Постанова КЦС ВС № 390/403/16-ц

Постанова Іменем України 31 травня 2021 року м. Київ справа № 390/403/16-ц провадження № 61-9586св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І., учасники справи: позивач - городницький кооператив «Перспективний», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз Вікторія Ігорівна, розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_28 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2016 року під головуванням судді Терещенко Д. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 травня 2020 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Голованя А. М., Мурашка С. І. та касаційну скаргу ОСОБА_20 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2016 року під головуванням судді Терещенко Д. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 травня 2020 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Голованя А. М., Мурашка С. І. у справі за позовом городницького кооперативу «Перспективний» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_31 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_32 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , третя особа: приватний нотаріус Томаз Вікторія Ігорівна про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У березні 2016 року городницький кооператив «Перспективний» (далі - ГК «Перспективний») звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_31 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_32 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 і ОСОБА_30 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу. В обґрунтування позову зазначив, що рішенням Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області від 30 січня 1998 року № 172 кооперативу у тимчасове користування на умовах оренди надано земельну ділянку площею 30 га із земель запасу для сільськогосподарського використання та городництва; на виконання цього рішення 22 лютого 1999 року між позивачем і радою укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років. У квітні 2004 року дію договору продовжено на 5 років. У 2007 році голова кооперативу ОСОБА_33 підробив протоколи загальних зборів кооперативу, прийняв нову редакцію Статуту і провів реорганізацію кооперативу, після чого подав заяву до Кіровоградської районної державної адміністрації про розірвання договору оренди земельної ділянки у зв`язку з відмовою землекористувача від оренди земельної ділянки. Розпорядженням голови Кіровоградської районної державної адміністрації № 307 від 20 травня 2008 року право ГК «Перспективний» на користування орендованою земельною ділянкою припинено. 05 червня 2008 року голова Кіровоградської районної державної адміністрації прийняв розпорядження про затвердження проекта землеустрою щодо відведення у власність окремим громадянам, які не є членами кооперативу, земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Вказані земельні ділянки утворені за рахунок поділу земельної ділянки, що перебувала у користуванні позивача. На підставі даного розпорядження ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_31 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 і ОСОБА_16 отримали державні акти на право власності на землю та в подальшому відчужили ці земельні ділянки за договорами купівлі-продажу ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_32 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 і ОСОБА_30 . Позивач зазначає, що рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2014 року визнано недійсними державні акти на право власності на землю, видані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_31 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 і ОСОБА_16 . Посилаючись на те, що рішенням Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області від 19 травня 2000 року № 119 продовжено кооперативу тимчасове користування земельною ділянкою на 49 років, а відчуженням вказаних земельних ділянок завдано істотної шкоди інтересам ГК « ОСОБА_34 », що полягає у протиправному позбавленні права користування земельними ділянками членів кооперативу, позивач просив з передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав визнати недійсними наступні договори: - договір купівлі-продажу, укладений 13 жовтня 2008 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_28 , ОСОБА_29 і ОСОБА_30 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2531; - договір купівлі-продажу, укладений 05 листопада 2008 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_17 , ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2894; - договір купівлі-продажу, укладений 05 листопада 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_17 , ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2882; - договір купівлі-продажу, укладений 05 листопада 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_17 , ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2890; - договір купівлі-продажу, укладений 10 жовтня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_20 і ОСОБА_21 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2503; - договір купівлі-продажу, укладений 10 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_35 , ОСОБА_23 і ОСОБА_24 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2497; - договір купівлі-продажу, укладений 10 жовтня 2008 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_25 , ОСОБА_26 і ОСОБА_27 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2509; - договір купівлі-продажу, укладений 05 листопада 2008 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_17 , ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2886; - договір купівлі-продажу, укладений 05 листопада 2008 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_17 , ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2878; - договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_31 та ОСОБА_28 , ОСОБА_29 і ОСОБА_30 від 13 жовтня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2542; - договір купівлі-продажу, укладений 13 жовтня 2008 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_28 , ОСОБА_29 і ОСОБА_30 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2550; - договір купівлі-продажу, укладений 13 жовтня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_28 , ОСОБА_29 і ОСОБА_30 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2534; - договір купівлі-продажу, укладений 05 листопада 2008 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_17 , ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2874; - договір купівлі-продажу, укладений 13 жовтня 2008 року між ОСОБА_16 та ОСОБА_28 , ОСОБА_29 і ОСОБА_30 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2538; - договір купівлі-продажу, укладений 05 листопада 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_17 , ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2870; - договір купівлі-продажу, укладений 17 жовтня 2008 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_28 , ОСОБА_36 і ОСОБА_30 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2633; - договір купівлі-продажу, укладений 13 жовтня 2008 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_28 , ОСОБА_36 і ОСОБА_30 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2546. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 9 листопада 2016 року позов задоволено. Визнано недійсними: - договір купівлі-продажу, укладений 13 жовтня 2008 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_28 , ОСОБА_29 і ОСОБА_30 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2531; - договір купівлі-продажу, укладений 05 листопада 2008 року між ОСОБА_8 , та ОСОБА_17 , ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2894; - договір купівлі-продажу, укладений 05 листопада 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_17 , ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2882; - договір купівлі-продажу, укладений 05 листопада 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_17 , ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2890; - договір купівлі-продажу, укладений 10 жовтня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_20 і ОСОБА_21 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2503; - договір купівлі-продажу, укладений 10 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_35 , ОСОБА_23 і ОСОБА_24 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2497; - договір купівлі-продажу, укладений 10 жовтня 2008 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_25 , ОСОБА_26 і ОСОБА_27 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2509; - договір купівлі-продажу, укладений 05 листопада 2008 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_17 , ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2886; - договір купівлі-продажу, укладений 05 листопада 2008 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_17 , ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2878; - договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_31 та ОСОБА_28 , ОСОБА_29 і ОСОБА_30 від 13 жовтня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2542; - договір купівлі-продажу, укладений 13 жовтня 2008 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_28 , ОСОБА_29 і ОСОБА_30 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2550; - договір купівлі-продажу, укладений 13 жовтня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_28 , ОСОБА_29 і ОСОБА_30 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2534; - договір купівлі-продажу, укладений 05 листопада 2008 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_17 , ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2874; - договір купівлі-продажу, укладений 13 жовтня 2008 року між ОСОБА_16 та ОСОБА_28 , ОСОБА_29 і ОСОБА_30 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2538; - договір купівлі-продажу, укладений 05 листопада 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_17 , ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2870; - договір купівлі-продажу, укладений 17 жовтня 2008 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_28 , ОСОБА_36 і ОСОБА_30 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2633; - договір купівлі-продажу, укладений 13 жовтня 2008 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_28 , ОСОБА_36 і ОСОБА_30 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2546. Стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_31 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_32 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 і ОСОБА_30 на користь ГК «Перспективний» у відшкодування судового збору по 44,45 гривень з кожного. Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався статями 203, 215 ЦК України і виходив з того, що оспорювані договори суперечать інтересам суспільства і його моральним засадам, так як земельні ділянки із користування кооператива вибули за відсутності його волевиявлення у зв`язку з протиправними злочинними діями голови кооператива. Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 02 березня 2017 року відмовлено ГК «Перспективний» у задоволенні клопотання про витребування інформації щодо спадкоємців ОСОБА_31 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2016 року в частині вирішення позовних вимог ГК «Перспективний» до ОСОБА_31 скасовано і провадження у справі в цій частині закрито. Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 02 березня 2017 року рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2016 року в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_28 , ОСОБА_36 і ОСОБА_30 про визнання недійсним укладеного із ОСОБА_31 договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрованого у реєстрі за № 2542, скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у позові. У іншій частині рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2016 року залишено без змін. Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсним укладеного із ОСОБА_31 договору купівлі-продажу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_31 помер до відкриття провадження і його правонаступники до участі у справі не залучені, що свідчить про вирішення судом першої інстанції питання про права та обов`язки інших осіб, які не є учасниками справи. Оскільки апеляційний суд не має повноважень залучати інших осіб до участі у справі, суд відмовив у задоволенні позову у відповідній частині. З висновками суду першої інстанції про визнання інших договорів купівлі-продажу недійсними з передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав суд апеляційної інстанції погодився, мотивуючи цей висновок тим, що визнання недійсними державних актів на право власності на землю, виданих продавцям земельних ділянок, свідчить про відсутність у них права розпорядження цими земельним ділянками, у тому числі шляхом їх продажу. Скасовуючи ухвалене у цій справі рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 02 березня 2017 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14 серпня 2019 року вказав, що суд апеляційної інстанції, перевіряючи відповідність вимогам законодавства рішення суду першої інстанції про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, не встановив, чи порушені права ГК «Перспективний» укладеними договорами, в чому полягає суть такого порушення та чи призведе визнання цих договорів недійсними до поновлення прав кооперативу на користування земельними ділянками, з урахуванням зміни їх цільового призначення. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 20 травня 2020 року залишено вимоги апеляційних скарг ОСОБА_28 , ОСОБА_18 без задоволення, а рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2016 року без змін. Апеляційний суд вказував, що в апеляційному порядку переглядається рішення суду першої інстанції лише в частині, яка стосується визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, зареєстрованих приватним нотаріусом у реєстрі для вчинення нотаріальних дій за номерами: 2503, 2497, 2509, 2531, 2550, 2534, 2546, 2538, 2633, 2894, 2882, 2890, 2886, 2878, 2874 і 2870. Апеляційний суд Кіровоградської області своєю ухвалою від 02 березня 2017 року рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2016 року в частині позовних вимог ГК «Перспективний» до ОСОБА_31 про визнання недійсним договору від 13 жовтня 2008 року, укладеного між ОСОБА_31 та ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , зареєстрованого у реєстрі для вчинення нотаріальних дій за № 2542, скасував та закрив провадження у справі. Апеляційний суд вказував, що ця ухвала набрала законної сили, не скасована судом касаційної інстанції і є чинною, то в цій частині доводи апеляційної скарги ОСОБА_28 апеляційним судом не оцінюються. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції встановив, що на підставі укладеного між Соколівською сільською радою Кіровоградського району Кіровоградської області та ГК «Перспективний» договору оренди від 22 лютого 1999 року, який зареєстрований 17 березня 1999 року за № 94, позивач набув право оренди земельної ділянки площею 30 га строком на п`ять років. Додатком до вказаного договору, зареєстрованим 14 квітня 2004 року за № 783, продовжено дію договору оренди ще на 5 років. Правильність встановлення судом цих обставин сторонами не оскаржується. Встановивши, що відповідно до умов договору, позивачу належало право оренди вказаної земельної ділянки площею 30 га у період з 18 березня 1999 року по 17 березня 2009 року, а тому апеляційний суд дійшов висновку, що позивач мав не лише право володіння і користування земельною ділянкою впродовж визначеного договором оренди строку, а й право на його поновлення на новий строку із зміною його умов або без такої. При цьому таке його право є переважним перед іншими особами за рівних умов. Факт незаконності рішень Кіровоградської районної державної адміністрації, на підставі яких приватизовано земельну ділянку, якою користувався на правах оренди ГК «Перспективний» було фактично припинено, а право власності передано іншим особам, встановлено рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2014 року. За позовом ГК «Перспективний» суд скасував розпорядження та визнав недійсними видані на їх підставі державні акти на право власності на землю. Оспорювані договори датовані жовтнем - листопадом 2008 року, тобто вони укладені в період існування права оренди землі ГК «Перспективний», яке виникло на підставі договору від 22 лютого 1999 року, з доповненням, та всупереч змісту його права, що також вказує на порушення прав позивача. Короткий зміст вимог касаційних скарг У червні 2020 року ОСОБА_28 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2016 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 травня 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок: укладеного 13 жовтня 2008 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_28 , ОСОБА_29 і ОСОБА_30 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2531; укладений 13 жовтня 2008 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_28 , ОСОБА_29 і ОСОБА_30 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2550; укладений 13 жовтня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_28 , ОСОБА_29 і ОСОБА_30 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2534; укладений 13 жовтня 2008 року між ОСОБА_16 та ОСОБА_28 , ОСОБА_29 і ОСОБА_30 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2538; укладений 17 жовтня 2008 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_28 , ОСОБА_36 і ОСОБА_30 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2633; укладений 13 жовтня 2008 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_28 , ОСОБА_36 і ОСОБА_30 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2546 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити. У липні 2020 року ОСОБА_20 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2016 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 травня 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок: укладений 10 жовтня 2008 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_25 , ОСОБА_26 і ОСОБА_27 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2509; укладений 10 жовтня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_20 і ОСОБА_21 , посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2503 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги Касаційна скарга ОСОБА_28 мотивована тим, що судами не було встановлено наявності у позивача права на користування земельною ділянкою площею 30 га , адже вказане право не підтверджене жодними доказами, внаслідок чого укладенням оспорюваних договорів купівлі-продажу не порушується право позивача, за захистом якого він звернувся до суду. Відповідач вказує, що у Соколівської сільської ради Кіровоградського району під час укладення додатку до договору від 17 березня 1999 року, який зареєстрований 14 квітня 2004 року за № 783 були відсутні повноваження на його укладення, адже згідно пунктом 3 Перехідних положень Земельного кодексу України у випадках, коли земельні ділянки надані в оренду до введення в дію цього Кодексу органами, повноваження яких з надання земельних ділянок з прийняттям цього Кодексу змінені, продовження строку оренди зазначених земельних ділянок здійснюється органами, що мають право надання вказаних земель за цим Кодексом. Оскільки земельна ділянка перебувала поза межами населеного пункту, Соколівська сільська рада не мала права на укладення додаткової угоди до договору. На вказане була звернута увага Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2019 року, прийнятій у цій справі, проте суд апеляційної інстанції на це належної уваги не звернув. На думку заявника суд апеляційної інстанції, при новому розгляді справи, не перевірив і не спростував посилання ОСОБА_28 і ОСОБА_18 на те, що земельна ділянка площею 30 га, передана в оренду за договором від 22 лютого 1999 року, і земельна ділянка площею 54 га, вказана у рішенні Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області від 19 травня 2000 року № 119, є різним земельними ділянками, тому право користування земельною ділянкою площею 30 га відповідно до статті 26 Закону України «Про оренду землі» припинилося після закінчення п`ятирічного строку оренди, визначеного додатком від 14 квітня 2004 року. Доводом касаційної скарги є також те, що судами було залишено поза увагою ту обставину, що на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції цільове призначення земельних ділянок було змінено, а тому для городництва вони використовуватись не можуть, внаслідок чого предмет спору відсутній. Заявник також вказує, що докази того, що оспорюваними договорами купівлі-продажу земельних ділянок було порушено інтереси суспільства та його моральні засади позивачем не подано і у справі вони відсутні. Касаційна скарга ОСОБА_28 також містить аргумент про те, що посилання судів на обставини, встановлені постановою Кіровоградського районного суду від 09 грудня 2010 року та рішення Кіровоградського районного суду від 17 квітня 2013 року є неправомірними, адже вони не є вироками і жодного відношення до цієї цивільної справи не мають, вини жодної з осіб у судовому засіданні встановлено не було. Посилається на те, що ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 04 березня 2020 року було протиправно відмовлено у залученні до участі у справі Соколівської сільської ради Кіровоградського району в якості третьої особи, адже ухвалене у цій справі рішення може вплинути на її права та обов`язки. Крім того касаційна скарга містить посилання на те, що позивачем пропущено строки позовної давності, адже право на користування земельною ділянкою виникло у позивача в 1999 році, у 2008 році розпорядженням Кіровоградської районної державної адміністрації вказану ділянку було передано громадянам, а із позовом він звернувся лише у 2016 року. Касаційна скарга ОСОБА_20 мотивована тим, що судами не було встановлено факту укладення договору оренди на підставі якого у позивача виникло право користування спірною земельною ділянкою. Договір та додаткова угода до нього у матеріалах справи відсутні. Рішення про надання земельної ділянки у користування підлягає виконанню шляхом встановлення меж земельної ділянки в натурі, оформлення договору оренди та його державної реєстрації. ОСОБА_20 вказує, що Соколівська сільська ради була позбавлена права на розпорядження землями, які знаходились поза межами населеного пункту, а доказів звернення позивача до відповідної державної адміністрації не надано. Рішення Соколівської сільської ради на розпорядження спірними земельними ділянками від 19 травня 2000 року № 119, яким позивачу продовжено строк на тимчасове користування земельною ділянкою на умовах оренди строком на 49 років втратило свою силу з набранням чинності ЗК України 2001 року, на підставі положень якого жодних правочинів не вчинялося. Доводом касаційної скарги також є те, що позивач не довів належними та допустимими доказами тієї обставини, що строк звернення до суду ним був пропущений з поважних причин, зміст оспорюваних правочинів суперечить інтересам суспільства і його моральним засадам, а тому є підстави для відмови у задоволенні позову. Крім того судом апеляційної інстанції було протиправно відмовлено у задоволенні клопотання про залучення Соколівської сільської ради до участі у розгляді справи в якості третьої особи. Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У вересні та жовтні 2020 року від представника ГК «Перспективний» - голови правління Лисенко Р. А. на адресу Верховного Суду надійшли відзиви на касаційні скарги, подані ОСОБА_28 та ОСОБА_20 в якому представник позивача просить касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, посилаючись на їх необґрунтованість. Вказує, що судовим рішенням у справі № 390/184/14-ц було скасовано державні акти, які були підставами для укладення договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок, а тому позиції заявників про недоведеність порушення прав позивача оскаржуваними правочинами помилкові. Вказане рішення набрало законної сили, а тому обставини встановлені ним не підлягають доказуванню. Розбіжності у площах наданих кооперативу земельних ділянок пов`язано з різними методами вимірювання їх площ. Представник заявника також вказує, що доводи заявників про відсутність у Соколівської сільської ради повноважень на укладення договору оренди та додатку до нього є необґрунтованими. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалами Верховного Суду від 10 серпня 2020 року та від 17 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Кіровоградського районного суду Кіровоградської області. 17 вересня 2020 року цивільна справа № 390/403/16-ц надійшла до Верховного Суду. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судами встановлено, що 22 лютого 1998 року створено ГК «Перспективний». Рішенням Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області від 30 січня 1998 року № 172 ГК «Перспективний» надано у тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 30 га із земель запасу з метою сільськогосподарського використання для городництва. На виконання цього рішення 22 лютого 1999 року між Соколівською сільською радою Кіровоградського району Кіровоградської області та ГК «Перспективний» укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років, який зареєстрований 17 березня 1999 року за №

94. Додатком до вказаного договору, зареєстрованим 14 квітня 2004 року за № 783, продовжено дію договору оренди на 5 років. Також суди встановили, що рішенням Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області від 19 травня 2000 року № 119 ГК «Перспективний» надано у тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 54 га строком на 49 років. Рішенням загальних зборів членів (засновників) ГК «Перспективний», оформленим протоколом від 7 листопада 2007 року № 8, звільнено з посади голови правління організації ОСОБА_33 і призначено на цю посаду ОСОБА_1 ; змінено назву організації з ГК «Перспективний» на Громадська організація «Городницький кооператив «Перспективний» (далі - ГО «ГК «Перспективний»). Рішенням загальних зборів членів ГО «ГК «Перспективний», оформленим протоколом від 19 листопада 2007 року № 9, затверджено нову редакцію Статуту організації, відповідно до якого засновниками організації є ОСОБА_1 , ОСОБА_37 і ОСОБА_33 . Рішенням загальних зборів ГО «ГК «Перспективний» за участю засновників, оформленим протоколом від 23 листопад 2007 року № 10, змінено назву організації з ГО «ГК «Перспективний» на ГК «Перспективний» та затверджено нову редакцію Статуту кооперативу. Рішенням загальних зборів ГК «Перспективний» у складі засновників ОСОБА_33 , ОСОБА_37 і ОСОБА_1 , оформленим протоколом від 16 листопада 2009 року № 11, припинено діяльність ГК «Перспективний» та утворено ліквідаційну комісію з ліквідації кооперативу. У квітні 2008 року ОСОБА_1 , діючи як голова ГК «Перспективний», подав до Кіровоградської районної державної адміністрації заяву про розірвання договору оренди землі, укладеного 22 лютого 1999 року, посилаючись на складне фінансове становище та неможливість здійснення господарської діяльності. Розпорядженням голови Кіровоградської районної державної адміністрації від 20 травня 2008 року № 307-р припинено право користування земельною ділянкою, яка надана ГК «Перспективний» в оренду терміном на 10 років для городництва загальною площею 30 га, у зв`язку з добровільною відмовою землекористувача від оренди землі земельної ділянки (пункт 3 розпорядження). Розпорядженням голови Кіровоградської районної державної адміністрації від 05 червня 2008 року № 373-р земельну ділянку, яку орендував позивач, передано у власність 17 громадянам для ведення особистого селянського господарства як таку, що перебувала у запасі земель державної власності на території Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. Рішенням Кіровоградської обласної ради від 06 червня 2008 року № 468 «Про встановлення меж села Соколівське Соколівської сільської ради Кіровоградського району» встановлено межі села Соколівське згідно з проектом, відповідно до якого зазначені земельні ділянки, на які видані державні акти на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_31 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 і ОСОБА_16 , увійшли в межі села Соколівське. 