Постанова 4824 № 357/1646/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М. № 22-ц/824/6651/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 357/1646/20 27 травня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Левенця Б.Б. - Борисової О.В. при секретарі - Ярмак О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Любченко Наталії Юріївни на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року та на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2021 року, ухвалені під головуванням судді Кошель Б.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю,- в с т а н о в и в: 13 лютого 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю. На обґрунтування позовних вимог зазначали, що їм на підставі договорів дарування від 06.12.2014 року належить по 57/100 частин житлового будинку та по 1/2 частині земельної ділянки площею 0,0527 га з кадастровим номером 3210300000:03:022:0049, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Співласником 43/100 частин вказаного будинку та земельної ділянки площею 0,0398 га за адресою: АДРЕСА_1 , є відповідачка ОСОБА_3 . Зазначають, що колишніми власниками вказаного будинку, 27.08.2004 року було укладено нотаріальний договір конкретного користування житловим будинком, включаючи і господарські будівлі та споруди. За умовами даного договору було визначено конкретний порядок користування будинком у відповідності до часток, що належали колишнім співвласникам- 43/100 та 57/100. З метою проведення реконструкції своєї частини будинку АДРЕСА_1 вони подали заяву до Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області щодо підготовки та видачі будівельного паспорта на реконструкцію частини житлового будинку під блокований двоповерховий житловий будинок. Листом від 24.10.2019 року № 15/1168 Управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області було відмовлено їм у видачі будівельного паспорту на реконструкцію будинку та роз`яснено про необхідність надання до управління всіх документів, передбачених переліком визначеного у п. 2.1 «Порядок видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки» серед яких є згода співвласників земельної ділянки на забудову, засвідчена у встановленому законом порядку. Зазначають, що вони здійснили роботи по реконструкції виключно своєї частини будинку, яка перебуває у їхній власності та не порушили прав відповідачки. Крім того, на час початку реконструкції будинку відповідачка надавала усну згоду на такі роботи, однак в подальшому змінила свою думку. Вважають таку позицію відповідачки, зокрема, її відмову у наданні їм згоди на проведення реконструкції їх частини будинку, перешкодою у реалізації їхніх прав користування та розпорядження власністю, а саме - реалізацію права на отримання будівельного паспорту забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім того, безпідставна відмова відповідачки у наданні відповідної згоди стала для них не лише не лише перешкодою у реалізації їх прав, як власників, а також підставою для накладення них штрафу у розмірі по 5 000 грн. кожному за порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. З огляду на вище викладене,просили суд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю, шляхом визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права на подачу документів для отримання будівельного паспорту на реконструкцію частини житлового будинку під блокований двоповерховий житловий будинок без засвідченої в установленому порядку згоди співвласника земельної ділянки (житлового будинку) ОСОБА_4 та зобов`язати Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області надати позивачкам будівельний паспорт на реконструкцію частини житлового будинку під блокований двоповерховий житловий будинок, а також просять стягнути з ОСОБА_3 на свою користь понесені судові витрати: судовий збір та витрати на правову допомогу. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2021 року заяву ОСОБА_3 в особі адвоката Фатєєва Андрія Олександровича про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат по справі № 357/1646/20 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн. по 5 000, 00 грн. з кожного. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої інстанції, 03 березня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Любченко Наталія Юріївна подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2021 року скасувати та відмовити в задоволені заяви про винесення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суд першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, судом неповно встановлені дійсні обставини справи, надана невірна оцінка доказам. Рішення суду постановлене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що внаслідок здійсненої позивачами реконструкції їх частини будинку були порушені права відповідачки грунтується лише на поясненнях відповідачки, так як відповідачкою не надано жодного доказу на підтвердження вказаних обставин. Позивачі наполягають на тому, що відповідачка за їх рахунок спланувала привести до ладу свою частину будинку, пропонуючи вирішити спір мирним шляхом за 30 000,00 грн. В частині будинку, що належить відповідачці, відсутні будь-які руйнування, які виникли внаслідок проведеної позивачами реконструкції їх частини будинку. Зазначає, що саме ненадання відповідачкою згоди на проведення позивачами реконструкції їх частини будинку перешкоджає їм в отримання будівельного паспорту на реконструкцію та призводить до порушення їх прав, як співвласників вказаного нерухомого майна, так як будинок знаходився незадовільному стані та потребує реконструкції, а тому вказане порушення має бути усунено, а позов задоволено. Вказує, що відповідачка, не надаючи згоду для проведення реконструкції їх частини будинку, не тільки перешкоджає позивачам у реалізації їх права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а