Ухвала КЦС ВС № 740/5689/18

Ухвала 28 травня 2021 року м. Київ справа № 740/5689/18 провадження № 61-8758ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 червня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» про визнання незаконним наказу про звільнення, зміну дати та підстав звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати незаконним наказ про її звільнення від 01 листопада 2018 року № Т01/01/11/008 згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України; змінити дату та формулювання причин її звільнення з роботи, вказавши дату звільнення 04 лютого 2015 року, на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, з ініціативи працівника, у зв`язку з порушенням керівником підприємства законодавства про працю; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 лютого 2015 року до 01 листопада 2018 року в розмірі 121 419,76 грн. Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області рішенням від 17 червня 2020 року позов задовольнив частково. Визнав незаконним наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» від 01 листопада 2018 року № Т01/01/11/008 про звільнення ОСОБА_1 згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу (без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів) в розмірі 50 000 грн. В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат. Чернігівський апеляційний суд постановою від 06 квітня 2021 року рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 червня 2020 року змінив, виклав абзац третій його резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу (без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів) в розмірі 121 419,76 грн.». В іншій частині рішення суду залишив без змін. 24 травня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» подало засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 червня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн. Предметом позову у цій справі серед інших вимог є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 121 419,76 грн, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн). Тобто в указаній частині справа № 740/5689/18 є малозначною в силу вимог пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України і окремого визнання її такою не потребує. Також предметом позову в цій справі є вимоги про визнання незаконним наказу про звільнення, зміну дати та підстав звільнення. Зазначена справа в цій частині вимог є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Посилання в касаційній скарзі на те, що судами не враховано правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, а також те, що суд не дослідив зібрані у справі докази, як на підставу касаційного оскарження судових рішень в цій справі, є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Зазначення у постанові Чернігівського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 червня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року та про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктами 1, 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 червня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» про визнання незаконним наказу про звільнення, зміну дати та підстав звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:А. Ю. Зайцев В. С. Жданова Є. В. Коротенко