Постанова 4824 № 755/1243/18

справа № 755/1243/18 головуючий у суді І інстанції Катющенко В.П. провадження № 22-ц/824/4066/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 26 травня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Сержанюка А.С., Суханової Є.М., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Моторно (транспортного) страхового бюро України - адвоката Патрик Ганни Григорівни на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України, третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування, - в с т а н о в и в : У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Моторно (транспортного) страхового бюро України (надалі по тексту - МТСБУ), третя особа: ОСОБА_2 , у якому просив стягнути страхове відшкодування у розмірі 100 000 грн та сплачений судовий збір у розмірі 1 000 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 23 липня 2016 року о 00 год. 17 хв. у місті Ірпінь на вулиці Полтавській трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volkswagen Touareg», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Mazda», номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є позивач. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, відтак позивачу було завдано матеріальної шкоди. За фактом незаконного заволодіння ОСОБА_2 транспортним засобом та скоєння ДТП 01 серпня 2016 року до ЄРДР внесено відомості про кримінальне провадження. Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 19 серпня 2016 року винним у вказаній ДТП визнано ОСОБА_2 12 квітня 2017 року позивач звернувся до МТСБУ із повідомленням про ДТП та заявою про страхове відшкодування, додавши до заяви усі необхідні документи, надання яких передбачається статтею 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року (надалі по тексту - Закон № 1961-IV). Також, було подано оригінал Звіту № 5 від 30 вересня 2016 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу. Листом від 13 липня 2017 року відповідач повідомив позивача про відмову у відшкодуванні заподіяної шкоди на підставі пункту 37.1.3. статті 37 Закону України № 1961-IV, мотивуючи це ненаданням на огляд пошкодженого автомобіля та порушенням позивачем передбаченого пункту 33.3 статті 33 Закону № 1961-IV обов`язку зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). На думку позивача, правові підстави для відмови у виплаті відшкодування у відповідача відсутні. Згідно зі Звітом загальна вартість матеріального збитку, заподіяного позивачу, як власнику транспортного засобу «Mazda», номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок ДТП складає 256 553 грн 72 коп. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2020 року задоволено позов ОСОБА_1 . Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 у рахунок страхового відшкодування 100 000 грн., витрати з проведення судової експертизи у сумі 1 015 грн 20 коп. та судовий збір у сумі 1 000 грн., а всього 102 015 грн 20 коп. Суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, що відповідачем було неправомірно відмовлено позивачу у відшкодуванні завданої йому матеріальної шкоди, у межах ліміту страхових сум, що становить 100 000 грн., що свідчить про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування у розмірі 100 000 грн та є підставою для задоволення позову. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник МТСБУ - адвокат Патрик Г.Г. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 МТСБУ вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до МТСБУ на підставі пп. «в» п. 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV. Вказаною нормою Закону передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих у ДТП відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини а у результаті протиправних дій іншої особи. На підтвердження зазначеної обставини позивачем надано витяг з ЄРД з якого вбачається, що порушено кримінальне провадження за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_2 . Однак, будь-яких інших доказів на підтвердження вини у цьому кримінальному правопорушенні зазначеної особи стороною позивача не надано. Таким чином, апелянт вважає, що позивачем не доведено, що вказана особа була визнана судом винуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 289 КК України, а тому виплата відшкодування має бути здійснена на підставі пп. «в» п. 41.1 статті 41 цього Закону. А також, апелянт вказує, що позивач ухилився від обов`язку надати на огляд пошкоджений транспортний засіб МТСБУ було прийнято рішення про відмову у здійсненні регламентної виплати, визначивши зазначене, як одну із підстав. Отже, 13 липня 2017 року МТСБУ направило позивачу листа про відмову у виплаті страхового відшкодування саме з підстав, передбачених пп. 37.1.3 п. 