ще й сама не здійснює дій для забезпечення безпечної експлуатації будинку та збереженню майна. Зазначає, що згідно відповіді від 25.11.2020 року № 111-1986 ДП «Державний- науково- дослідницький інститут Будівельних конструкцій» технічний стан будинку станом на 2004 рік незадовільний- експлуатація елементів будинку можлива лише при умові їх ремонту. Звертає увагу, що рішення суду першої інстанції в своїй мотивувальній частині не відповідає вимогам ч. 1, 4 ст. 265 ЦПК України. Не погодилась також з додатковим рішення суду про стягнення з позивачів на користь відповідачки судових витрат на правову допомогу по 5000,00 грн. з кожного, так як представник відповідачки під час розгляду справи 26.01.2021 року в судовому засіданні не зазначив та не подав заяви про те, що сторона відповідачки з поважних причин не може подати докази понесених нею судових витрат та про намір вирішити питання про відшкодування судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог шляхом ухвалення додаткового рішення. Вважає, що відповідачем порушено визначений ЦПК України порядок подання доказів щодо понесених судових витрат, а тому у суду першої інстанції не було законних підстав для ухвалення додаткового рішення . 19.05.2021 року відповідачка ОСОБА_3 поштою направила на адресу апеляційного суд відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи скарги є необгрунтованими, не спростовуть обставин та доказів, якими підтверджено правомірність рішення суду, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Любченко Наталія Юріївна , а також позивачка ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити . Відповідачка ОСОБА_3 та її представник адвокат Фатєєв Андрій Олександрович проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили рішення суд першої інстанції та додаткове рішення суду залишити без змін. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено що, позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належить на праві власності по 57/200 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 06.12.2014 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Федоряка О.С., зареєстрованого в реєстрі за №2-2742 (а.с. 31-32). ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі договору дарування земельної ділянки від 06.12.2014 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Федоряка О.С., зареєстрованого в реєстрі за №2-2743, належить за адресою: АДРЕСА_2 частині земельної ділянки площею 0,0527 га, області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3210300000:03:022:0049 (а.с. 29-30). ОСОБА_3 на підставі договору дарування частини житлового будинку від 22 лютого 2005 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Білик О.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 4-667, належить 43/100 частини житлового будинку з частиною господарських та побутових будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 37,0 кв.м. Відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯД № 903418, виданого Білоцерківським міським відділом земельних ресурсів 09 жовтня 2007 року, ОСОБА_3 є власником 0,0473 га земельної ділянки , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 03.10.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області із заявою щодо підготовки та видачі будівельного паспорта на реконструкцію частини житлового будинок під блокований двоповерховий житловий будинок по АДРЕСА_1 . 24.10.2019 року Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області надало ОСОБА_1 відповідь під № 15/1168 на її заяву , з якої вбачається, що заяву від 03.10.2019 року реєстраційний № 5239 щодо підготовки та видачі будівельного паспорту на реконструкцію частини житлового будинку під блокований двоповерховий житловий будинок по АДРЕСА_1 було розглянуто та повернуто пакет документів на доопрацювання у зв`язку з невідповідністю вимогам п. 2.1 «Порядку видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки» та не наданням засвідченої згоди співвласника земельної ділянки. 08.11.2019 року Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради Київської області надав припис № С-0811/1 про зупинення підготовчих та будівельних робіт ОСОБА_2 на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:03:022:0049, площею 0,0527 га по АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що роботи ведуться без затвердженого будівельного паспорта та без документу, що дає право на виконання будівельних робіт ( повідомлення про початок будівельних робіт). 08.11.2019 року Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради Київської області надав припис № С-0811/2 про зупинення підготовчих та будівельних робіт ОСОБА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:03:022:0049, площею 0,0527 га по АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що роботи ведуться без затвердженого будівельного паспорта та без документу, що дає право на виконання будівельних робіт ( повідомлення про початок будівельних робіт). 18.11.2019 року позивачами було направлено на адресу відповідача заяву з проханням надати згоду на здійснення реконструкції частини будинку. Відповідно до постанови начальника Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради Київської області № А-2011/1 від 20.11.2019 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 96 КУпАП та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4 250,00 грн. в дохід держави за проведення будівельних робіт без затвердженого будівельного паспорту та документу, що дає право на виконання будівельних робіт ( повідомлення про початок будівельних робіт). Згідно копії постанови начальника Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради Київської області № А-2011/1 від 20.11.2019 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 96 КУпАП та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4 250,00 грн. в дохід держави за проведення будівельних робіт без затвердженого будівельного паспорту та документу, що дає право на виконання будівельних робіт ( повідомлення про початок будівельних робіт). Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, суд першої інстанції посилався на те, що позивачами не доведено, що внаслідок проведеної ними реконструкції їх частини будинку без згоди іншого співвласника вказаного будинку, яким є відповідачка у справі, права відповідачки не порушені та що реконструкція проведена з дотриманням відповідних норм та стандартів, що не спричинить руйнацію майна відповідачки. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , проте не може погодитись з висновками суду першої інстанції, викладеними в мотивувальній частині рішення, з огляду на наступне. Статтею ст. 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належить по 57/200 частин житлового будинку та по 1/2 частині земельної ділянки площею 0,0527 га, , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3210300000:03:022:0049 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 06.12.2014 року. Співласником 43/100 частин вказаного будинку та земельної ділянки площею 0,0398 га за адресою: АДРЕСА_1 є відповідачка ОСОБА_3 . З досліджених судом доказів вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проводили будівельні роботи по реконструкції своєї частини будинку без затвердження будівельного паспорту та документу, що дає право на виконання будівельних робіт. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Згідно з ч. 4 ст. 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. З аналізу зазначеної правової норми слідує, що співвласник житлового будинку може зробити добудову (прибудову) лише в установленому законом порядку і якщо це не порушує прав інших співвласників. Відповідно до п.п. 1, 3 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо обєктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до обєктів з незначними наслідками (СС1), та щодо обєктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком обєктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо обєктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до обєктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками. Звертаючись до судуз позовом до ОСОБА_3 , як співвласника будинку АДРЕСА_1 , третя особа: Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права на подачу документів для отримання будівельного паспорту на реконструкцію частини житлового будинку під блокований двоповерховий житловий будинок без засвідченої в установленому порядку згоди співвласника земельної ділянки (житлового будинку) та зобов`язання Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області надати їм будівельний паспорт на реконструкцію частини житлового будинку під блокований двоповерховий житловий будинок, позивачі посилались на те, що відповідачкою порушуються їх права внаслідок ненадання нею згоди на реконструкцію їх частини житловго будинку і саме такий спосіб захисту є належним для відновлення їх порушеного права. Колегія суддів з такими доводами позивачів погодитись не може, вважає, що при розгляді справи суд першої інстанції, в порушенні вимог ст. 197 ЦПК України, в підготовчому судовому засіданні не з`ясував належним чином зміст позовних вимог та склад учасників справи. За змістом Закону України «Про місцеве самоврядування» до повноважень органів місцевого самоврядування віднесено питання про прийняття до експлуатації об'єктів будівництва. Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) № 6 від 30 березня 2012 року при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону України «Про основи містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. Відповідно до вимог статті 28 Закону України " Про архітектурну діяльність " , власники та користувачі об`єктів архітектури зобов`язані: утримувати в належному стані будинки і споруди, а так само закріплені за ними земельні ділянки, забезпечувати поточний огляд, періодичне обстеження і паспортизацію об`єкта, додержуватися під час експлуатації об`єкта архітектури вимог, визначених у його паспорті, а також вимог законодавства; отримувати в установленому законодавством порядку документ дозвільного характеру, що дає право на виконання робіт, пов`язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об`єкта архітектури; у разі необхідності внесення змін до об`ємно-просторових, планувальних та інших рішень об`єкта архітектури розробляти відповідну проектну документацію, затверджувати її та проводити будівельні роботи в установленому законодавством порядку; зберігати комплект проектної документації, за якою збудовано об`єкт архітектури, та паспорт об`єкта, та передавати цю документацію новому власнику. Згідно вимог ст. 27 Закон України " Про регулювання містобудівної діяльності" забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт). Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки. Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів. За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі. Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника. Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Порядок видачі будівельного паспорта визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Відповідно до п. 2.1 Порядку видачі будівельного паспорта, затвердженого наказом № 103 Міністерства Регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 року з подальшими змінами та доповненнями, видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входять: заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об`єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об`єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо); проект будівництва (за наявності); засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову. Пункт 2.3. Порядку визначає, що уповноважений орган містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. Згідно вимог п. 2.4. Порядку , пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав: неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу; невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. Судом встановлено, що позивачі звертались до Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області із заявою щодо підготовки та видачі їм будівельного паспорта на реконструкцію частини житлового будинку під блокований двоповерховий житловий будинок по АДРЕСА_1 . 