Постанова Київський апеляційний суд № 759/1851/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 759/1851/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/6568/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Болотова Є.В., суддів: Музичко С.Г., Олійника В.І., при секретарі Маштаковій Т.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом прокурора Святошинського району м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 травня 2015 року, ухваленого під головуванням судді Кириленко Т.В.,- встановив: У липні 2015 року заступник прокурора Святошинського району м. Києва звернувся до суду з названим позовом. Просив визнати незаконним і скасувати рішення Київської міської Ради № 859/1915 від 09 липня 2009 року «Про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 »; визнати недійсним державний акт серії ЯЖ № 912770 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:75:670:0273, площею 0,1 га на АДРЕСА_1 з цільовим призначенням: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виданий на ім`я ОСОБА_1 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 18 червня 2010 року та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 05-7-03790; відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути на користь Київської міської Ради земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:75:670:0273, вартістю 358 040 грн 75 коп., що розташована на АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка була відведена ОСОБА_1 з порушенням вимог законодавства. Проект землеустрою, в порушення вимог ст. 118 ЗК України, не погоджено природоохоронним органом. Спірна земельна ділянка на момент прийняття КМР оспорюваного рішення відносилась до земель рекреаційного призначення. Після прийняття оспорюваного рішення земельна ділянка віднесена до земель житлової та громадської забудови, однак питання про зміну цільового призначення земельної ділянки висновками контролюючих органів не погоджувалось. У порушення вимог законодавства державна землевпорядна експертиза проекту відведення спірної земельної ділянки уповноваженим органом Державним комітетом України по земельних ресурсах та його територіальними органами не проводилась. Оспорюване рішення Київської міської ради прийнято з порушенням вимог законодавства, а тому підлягає визнанню незаконним. Державний акт на право власності на земельну ділянку видано на підставі незаконного рішення КМР, а відтак він підлягає визнанню недійсним. Відповідач набув право власності на земельну ділянку з порушенням земельного законодавства, тобто незаконно. Враховуючи, що на час пред`явлення даного позову, державних органів, до повноважень яких віднесено звернення до суду з позовом про визнання недійсним рішень органів місцевого самоврядування та угод у сфері земельних відносин, а також те, що неналежне і неправомірне надання та використання земель завдає шкоди інтересам держави у сфері раціонального використання земель, в інтересах держави звертається прокурор. Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 травня 2015 року позов задоволено. Визнано незаконним і скасовано рішення Київської міської Ради № 859/1915 від 09 липня 2009 року «Про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ». Визнано недійсним Державний акт серії ЯЖ № 912770 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виданий на ім`я ОСОБА_1 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 18 червня 2010 року та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 05-7-03790. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути на користь Київської міської Ради земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:75:670:0273, вартістю 358 040 грн 75 коп., що розташована на АДРЕСА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу керівник Святошинської окружної прокуратури м. Києва (правонаступник Київської місцевої прокуратури № 8) зазначив, що рішення суду законне. У судовому засіданні прокурор проти апеляційної скарги заперечила. ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, про його час і місце повідомлялись належним чином. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка на момент прийняття Київською міською Радою оспорюваного рішення відносилась до земель рекреаційного призначення, а після прийняття вказаного рішення, ця ж земельна ділянка була віднесена до земель житлової та громадської забудови, при цьому зміна цільового призначення спірної земельної ділянки не проводилась. Відтак оспорюване рішення прийнято з порушенням вимог діючого законодавства, суперечить актам цивільного законодавства, порушує право на землю територіальної громади м. Києва, у зв`язку із чим підлягає визнанню незаконним. Оскільки відпали підстави для отримання відповідачем державного акту на право власності на земельну ділянку від 18 червня 2010 року, враховуючи те, що спірна земельна ділянка не може належати відповідачу, державний акт на право власності на землю підлягає визнанню недійсним. У зв`язку з визнанням незаконним рішення Київради і скасуванням державного акту на право власності на землю на ім`я відповідача підлягає відновленню становище, яке існувало до порушення, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути на користь Київської міської Ради земельну ділянку. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду. Встановлено, що 09 липня 2009 року рішенням Київської міської ради № 859/1915 «Про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 » затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 . 18 червня 2010 року ОСОБА_1 видано Державний акт серії ЯЖ № 912770на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:75:670:0273, площею 0,1000 га на АДРЕСА_1 з цільовим призначенням: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Державний акт серії ЯЖ № 912770 зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 05-7-03790. Згідно відповіді Державної інспекції сільського господарства в м. Києві прокуратурі м. Києва від 29 квітня 2013 року № 01-02/1520, зокрема зазначено, що рішення Київської міської Ради № 859/1915 від 09 липня 2009 року, а також в подальшому розроблення проектів землеустрою, прийняті з порушенням ст.ст. 116, 118 ЗК України. Згідно земельно-кадастрової інформації у відповідності до форми 6-зем земельні ділянки по АДРЕСА_2 обліковуються у рядку 22 (ліси та інші лісо вкриті площі), графа 35 (ділянки для городництва). При обстеженні земельних ділянок по АДРЕСА_2 , встановлено, що вони розташовані у лісосмузі, обгороджені сітчастим, металевим, дерев`яним парканом та в більшості випадків використовуються невстановленими особами. Обґрунтовуючи поданий позов, прокурор зазначив, що спірна земельна ділянка відведена з порушенням вимог ст. 118 ЗК України, а також інших вимог закону. Оспорюване рішення КМР від 09 липня 2009 року прийнято з порушенням вимог законодавства. Проект землеустрою не погоджено природоохоронним органом, як того вимагає закон. Проект землеустрою не отримав позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, що є порушенням ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації». Спірна земельна ділянка на момент прийняття рішення КМР відносилась до земель рекреаційного призначення, а після прийняття рішення була віднесена до земель житлової та громадської забудови, проте питання про зміну цільового призначення земельної ділянки не погоджувалось. Оскаржуваним рішенням та державним актом порушено право власності територіальної громади міста Києва на землю. У даному випадку ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку з порушенням ст.ст. 52, 116, 118 ЗК України, тобто незаконно. Відповідно до положень ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ради Автономної Республіки Крим, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (стаття 19 ЗК України). Положеннями ч. 1 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Згідно ст. 50 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкодити використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель (ч. 2 ст. 52 ЗК України). За даними форми 6-зем, затвердженої наказом № 377 Держкомстату України від 05 листопада 1998 року, земельну ділянку АДРЕСА_3 , 15 км вилучено із не наданих у власність чи користування міських земель та за вказаною формою її віднесено до земель, які використовуються для відпочинку та інших відкритих земель, в тому числі зелених насаджень загального користування. Встановлено, що після прийняття оспорюваного рішення Київською міською радою, земельна ділянка була віднесена до земель житлової та громадської забудови, проте зміна цільового призначення спірної земельної ділянки відповідно до правил ст. 20 ЗК України не проводилась. Проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки АДРЕСА_4 не погоджено природоохоронним органом. Державна землевпорядна експертиза проекту відведення спірної земельної ділянки уповноваженим органом - Державним комітетом України по земельних ресурсах та його територіальних органів не проводилась. Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Враховуючи вищенаведене, рішення Київської міської ради № 859/1915 від 09 липня 2009 року прийнято з порушенням вимогам законодавства, набуття права власності відповідачем на земельну ділянку відбулось незаконно, з порушенням земельного законодавства. В зв`язку із вищенаведеним, похідні позовні вимоги також підлягають задоволенню. Вирішуючи спір, суд правильно встановив фактичні обставини справи, врахував вищенаведені вимоги закону, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги про те, що при розгляді аналогічних обставин постановою від 07 листопада 2018 року у справі № 759/10970/13-ц зазначено, що позбавлення особи, яка добросовісно набула права власності на земельну ділянку, без будь-якої компенсації становитиме порушення норм європейського законодавства та суперечитиме практиці ЄСПЛ, колегія суддів відхиляє, оскільки встановлено, що спірна земельна ділянка надана відповідачу ОСОБА_1 з порушенням вищенаведених вимог закону. Доводи апеляційної скарги про те, що судом не встановлено обставину, яка має важливе значення для правильного вирішення справи, а саме, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель рекреаційного призначення, а висновок суду про порушення КМР норм ст.ст. 118, 123 ЗК України не відповідає змісту зазначених правових норм, колегія суддів не приймає, оскільки земельна ділянка була віднесена до земель житлової та громадської забудови, проте зміна цільового призначення спірної земельної ділянки відповідно до правил ст. 20 ЗК України не проводилась. Проект землеустрою з природоохоронним органом не погоджувався. Державна землевпорядна експертиза проведена не була. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 15 травня 2015року постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 травня 2015 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 31 травня 2021 року. Суддя-доповідач Є.В. Болотов Судді: С.Г. Музичко В.І. Олійник