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV. Однак, отримавши відмову у виплаті відшкодування, позивачем не вживалися заходи, які передбачені п. 33.3 ст. 33 та п. 33.1 статті 33 цього Закону щодо з`ясування причин відмови у виплаті відшкодування та надання доказів про поважність причин ненадання автомобіля на огляд аварійному комісару, хоча на той час позивач ще мав у свої власності пошкоджений автомобіль. Закон № 1961-IV покладає обов`язок надати автомобіль саме на потерпілого, зобов`язує останнього в подальшому сприяти страховику або МТСБУ в розслідуванні причин та обставин ДТП. Таким чином, саме дії позивача призвели МТСБУ до неможливості встановити розмір регламентної виплати. У свою ж чергу МТСБУ діяло в межах чинного законодавства та ухвалено законне рішення про відмову у виплаті відшкодування із зазначених підстав. Посилання суду першої інстанції на те, що шкода перевищує ліміт відповідальності, а отже розмір страхового відшкодування є доведеним на підставі судової автотоварознавчої експертизи, також не заслуговує на увагу оскільки чинне законодавство у сфері обов`язкового страхування містить ряд обмежень щодо порядку, строків, розмірів відшкодування, тощо, що унеможливлює стягнення збитків з страховика або МТСБУ. Слід також звернути увагу суду апеляційної інстанції, що судовим експертом визначена сума матеріальної шкоди, а не сума страхової виплати. Також не підлягає стягненню з МТСБУ регламентна виплата і на підставі пп «а», п.41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV за наявності постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, оскільки транспортний засіб заподіювача шкоди був забезпечений полісом цивільної відповідальності № АЕ/7728159 та страховою компанією «СТ «Домінанта» вжито ряд заходів щодо здійснення часткового відшкодування із зазначенням конкретних сум. Позивач, належним чином повідомлений про розгляд справи в апеляційній інстанції, не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив. За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина 2 статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина 5 статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини 2 статті 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Розглядаючи спори про стягнення збитків, завданих внаслідок ДТП, суд повинен враховувати всі докази, надані учасниками справи для доведення позовних вимог, суд розглядає справи … на підставі доказів, поданих учасниками справи (частина 1 статті 13 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (т. 1 а.с. 49). Відповідно до довідки № 96452062 про дорожньо-транспортну пригоду, виданої Ірпінським відділом поліції ГУ НП в Київській області, 23 липня 2016 року о 00 год. 17 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Volkswagen Touareg д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , транспортного засобу Mazda 6, д.н.з. НОМЕР_2 , та транспортного засобу BMW д.н.з. НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 85). Згідно з довідкою, виданою ОСОБА_1 інспектором Ірпінського відділу поліції ГУ НП в Київській області ст. лейтенантом поліції Гусаковим О.С., 23 липня 2016 року о 00 год. 17 хв. на вулиці Полтавська, місто Ірпінь, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб марка Mazda 6, номерний знак НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження: передній бампер, переднє ліве крило, передня ліва «дверка», передня ліва фара, ліве дзеркало заднього огляду, лобове скло, праве заднє крило, задній багажник, задній бампер, ліва та права фара, заднє ліве крило, заднє скло, передній лівий диск, заднє праве колесо (т. 1 а.с. 6). Відповідно до статей 1166, 1187 ЦКУкраїни шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Постановою судді Ірпінського міського суду Київської області № 367/5811/16-п від 19 серпня 2016 року встановлено, що 23 липня 2016 року приблизно о 00 год. 17 хв. в місті Ірпені по вулиці Полтавській, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 , не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, здійснив наїзд на припарковані автомобілі «Mazda» д.н.з. НОМЕР_2 та «BMW» д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок чого відбулось ДТП, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за статтею 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн (т. 1 а.с. 6). Станом на день розгляду справи вказана постанова Ірпінського міського суду Київської області № 367/5811/16-п набрала законної сили. За нормою частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відповідно до п. 33.3. статті 33 Закону № 1961-IV водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна. Відповідно до п. 34.2 статті 34 Закону № 1961-IV протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. 11 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ з повідомленням про ДТП та заявою про страхове відшкодування (регламентну виплату), до яких було долучено звіт № 5 (т. 1 а.с. 83-87). У своєму листі до МТСБУ від 11 квітня 2017 року ОСОБА_1 повідомляє про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася 23 липня 2017 року, за участю належного йому автомобіля Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а також про внесення відомостей до ЄРДР за фактом незаконного заволодіння ОСОБА_2 забезпеченим транспортним засобом Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та скоєння ДТП (т. 1 а.с. 83). У листі МТСБУ від 13 липня 2017 року на звернення ОСОБА_1 від 13 квітня 2017 року щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 23 липня 2016 року, внаслідок якої був пошкоджений транспортний засіб Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , повідомляється про відсутність правових підстав для відшкодування йому заподіяної шкоди, відповідно до підпункту 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з підстав ненадання ним, всупереч вимогам пункту 33.3 статті 33, пункту 34.2 статті 34 вказаного Закону, для огляду транспортного засобу відповідно до повідомлення від 24 квітня 2017 року з запрошенням аварійного комісара (т. 1 а.с. 8). Колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач ОСОБА_1 з дотриманням вимог статті 33 Закону № 1961-IV, повідомив МТСБУ про місцезнаходження пошкодженого транспортного засобу за адресою його проживання, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується його повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, від 11 квітня 2017 року на ім`я МТСБУ. Що в свою чергу надавало відповідачу можливість з дотриманням вимог статті 34 Закону № 1961-IV протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Отже, з огляду на те, що матеріали справи не містять підтвердження отримання ОСОБА_1 електронного телеграфного повідомлення аварійного комісара щодо направлення 24 квітня 2017 року позивачу електронного телеграфного повідомлення з запрошенням надати для огляду транспортний засіб за вказаною адресою: АДРЕСА_2 , колегія апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги про те, позивач ухилився від обов`язку надати на огляд пошкоджений транспортний засіб МТСБУ. Відповідно до пп. 39.1, 39.2.1 п. 39.2 статті 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, основним завданням якого є, у тому числі, здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом. Статтею 41 цього Закону визначений вичерпний перелік підстав, за яких МТСБУ відшкодовує шкоду з фонду захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах та фонду страхових гарантій. Згідно з п. 41.1 статті 41 цього Закону передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у тому числі: в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи; Згідно положень цього Закону регламентні виплати здійснюються на умовах, визначених цим Законом. Статтею 37 цього Закону визначений перелік підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Так, згідно зі статтею 37 Закону передбачено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, у тому числі: 37.1.3. невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; Так, з позовної заяви вбачається, що позивач звернувся в суд з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України на підставі пп. «в» п. 41.1 статті 41 цього Закону. Вказаною нормою Закону передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих у ДТП відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12016110040002628 Ірпінським відділом поліції Головного управління Національної поліції Київської області 01 серпня 2016 року внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 289 КК України, за фактом незаконного заволодіння ОСОБА_2 , у період часу з 21 год. 00 хв. 22 липня 2016 року по 18 год. 00 хв. 23 липня 2016 року, автомобілем марки «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 та вчинення у подальшому дорожньо-транспортної пригоди, що спричинило матеріальні збитки (т. 1 а.с. 118). Колегія апеляційного суду з урахуванням викладеного відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність доказів на підтвердження незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_2 . Відповідно до звіту № 5 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу: Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеного ФОП ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди станом на 30 вересня 2016 року складає 256 553 грн 72 коп. (т. 1 а.с. 234-250, т. 2 а.с. 1-23). За результатами перевірки чинності поліса внутрішнього ОСЦПВВТЗ убачається, що станом на 23 липня 2016 року: цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована за полісом № АЕ6345448 у ПрАТ «Київський страховий дім», цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована за полісом № АЕ7728159 у ТзДВ «Страхове товариство «Домінанта» (т. 1 а.с. 78, 79). Вбачається, що ліміт відповідальності ТзДВ «Страхове товариство «Домінанта» за шкоду майну за полісом № АЕ7728159 складає 100 000 грн (т. 2 а.с. 88). Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 02 березня 2020 року № 13-3/7, складеного судовим експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Новоселецьким В.В., вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зазнав пошкоджень внаслідок ДТП, що сталася 23 липня 2016 року станом на дату ДТП складає 239 837 грн 66 коп.; ринкова вартість транспортного засобу у пошкодженому стані складала 107 573 грн 49 коп (т. 2 а.с. 34-47). Із відповіді Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2019 року № 31/5аз на адвокатський запит Патрик Г.Г. вбачається, що автомобіль Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 26 липня 2016 року був зареєстрований на праві власності на ім`я ОСОБА_1 . 30 червня 2017 року вказаний автомобіль був перереєстрований на ім`я нового власника ОСОБА_5 за іншим номерним знаком НОМЕР_4 та значиться зареєстрованим за ним до теперішнього часу (т. 2 а.с. 108). Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду, встановивши, що внаслідок заподіяння шкоди майну позивача транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій третьої особи, ОСОБА_2 , у відповідача МТСБУ на підставі пп. «в» п. 41.1 ст. 41 Закону виник обов`язок відшкодувати потерпілому шкоду, розмір якої визначений відповідно до Висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 02 березня 2020 року № 13-3/7, складеного судовим експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, на умовах та у межах ліміту страхових сум, зазначених у страховому полісі № АЕ7728159, погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України). Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2020 року залишити без змін. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Моторно (транспортного) страхового бюро України - адвоката Патрик Ганни Григорівни залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку крім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуючий Г.І. Мостова Судді А.С. Сержанюк Є.М. Суханова