24.10.2019 року за результатами розгляду заяви позивачів пакет документів було повернуто на доопрацювання та зазначено, що після усунення недоліків заяву на отримання будівельного паспорту може бути подано ними повторно. Матеріали справи не містять доказів повторного звернення позивачів до Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області та відмови органів місцевого самоврядування у наданні позивачам будівельного паспорту. Аналізуючи зазначені вимоги законодавства, яке регулює спірні правовідносини, встановлені фактичні обставини справи та надані на їх підтвердження докази, колегія судді приходить до висновку про те, що право, в тому числі і позивачів, на подачу документів для отримання будівельного паспорту на реконструкцію частини житлового будинку та необхідність надання при цьому засвідченої в установленому порядку згоди співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову, визнані Законом України " Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядком видачі будівельного паспорта, затверджений наказом № 103 Міністерства Регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 року з подальшими змінами та доповненнями і ніяким чином не залежить від відповідачки ОСОБА_3 . За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 3 ЦПК України, у редакції від 07 липня 2010 року). Звернення до суду з позовом з приводу самочинного будівництва має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право (пункт 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»). Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об`єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону. Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) № 6 від 30 березня 2012 року визначено, що відповідно до статті 376 ЦК суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема: про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки; про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинне будівництво; про відшкодування витрат на будівництво, здійснене на земельній ділянці, яку особі не було відведено; про знесення самочинно збудованого нерухомого майна; про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, провести відповідну перебудову; про стягнення витрат, пов`язаних із приведенням земельної ділянки до попереднього стану. Отже, такого способу захисту порушеного права, з яким звернулись позивачі статтею 376 ЦК України не передбачено. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка, не надаючи згоду на проведення реконструкції їх частини будинку, перешкоджає позивачам у реалізації їх права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, колегія суддів відхиляє, оскільки позивачами обрано невірний спосіб захисту свого права. Крім того, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на захист свого порушеного права позивачі просили зобов`язати третю особу у справі Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області надати позивачам будівельний паспорт на реконструкцію частини житлового будинку під блокований двоповерховий житловий будинок. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов`язки щодо однієї зі сторін. Отже, особа, яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог, має перебувати з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін. Підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи. Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 910/17792/17. За наведених обставин, колегія погоджується з доводами апеляційної скарги про невідповідність мотивувальної частини рішення суду першої інстанції вимогам ЦПК України щодо обгрунтованості висновків суду та вважає за необхідне апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Любченко Наталії Юріївни в частині доводів щодо рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити в частині обґрунтування мотивів вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , виклавши мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення в редакції даної постанови. 27.01.2021 року відповідачка ОСОБА_3 в особі свого представника адвоката Фатєєва Андрія Олександровича звернулась до суд першої інстанції із заявою про ухвалення у справі додаткового рішення, посилаючись на те, що у зв`язку із розглядом вказаної справи відповідачка понесла витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. З огляду на те, що у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судом відмовлено, з позивачів на її користь підлягають стягненню пронесені відповідачкою витрати на правову допомогу . Згідно з частиною 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву - частина 8 статті 141 ЦПК України. Вирішуючи заяву відповідачки ОСОБА_3 в особі її представника адвоката Фатєєва Андрія Олександровичапро ухвалення у справі додаткового рішення, судом було встановлено, що між відповідачкою ОСОБА_4 та Адвокатським об`єднанням " Гребенников та Фатєєв" 14.04.2020 року було укладено договір про надання правової допомоги № 19/20 (а.с. 129-130 том 1). Пунктом 2 вказаного договору сторонами було визначено, що вартість наданих виконавцем послуг узгоджується шляхом підписання сторонами акту виконаних робіт. За надані виконавцем послуги, передбачені цим договром, клієнт сплачє адвокат гонорар ( винагороду), виходячи з фактично наданих годин такої допомоги із розрахнку 1500,00 грн. година. Грошові кошти сплачуються клієнтом в строки та на умовах , визначених сторонами в додатковій угоді до цього договору. З копії ордеру вбачається, що інтереси відповідачки ОСОБА_4 в суді першої інстанції представляв адвокат Адвокатського об`єднання " Гребенников та Фатєєв" Фатєєв Андрій Олександрович. Акт про попередній розрахунок витран на наданння правової допомоги був наданий представником відповідачки до відзиву на позовну заяву. На виконання умов договору відповідачкою сплачено на користь Адвокатського об`єднання " Гребенников та Фатєєв" за надану правову допомогу 10000,00 грн., що підтверджується квитанціями ( а.с. 228,229 т.1). Ухвалюючи додаткове рішення у справі про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн. по 5 000, 00 грн. з кожного, суд першої інстанції виходив з критерію реальності адвокатських послуг, наданих адвокатом Фатєєвим Андрієм Олександровичем у даній справі, а також критерію розумності та справедливості їхнього розміру. Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції обгрунтованими і доводи апеляційної скарги їх не спростовують, з огляду на наступне. Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги - частина 3 статті 137 ЦПК України. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги, та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. За положеннями частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Досліджуючи надані відповідачкою ОСОБА_3 письмові докази на підтвердження понесених нею витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд першої інстанції вірно встановив, що за умовами укладеного між відповідачкою ОСОБА_4 та Адвокатським об`єднанням " Гребенников та Фатєєв" 14.04.2020 року договору про надання правової допомоги № 19/20, Адвокатське об`єднання зобов`язєтьтся здійснювати захист , представництво або надавати інші види правової допомоги ОСОБА_4 в кримінальних, цивільнмх, адміністративних, податкових та інших правовідносинах. Пунктом 2 вказаного договору сторонами було визначено, що вартість наданих виконавцем послуг узгоджується шляхом підписання сторонами акту виконаних робіт. За надані виконавцем послуги, передбачені цим договром, клієнт сплачє адвокат гонорар ( винагороду), виходячи з фактично наданих годин такої допомоги із розрахнку 1500,00 грн. година. Грошові кошти сплачуються клієнтом в строки та на умовах , визначених сторонами в додатковій угоді до цього договору. З копії ордеру вбачається, що інтереси відповідачки ОСОБА_4 в суді першої інстанції представляв адвокат Адвокатського об`єднання " Гребенников та Фатєєв" Фатєєв Андрій Олександрович. На підтвердження обсягу наданих послуг в суді першої інстанції відповідачкою надано детальний опис робіт/послуг із зазначенням витраченого часу (а.с. 230 том 1). Згідно опису наданих послуг вбачається, що адвокатом за представництво в суді першої інстанції та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи аналіз наданих клієнтом документів, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, аналіз судової практики, формування правової позиції, підготування та направлення відзиву на позовну заяву, участь в судовому засіданні 05.06.2020 року використано 06 годин 42 хвилини. Загальна вартість таких послуг оцінена адвокатом та сплачена відповідачкою в сумі 10 000,00 грн., якувона просила стягнути зпозивачів. Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд першої інстанції виходивз критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Наведені відповідачем доводи апеляційної скарги в частині неправильності висновків суду першої інстанції щодо ухвалення додаткового рішення від 02 лютого 2021 року перевірені судом апеляційної інстанції, вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують так як не містять доводів та заперечень щодо розміру понесених відповідачкою витрат. Посилання в апеляційній скарзі на те, що представник відповідачки під час розгляду справи 26.01.2021 року в судовому засіданні не зазначив та не подав заяви про те, що сторона відповідачки з поважних причин не може подати докази понесених нею судових витрат та про намір вирішити питання про відшкодування судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог шляхом ухвалення додаткового рішення, колегія суддів відхиляє, так як представник відповідачки разом з відзивом на позовну заяву надав до суду Акт про попередній розрахунок витрат на наданння правової допомоги. В судовому засіданні 26.01.2021 року представник відповідачки заявив клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, зазначивши, що відповідно до вимог ч.8 ст. 141 ЦПК України, протягом п`яти днів після ухвалення рішення надасть документ, що підтверджує сплату відповідачкою витрат на правову допомогу . В подальшому, 27.01.2021 року звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення. За таких обставин додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2021 року є законним та обгрнитрваним і підстав для його скасування з мотивів, викладенмих в апеляційній скарзі, немає. Керуючись Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України " Про архітектурну діяльність, Порядком видачі будівельного паспорта, затвердженого наказом № 103 Міністерства Регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 року з подальшими змінами та доповненнями, ст.ст. 3,15,16, 357, 376 ЦК України, ст.ст. 133,137, 270, 213, 214, 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Любченко Наталії Юріївни на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року задовольнити частково. Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Любченко Наталії Юріївни на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2021 рокузалишити без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови. Додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 31 травня 2021 року. Головуючий: Судді: