Постанова 4824 № 754/11076/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/8047/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 травня 2021 року місто Київ справа №754/11076/19 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б. за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 25 березня 2021 року про відмову у задоволенні заяви, постановлену під головуванням судді Саламон О.Б., у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України у справі за поданням старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шавель Олесі Володимирівни про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: боржник ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 ,- В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року старший державний виконавець Деснянського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві Шавель О.В. звернулася до Деснянського районного суду міста Києва з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення закордонного паспорта до виконання ним зобов`язань покладених на нього згідно виконавчих листів №753/13705/13 від 05 листопада 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів в розмірі 2 201 238,02 грн. та №753/13705/13 від 05 листопада 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів в розмірі 3 441 грн. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02 серпня 2019 року подання старшого державного виконавця Деснянського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення закордонного паспорта до виконання ним зобов`язань покладених на нього згідно виконавчих листів №753/13705/13 від 05 листопада 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів в розмірі 2 201 238,02 грн. та №753/13705/13 від 05 листопада 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів в розмірі 3 441 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 02 серпня 2019 року залишено без змін. 18 лютого 2020 року ОСОБА_1 звертався до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, застосованого ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02 серпня 2019 року. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України у справі відмовлено. У лютому 2021 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду з заявою, в якій просив скасувати його тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, накладене ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02 серпня 2019 року. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилався на те, що в провадженні ДВС Деснянського району перебуває зведене виконавче провадження з виконання виконавчих листів Дарницького районного суду міста Києва №753/13705/13 від 05 листопада 2018 року. Вказував, що він по мірі можливості виконує рішення суду, а саме сплачує кошти із заробітної плати, яку він отримує в ТОВ «ЛАТЕРАСА», куди спеціально влаштувався, щоб помісячно здійснювалися відрахування на рахунок державної виконавчої служби для погашення заборгованості. Зазначав, що він по мірі можливості постійно сплачує кошти на рахунок державної виконавчої служби для погашення боргу. Посилався на те, що ним надано державному виконавцю інформацію та правовстановлюючі документи на ліфт пасажирський, який йому належить на праві власності з проханням здійснити опис зазначеного майна та його продаж з метою погашення боргу на користь ОСОБА_2 , який реалізується на прилюдних торгах. Вказував, що будь-якого іншого рухомого чи нерухомого майна, на яке може бути накладено стягнення він не має і не було. Зазначав, що вся інформація, в тому числі декларація про стан рахунків, рухомого і нерухомогог майна майна, яке йому належить надана державному виконавцю. Боржник зауважував, що у зв`язку з тим, що органами державної виконавчої служби арештовані всі його рахунки в банківських установах як фізичної особи-підприємця, він не може повноцінно здійснювати підприємницьку діяльність, належним чином забезпечувати свою сім`ю, дітей та непрацездатну матір. Посилався на те, що з метою виконання судового рішення він намагається знайти можливість для додаткового заробітку. Так, розпочато проект зйомки відеороликів на «YouTube», однак поки прибутку з даного контенту він не отримує, оскільки він не набрав необхідної кількості популярності, однак в майбутньому має надію на отримання прибутку. Вказував, що він не ухиляється від виконання рішення суду, однак на даний час не має реальної можливості виконати його в повному обсязі. Ним вживаються всі можливі заходи з метою виконання судового рішення, натомість державним виконавцем не в повному обсязі здійснюються заходи з примусового виконання рішення та не вчиняються всі передбачені законом дії. Посилався на те, що він неодноразово повідомляв державного виконавця про наявність об`єктивних причин невиконання ним судового рішення, зокрема про те, що на даний час він займається громадською та політичною діяльністю, доходу від яких не отримує, підприємницька діяльність паралізована арештом банківських рахунків. Зазначав, що кожному гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 25 березня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України у справі за поданням старшого державного виконавця Деснянського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві Шавель О.В. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України відмовлено. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, боржник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи,просив скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою його заяву про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України задовольнити. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що він по мірі можливості постійно сплачує на рахунок виконавчої служби кошти для погашення боргу, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження. Вказував на те, що суд першої інстанції робить висновки, які суперечать один одному, оскільки обставини щодо подання чи не подання ним декларації на початку 2019 року не є предметом дослідження в межах розгляду поданої ним заяви, про що сам зазначає у своїх висновках суд. Разом з тим, питання щодо подання ним декларації закрито ще в 2019 році, і встановлено, що вказане питання виникло у зв`язку з непорозумінням між учасниками провадження. Зазначав, що висновки суду першої інстанції про те, що ним нібито не надано доказів, які підтверджують прав власності на ліфт пасажирський, який на даний час реалізується виконавчою службою на прилюдних торгах, то такий висновок суду є явно упередженим та таким, що суперечить вимогам Конституції та чинному законодавству. Посилався на те, що ним надано державному виконавцю інформацію, що у його власності є ліфт пасажирський, на який можна звернути стягнення в рахунок погашення боргу в межах даного виконавчого провадження. При цьому ним надано виконавцю квитанцію виписану на його ім`я про оплату ліфту з відповідною відміткою банку та акт прийому-передачі ліфту також на його ім`я. Вказував, що ним надано належні, допустимі, достатні та достовірні докази того, що на час подачі заяви про скасування обмежень, він вчиняв всі передбачені законом та залежні від нього дії для виконання судового рішення. Зазначав, що суд не взяв до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що він здійснює чи здійснюватиме в майбутньому ухилення від виконання судового рішення. Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшло. У судовому засіданні апеляційного суду боржник та його представник доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити з вищевказаних підстав. Стягувач усудовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечував. Старший державний виконавець Деснянського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві Шавель О.В. у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена. Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у її відсутність на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні обставини, які давали б підстави для скасування обмежувального заходу та того, що боржником не надано доказів, що за час, який минув з дня постановлення ухвали про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, останнім здійснені належні дії для виконання рішення суду. Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону, а доводи апеляційної скарги його не спростовують, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та копії виконавчого провадження, 06 листопада 2018 року старшим державним виконавцем Дарницького РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві Житніковим С.С. відкрито виконавче провадження №57607270 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Дарницьким районним судом міста Києва 05 листопада 2018 року №753/13705/13 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів в розмірі 2201238,02 грн. 06 листопада 2018 року старшим державним виконавцем Дарницького РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві Житніковим С.С. відкрито виконавче провадження №57607449 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Дарницьким районним судом міста Києва 24 жовтня 2018 року №753/13705/13 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів в розмірі 3441 грн. 06 листопада 2018 року постановою старшого державного виконавця Дарницького РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві Житнікова С.С. накладено арешт на все майно, належне боржнику ОСОБА_1 08 листопада 2018 року старшим державним виконавцем Дарницького РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві Житніковим С.С. винесено постанову про арешт коштів, які містяться на рахунках боржника ОСОБА_1 . Згідно відомостей Пенсійного фонду України, ДФС України інформація про боржника ОСОБА_1 відсутня. 07 листопада 2018 року ДФС України надано інформацію про рахунки боржника. Державним виконавцем неодноразово направлялися на адресу боржника вимоги та виклики, які останнім були проігноровані. 07 лютого 2019 року старшим державним виконавцем Деснянського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві Шавель О.В. прийнято виконавче провадження №57607449 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Дарницьким районним судом міста Києва 24 жовтня 2018 року №753/13705/13 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів в розмірі 3441 грн. та виконавче провадження №57607270 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Дарницьким районним судом міста Києва 05 листопада 2018 року №753/13705/13 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів в розмірі 2201238,02 грн. Постановою старшого державного виконавця Деснянського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві Шавель О.В. від 07 лютого 2019 року об`єднано виконавці провадження №57607270, №57607449 у зведене виконавче провадження №58322761. Старшим державним виконавцем Деснянського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві Шавель О.В. були здійснені неодноразові виклики боржника, направлені вимоги та запити до банківських установ, з метою встановлення наявності рахунків у боржника, та інших установ, з метою перевірки його майнового стану. 08 лютого 2019 року старшим державним виконавцем Деснянського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві Шавель О.В. накладено арешт на все майно боржника. Згідно відповіді Державної прикордонної служби України Головного центру обробки спеціальної інформації боржник ОСОБА_1 має два паспорти громадянина України для виїзду за кордон, видані як у 2010 році, так і у 2017 році, на підставі яких перетинає кордон України. З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем направлялися запити до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру з метою встановлення майна, що зареєстроване за боржником, також виконавцем направлено вимоги до 82-х банківських установ з метою встановлення інформації, щодо відкритих боржником рахунків. Згідно відповідей боржник мав відкриті рахунки в ПАТ «ПУМБ» та АТ «ПРИВАТ БАНК» та направлялися вимоги щодо встановлення залишку і руху коштів по рахункам боржника. Згідно відповіді ПАТ «ПУМБ» від 20 лютого 2019 року №КНО-07.8.3/615 у боржника відсутні кошти на рахунках банку. З листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 27 лютого 2019 року вбачається, що за боржником зареєстровано земельну ділянку кадастровий номер 3221055300:05:004:0023, площею 0,1002 га, за адресою: АДРЕСА_1 . 