Ухвала КГС ВС № 910/4747/16

УХВАЛА 28 травня 2021 року м. Київ Справа № 910/4747/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К., перевіривши матеріали касаційної скарги Міжгалузевого науково-технічного колективного підприємства "Лана" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2017 (суддя Ващенко Т. М.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 (головуючий суддя Тищенко А. І., судді Скрипка І. М., Разіна Т. І.) у справі № 910/4747/16 за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Київської міської ради до Міжгалузевого науково-технічного колективного підприємства "Лана", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про зобов`язання повернути земельну ділянку, В С Т А Н О В И В: 09.04.2021 скаржник надіслав безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2017 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у справі № 910/4747/16. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 13.04.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К. Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2021 касаційну скаргу залишено без руху. Надано скаржникові строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме, вказано на необхідність навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням належних, достовірних і беззаперечних доказів про отримання копії оскаржуваної постанови, привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та надати докази про сплату судового збору у розмірі 2 756 грн. Ухвалу про усунення недоліків касаційної скарги із зазначеними вище вимогами скаржник отримав 04.05.2021. На виконання вимог вказаної ухвали скаржник 14.05.2021 надіслав до суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги разом із квитанцією про сплату судового збору та клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження. У своєму клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник знову зазначає, що він вперше дізнався від адвоката про існування постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 з надісланої відповідачу на електрону адресу копії постанови, також зазначає, що електронний варіант оскаржуваної постанови він отримав 11.05.2021 від його доньки. Крім цього зазначає, що поважною причиною несвоєчасного подання касаційної скарги є факт поважного віку керівника Міжгалузевого науково-технічного колективного підприємства "Лана", а також неможливість отримати відомості про рух справи в апеляційному суді в мережі інтернет та зазначає, що на період дії карантину обчислення строків зупиняється. Колегія суддів, розглянувши клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження, дійшла висновку, що підстави, які наводить у ньому скаржник, не можуть вважитися поважними з огляду на таке. Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу. З урахуванням наведених положень Господарського процесуального кодексу України останнім днем на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2017 і постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у справі № 910/4747/16 був 21.12.2020, скаржник надіслав касаційну скаргу до суду лише 09.04.2021, тобто зі значним порушенням встановленого Законом строку на касаційне оскарження. В якості доказу отримання копії постанови скаржник знову надав лише роздруківки з електронної пошти, з яких не вбачається ні змісту електронного листа, ні дати отримання цього листа. Зі змісту доданих до клопотання документів так і лишилися незрозумілими і обставини, за яких і від кого саме скаржник начебто отримав (саме) копію постанови. Зазначені роздруківки не можуть вважатися належним доказом дати отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується (про що було зазначено в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху). Доводи в цій частині зводяться до внутрішньої організації роботи самого скаржника та опису відносин його керівника з адвокатом та родичами. Інших (нових) доказів про отримання копії оскаржуваної постанови скаржник до клопотання не додав, а у Суду відсутня можливість перевірити докази надсилання або ненадсилання копії оскаржуваної постанови та відповідно докази про її отримання або неотримання, оскільки касаційну скаргу подано безпосередньо до суду касаційної інстанції (про що також було зазначено в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху). Крім того, Суд вважає за необхідне зазначити, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії"). Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України"). Суд вважає за необхідне також зазначити, що як передбачено положеннями статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень, особливо з врахуванням того, що апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося саме Міжгалузеве науково-технічне колективне підприємство "Лана". Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою контакт-центру суду та/або за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень. Щодо тверджень скаржника про зупинення процесуальних строків на період дії карантину, Суд зазначає таке. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на всій території України установлено карантин, який з урахуванням низки постанов Кабінету Міністрів України, триває дотепер. За змістом абзацу 1 пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 17.07.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 288 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. За приписами пункту 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, установлених цим Законом. Наведений Закон набрав чинності 17.07.2020, тобто останнім днем на автоматичне продовження строку було 06.08.2020. Частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії"). При цьому, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України"). Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні про поновлення строку (після усунення недоліків) не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також не зазначено об`єктивних непереборних обставин, що стали причиною його пропуску строку, у зв`язку з чим колегія суддів визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у його задоволенні. Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними. Виходячи з наведеного, Суд дійшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною Міжгалузевого науково-технічного колективного підприємства "Лана" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2017 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 у справі № 910/4747/16. За таких обставин, керуючись статтями 234, пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міжгалузевого науково-технічного колективного підприємства "Лана" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2017 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 у справі № 910/4747/16.

2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржникові разом з доданими до неї додатками. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Случ Судді Н. О. Волковицька С. К. Могил