України на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн. за позовну вимогу про поновлення на роботі. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, третя особа ОСОБА_1 та відповідач НААН України подали апеляційні скарги. Третя особа ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 2 а.с. 118-120) просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 2 а.с. 124). Ухвалою апеляційного суду від 22 лютого 2021 року (т.с. 2 а.с. 134) апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою ОСОБА_1 відкрито, справу призначено до апеляційного розгляду на 19 травня 20201 року (т.с. 2 а.с. 135), з урахуванням навантаженості судді-доповідача та колегії суддів Запорізького апеляційного суду. Відповідач НААН України у своїй апеляційній скарзі (т.с. 2 а.с. 151-169) просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 . Ухвалою апеляційного суду від 16 березня 2021 року (т.с. 2 а.с. 180) апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою НААН України відкрито, справу призначено до апеляційного розгляду також на 19 травня 20201 року (т.с. 2 а.с. 181). 08 квітня 2021 року від відповідача НААН України до апеляційного суду електронною поштою надійшло клопотання, в якому остання просила зупинити дію рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2021 року у цій справі в порядку ст. 359 ч.4 ЦПК України. Згідно із довідкою (т.с. 2 а.с. 202) розгляд зазначеного клопотання не був можливим у період з 08.04.2021 року по 16.04.2021 року через перебування судді-члена колегії Подліянової Г.С. на лікарняному з 08 квітня 2021 року, що не давав можливості заміни останньої іншим суддею в автоматизованому порядку. У період з 17.04.2021 року по 18.04.2021 року мали місце вихідні дні. 19.04.2021 року в автоматизованому порядку суддею Кухарем С.В. у цій справі замінено суддю ОСОБА_4 у зв`язку із тривалим лікарняним останньої (термін лікування не визначено т.с. 2 а.с. 212). Ухвалою апеляційного суду від 20 квітня 2021 року (т.с. 2 а.с. 213) клопотання НААН України про зупинення дії рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2021 року задоволено. В порядку ст. 359 ч. 4 ЦПК України у цій справі зупинено дію оскаржуваного рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2021 року до закінчення його перегляду в апеляційному порядку. 13.05.2021 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання відповідача НААН України про участь у цій справі в режимі відеоконференції (т.с. 2 а.с. 229). Проте, у період з 11.05.2021 року по 14.05.2021 року суддя-доповідач перебувала у відпустці, у період з 15.05.2021 року по 16.05.2021 року мали місце вихідні дні. 18.05.2021 року в автоматизованому порядку замінено суддею Подліяновою Г.С. у цій справі замінено суддю ОСОБА_5 у зв`язку із тривалою відпусткою останнього (т.с. 2 а.с. 230-231). Ухвалою апеляційного суду від 18 травня 2021 року (т.с. 2 а.с. 232) розгляд цієї справи призначено в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання представника відповідача НААН України. Позивач ОСОБА_2 не скористався своїм правом на подачу відзиву на вищезазначені апеляційні скарги третьої особи ОСОБА_1 та відповідача НААН України у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. У судове засідання 19 травня 2021 року повідомлена апеляційним судом належним чином (т.с. 2 а.с. 191), у тому числі через свого представника, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, третя особа ОСОБА_1 не з`явився, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістив, клопотань про відкладення судового засідання не подавав. За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом. При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажною причину неявки у дане судове засідання третьої особи - ОСОБА_1 і на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України ухвалив: розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю третьої особи ОСОБА_1 за присутністю його представника адвоката Костур С.В. (т.с. 2 а.с. 244), представників відповідача НААН України Лучок А.М. (в режимі відеоконференції т.с. 2 а.с. 226) та ОСОБА_6 (т.с. 2 а.с. 245), позивача ОСОБА_2 та представника останнього - адвоката Карпенка В.К. (т.с. 2 а.с. 246-247). Відводів не заявлено, самовідводи відсутні. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19 травня 2021 року, постановленою протокольно (без виходу до нарадчої кімнати), у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_2 про закриття апеляційного провадження у цій справі (т.с. 2 а.с. 233-243), заявленого до початку розгляду цієї справи по суті, відмовлено. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення всіх учасників цієї справи, що з`явились, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційні скарги третьої особи ОСОБА_1 та відповідача НААН України у цій справі підлягають задоволенню з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити …нове рішення. В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача ОСОБА_2 у цій справі у повному обсязі, керувався ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. ст. 40 - 43, 49-4, 252, 492 КЗпП України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 76 - 81, 133, 259, 263 - 265, 268, 273, 430 ЦПК України та виходив із наявності правових підстав для задоволення останніх у цій справі. Оскільки, судом першої інстанції було встановлено, що 03.09.2020 наказом Національної академії наук України № 334-к «Про виконання обов`язків» на головного агронома Стоянова П.С. покладено виконання обов`язків директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Таврія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України. 20.10.2020 оголошено конкурс на заміщення вакантної посади директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Таврія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України». 10.11.2020 відбулося засідання конкурсної комісії, за результатами якого переможцем визнано ОСОБА_1 . На підставі проведеного конкурсу НААН України видано накази «Про увільнення від виконання обов`язків» № 413-к від 11.11.2020 ОСОБА_2 та «Про призначення ОСОБА_1 » № 414-к від 11.11.2020. Конкурс на заміщення вакантної посади директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Таврія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» за результатами якого прийнято оскаржувані накази, проведений з порушенням вимог чинних нормативно-правових актів України. Так, постановою КМУ №641 від 22.07.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), було продовжено карантинний режим. 13 жовтня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв рішення про продовження карантину в Україні до 31 грудня 2020 року (14 жовтня відповідна постанова Уряду від 13.10.2020 р.). Тимчасово, на період дії карантину, установленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня скасування цього карантину, зупинена дія положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі Закон № 889) в частині проведення конкурсів на посади державної служби та призначення на посади державної служби за результатами конкурсу (п. 8 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № № 553-IX; далі Ї Закон № 553). Заходи, запроваджені актами законодавства в процесі реалізації карантину на період, визначений постановою КМУ від 11.03.2020 № 211, продовжують діяти на період, встановлений Постановою №

641. З урахуванням науково-правового висновку, який був наданий представником позивача та долучений до матеріалів справи, наведені приписи слід за аналогією застосовуються до конкурсних відборів на посади керівників державних підприємств, оскільки директор державного підприємства відноситься до керівників суб`єкта господарювання державного сектору економіки відповідно до Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 р. № 336, а тому є посадовою особою, адже керівник юридичної особи особа, яка виконує функцію одноосібного виконавчого органу або голова колегіального виконавчого органу юридичної особи. Таким чином, конкурс на заміщення вакантної посади директора ДП «ДГ «Таврія» ДДСДС НААН України проведено від час загальнонаціонального карантину, що суперечить вимогам Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Крім того, для проведення конкурсу на посаду директора ДП «ДГ «Таврія» ДДСДС НААН України не створено нової комісії, як це передбачено п.3 Порядку проведення конкурсного відбору керівників державних аграрних підприємств мережі Національної академії аграрних наук України, затверджений постановою Президії НААН України від 23.04.2019. До складу конкурсної комісії не входили представники наукової установи, в підпорядкуванні якої перебуває підприємство, та представник, делегований зборами трудового колективу державного підприємства. Отже, судом встановлено порушення порядку проведення конкурсного відбору керівників державних аграрних підприємств мережі Національної академії аграрних наук України. Досліджуючи оскаржувані накази судом першої інстанції було встановлено, що накази НААН України «Про увільнення від виконання обов`язків» № 413-к від 11.11.2020 та «Про призначення ОСОБА_1 » № 414-к від 11.11.2020 підписані президентом НААН України ОСОБА_7 . Відповідно до п. 82 Статуту НААН України керівник дослідного поля; керівник дослідного господарства, виробництва, іншого державного підприємства та організації, підпорядкованих науковій установі, призначаються на посаду на конкурсній основі та звільняються з посади директором наукової установи у визначеному законом порядку після погодження з президентом НААН. Відповідно до п. 1.5. Статуту ДП «ДГ «Таврія» підприємство безпосередньо підпорядковане Донецькій державній сільськогосподарській дослідній станції Національної академії аграрних наук України. Загальне підпорядкування ДП «ДГ «Таврія» Національній академії аграрних наук України, стосується лише питань управління державним майном закріпленим за господарством і аж ніяк не тягне за собою безпосереднє вирішення кадрових питань у ДП «ДГ «Таврія» . Отже, після визначення переможця конкурсу, керівник дослідного господарства чи іншого державного підприємства призначається на посаду директором наукової установи, якій безпосередньо підпорядковане певне дослідне господарство чи держане підприємство після погодження з президентом НААН. Відтак, директор ДП «ДГ «Таврія» має призначатися на посаду директором Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України після погодження з президентом НААН. Окрім цього, суд першої інстанції звернув увагу на те, що відповідно до п. 1.3 Посадової інструкції директора підприємства від 08.09.2020 директор підприємства призначається на посаду і звільняється з посади у встановленому діючим трудовим законодавством порядку наказом рішенням Загальних зборів засновників. Керуючись змістом ч. 2 п. 56 Статуту НААН, Президент НААН призначає на звільняє з посад лише таких працівників: працівників апарату президії НААН; керівників та заступників керівників з наукової роботи наукових та інших установ, підприємств та організацій, що перебувають у віданні НААН. Таким чином, Президент НААН не має права призначати та звільняти директора «ДГ Таврія» ДДСДС НААН України, оскільки статутом НААН передбачено, що такі повноваження віднесені виключно до наукової установи (Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції), а президент НААН лише погоджує таке призначення або звільнення. Оскільки президент НААН України не має повноважень призначати та звільняти директорів державних підприємств, оскаржувані накази винесені з перевищенням повноважень службової особи, з огляду на що є незаконними. Наказ НААН України «Про увільнення від виконання обов`язків» № 413-к від 11.11.2020 винесено з порушеннями порядку звільнення працівників, оскільки таке звільнення не погоджено з виборним органом первинної профспілкової організації ДП «ДГ «Таврія» ДДСДС НААН України, позивачу не надано можливості подати письмові пояснення з приводу підстав його звільнення; ОСОБА_2 не було належним чином не ознайомлено з наказом про звільнення, не видано трудову книжку та не проведено остаточний розрахунок. В наказі не вказано підстав увільнення ОСОБА_2 від виконання обов`язків директора ДП «ДГ «Таврія» ДДСДС НААН України. За ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. За ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. Відповідно до ч.3 ст.24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу. Трудові книжки є основним документом про трудову діяльність працівника і ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. Відповідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Відповідно до ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. У постанові від 28.03.2018 р. по справі № 522/5656/16-ц Верховний Суд зазначав, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Отже, відповідачем порушено вимоги КЗпП України при винесені наказу «Про увільнення від виконання обов`язків» № 413-к від 11.11.2020, з огляду на що суд першої інстанції вважав, що наказ підлягає скасуванню. Відповідачем та третьою особою не подано до суду доказів, які б спростовували вищенаведені висновки суду. З огляду на зазначене, суд першої інстанції вважав вимоги ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у цій справі. Згідно зі ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. У відповідності до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. З огляду на встановлені судом фактичні обставини, на думку суду першої інстанції, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі не відповідає. Суд першої інстанції у порушення вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України не сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи, має місце неповне з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи, що мають значення для правильного вирішення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам цієї справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, висновки суду першої інстанції у цій справі ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України. Крім того, мають місце порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування вищезазначеного рішення суду першої інстанції у цій справі та ухвалення нового судового рішення, а саме: справу розглянуто судом за відсутності представників відповідача та третьої особи, не повідомлених належним чином про дату, час і місце засідання 19 січня 2021 року, як розгляду справи по суті, а не підготовчого судового засідання, і таке повідомлення є обов`язковим, та такі учасники цієї справи відповідач НААН України (т.с. 2 а.с. 152-153) і третя особа ОСОБА_1 (т.с. 2 а.с. 118-119) у тому числі обґрунтовували свої апеляційні скарги у цій справі такою підставою. Так, апеляційним судом встановлено, що ухвалою суду першої інстанції від 27 листопада 2020 року (т.с. 1 а.с. 29) у цій справі відкрито загальне провадження з повідомленням сторін. Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Апеляційним судом встановлено, що у цій справі судом першої інстанції на 19 січня 2021 року об 11.30 годині було призначено саме підготовче судове засідання, та відповідач НААН України і третя особа ОСОБА_1 були повідомлені судом першої інстанції на цю дату, як дату саме підготовчого судового засідання, а не розгляду цієї справи по суті. Підтвердженням цьому є у тому числі ухвала суду першої інстанції від 19 січня 2019 року (т.с. 1 а.с. 195), якою лише у цей день об 11.30 годині було закрито підготовче засідання у цій справі за відсутності представників відповідача та третьої особи і одразу ж у цей же день об 12.00 годині призначено цю справу до судового розгляду по суті без повідомлення (без надсилання судової повістки) про це відповідача - НААН України та третьої особи - ОСОБА_1 . Хоча, в силу вимог ст. 128 ч. 5 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі у судовому розгляд справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, судова повістка повідомлення завчасно. Різниця у проміжку часу між підготовчим засіданням (закрито 19.01.2021 року об 11.57 годині (протокол судового засідання т.с. 1 а.с. 194 зворот) розглядом справи по суті (відкрито 19.01.2021 року об 12.14 годині, протокол судового засідання т.с. 1 а.с. 197) між судовими засіданнями становить всього декілька хвилин, що виключало можливість належного та своєчасного повідомлення відповідача та третьої особи про судове засідання (докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні), і, відповідно, не давало можливості прибуття їх представників останніх для участі у даному судовому засіданні. Крім того, за змістом даної ухвали суду першої інстанції від 19.01.2021 року про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до судового розгляду по суті учасники процесу (т.с. 1 а.с. 195): у судовому засіданні не заперечували проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Проте, згідно із протоколом (журналом) підготовчого судового засідання суду першої інстанції від 19 січня 2021 року (т.с. 1 а.с. 194), яке було розпочато об 11.31 та закінчено об 11.57 годині, із учасників цієї справи були присутні лише представники позивача адвокат Гребнєв І.І. (ордер т.с. 1 а.с. 192-193) та ОСОБА_8 (довіреність, копія т.с. 1 а.с. 190-191). Таким чином, апеляційним судом встановлено, що відповідач НАН України та третя особа ОСОБА_1 взагалі не були повідомлені судом першої інстанції про дату, час і місце розгляду цієї справи саме по суті за результатом проведення судом першої інстанції підготовчого судового засідання 19 січня 2021 року. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні. Апеляційний суд, скасовуючи в порядку ст. 376 ч. 3 п. 3 ЦПК України вищезазначене рішення суду першої інстанції у цій справі та ухвалюючи нове рішення суду, дійшов висновку, що у задоволенні вищезазначеного позову ОСОБА_2 у цій справі слід відмовити у повному обсязі з таких підстав. Щодо проведення конкурсу з порушенням карантинних норм та всупереч вимог чинних нормативно-правових актів України Апеляційним судом встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» №211 від 11.03.2020 на території держави було встановлено карантин. При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2020 р. №956 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641» були змінені правила щодо дозволеної кількості людей у масових зібраннях (знаходяться в загальному доступі ст. 82 ч. 3 ЦПК України). Відповідно до зазначеної постанови, у «зеленій зоні» були дозволені масові заходи загалом не більше 50 людей за умови дотримання соціальної дистанції у 1,5 метра та маскового режиму, у «жовтій» не більше 30 людей, у «помаранчевій» не більше 20. 10.11.2020 (дата проведення конкурсу на посаду директора ДП «ДГ «Таврія») у м. Києві згідно із рішенням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 06.11.2020 № 41 було встановлено "помаранчевий" рівень епідемічної небезпеки, а отже, проведення масових заходів у кількості до 20 осіб не було заборонено. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні. Відповідно до витягу з протоколу № 2 засідання конкурсної комісії на посаду директора ДП «ДГ «Таврія» (копія т.с. 1 а.с. 53-57) під час проведення конкурсу було присутніми 10 осіб. За таких обставин, апеляційним судом встановлено, що відповідачем НААН України проведено конкурс відповідно до карантинних вимог. Крім того, апеляційним судом встановлено, що Положення про проведення конкурсу на посади державної служби Закону України «Про державну службу», на яке в обґрунтування свого позову посилався позивач та в обґрунтування свого рішення суд першої інстанції у цій справі, не поширюється на працівників та керівників державних підприємств, які не є державними службовцями. Враховуючи встановлені апеляційним судом фактичні обставини цієї справи, не ґрунтується на законі і доказах позов позивача та помилковим є висновок суду першої інстанції у цій справі в частині незаконності проведення конкурсу відповідачем, адже у діях НААН апеляційним судом не встановлено порушень умов карантинних заходів та конкурс проведено відповідачем НААН України з дотриманням вимог чинного законодавства. Оскільки, апеляційним судом також встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України № 777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки» та Порядком проведення конкурсного відбору керівників державних підприємств, установ і організацій мережі Національної академії агарних наук України, затвердженого постановою Президії НААН України від 23.04.2019 (Протокол №6), визначено підстави призначення та порядок проведення конкурсу, повноваження конкурсних комісій, які проводять конкурсний відбір претендентів на заміщення посад керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки (копія т.с. 1 а.с. 151). П. 3 вищезазначеної постанови КМУ №777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки» (яка знаходиться в загальному доступі ст. 82 ч. 3 ЦПК України) передбачено, що для проведення конкурсного відбору керівників підприємств, крім керівників особливо важливих для економіки підприємств, суб`єкт управління утворює постійно діючу комісію або комісії для конкурсного відбору керівників окремих підприємств. Апеляційним судом встановлено, що відповідачем НААН України було видано наказ №436-к від 17.05.2019 (копія т.с. 1 а.с. 156-158), яким було утворено постійну діючу комісію з проведення конкурсного відбору. При цьому, апеляційним судом встановлено, що постійне формування нового складу комісії при проведенні конкурсу на заміщення посади керівника суб`єкта господарювання державного сектору економіки, що перебуває у його управлінні є не обов`язком, а правом суб`єкта управління, тобто відповідача НААН України. Окрім цього, питання формування конкурсної комісії НААН України вже було предметом судового розгляду за участю НАН України в іншій адміністративній справі за участю іншого позивача (ст. 82 ч. 3 ЦПК України у загальному доступі - справа №640/6202/20 за позовом ОСОБА_9 до НААН, конкурсної комісії для проведення конкурсу на посаду ректора Державного підприємства "Дослідне господарство імені О. В. Суворова" ННЦ "Інститут виноградарства і виноробства імені В. Є. Таїрова", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії; Окружний адміністративний суд м. Києва - судове рішення від 14.08.2020 року, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2020). У вищевказаному рішенні суд зазначав, що відповідачу (НААН) надано право вибору при створенні комісії для проведення конкурсу на заміщення керівної посади підприємства шляхом створення постійно діючої комісії або комісії для конкурсного відбору керівників окремих підприємств. З огляду на зазначене, НААН України в межах законодавства та своєї компетенції створило постійно-діючу конкурсну комісію, а посилання позивача в його позові та суду першої інстанції в його рішенні, що є предметом апеляційного оскарження у цій справі, на незаконність такого рішення не ґрунтуються на законі, а ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України. Також, у своєму рішенні суд першої інстанції зазначав, що президент Національної академії аграрних наук України - ОСОБА_7 не мав повноважень призначати та звільняти керівників державних підприємств, що відносяться до відання Національної академії аграрних наук України, проте дана позиція суперечить діючому Статуту ДП «ДГ «Таврія» та чинному законодавству. Згідно із п. п. 1.1, 1.5 Статуту ДП «ДГ «Таврія» (т.с. 1 а.с. 10-16) це підприємство, яке засноване на основі державної власності та перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України, як органу управління державним майном. Відповідно до п. 7.5 Статуту ДП «ДГ «ДГ«Таврія» директор Підприємства призначається на посаду на конкурсній основі та звільняється з неї президентом Академії, відповідно до діючого законодавства. Контракт з директором підприємства укладається Національною академією аграрних наук України в особі її президента (т.с. 1 а.с. 14). Підпунктом 2, абз. 2, п. 56 Статуту НААН від 07.04.2016 встановлено (ст. 82 ч. 1 ЦПК України), що президент НААН затверджує положення про структурні підрозділи апарату Президії та посадові інструкції їх керівників, штатний розпис, кошториси наукових та інших установ, підприємств та організацій, що перебувають у віданні НААН, призначає на посаду і звільняє з посади їх керівників та заступників керівників з наукової роботи, укладає трудові договори (контракти) з їх керівниками (копія Статуту була додана до матеріалів справи з позовною заявою). При цьому, апеляційним судом також встановлено, що п. 82 Статуту НААН (ст. 82 ч.1 ЦПК України) встановлено, що керівник дослідного поля; керівник дослідного господарства, виробництва, іншого державного підприємства та організації, підпорядкованих науковій установі, призначаються на посаду на конкурсній основі та звільняються з посади директором наукової установи у визначеному законом порядку після погодження з президентом НААН. Проте, при цьому, апеляційним судом також встановлено, що дана норма вже не має застосовуватись при вирішенні трудових правовідносин, адже вона суперечить нормам Закону України «Про управління об`єктами державної власності», які набули чинності пізніше. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» (в редакції Законів № 4498-VI від 13.03.2012, № 1405-VIII від 02.06.2016), Національна академія наук України, галузеві академії наук, яким державне майно передано в безстрокове безоплатне користування, виконують щодо цього майна функції, передбачені пунктами 1, 3-11, 14, 15, 18-38 статті 6 цього Закону, за винятком повноважень, що стосуються утворення господарських структур. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних унітарних підприємств, у яких не утворено наглядову раду, установ, організацій та господарських структур, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, та в яких не утворено наглядову раду, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог. Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 30.01.2009 №Н-35267-18 вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. У разі існування неузгодженості між нормами, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання. За таких обставин, апеляційним судом встановлено, що НААН України на законних підставах було видано наказ № 413-к від 11.11.2020 "Про увільнення від виконання обов`язків" ОСОБА_2 (т.с. 1 а.с. 52) та наказ № 414- від 11.11.2020 "Про призначення ОСОБА_1 " (т.с. 1 а.с. 51) за результатами проведення оголошеного конкурсу (т.с. 1 а.с. 73-74. При цьому, призначення ОСОБА_2 виконуючим обов`язки директора ЛП «ДГ «Таврія» здійснювалось, також на підставі наказу НААН України № 334-к від 03.09.2020 (копія т.с. 1 а.с. 110), і позивач не оскаржував його чинність, та не ставив під сумнів його законність. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні. Крім того, пунктом 4 ч. 1 ст. 6, ст. 8 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» передбачено: національні галузеві академії наук України призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних унітарних підприємств, у яких не утворено наглядову раду, установ, організацій та господарських структур, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, та в яких не утворено наглядову раду, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог. Порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу закріплений у Положенні, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 №203. Згідно з п. 2 Порядку про укладення контракту, відповідно до статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" наймання на роботу керівника підприємства, що є у державній власності, здійснюється шляхом укладання з ним контракту. Наказом НААН України від 03.09.2020 №334-к (копія т.с. 1 а.с. 110) на ОСОБА_2 , як головного агронома, було лише покладено виконання обов`язків директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Таврія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук з 04.09.2020 до призначення керівника у встановленому законом порядку. Враховуючи те, що покладення обов`язків директора на головного агронома ОСОБА_2 було тимчасовим та носило інший процедурний характер, що є відмінним від процедури призначення на посаду директора, контракт з ним не укладався, так як призначеним директором ДП «ДГ«Таврія» він не був, а просто тимчасово суміщав виконання обов`язків разом зі своєю основною роботою на посаді головного агронома. Отже, необхідною умовою для призначення директора ДП «ДГ «Таврія», є його обрання на посаду на конкурсних засадах із подальшим укладенням строкового контракту, як особливої форми трудового договору. Вказане узгоджується із правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду, викладених у постановах від 14.11.2018 у справі № 645/3006/17 та від 17.07.2019 у справі № 760/5132/16-ц, який є обов`язковим для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України, де суди відмовили у задоволенні позовів позивачів про скасування наказу та поновлення на роботі, адже позивачі не були керівниками підприємств, а лише тимчасово виконували обов`язки директора державного підприємства. Помилковим також є посилання позивача в його позові та суду першої інстанції у рішенні у цій справі про порушення відповідачем порядку звільнення працівника, оскільки таке звільнення не погоджено з виборним органом та в день звільнення не було видано позивачу належно