Постанова Київський апеляційний суд № 759/7260/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №759/7260/19 Головуючий у І інстанції - Журибида О.М. апеляційне провадження №22-ц/824/895/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Гуля В.В., суддів Сушко Л.П., Сліпченка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка представляє інтереси ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 20 листопада 2019 року у справі запозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,- встановив: ОСОБА_2 у квітні 2019 року звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 неустойки за прострочення сплати аліментів. В обґрунтування позову зазначила, що рішенням Святошинського районного суду від 17.02.2012 року з відповідача на її користь на утримання доньки стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.01.2012 року та до досягнення дитиною повноліття. Однак, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань зі сплати аліментів за ним утворилася заборгованість, яка станом на 01.03.2019 року становить 157419,97 грн., а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів, яка становить 46990,98 грн. Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 20 листопада 2019 року задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 4597,77 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 768,40 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішення позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення неустойки (пені) скасувати і задовольнити позов повністю. Апеляційну скаргу мотивувала тим, що судом безпідставно застосовано строк позовної давності до виниклих правовідносин. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на відсутність вини у виникненні розміру заборгованості, на некоректний розрахунок заборгованості по аліментам держвиконавця і надав інший розрахунок держвиконавця. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою відповідача по справі ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (а.с. 9). Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17.02.2012 року з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.01.2012 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 10). Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам, складеного державним виконавцем Яблонською Д.В., заборгованість по аліментам ОСОБА_3 станом на 01.03.2019 року становить 157419,97 грн. (а.с.11-12) Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01.01.2012 року по 01.03.2019 рік в сумі 46990,98 гривень. Як вбачається з наданих відповідачем квитанцій про сплату аліментів, ОСОБА_3 в період з 11.01.2012 року по 01.03.2019 року було сплачено аліментів на загальну суму 31397,16 грн. (а.с. 30-38). Задовольняючи позов частково, суд виходив з положень п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України (яка передбачає, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) та провів розрахунок неустойки за прострочення відповідачем сплати аліментів на користь позивача за рік, відповідно до якого пеня за прострочення сплати аліментів за вказаний період становить 4 597, 77 грн. Проте такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного. Згідно ст.. 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу. Таким чином, вимога про стягнення з відповідача неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення сплати заборгованості по аліментам на підставі ст. 196 СК України, не входить до переліку вимог, що передбачені ч. 1 ст. 20 СК України, тому строк позовної давності на дані правовідносини не поширюється в зв`язку з чим висновок суду в цій частині є помилковим. Згідноч.1 ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка здійснила розрахунок пені виходячи із розрахунку заборгованості, складеного державним виконавцем Яблонською Д.В. (а.с.11-12) від 01.04.2019 року № 45/14-16 за період з 11.01.2012 року по 01.03.2019 року у розмірі 157419,97 грн із посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 16.03.2016 року № 6-300цс16 за формулою: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1% пені і на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість, а загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць), визначивши розмір пені у сумі 46990,98 грн. Проте такий розрахунок пені є неправильним, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року, справа № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18 відступила від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених судових рішеннях (постановах) Верховного Суду України, а саме: від 02 листопада 2016 року у справі N 6-1554цс16; від 16 березня 2016 року у справі N 6-2589цс15; від 03 лютого 2016 року у справі N 6-1477цс15; від 16 березня 2016 року у справі N 6-300цс16 та визначила за правилом ст.. 196 СК України формулу таку: p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+……….(Anх1%хQn), де: p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць. До відзиву на апеляційну скаргу відповідачем надано новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, складений після здійсненого за його заявою перерахунку заборгованості по аліментам та який містить не враховані попереднім розрахунком заборгованості частину платежів відповідача, який відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України приймається апеляційним судом як доказ, що містить факти, на які посилається відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та об`єктивно не міг бути поданий у суді першої інстанції, оскільки отриманий після постановлення рішення у справі. Новий розрахунок, що є більш точним та який у встановленому законодавством порядку сторонами не спростований, містить інший, менший розмір заборгованості за спірний період у розмірі 148893,40 грн. Таким чином, виходячи з вказаних вимог розмір неустойки (пені) по аліментах за спірний за період з 11.01.2012 року по 01.03.2019 року у загальному розмірі 148893,40 грн., виходячи із формули: p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+……….(Anх1%хQn), розмір пені невчасно сплачених аліментів складає 1861765,53 грн. За статтею ч.1 ст.196 СК України така пеня має бути сплачена у разі виникнення заборгованості з вини особи та не може перевищувати 100 відсотків самої заборгованості. Як на підставу відсутності своєї вини відповідач посилається на те, що він офіційно був працевлаштований лише з 23 серпня 2018 року, проте такі доводи не звільняють його від відповідальності, оскільки свідчать про порядок нарахування аліментів. Також відповідач посилається на те, що на його утриманні перебували непрацездатна мати - ОСОБА_5 та бабуся - ОСОБА_6 , які потебували лікування та догляду. В зв`язку з цим на нього був покладений додатковий тягар матеріальної відповідальності. На підтвердження вказаних обставин надано наступні докази (а.с. 41-51): акт щодо підтвердження місця проживання; свідоцтва про народження; пенсійні посвідчення; виписка з амбулаторної картки хворого, медичну консультативну картку; свідоцтво про смерть; договір замовлення на оплату послуг охоронного призначення, що не містить дати складання та особи, яка ці послуги оплатила; рахунки-повідомлення за сплату комунальних послуг за адресою в АДРЕСА_1 від 01.02.2019 р., 01.07.2019 р., 01.01.2019 р.; платіжку за газ за червень 2019 р.; рахунок за електроенаргію за 05.07.2019 р.; розрахунок «Укртелеком» за червень 2019 року. Проте відповідачем у супереч вимогам ст..ст. 76-83 ЦПК України не доведено, що вказані ним особи потребували утримання, що саме відповідачем здійснювалися повідомлені ним витрати, тому недоведеними є обставини, на які він посилався, як обставини, що відповідно до ст.196 СК України є підставами для звільнення відвідповідальності, або для зменшення розміру заборгованості. За таких обставин, враховуючи, що відповідно до ч. ст. 13 ЦПК України суд позбавлений можливості вийти за межі заявлених вимог, позов підлягає у заявленному позивачем розмірі 46990,88 грн, тобто часткової суми неустойки за прострочення сплати аліментівза період з 11.01.2012 року по 01.03.2019 року. Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка представляє інтереси ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 46990,98 грн. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1921 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач В.В. Гуль Судді Л.П. Сушко О.І. Сліпченко