10 жовтня 2008 року ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу своєї земельної ділянки із ОСОБА_20 і ОСОБА_21 , ОСОБА_2 - із ОСОБА_35 , ОСОБА_23 і ОСОБА_24 , а ОСОБА_11 - із ОСОБА_25 , ОСОБА_26 і ОСОБА_27 ; вказані договори посвідчені приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстровані у реєстрі за номерами 2503, 2497 і 2509 відповідно. 13 жовтня 2008 року ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 і ОСОБА_16 уклали договори купівлі-продажу своїх земельних ділянок із ОСОБА_28 , ОСОБА_29 і ОСОБА_30 , вказані договори посвідчені приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстровані у реєстрі за номерами 2531, 2550, 2534, 2546 і 2538 відповідно. 17 жовтня 2008 року ОСОБА_13 уклав договір купівлі-продажу своєї земельної ділянки із ОСОБА_28 , ОСОБА_36 і ОСОБА_30 ; вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстрований у реєстрі за номером 2633. 05 листопада 2008 року ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 і ОСОБА_5 уклали договори купівлі-продажу своїх земельних ділянок із ОСОБА_17 , ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , вказані договори посвідчені приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В. І. та зареєстровані у реєстрі за номерами 2894, 2882, 2890, 2886, 2878, 2874 і 2870 відповідно. На підставі розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 29 червня 2011 року № 561-р скасовано пункт 3 розпорядження голови Кіровоградської районної державної адміністрації від 28 травня 2008 року № 307-р про припинення права користування земельною ділянкою, що надана ГК «Перспективний» в оренду терміном на 10 років для городництва. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року, поновлено державну реєстрацію юридичної особи ГК «Перспективний». Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2014 року, скасовано розпорядження голови Кіровоградської районної державної адміністрації від 15 квітня 2008 року № 242-р «Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» та розпорядження голови Кіровоградської районної державної адміністрації від 05 червня 2008 року № 373-р «Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 15 квітня 2008 року № 242-р, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, акта визначення збитків та передачу земельних ділянок у власність». Крім того, вказаним рішення визнано недійсними державні акти на право власності на землю, видані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_31 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 і ОСОБА_16 . Також суди встановили, що постановою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2010 року кримінальну справу щодо ОСОБА_33 за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 364, частиною першою статті 366 КК України, кримінальне провадження закрито з нереабілітуючих підстав, а саме у зв`язку із закінченням строків давності, та звільнено обвинуваченого від кримінальної відповідальності. У судовому засіданні ОСОБА_33 свою вину визнав повністю. Постанова не оскаржувалася та набрала законної сили. Цією постановою встановлено, що голова правління ГК «Перспективний» ОСОБА_33 , зловживаючи владою і умисно використавши службове положення всупереч інтересам служби в інтересах третіх осіб, вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, а також склав та видав завідомо неправдиві документи, чим заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом правам громадян та вчинив службове підроблення. Так, згідно з пунктом 4.2 Статуту його вищим органом управління є загальні збори, які приймають Статут кооперативу, вносять в нього зміни та доповнення, обирають голову правління, тощо. Пункт 4.4 Статуту встановлює, що загальні збори правомочні вирішувати питання, якщо на зборах присутня більша половина членів кооперативу; станом на листопад 2007 року членами кооперативу являлись не менш як 250 осіб. ОСОБА_33 , перебуваючи на посаді голови ГК «Перспективний», відповідно до покладених на нього Статутом завдань зобов`язаний забезпечувати виконання рішень загальних зборів кооперативу, вирішувати від імені кооперативу всі питання, пов`язані з діяльністю кооперативу, має право складати від імені кооперативу без особливого на те доручення договори в межах кошторису кооперативу, відкривати рахунки в установах банку та Ощадбанку, видавати доручення, представляти кооператив у правовідносинах з державними органами та іншими установами та організаціями, головувати на загальних зборах. 07 листопада 2007 року ОСОБА_33 склав та видав підроблений документ - протокол № 8 загальних зборів членів (засновників) кооперативу, вказавши в ньому завідомо неправдиву інформацію щодо проведення загальних зборів городницького кооперативу. Згідно з вказаним протоколом звільнено голову правління ОСОБА_33 та обрано на цю посаду ОСОБА_1 . Вказаний підроблений документ ОСОБА_33 подав державному реєстратору Кіровоградської районної державної адміністрації і на його підставі внесено зміни до установчих документів ГК «Перспективний» щодо керівника. 23 листопада 2007 року ОСОБА_33 склав та видав протокол № 10 загальних зборів членів (засновників) кооперативу, вказавши в ньому завідомо неправдиву інформацію щодо проведення загальних зборів городницького кооперативу і прийняття нової редакції Статуту ГК «Перспективний». Вказаний підроблений документ ОСОБА_33 подав державному реєстратору Кіровоградської районної державної адміністрації і розпорядженням голови Кіровоградської районної державної адміністрації від 26 листопада 2007 року затверджено нову редакцію Статуту ГК «Перспективний», згідно з пунктом 1.2 якого засновниками кооперативу є ОСОБА_33 , ОСОБА_37 і ОСОБА_1 . Також у листопаді 2007 року ОСОБА_33 , достовірно знаючи, що протоколи про проведення загальних зборів, датовані 07 та 23 листопада 2007 року, містять завідомо неправдиву інформацію, та, відповідно, оформлені цими протоколами рішення є незаконними, передав ОСОБА_1 печатку городницького кооперативу для її подальшого використання у власних протиправних цілях. Такі дії ОСОБА_33 спрямовані на протиправне позбавлення права користування земельними ділянками членів ГК «Перспективний», що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам громадян у вигляді позбавлення права користування земельними ділянками 250 членів кооперативу. Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 17 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 травня 2013 року, визнано недійсними рішення загальних зборів ГК «Перспективний», оформлені протоколами № 8, № 9, № 10 та № 11.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Вказана стаття визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Вимога про визнання правочину недійсним з передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав може заявлятися також іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. В обґрунтування свого права користування земельною ділянкою, яка у подальшому передана у власність 17 громадянам і відчужена ними іншим 14 громадянам, позивач послався на те, що він є законним орендарем цієї земельної ділянки площею 30 га на території Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області відповідно до рішення ради від 19 травня 2000 року № 119 про продовження кооперативу права тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди строком на 49 років. Стаття 19 ЗК України 1991 року, чинного на час передачі земельної ділянки площею 30 га у користування позивачу, визначала, що сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів. Статтею 59 ЗК України 1991 року передбачено, що кооперативам громадян за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів надаються у користування земельні ділянки для колективного городництва із земель, що перебувають у віданні цих Рад. Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Форма договору і порядок його реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України (стаття 22, 24 ЗК України 1991 року). 01 січня 2002 року набрав чинності ЗК України 2001 року. Згідно з пунктом 1 розділу X цього Кодексу «Перехідні положення» рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Стаття 93 ЗК України 2001 року у редакції на час набрання Кодексом чинності встановила, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Згідно зі статтями 123, 124 ЗК України 2001 року у редакції на час набрання Кодексом чинності надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (статті 125, 126 ЗК України 2001 року у редакції на час набрання Кодексом чинності). Статтями 5, 7 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради. Підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній або державній власності, є рішення орендодавця. Згідно з положеннями частини другої та третьої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Суд першої інстанції встановив, що на підставі укладеного між Соколівською сільською радою Кіровоградського району Кіровоградської області та ГК «Перспективний» договору оренди від 22 лютого 1999 року, який зареєстрований 17 березня 1999 року за № 94, позивач набув право оренди земельної ділянки площею 30 га строком на п`ять років. Додатком до вказаного договору, зареєстрованим 14 квітня 2004 року за № 783, продовжено дію договору оренди ще на 5 років. Апеляційний суд вказував, що правильність встановлення судом цих обставин сторонами не оскаржується. Презумпція дійсності договору оренди земельної ділянки (стаття 204 ЦК України) не спростована, відповідний позов не було пред`явлено заінтересованими особами. Тобто, відповідно до умов договору, позивачу належало право оренди вказаної земельної ділянки площею 30 га у період з 18 березня 1999 року по 17 березня 2009 року. Суд першої інстанції також встановив, що належне позивачу право оренди земельної ділянки площею 30 га фактично було припинено достроково внаслідок неправомірних дій тогочасного керівництва правління кооперативу, яке діяло всупереч правам кооперативу та в інтересах третіх осіб, що встановлено судовими рішеннями у інших судових справах, в тому числі у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_33 за частиною першою статті 364 та частиною першою статті 366 КК України. Судами правильно було встановлено, що саме відмова від подальшої оренди цієї земельної ділянки прощею 30 га, яка висловлена у листі голови правління кооперативу від 01 квітня 2008 року і яка суперечила інтересам ГК «Перспективний», стала передумовою для вирішення питання про її поділ на частини та приватизацію 17 особами із числа відповідачів, відповідно до розпорядження Кіровоградської районної державної адміністрації від 05 червня 2008 року № 373-р, яке пізніше було скасоване рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2014 року. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що поділ та приватизація земельної ділянки, якою на правах оренди володів позивач, була здійсненна до закінчення строку дії договору оренди є правильним. Суди обґрунтовано вказували на факт незаконності рішень Кіровоградської районної державної адміністрації, на підставі який приватизовано земельну ділянку, якою користувався на правах оренди ГК «Перспективний» було фактично припинено, а право власності передано іншим особам, встановлено рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2014 року. За позовом ГК «Перспективний» суд скасував розпорядження та визнав недійсними видані на їх підставі державні акти на право власності на землю. Отже суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованих висновків про те, що факт протиправного позбавлення ГК «Перспективний» права оренди земельної ділянки площею 30 га, доведений, він також встановлений рішенням Кіровського районного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2014 року у справі № 390/184/14-ц, а тому дійшли правильних висновків про наявність підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними. Суди правильно вважали, що оспорювані договори купівлі-продажу земельних ділянок укладені ОСОБА_28 та ОСОБА_20 (покупцями земельних ділянок та заявниками у цьому касаційному провадженні) з особами, які по суті не являлися їх власниками так, як правомірність набуття ними права власності на земельні ділянки спростована рішенням суду, а отже не мали права на їх продаж. Щодо доводів касаційних скарг Доводи касаційної скарги про те, що судами не було встановлено наявності у позивача права на користування земельною ділянкою площею 30 га, адже вказане право не підтверджене жодними доказами, внаслідок чого укладенням оспорюваних договорів купівлі-продажу не порушується право позивача, за захистом якого він звернувся до судута те, що у Соколівської сільської ради Кіровоградського району під час укладення додатку до договору від 17 березня 1999 року, який зареєстрований 14 квітня 2004 року за № 783 були відсутні повноваження на його укладення, адже згідно пунктом 3 Перехідних положень Земельного кодексу України у випадках, коли земельні ділянки надані в оренду до введення в дію цього Кодексу органами, повноваження яких з надання земельних ділянок з прийняттям цього Кодексу змінені, продовження строку оренди зазначених земельних ділянок здійснюється органами, що мають право надання вказаних земель за цим Кодексом. Оскільки земельна ділянка перебувала поза межами населеного пункту, Соколівська сільська рада не мала права на укладення додаткової угоди до договору колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу з огляду на таке. Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) вказано, що «преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта». З матеріалів справи вбачається, та судами встановлено, що рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2014 року у справі № 390/184/14-ц за позовом городницького кооперативу «Перспективний» до Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_31 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_28 , ОСОБА_30 , ОСОБА_29 , ОСОБА_19 , про скасування рішень та визнання недійсними державних актів позов задоволено, скасовано розпорядження голови Кіровоградської районної державної адміністрації № 242-р від 15 квітня 2008 року; скасовано розпорядження голови Кіровоградської районної державної адміністрації № 373-р від 05 червня 2008 року та визнано недійсними державні акти на право власності на спірні земельні ділянки. Окрім іншого вказаним рішенням також встановлено, що згідно договору б/н, укладеного 22 лютого 1999 року між Кіровоградською районною державною адміністрацією та Городницьким кооперативом «Перспективний» в особі його голови ОСОБА_33 на умовах оплатної оренди позивачу строком на 5 років надано земельну ділянку площею 30 га із земель запасу Соколівської сільської Ради Кіровоградського району з метою сільськогосподарського використання для городництва. 14 квітня 2004 року термін дії договору продовжено за угодою сторін на 5 років. Таким чином з огляду на вищенаведене вбачається, що станом на 2004 рік продовження дії договору відбулося із повноважною особою - Кіровоградською районною державною адміністрацією, а тому означені доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, адже матеріалами справи підтверджено та позивачем доведено порушення його права на користування спірною земельною ділянкою та виконання вимог законодавства при продовженні договору оренди. Колегія суддів вважає правильними висновки апеляційного суду про те, що оспорені договори датовані жовтнем - листопадом 2008 року, тобто укладені в період існування права оренди землі ГК «Перспективний», яке виникло на підставі договору від 22 лютого 1999 року, з доповненням, та всупереч змісту його права, що також вказує на порушення прав позивача. Вищенаведеним також спростовуються доводи касаційної скарги про те, що посилання судів на обставини, встановлені постановою Кіровоградського районного суду від 09 грудня 2010 року та рішення Кіровоградського районного суду від 17 квітня 2013 року є неправомірними, адже вони не є вироками і жодного відношення до цієї цивільної справи не мають, вини жодної з осіб у судовому засіданні встановлено не було Таким чином судом апеляційної інстанції було виконано вказівки касаційного суду зроблені у постанові від 14 серпня 2019 року щодо встановлення обставин чинності та продовження дії договору оренди від 22 лютого 1999 року. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Колегія суддів також відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не перевірив і не спростував посилання ОСОБА_28 і ОСОБА_18 на те, що земельна ділянка площею 30 га, передана в оренду за договором від 22 лютого 1999 року, і земельна ділянка площею 54 га, вказана у рішенні Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області від 19 травня 2000 року № 119, є різним земельними ділянками, тому право користування земельною ділянкою площею 30 га відповідно до статті 26 Закону України «Про оренду землі» припинилося після закінчення п`ятирічного строку оренди, визначеного додатком від 14 квітня 2004 року з огляду на те, що як правильно вказав апеляційний суд оспорювані договори були укладені у період часу жовтень-листопад 2008 року з особами які не мали права на відчуження та період існування у ГО «Перспективний» права оренди на земельну ділянку площею 30 га, яке виникло на підставі договору від 22 лютого 1999 року. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Згідно з статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Отже, позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. За приписами статті 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла дізнатися про порушення свого права або особу, яка його порушила. Для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача. Оскільки позивач, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов`язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів. У цій справі судами встановлено, що станом на час укладення оспорюваних договорів керівні органи управління кооперативу діяли всупереч інтересам кооперативу і його членів, що надалі виявилося, зокрема, у здійсненні 12 березня 2010 року протиправного припинення юридичної особи позивача, яка відновлена лише на підставі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року, яке набрала законної сини 16 жовтня 2014 року. Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що ГК «Перспективний» звернувся до суду з цим позовом з пропуском строку позовної давності, але цей пропуск обумовлений поважними причинами, а тому, відповідно до частини п`ятої статті 267 ЦК України, порушене право позивача підлягає захисту. Крім того, колегія суддів зауважує, що за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини. Аналіз наведених норм права щодо «інституту позовної давності» в сукупності із нормами ЦПК України, що обмежують повноваження касаційного суду в частині здійснення додаткової оцінки доказів та обставин, не дають Верховному Суду підстав та можливостей для самостійного визначення обставин дати початку перебігу строку позовної давності. Крім цього, питання про визнання поважними причин пропуску позовної давності лежить у межах процесуальних повноважень судів попередніх інстанцій, а касаційний суд має право лише здійснити перевірку застосування судами правових норм Глави 19 ЦК України на предмет правильності такого застосування встановленим обставинам. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Таким чином, з огляду на вищенаведене колегія суддів відхиляє доводи касаційних скарг про те, що позивачем пропущено строки позовної давності. Щодо доводів касаційної скарги стосовно того, що ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 04 березня 2020 року було протиправно відмовлено у залученні до участі у справі Соколівської сільської ради Кіровоградського району в якості третьої особи, адже ухвалене у цій справі рішення може вплинути на її права та обов`язки колегія суддів доходить таких висновків. Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що під час апеляційного розгляду справи від представника відповідача ОСОБА_20 - адвоката Бема Ю. Ю. надійшла письмова заява про залучення до участі у справі на стороні відповідача третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Соколіської сільської ради. Своє клопотання він обґрунтував тим, що це необхідно для повного та всебічного розгляду справи, з`ясування всіх її обставин, прав та повноважень щодо надання земельних ділянок, порушення права власності. За приписами частин 1, 3, 4 статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду з`ясовує питання про склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (пункт 1 частини першої статті 365 ЦПК України). Таким чином, на стадії апеляційного провадження у цивільній справі до участі у ній залучається судом третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за умови, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки такої особи і вона раніше не брала участі у справі. Апеляційний суд вказував, що в клопотанні про залучення до участі у справі Соколівської сільської ради представник відповідача ОСОБА_20 - адвокат Бем Ю. Ю. не навів аргументів, як б беззаперечно вказували на те, що оскаржуване рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2016 року може вплинути на права і обов`язки сільської ради щодо учасників цієї справи. Обґрунтовано вказавши, що з`ясування судом обставин справи здійснюється у спосіб дослідження доказів і їх оцінки, а не залученням до участі у справі осіб, які не мають щодо неї жодного правового інтересу колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання. Доводи касаційної скарги ОСОБА_28 про те, що судами було залишено поза увагою ту обставину, на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції цільове призначення земельних ділянок було змінено, а тому для городництва вони використовуватись не можуть, внаслідок чого предмет спору відсутній колегія суддів відхиляє з огляду на те, що як правильно вказав суд апеляційної інстанції, та обставина, що після поділу орендованої позивачем земельної ділянки були утворені нові ділянки та змінено їх цільове призначення не може бути підставою для відмови в задоволенні позову так як вирішення питання про повернення попереднього цільового призначення земельної ділянки знаходиться у компетенції її власника. Крім того, як вже зазначалось вище рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2014 року у справі № 390/184/14-ц вже було визнано недійсними державні акти на право власності на спірні земельні ділянки, які були підставами укладення оспорюваних договорів. Крім того колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції правильно вказував, що оспорювані договори не відповідають вимогам частин першої, другої статті 203 ЦК України так, як їх зміст суперечити статей 3, 12,13, 658, 792 ЦК України, Закону України «Про оренду землі», оскільки вони укладені з порушенням прав позивача на земельну ділянку (прав орендаря), при цьому продавці за договором не являлися фактичними власниками відчужуваних земельних ділянок, а тому не мали правових підстав для відчуження права власності на землю, не мали необхідного обсягу дієздатності на укладення оспорюваних договорів. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України). Суд апеляційної інстанції правильно вказував, що за результатами розгляду цієї справи суд першої інстанції встановив наявність підстав недійсності правочинів, встановив порушення прав позивача, в тому числі внаслідок укладення цих правочинів, дійшов правильних висновків про спростування позивачем презумпції правомірності договорів купівлі-продажу земельних ділянок, та вирішив спір відповідно до закону. Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду про те, що з урахуванням обставин цієї справи позивач обрав визначений законом та ефективний спосіб захисту свого права оскільки він відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та спричиненим ними наслідкам. Як результат ухвалення рішення суду про визнання договорів недійсними, право власності на земельні ділянки, які перебували і перебувають у володінні позивача, повернеться дійсному власнику з яким позивач був пов`язаний укладеним договором оренди, що дасть можливість позивачу, за певних умов, укласти новий договір оренди з урахуванням його переважного права. Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону. Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України справа перевірена лише у межах доводів касаційної скарги, які не є достатніми для скасування судових рішень у цій конкретній справі. Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки касаційні скарги підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Щодо клопотань ОСОБА_28 та ОСОБА_20 про проведення розгляду касаційних скарг за участі сторін в режимі відеоконференції Звертаючись із касаційними скаргами ОСОБА_28 та ОСОБА_20 заявили клопотання про проведення розгляду касаційних скарг в режимі відеоконференції. Відповідно до частини першої статті 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Згідно частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі. У частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тлумачення вказаних норм свідчить, що виклик учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з урахуванням встановленої необхідності таких пояснень. Оскільки Верховним Судом не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, і така необхідність відсутня, то підстави для задоволення клопотань про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції відсутні. Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду П О С Т А Н О В И В : Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_28 та ОСОБА_20 про проведення розгляду справи за позовом городницького кооперативу «Перспективний» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_31 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_32 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , третя особа: приватний нотаріус Томаз Вікторія Ігорівна про визнання недійсними договорів купівлі-продажу за участі сторін в режимі відеоконференції. Касаційні скарги ОСОБА_28 та ОСОБА_20 залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2016 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 травня 2020 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька А. І. Грушицький