оформлену трудову книжку. Оскільки, НААН України було видано наказ № 413-к від 11.11.2020 "Про увільнення від виконання обов`язків ОСОБА_2 ", а не звільнення останнього. «Увільнення працівника від виконання обов`язків, які раніше були покладені на нього» та «звільнення працівника» не є тотожними поняттями. Тобто, в даному випадку, саме звільнення ОСОБА_2 з роботи відповідачем з роботи не відбувалось, з посади головного агронома його не було звільнено й наразі ОСОБА_2 перебуває на цій же посаді, то процедура звільнення не відбувалась, а трудова книжка зберігається за місцем його роботи в ДП «ДГ«Таврія» (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні). Крім того, суд першої інстанції помилково поклав в основу свого рішення у цій справі науково-правовий висновок завідувача кафедрою трудового права НЮУ ім. Ярослава Мудрого, доктором юридичних наук, професором, членом-кореспондентом НАПрН України ОСОБА_10 від 15.01.2021 (т.с. 1 а.с. 164-188), який був наданий представником позивача і долучений до матеріалів справи, як доказ, з порушенням строку, передбаченого ст. 82 ч. 2 ЦПК України (тобто вже після подачі позовної заяви позивачем у цій справі), та який є ідентичним за своїм змістом з позицією позивача у цій справі, яку він та його представники вважали єдино можливою та правильною. Оскільки, в силу вимог ст. 114 ч. 2 ЦПК України висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийняте за результатами розгляду справи, та за змістом ст. 115 ч. 1 ЦПК України: висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер та не є обов`язковим для суду. За таких обставин, вказаний висновок апеляційним судом не приймається до уваги у цій справі, крім того, останній спростовується матеріалами цієї справи та фактичними обставинами цієї справи, встановленими апеляційним судом у цій справі. За змістом ст. 89 ЦПК України лише суд, який розглядає справу, має право оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; саме суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; саме суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Враховуючи встановлені апеляційним судом вищезазначені фактичні обставини цієї справи, у суду першої інстанції у цій справі були відсутні правові підстави для визнання незаконним та скасування наказу відповідача НААН України «Про призначення Журавльова В.А.» № 414-к від 11.11.2020. Інші позовні вимоги позивача ОСОБА_2 до відповідача НААН України (про визнання незаконним та скасування наказу НААН України «Про увільнення його від виконання обов`язків» № 413-к від 11.11.2020 та поновлення його на посаді виконуючого обов`язки директора ДП «Дослідне господарство «Таврія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України) за своїм змістом є похідними від первісних позовних вимог позивача ОСОБА_2 до відповідача НААН України (про визнання незаконним та скасування наказу відповідача НААН України «Про призначення Журавльова В.А.» № 414-к від 11.11.2020). В разі відмови судом у задоволенні первісних позовних вимог позивача до відповідача у цій справі, похідні від них позовні вимоги позивача до відповідача також не підлягають задоволенню у цій справі. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційних скарг третьої особи ОСОБА_1 та відповідача НААН України ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості. За таких обставин, апеляційні скарги ОСОБА_1 та НААН України у цій справі слід задовольнити, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2021 року у цій справі слід скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до НААН України, третя особа ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на посаді у цій справі слід відмовити у повному обсязі. Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. 1, 13 ЦПК України у разі задоволення апеляційних скарг третьої особи ОСОБА_1 та відповідача НААН України при вищевикладених обставинах та відмови позивачеві в його позові у цій справі у повному обсязі, позивач ОСОБА_2 не має права на компенсацію за рахунок відповідача НААН України у цій справі будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій. Керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 367-368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Національної академії аграрних наук України задовольнити. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2021 року у цій справі скасувати. Ухвалити у цій справі нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до Національної академії аграрних наук України, третя особа ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на посаді у цій справі відмовити у повному обсязі. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови. Повний текст постанови апеляційним судом складений 31.05.2021 року, оскільки у період з 29.05.2021 року по 30.05.2021 року включно мали місце вихідні дні. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.