28 лютого 2019 року старшим державним виконавцем Деснянського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві Шавель О.В. направлено до Бородянського РВДВС ГТУЮ у Київській області доручення щодо проведення опису та арешту зазначеної земельної ділянки. 02 травня 2019 року до відділу надійшла постанова Бородянського РВДВС ГТУЮ у Київській області від 05 квітня 2019 року про опис та арешт майна боржника, а саме: земельної ділянки кадастровий номер 3221055300:05:004:0023, площею 0,1002 га, за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно відповіді АТ «ПРИВАТ БАНК» від 25 лютого 2019 року на валютному рахунку боржника знаходяться кошти в розмірі 221,87 USD та 08 травня 2019 року направлено платіжну вимогу для списання вищезазначених коштів. 10 червня 2019 року від ТОВ «Приватна експертна служба» надійшов лист про відмову в проведенні оцінки земельної ділянки. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02 серпня 2019 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року подання старшого державного виконавця Деснянського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення закордонного паспорта до виконання ним зобов`язань покладених на нього згідно виконавчих листів №753/13705/13 від 05 листопада 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів в розмірі 2201238,02 грн. та №753/13705/13 від 05 листопада 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів в розмірі 3441 грн. 18 лютого 2020 року ОСОБА_1 звертався до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, застосованого ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02 серпня 2019 року. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України у справі відмовлено. З копії матеріалів зведеного виконавчого провадження №58322761, які містяться в матеріалах справи вбачається, що на даний час виконавче провадження не закінчено, що не заперечується сторонами. Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок врегульовано Законом України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (зі змінами), яким визначено випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України та встановлено порядок розв`язання спорів у цій сфері. Відповідно до п.п.2, 5 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово обмежено право на виїзд з України, зокрема, у тому випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Згідно з ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно і свою власну. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Положеннями статті 313 ЦК України визначено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом. Відповідно до ч.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Згідно з п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. В той же час положеннями частини 5 статті 441 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Звертаючись до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, боржник повинен довести факт зміни обставин, які стали підставою для застосування до нього відповідного заходу. У справі «Бурдов проти Росії» від 07 травня 2002 року Європейський суд з прав людини вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права («право на суд»), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п.1 ст.6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їх справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухвалене будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова «судового розгляду». У справі «Soering vs UK» від 07 липня 1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є складовою права на справедливий суд та обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Також у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Звертаючись до суду з заявою, ОСОБА_1 обґрунтовував її необхідністю скасування обмеження у праві виїзду за межі України тим, що він офіційно працевлаштувався в ТОВ «ЛАТЕРАСА», по мірі можливості сплачує борг. Зазначав, що ним надано державному виконавцю інформацію та правовстановлюючі документи на ліфт пасажирський, який йому належить на праві власності з проханням здійснити опис зазначеного майна та його продаж з метою погашення боргу на користь ОСОБА_2 , який реалізується на прилюдних торгах. Вказував, що з метою виконання судового рішення він намагається знайти можливість для додаткового заробітку. Так, розпочато проект зйомки відеороликів на «YouTube», однак поки прибутку з даного контенту він не отримує, оскільки він не набрав необхідної кількості популярності, однак в майбутньому має надію на отримання прибутку. На підтвердження вказаних обставин, до заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України заявником було додано: копії листів Деснянського РВ ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) від 31 липня 2020 року та 29 грудня 2020 року; копії свідоцтв про шлюб та свідоцтв про народження дітей боржника; копії посвідчень та матері боржника; копію звіту про здійснені відрахування та виплати ТОВ «ЛАТЕРАСА»; копії платіжних доручень №1072 від 10 листопада 2020 року на суму 1610 грн. та №1020 від 07 серпня 2020 року на суму 805 грн. копію довідки ст.о/у ССП Дарницького УП ГУНП у місті Києві капітана поліції Худошина В. Як вбачається з ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 02 серпня 2019 року, обмежувальний захід було застосовано до боржника ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням судом факту наявності у ОСОБА_1 невиконаних зобов`язань та свідомого ухилення останнього від виконання рішення суду. Відтак скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обгрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування. Згідно звіту про здійснені відрахування та виплати ТОВ «ЛАТЕРАСА» ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за жовтень-грудень 2020 року по 5000 грн. кожного місяця та відраховано кожного місяця по 805 грн. на виконання рішення суду. З листів Деснянського РВ ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) від 31 липня 2020 року та 29 грудня 2020 року вбачається, що 19 листопада 2019 року виходом державного виконавця за адресою: місто Київ, вул. Маршала Гречка, 5/1 встановлено, що готель « ІНФОРМАЦІЯ_1 » знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та зі слів власника ліфт належить власнику готелю. Власник готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зобов`язався надати підтверджуючі документи до відділу, у зв`язку з чим виконавчі дії щодо опису ліфту відкладено. 