Постанова 4824 № 753/18017/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ справа № 753/18017/20 провадження № 22-ц/824/7685/2021 26 травня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Кирилюк Г.М., суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А. при секретарі Гайворонському В. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Єрмака Олега Віталійовича на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2021 року в складі судді Колесника О. М., встановив: 27.10.2020 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів з дня подання позову й до досягнення дітьми повноліття. Посилалась на ті підстави, що перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 06 жовтня 2007 року. Вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з нею. Відповідач не підтримує з ними жодних відносин, не займається їх вихованням, належним чином не забезпечує, лише сплачує періодичні платежі. Вона змушена самостійно забезпечувати дітей повноцінним харчуванням, сезонним одягом, взуттям, іграшками, засобами гігієни, оплачувати навчання дітей в навчальному закладі, різного роду гуртки, лікування, інші витрати, що пов`язані з нормальним розвитком дітей. Загальний розмір витрат становить близько 30 000 грн щомісячно. Також зазначила, що вони з відповідачем проживають окремо та не ведуть спільного господарства. В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває справа за її позовом до відповідача про розірвання шлюбу ( справа №753/12996/20). Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2021 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання малолітніх дітей: доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини з усіх його доходів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 27.10.2020 і до досягнення ними повноліття. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дітей в межах суми платежу за один місяць. Вирішено питання розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Єрмак О. В. просить змінити рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2021 року в частині визначення розміру аліментів, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей в розмірі 1/5 частини з усіх видів його доходу щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 27.10.2020 і до досягнення ними повноліття. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Свої доводи мотивує тим, що поза увагу суду першої інстанції залишився той факт, що відповідач отримує заробітну плату в розмірі 92 500 грн, чистий дохід після вирахування податків становить 74 392, 10 грн, відповідно розмір присуджених аліментів на двох дітей становить близько 25 000 грн. Разом з цим, забезпечення розвитку дітей має бути покладено на кожного з батьків. Позивач також має значний дохід у розмірі 80 000 - 100 000 грн щомісячно, проте з невідомих причин приховала цю інформацію. Рішення суду ухвалено без належної перевірки, чи дійсно аліменти в розмірі 1/3 частини від доходів є необхідним для розвитку дітей та не зазначив, яким доказами ці потреби підтверджено. Реальний розмір витрат на дітей не перевищує 30 000 грн, найбільш значною частиною витрат є витрати на відпочинок у Єгипті позивача. Витрати, пов`язані зі спортивними секціями доньки та навчанням сина є додатковими витратами, що стягуються в порядку ст. 185 СК України. Вважає, що безпосередні витрати у зазначеному позивачем розмірі на двох дітей повністю можуть бути покриті спільними зусиллями сторін, а саме по 15 000 грн кожний з батьків, тобто сплата аліментів у розмірі 1/5 частини від усіх видів доходу ( біля 15 000 грн на двох дітей) буде цілком достатньою для забезпечення потреб кожної дитини, та відповідатиме принципу рівності батьків щодо виконання обов`язків по утриманню дітей. За існуючих обставин суд фактично переклав обов`язок утримувати дітей виключно на відповідача, порушивши при цьому принцип рівності батьків у питанні утримання дітей, встановлений ч. 2 ст. 51 Конституції України. Крім цього, судом першої інстанції не було досліджено участь батька у житті дітей. Згідно акту мешканців ЖБК «Шовковик-14» від 14.03.2021, затвердженого Головою правління ОСОБА_8 , діти регулярно проживають разом з відповідачем (по вихідних і святкових днях, інколи по буднях). Факт участі батька у спілкуванні з дітьми в частині витрат на їх утримання підтверджується копіями квитанцій про купівлю речей, продуктів харчування, витрат на дозвілля. Відповідач активно бере участь у шкільному та позашкільному навчанні, оплачує навчання сина в школі програмування, добровільно оплачував грошові кошти на утримання дітей у розмірі 10 000 -15 000 грн щомісяця. Відповідно до довідки № К12-50.5/19 від 09.02.2021, за грудень 2020 року та січень 2021 року відповідач сплатив на користь позивача 45 000 грн в якості аліментів на утримання дітей. Зі змісту банківської виписки по особовому рахунку відповідача убачається, що за період 01 червня 2020 року по 31 січня 2021 року на картку позивача НОМЕР_1 (monobank) було перераховано 64 722 грн. Докази сплати аліментів за лютий-березень 2021 року додаються. Звертає увагу суду на те, що суд першої інстанції не з`ясував стан здоров`я відповідача, який має генетичну хворобу - дефект фагоцитозу неуточнений, від вродженої патології страждає його серцево-судинна, ендокринна та нервова системи, він змушений витрачати додаткові зусилля на підтримання ремісії. Крім цього, відповідач змушений також піклуватися про своїх літніх батьків, які отримують невелику пенсію, а серцево-судинне захворювання батька змушує відповідача постійно витрачати кошти на ліки, на сплату їхніх комунальних послуг. Суд першої інстанції отримав належні та допустимі докази неможливості відповідача взяти участь в судовому засіданні за станом здоров`я, провів розгляд справи без відповідача, позбавивши його можливості висловити власні заперечення стосовно обставин справи. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Салмон Л. Ю. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначила, що в липні 2020 року позивач з дітьми переїхала до помешкання за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить їй на праві власності, і діти перебувають на утриманні матері. Відповідач, працюючи менеджером з управління ризиками та внутрішнього контролю в ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі" час від часу надсилає незначні кошти на банківський рахунок позивача, які залежать виключно від його волі. В серпні 2020 року позивач подала позов до суду про розірвання шлюбу. За клопотанням відповідача 20 січня 2021 року сторонам надано строк на примирення, проте останній за три місяці не вчинив жодного кроку, який би свідчив, що він бажає зберегти шлюб і примиритись. Позивач переконана, що її особисті зусилля та власні фінансові витрати на утримання дітей в поєднанні з аліментами, що має сплачувати відповідач, забезпечить принцип рівності батьків, належний рівень життя дітей, достатній для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, який вони мали протягом шлюбного життя батьків. Надані відповідачем до апеляційної скарги копії документів не підтверджують нових обставин, що підлягають дослідженню в межах розгляду даної справи, останній не зазначив виняткових підстав, з яких він не міг подати докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, а тому вони не можуть братися до уваги судом апеляційної інстанції. В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник - адвокат Єрмак О. В. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити. Представник ОСОБА_1 - адвокат Салмон Л. Ю. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представник Служби у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з таких підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 06 жовтня 2007 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають малолітніх дітей: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2021 року клопотання ОСОБА_2 задоволено частково. Надано сторонам строк на примирення до 20 квітня 2021 року (справа №753/12996/20). Судом встановлено, що сторони проживають окремо, діти проживають разом з матір`ю ОСОБА_4 та знаходяться на її утриманні. Домовленості щодо утримання дітей між сторонами не досягнуто. Враховуючи обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей. Судове рішення у вказаній частині сторони не оскаржують, а тому воно не є предметом апеляційного розгляду. Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Частинами першою та другою статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу). Згідно з частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Відповідно до частини п`ятої статті 183 СК України той з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - 1/4, на двох дітей - 1/3, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Стягуючи з відповідача аліменти на утримання двох малолітніх дітей у розмірі 1/3 частини з усіх його доходів щомісячно, суд першої інстанції виходив з того, що такий розмір аліментів є необхідним та достатнім для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було встановлено чи досліджено жодної з обставин, визначеної ст. 182 СК України, не з`ясовано розмір його доходів, наявність чи відсутність у нього інших утриманців, потреби дітей та не враховано те, що забезпечення розвитку дітей має бути покладено на кожного з батьків є необґрунтованими. Відповідно до ч.3 ст.83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Відповідно до ч.4 ст.83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Як вбачається з відзиву відповідача від 22.02.2021, заперечення останнього ґрунтувалися на недоведеності тієї обставини, що діти проживають разом з позивачем та перебувають на її повному утриманні. При цьому відповідачем не надавались докази на підтвердження розміру своєї заробітної плати, стану свого здоров`я, перебування на його утриманні батьків тощо, та не зазначено причин неможливості їх подання разом з відзивом. Матеріали справи також не містять доказів неможливості відповідача взяти участь у судовому засіданні 25 лютого 2021 року, про яке він був повідомлений судом. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість вирішення справи за наявними матеріалами. Доводи апеляційної скарги про те, що чистий дохід відповідача після вирахування податків становить 74 392,1 грн, відповідно розмір присуджених аліментів на двох дітей становить близько 25 000 грн, а відповідно до доводів позивача реальний розмір витрат на дітей не перевищує 30 000 грн на місяць, не можуть слугувати підставою для визначення іншого розміру аліментів, ніж це встановлено судом. Відповідно до доданої до апеляційної скарги довідки про доходи, станом на лютий 2021 ( дату ухвалення оскаржуваного судового рішення) розмір заробітної плати відповідача на посаді менеджера з управління ризиками та внутрішнього контролю ТОВ "ДТЕК ВИСОКОВОЛЬТНІ МЕРЕЖІ", з урахуванням утриманих податків, становив 73 464,37 грн (а.с.92). 1/3 частина від 73 464,37 грн становить 24 488,12 грн, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Як вбачається з наданих відповідачем доказів, відповідачем здійснювались платежі (аліменти на утримання дітей) на рахунок позивача, а саме: в грудні 2020 р. - 20 000 грн, в січні 2021 - 25 000 грн; за період з червня 2020 по 31 січня 2021 перераховано на картку позивача 64 722 грн ( а.с. 53, 54). Тобто, визначений судом розмір аліментів не у значній мірі перевищує розмір аліментів, який відповідач добровільно сплачував позивачу. Жодних заперечень з приводу неналежного витрачання позивачем коштів, які сплачуються ним як аліменти на утримання дітей, відповідачем не наведено. Як пояснив відповідач в судовому засіданні, щомісячні витрати на підтримання стану свого здоров`я, а також на утримання своїх батьків, є для нього незначними. Та обставина, що розмір заробітної плати відповідача на час розгляду справи апеляційним судом істотно збільшився, не може бути підставою для скасування судового рішення, оскільки вказана обставина виникла після ухвалення оскаржуваного судового рішення, а тому не могла бути предметом розгляду суду першої інстанції. З урахуванням права дітей на рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, тієї обставини, що за станом свого здоров`я та матеріального становища відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дітей, а також з метою збереження того рівня життя, який діти мали протягом спільного проживання батьків та до якого звикли, апеляційна скарга про зміну судового рішення в частині визначення розміру аліментів задоволенню не підлягає. Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява №63566/00). Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Єрмака Олега Віталійовича залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 28 травня 2021 року. Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. А. Семенюк