26 березня 2020 року державним виконавцем проведено опис майна боржника, а саме ліфту згідно технічної документації. 08 квітня 2020 року ТОВ «ЛАТЕРАСА» отримало постанову про звернення стягнення на заробітну плату згідно трекінгу укрпошти. Під час телефонної розмови з бухгалтером ТОВ «ЛАТЕРАСА» з метою зясування причин відсутності відрахувань із заробітної плати боржника встановлено, що постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника бухгалтер отримав, проте в період карантину пов`язаного з поширенням коронавіруса COVID-19 ТОВ «ЛАТЕРАСА» не працювало, боржник перебував у відпусті без збереження заробітної плати. 18 вересня 2020 року на адресу відділу від суб`єкта оціночної діяльності надійшов експертний висновок вартості описаного майна а саме: ліфту EF 0621 що складає 330441 грн. 21 вересня 2020 року описане майно, а саме ліфт пасажирський серії EF0621, в/п 630 кг на 6 зупинок передано на реалізацію через систему електронних торгів https://setam.net.ua. У листі Деснянського РВ ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) від 29 грудня 2020 року зазначено, що 13 листопада 2020 року Подільським районним судом міста Києва відкрито судову справу за заявою ТОВ «Смарт Інвестментс» про визнання права власності на майно, а саме на ліфт пасажирський серії EF0621, в/п 630 кг на 6 зупинок та зняття арешту з майна. 30 листопада 2020 року після третіх електронних торгів через систему https://setam.net.ua ліфт пасажирський серії EF0621, в/п 630 кг на 6 зупинок не реалізовано. Додатково державний виконавець зазначив, що боржником самостійно сплачено 8492,37 грн., примусово стягнуто державним виконавцем з банківських рахунків 8542,91 грн. та з заробітної плати 4336,43 грн. Станом на 29 грудня 2020 року залишок боргу складав 2207939,16 грн. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_1 вживаються всі можливі заходи з метою виконання рішення суду, добровільно по мірі можливості сплачуються ним кошти на погашення боргу не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, оскільки зобов`язання, встановлені судовими рішеннями не виконані боржником, а сума, яка внесена ОСОБА_1 на погашення боргу є дуже незначною (менше 1% від загальної суми боргу). При цьому, належних та допустимих доказів неможливості виконання ОСОБА_1 рішення суду у належному розмірі останнім надано не було. Судом першої інстанції з матеріалів виконавчого провадження, досліджених в судовому засіданні, було встановлено, що ОСОБА_1 надано державному виконавцю не докази його права власності на ліфт пасажирський, а лише копії видаткової накладної №ЗЕ-0000057 від 27 лютого 2012 року, копії квитанцій, копію акту здачі-прийняття робіт та копію товарно-транспортної накладної. Оригіналів документів, які підтверджують права власності боржника у встановленому законом порядку, на згаданий вище ліфт пасажирський до суду не надано. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що ним надано державному виконавцю інформацію та докази, що у його власності є ліфт пасажирський на який можна звернути стягнення в рахунок погашення боргу в межах виконавчого провадження спростовуються відомостями, які містяться у листі Деснянського РВ ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) від 29 грудня 2020 року, згідно якого на даний час існує спір щодо визнання права власності на ліфт пасажирський серії EF0621, в/п 630 кг на 6 зупинок та зняття арешту з майна, який розглядається Подільським районним судом міста Києва. При цьому, у листі також зазначено, що на електронних торгах через систему https://setam.net.ua ліфт пасажирський серії EF0621, в/п 630 кг на 6 зупинок не реалізовано. Доводи апеляційної скарги про те, що державним виконавцем не в повному обсязі здійснюються заходи з примусового виконання рішення та не вчиняються всі передбачені законом дії, колегія суддів відхиляє, оскільки боржником не надано доказів на підтвердження бездіяльності державного виконавця в силу вимог діючого законодавства. При цьому, незгода ОСОБА_1 з діями чи бездіяльністю державного виконавця підлягають вирішенню в інший правовий спосіб. Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. ОСОБА_1 не надано доказів, що за час, який минув з дня постановлення ухвали про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, останнім здійснені належні дії для виконання рішення суду та змінились обставини, за існування яких покладено на боржника зазначене обмеження. Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України, оскільки сукупність досліджених обставин справи, не дають на даний час підстав дійти переконливого висновку про наявність обставин, які давали б підстави для скасування обмежувальних заходів, оскільки виконання боргових зобов`язань є незначним по відношення до загальної суми боргу. Доводи апеляційної скарги про те, що він не зазначав у суді першої інстанції, що перебуває на утриманні дружини і сестри, що підтверджується звукозаписом судового засідання і свідчить про явну упередженість суду не впливають на правильність висновків суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Деснянського районного суду міста Києва від 25 березня 2021 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Згідно з ч.8 статті 441 ЦПК України відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 25 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 31 травня 2021 року. Головуючий: Судді: