Постанова 4873 № 920/678/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "19" травня 2021 р. Справа№ 920/678/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ходаківської І.П. суддів: Демидової А.М. Владимиренко С.В. за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М. за участю представників сторін: від позивача (за первісним позовом): Севрук В.О. від відповідача (за первісним позовом): Рибець В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" на рішення господарського суду Сумської області від 22.12.2020 та додаткове рішення господарського суду Сумської області від 11.01.2021 у справі № 920/678/20 (суддя Заєць С.В.) за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" до Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" про стягнення 556 055 грн 60 коп. та за зустрічним позовом Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" про стягнення 231 316 грн 55 коп. В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог. В липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" про стягнення 556 055 грн 60 коп., з яких: 33 278 грн 47 коп. пеня, 3 993 грн 42 коп. 3 % річних, 2 208 грн 48 коп. інфляційні втрати (за порушення строків оплати за специфікацією № 1 договору № 382-17); 229 552 грн 68 коп. - основний борг, 219 155 грн 60 коп. пені, 20 561 грн 21 коп. 3% річних, 47 305 грн 74 коп. інфляційні втрати (за порушення зобов`язань з оплати за специфікацією № 3 договору 382-17). Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 382-17 від 05.05.2017 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлену продукцію. 04.08.2020 Державне підприємство "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" подало до господарського суду Сумської області зустрічну позовну заяву до ТОВ "Промелектроніка" про стягнення 231 316 грн 55 коп. штрафних санкцій за порушення зобов`язань за договором № 382-17 від 05.05.2017. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасною поставкою визначеного договором товару. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням господарського суду Сумської області від 22.12.2020 у справі № 920/678/20 первісний позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" 4114 грн 43 коп. пені, 5627 грн 09 коп. 3 % річних, 23286 грн 21 коп. інфляційних втрат, 557 грн 17 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору та 714 грн 76 коп. витрат на правничу допомогу. В задоволенні іншої частини первісних позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічних позовних вимог Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" відмовлено в повному обсязі. Рішення суду мотивовано тим, що за порушення строків поставки продукції штраф та пеня на загальну суму 229552,68 грн. утримані відповідачем за первісним позовом при здійсненні оплати за поставлену продукцію у відповідності до умов договору. Додатковим рішенням господарського суду Сумської області від 11.01.2021 заяву позивача за первісним позовом про стягнення 12 000 грн витрат на правничу допомогу від 21.12.2020 (вх. № 4042к від 29.12.2020) задоволено частково; ухвалено додаткове рішення у справі № 920/678/20, яким стягнуто з Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМЕЛЕКТРОНІКА 267 гривень 20 коп. в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу; в інший частині заяви про стягнення витрат на правничу допомогу від 21.12.2020 відмовлено. Додаткове судове рішення суд мотивував тим, що відповідно до ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат має здійснюватися пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу суд виходив з пропорції суми фактичних витрат задоволеним позовним вимогам. Короткий зміст апеляційних скарг та їх доводів. Не погоджуючись з рішенням господарського суду Сумської області від 22.12.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пргомелектроніка" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду в частині часткового задоволення первісних позовних вимог як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В решті судове рішення - залишити без змін. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 28.12.2019 у справі №922/788/19, у якій зазначено, що електронне листування між сторонами не може вважатись належним письмовим доказом. Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на додаткове рішення господарського суду Сумської області від 11.01.2021, у якій просить його скасувати та ухвалити нове додаткове рішення, яким стягнути з відповідача 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Апеляційну скаргу мотивовано невірним розрахунком судом понесених позивачем за первісним позовом витрат. Відповідач за первісним позовом подав до Північного апеляційного господарського суду відзиви на апеляційні скарги, в яких просить залишити їх без задоволення, а судові рішення - без змін, які законні та обґрунтовані. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2021 апеляційну скаргу у справі № 920/678/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 витребувано у господарського суду Сумської області матеріали справи №920/678/20 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" на рішення господарського суду Сумської області від 22.12.2020 у справі № 920/678/20 до надходження даної справи з суду першої інстанції. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 після надходження матеріалів справи на запит суду, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" залишено без руху; надано строк десять днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду належних доказів надсилання копії апеляційної скарги листом з описом вкладення Державному підприємству "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" на фактичне місцезнаходження юридичної особи. 22.02.2021 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" надійшла заява про усунення недоліків, до якої додані належні докази надсилання апеляційної скарги на адресу ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон". Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" на рішення господарського суду Сумської області від 22.12.2020 у справі № 920/678/20 та призначено її до розгляду на 14.04.2021. 02.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на додаткове рішення господарського суду Сумської області від 11.01.2021 у справі № 920/678/20. Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 02.03.2021 апеляційну скаргу у справі №920/678/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 за клопотанням скаржника поновлено строк на апеляційне оскарження додаткового рішення господарського суду Сумської області від 11.01.2021, відкрито апеляційне провадження у справі № 920/678/20 та призначено апеляційну скаргу до розгляду на 14.04.2021; зупинено дію оскарженого рішення. 12.04.2021 в порядку ч. 6 ст. 120 ГПК України судом апеляційної інстанції було повідомлено учасників справи за допомогою засобів телефонного зв`язку, про що свідчать долучені до матеріалів справи телефонограми, які прийняті їх представниками (від ТОВ "Промелектроніка" юрисконсультом Маликом Р.В., від ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" юрисконсультом Шевченко Д.А.) про те, що судове засідання призначене на 14.04.2021 не відбудеться у зв`язку з перебуванням суддів Демидової А.М. та Владимиренко С.В. на лікарняному, дата наступного судового засідання - 28.04.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 19.05.2021. У судове засідання 19.05.2021 з`явилися представники позивача та відповідача. Представник ТОВ "Промелектроніка" у судовому засіданні підтримав доводи апеляційних скарг та просив їх задовольнити. Представник ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційних скарг, просив їх відхилити, а оскаржені судові рішення суду першої інстанції залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин. Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору поставки від 05.05.2017 № 382-17, укладеного між Державному підприємству "Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» та ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА», останнє взяло на зобов`язання поставити, а відповідач - прийняти й оплатити продукцію, вказану у додатку 1 до цього договору на умовах, передбачених даним договором. Згідно з п. 2.1 договору кількість, номенклатура продукції вказується в додатку 1 до даного договору, що є невід`ємною частиною договору. Пунктом 3.1 договору встановлено, що поставка продукції здійснюється партіями на умовах поставки DDР м. Конотоп, склад "Нова Пошта" відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010 року. В п. 3.2. договору передбачено, що строки поставки складають: - 1 партія - не пізніше 35 днів з моменту набрання чинності договором, - 2 партія - не пізніше 55 днів з моменту набрання чинності договором, - 3 партія - не пізніше 80 днів з моменту набрання чинності договором. За положеннями п. 4.1 договору поставка продукції здійснюється за цінами, які визначені у додатку № 1 і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки позивача за первісним позовом, пов`язані з поставкою продукції. Загальна вартість договору на момент його укладання складає 3312720,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 552120,00 грн. Пунктом 5.1 договору встановлено що, оплата продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача за первісним позовом, зазначений у даному договорі. Згідно з п. 5.2 договору оплата поставленої продукції здійснюється наступним чином: - 100 % від вартості партії продукції - протягом 10 робочих днів з дати прийняття відповідної партії продукції покупцем, у разі проходження нею вхідного контролю. В п. 6.3. договору сторонами узгоджено, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження продукції, право власності на поставлену продукцію переходять до покупця виключно після позитивного прийняття продукції за кількістю та якістю відповідно до договору на складі покупця. Відповідно до п. 6.5 договору остаточне прийняття продукції здійснюється з оформленням видаткової накладної та товарно-транспортної накладної. Згідно з п. 7.2 договору у випадку порушення більш ніж 30 календарних днів строку оплати продукції, покупець позовом сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості. Пунктом 7.6 договору визначено, що неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом усього періоду порушення. Додатком № 1 до договору визначено продукція, що поставляється: - Шина авіаційна 865х280 мод.1А ТУ 38404276-94 1 категорія - в кількості 60 шт по 33660 грн/шт. в сього на загальну суму 2019600,00 грн без ПДВ; - Шина авіаційна 595х185 мод.14А ТУ 38404276-94 1 категорія - в кількості 60 шт по 12350 грн/шт. в сього на загальну суму 741000 грн без ПДВ. За специфікацією №1 позивач зобов`язався поставити відповідачу товар на загальну сум 1104240, 00 грн з ПДВ. Специфікацією № 3 передбачено поставку товар на суму 1104240,00 грн з ПДВ. На виконання умов зазначеного вище договору відповідачем за специфікацією № 1 поставлено товар на загальну суму 1104240,00 грн. відповідно до наступних видаткових накладних: - видаткова накладна № РН-0001701 від 09.06.2017 на суму 148200,00 грн; - видаткова накладна № РН-0001702 від 09.06.2017 на суму 403920,00 грн; - видаткова накладна № РН-0001704 від 09.06.2017 на суму 148200,00 грн; - видаткова накладна № РН-0001703 від 09.06.2017 на суму 403920,00 грн. За Специфікацією № 3 поставлено товар на загальну суму 1104240,00 грн. відповідно до наступних видаткових накладних: - видаткова накладна № РН-0002968 від 11.09.2017 на суму 40392,00 грн; - видаткова накладна № РН-0003157 від 30.09.2017 на суму 55212,00 грн; - видаткова накладна № РН-0003350 від 20.10.2017 на суму 321972,00 (а саме 1 од. шини авіаційної 865x280 мод. 1А та 19 одиниць шин авіаційних 595x185 мод. 14А). При цьому 1 одиниця шини авіаційної 865x280 мод. 1А за номером №ЯVII1732968 та 1 одиниця шини авіаційної 595x185 мод. 14А № ЯVIII1702851, поставлених за цією видатковою накладною було повернуто постачальнику за його вимогою, з огляду на помилкове направлення саме цих двох одиниць шин (з такими номерами) на адресу ДП «Авіакон», замість іншого контрагента - NОВ «Айбі-Груп». Вказане підтверджується договором №02/07 від 01 липня 2017 року та специфікацією №1 до нього); - видаткова накладна №РН-0004103 від 15.12.2017 на суму 484 704,00 гри. з ПДВ; - видаткова накладна № РН-0004247 від 27.12.2017 на суму 201960,00 грн з ПДВ; - видаткова накладна № РН-0004248 від 28.12.2017 на суму 14820,00 гри. з ПДВ; - видаткова накладна № РН-0000245 від 02.02.2018 на суму 40392,00 гри. з ПДВ. У зв`язку з зазначеною поставку позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0002166 від 01.09.2017 на суму 1 104 240 грн, в т.ч. ПДВ та рахунок-фактуру № СФ-0001018 від 09.06.2017 на суму 1 104 240 грн, в т.ч. ПДВ. Звертаючись з позовом у даній справі, ТОВ «Промелектроніка» по слалось на те, що ним здійснено поставку відповідачу обумовленої договором продукції на загальну суму 2208480 грн, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, проте відповідач за первісним позовом всупереч умов договору розрахувався несвоєчасно, зокрема, не виконав умови пункту 5.2 договору, не оплатив 100 % вартості партії продукції - протягом 10 робочих днів з дати прийняття відповідної партії продукції покупцем. За товар, отриманий за специфікацією № 1 здійснив оплату з порушення строку оплати, сплативши 1104240, 00 грн лише 07.08.2017, та за товар, отриманий за Специфікацією № 3, сплативши не повну суму, а лише 874 687, 32 грн з порушення строку на оплату 20.04.2018. Як зазначає позивач за первісним позовом, оплата за договором відповідачем за первісним позовом здійснена з порушенням строків оплати, та не в повному обсязі, у зв`язку з чим сума недоплати становить 229 552, 68 грн, зокрема за поставлений товар за Специфікацією №

3. Відповідно до наведеного позивачем за первісним позовом у позовній заяві розрахунку сума пені за прострочення оплати за товар за Специфікацією № 1, нарахованої за період з 24.06.2017 по 06.08.2017, становить 33 278, 47 грн, інфляційні втрати за період з 24.06.2017 по 06.08.2017 складають суму 2 208, 48 грн. та 3 % річні за період з 24.06.2017 по 06.08.2017 складають суму 3 993, 42 грн; за прострочення оплати за товар за Специфікацією № 3 сума пені за період з 17.02.2017 по 19.06.2020 становить 219 155, 60 грн, інфляційні втрати за період з 17.02.2017 по 19.06.2020 становлять 47 305, 74 грн., 3 % річних за період з 17.02.2017 по 19.06.2020 складають 20 561,21 грн. Сумарно за розрахунком позивача сума пені становить 252 434, 07 грн, 3% річних - 24 554,63 грн, інфляційні втрати 49 514, 22 грн. В частині зустрічного позову завод «Авіокон» послалось на те, що позивач за первісним позовом повинен був поставити за Специфікацією № 3 від 05.05.2017 до договору на склад «Нова Пошта» м. Конотоп 20 одиниць шин авіаційних 865х280 мод.1А ТУ 38404276-94 1 категорія та 20 одиниць шин авіаційних 595х185 мод. 14А ТУ 38404276-94 1 категорія до 24 липня 2017 року включно. Проте, поставка партії продукції, в порушення умов договору, здійснена позивачем за первісним позовом сімома частинами лише 05.02.2018, а саме: - за видатковою накладною від 11.09.2017 №РН-0002968 шина авіаційна 565x280 мод. 1А в кількості 1 шт. на суму 40392,00 грн. надійшла на склад «НОВА ПОШТА» 13.09.2017, що підтверджується експрес-накладною від 11.09.2017 №59998051854182. - за видатковою накладною від 30.09.2017 №РН-0003157 шина авіаційна 865x280 мод. 1А в кількості 1 шт. та шина авіаційна 595x185 мод 14А в кількості 1 шт. на загальну суму 55 212,00 грн. надійшли на склад «НОВА ПОШТА» 02.10.2017, що підтверджується експрес-накладною від 30.09.2017 №59998052757734. - за видатковою накладною від 20.10.2017 №РН-0003350 шина авіаційна 865x280 мод. 1А в кількості 1 шт. та шина авіаційна 595x185 мод 14А в кількості 19 шт. на загальну суму 321972,00 грн. надійшли на склад «НОВА ПОШТА» 24.10.2017, що підтверджується експрес-накладною від 23.10.2017 №59998053753067. Але, враховуючи повернення шин, про яке Позивач зазначає в позовній заяві, за даною накладною надійшло 18 шт. шин авіаційних 595x185 мод 14А на суму 266760,00 грн. - за видатковою накладною від 15.12.2017 № РН-0004103 шина авіаційна 865x280 мод. 1А в кількості 12 шт. на суму 484704,00 грн. - за видатковою накладною від 27.12.2017 № РН-0004247 шина авіаційна 865x280 мод. 1А в кількості 5 шт. на суму 201960,00 грн. надійшла на склад «НОВА ПОШТА» 02.01.2018, що підтверджується експрес-накладною від 27.12.2017 №59998057075110. - за видатковою накладною від 28.12.2017 № РН-0004248 шина авіаційна 595x185 мод 14А в кількості 1 шт. на суму 14820,00 грн. надійні на склад «НОВА ПОШТА» 02.01.2018, що підтверджується експрес-накладною від 27.12.2017 №59998057075110. - за видатковою накладною від 02.02.2018 № РН-0000245 шина авіаційна 865x280 мод. 1А в кількості 1 шт. на суму 40392,00 грн. надійшла на склад «НОВА ПОШТА» 05.02.2018, що підтверджується експрес-накладною від 02.02.2018. Отже, продукція на суму 1 104 240 грн. фактично поставлена позивачем за первісним позовом 05.02.2018, тобто на 196 днів пізніше визначеного договором строку поставки. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи. Згідно із частиною першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти. Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною першою статті 265 Господарського кодексу України, статтею 655, частиною першою статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця (стаття 664 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається. За приписами частини першої статті 230 ГК України, пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". Як вірно враховано місцевим господарським судом, умовами пункту 3.1 договору передбачено, що поставка продукції здійснюється однією партією на умовах поставки DDP м. Конотоп, склад "Нова Пошта" відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010 року, тобто зобов`язання постачальника вважаються виконаними з дати надходження продукції на склад "Нова Пошта", м. Конотоп. Разом з тим, поставку партії продукції за специфікацією № 1 було здійснено чотирма частинами: - 09.06.2017 на суму 148200,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0001701 від 09.06.2017; - 09.06.2017 на суму 403920,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0001702 від 09.06.2017; - 09.06.2017 на суму 403920,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0001703 від 09.06.2017; - 09.06.2017 на суму 148200,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0001704 від 09.06.2017. Таким чином, відповідно до умов пункту 3.1 договору зобов`язання з поставки продукції за специфікацією № 1 виконані позивачем постачальником в повному обсязі 09.06.2017. Поставка здійснювалась автомобільним транспортом позивача за первісним позовом відповідно до товарно-транспортної накладної від 09.06.2017 № 1109. Пунктом 6.1 договору до відносин за ним застосовуються Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6; Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 (далі - Інструкція П-7). Сторони зобов`язуються провести приймання продукції за кількістю і якісно відповідно до вказаних нормативних актів. Відповідно до пункту 6 Інструкції П-7 приймання продукції за якістю та комплектністю здійснюється на складі одержувача в наступні строки: а) при іногородній поставці - не пізніше 20 днів, а які швидко псуються продукції - не пізніше 24 годин після видачі продукції органом транспорту або її надходженням на склад одержувача при доставці продукції постачальником або при її вивезенні одержувачем. За приписами статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Отже, товарно-транспортна накладна є основним документом на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень та одночасно з цим товарно-транспортна накладна виступає первинним документом бухгалтерського обліку. Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 05.07.2018 у справі № 921/49/17-г/3. Відповідно до підпункту п. 6 Інструкції П-7 строк на прийняття продукції за якістю та комплектністю (вхідний контроль) за товар отриманий за специфікацією № 1 закінчився 29.06.2017. З огляду на визначені пунктом 6 Інструкції П-7 строки проходження вхідного контролю, а також того, що обов`язок покупця оплатити продукцію настає протягом 10 робочих днів з дати прийняття всієї партії, розмір якої визначений специфікацією до договору, а не її частини, після проходження нею вхідного контролю. Враховуючи зазначене вище, місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено, що відлік строку на проведення оплати розпочався 30.06.2017, сплив 13.07.2017, а фактично покупець розрахувався 07.08.2017, тобто затримка в оплаті становить 24 дні. Висновки щодо визначення строку виконання обов`язку з поставки продукції постачальником та визначення строку на оплату за поставлену продукцію підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові від 08.05.2019 у справі № 920/508/18. При цьому пунктом 7.2 договору передбачено, що пеня нараховується у випадку порушення строку сплати більш, ніж 30 календарних днів. За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для нарахування та стягнення пені за порушення строку оплати за даним договором за поставку товару за специфікацією №

1. Так само правомірно, судом здійснено перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат за період з 14.08.2017 по 06.08.2017 та 3 % річних за період з 14.07.2017 по 06.08.2017 (24 дні прострочення платежу) за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН", можливість використання якого визнано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 917/1622/16, відповідно до якого загальна сума 3 % річних за вищевказаний період складає 2178,23 грн., інфляційні втрати дорівнюють 2208,48 грн. В частині поставки товару за специфікацією № 3 від 05.05.2017, матеріалами справи підтверджено, що цієї партії продукції була здійснена сімома (7) партіями, а саме: - за видатковою накладною від 11.09.2017 №РН-0002968 шина авіаційна 565x280 мод. 1А в кількості 1 шт. на суму 40392,00 грн. надійшла на склад «НОВА ПОШТА» 13.09.2017, що підтверджується експрес-накладною від 11.09.2017 №59998051854182. - за видатковою накладною від 30.09.2017 №РН-0003157 шина авіаційна 865x280 мод. 1А в кількості 1 шт. та шина авіаційна 595x185 мод 14А в кількості 1 шт. на загальну суму 55212,00 грн. надійшли на склад «НОВА ПОШТА» 02.10.2017, що підтверджується експрес-накладною від 30.09.2017 №59998052757734. - за видатковою накладною від 20.10.2017 №РН-0003350 шина авіаційна 865x280 мод. 1А в кількості 1 шт. та шина авіаційна 595x185 мод 14А в кількості 19 шт. на загальну суму 321972,00 грн. надійшли на склад «НОВА ПОШТА» 24.10.2017, що підтверджується експрес-накладною від 23.10.2017 №59998053753067. Але, враховуючи повернення шин, про яке Позивач зазначає в позовній заяві, за даною накладною надійшло 18 шт. шин авіаційних 595x185 мод 14А на суму 266760,00 грн. - за видатковою накладною від 15.12.2017 №РН-0004103 шина авіаційна 865x280 мод. 1А в кількості 12 шт. на суму 484704,00 грн. - за видатковою накладною від 27.12.2017 №РН-0004247 шина авіаційна 865x280 мод. 1А в кількості 5 шт. на суму 201960,00 грн. надійшла на склад «НОВА ПОШТА» 02.01.2018, що підтверджується експрес-накладною від 27.12.2017 №59998057075110. - за видатковою накладною від 28.12.2017 №РН-0004248 шина авіаційна 595x185 мод 14А в кількості 1 шт. на суму 14820,00 грн. надійні на склад «НОВА ПОШТА» 02.01.2018, що підтверджується експрес-накладною від 27.12.2017 №59998057075110. - за видатковою накладною від 02.02.2018 №РН-0000245 шина авіаційна 865x280 мод. 1А в кількості 1 шт. на суму 40392,00 грн. надійшла на склад «НОВА ПОШТА» 05.02.2018, що підтверджується експрес-накладною від 02.02.2018. Таким чином, відповідно до умов пункту 3.1 договору, зобов`язання з поставки продукції за специфікацією № 3 виконані постачальником в повному обсязі 05.02.2018. З врахуванням пункту 6 Інструкції П-7, строк на прийняття продукції за якістю та комплектністю (вхідний контроль) за товар отриманий за специфікацією № 3 закінчився 25.02.2018. Враховуючи умови пункту 5.2 договору, відлік строку на проведення оплати розпочався 26.02.2018, сплив 12.03.2018, а фактично покупець провів оплату 20.04.2018, тобто затримка в оплаті становить 38 дні. Як вірно визначено місцевим господарським судом, пунктом 7.6 договору, яким передбачено, що неустойка (штраф, пеня) штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом усього періоду порушення, не встановлено інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч.6 ст. 232 ГК України, що відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 15.11.2019 у справі 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19. З огляду на умови п. 7.2. договору, встановлений період прострочення місцевим господарським судом здійснено перерахунок пені за період з 12.04.2018 по 19.04.2018 (за 8 днів), починаючи з 31 дня прострочення за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" та обґрунтовано визначено суму пені в 8228,86 грн. Таке нарахування пені відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 08.05.2019 у справі № 920/508/18. Також, судом правомірно здійснено розрахунок інфляційних втрат за період з 13.03.2018 по 19.04.2018 та 3 % річних за період з 13.03.2018 по 19.04.2018 (38 днів прострочення платежу) за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН", відповідно до якого загальна сума 3 % річних за вищевказаний період складає 3448,86 грн., інфляційні втрати дорівнюють 21077,73 грн. В частині вимоги про стягнення недоплати за товар за специфікацією №3 в сумі 229552,68 грн. та нарахуванням штрафних санкцій у сумі 197330,67 грн. (із яких: 156168,54 грн. - пеня, 26228,01 грн. - інфляційні втрати та 14934,12 грн. - 3 % річні) судом першої інстанції правомірно враховано пункт 5.5 договору, відповідно до якого неустойка, що підлягає сплаті постачальником, а також понесені покупцем видатки й збитки, що підлягають відшкодуванню постачальником, розраховані в порядку, визначеному даним договором і чинним законодавством, можуть бути утримані покупцем в однобічному безумовному порядку (у тому числі після закінчення строку дії даного договору) із суми, що підлягає оплаті позивачеві за первісним позовом, шляхом відправлення відповідного повідомлення із вказівкою суми неустойки, розрахунків видатків і збитків. Утримання неустойки, видатків і збитків не спричиняє зміни ціни продукції. Керуючись даним положенням договору на електронну адресу позивача за первісними позовом prom406@gmail.com відповідачем за первісним позовом відправлено повідомлення від 08.02.2018 № 301е про утримання штрафних санкцій в сумі 229 552, 68 грн. із суми, що підлягає оплаті, а також розрахунок штрафних санкцій за даним договором. Як обґрунтовано встановлено місцевим господарським судом, дійсність електронної адреси позивача, на яку відповідачем направлено електронного листа підтверджується матеріалами справи, зокрема вона вказується самим позивачем під час листування: у листі від 09.11.2017 № 258, у договорі - дорученні про надання правової допомоги від 07.05.2019. Пунктом 10.14 договору сторони погодили, що відносини між сторонами, не врегульовані даним договором, регулюються чинним законодавством України. Відповідно до п. 1 ст. 7 Цивільного кодексу України Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового оборогу. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі. Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» у статті 5 визначено, що - електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. У статті 8 названого закону встановлено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він мас електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Висновки щодо правомірності застосування електронного листування керуючись нормами звичаю ділового обороту містяться у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17. До того ж, у статті 235 ГК України встановлено, що за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку. До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання. Відповідно до статті 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 916/804/17. Окрім цього, правомірність застосування оперативно-господарської санкції у вигляді одностороннього утримання шляхом направлення відповідного повідомлення на електронну адресу позивача підтверджується висновками Верховного Суду у Постанові від 08.05.2019 у справі №920/508/18, у якій брали участь ті ж самі сторони, що у справі № 920/678/20. Таким чином, місцевим господарським судом вірно встановлено, що покупцем за порушення строків поставки продукції штраф та пеня на загальну суму 229552,68 грн. правомірно утримані при здійсненні оплати за поставлену продукцію у відповідності до умов договору, а відтак обґрунтованим є висновок суду про відмову в позові в цій частині. В частині зустрічних позовних вимог матеріалами справи підтверджено, що поставка усієї партії товару за специфікацією № 3 від 05.05.2017 завершена лише 05.02.2018. Отже, продукція на суму 1 104 240 грн. фактично поставлена на 196 днів пізніше визначеного договором строку поставки. Відповідно до частини першої статті 197 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов`язання. Згідно з ч.1 статті 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. У ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 231 Господарського кодексу України передбачено, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. За положеннями п.п. 7.1, 7.3 договору за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України. У випадку порушення строків або обсягів поставок продукції, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 8 % від вартості не поставленої в строк продукції за кожен факт порушення. Разом з тим, господарським судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що покупцем невірно визначено останній день прострочення, оскільки нараховано пеню за день, в який відбулась поставка продукції (виконання зобов`язання) у зв`язку з чим зазначений розрахунок виконано з порушення норм закону. Період прострочення характеризується пасивною поведінкою суб`єкта господарських відносин, протягом якого він не вчиняє дій, спрямованих на реалізацію визначеного умовами укладеного між сторонами правочину змісту зобов`язання. За приписами ст. 599 ЦК України день належного виконання зобов`язання не є днем його прострочення, оскільки суб`єкт господарських відносин шляхом вчинення активних дій, проведених належним чином, припиняє таке зобов`язання. За таких підстав судом здійснено перерахунок пені за періоди визначені позивачем за зустрічним позовом не включаючи день поставки товару за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН", і відповідно сума пені за зазначені періоди складає 103518,07 грн. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно статті 549 Цивільного кодексу України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. До того ж, визначення в договорі одночасного стягнення пені та штрафу відповідає положенням статті 627 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 № 3-88гс11. Відповідно до наведеного у зустрічній позовній заяві розрахунку сума штрафу у розмірі 8 % вартості непоставленої в строк продукції складає: 1104240 грн. х 8 % = 88339,20 грн. Разом з тим, як вірно враховано місцевим господарським судом, позивач за зустрічним позовом скористався наданим йому п. 5.5 договору правом на утримання штрафних санкцій в сумі 229 552, 68 грн. із суми, що підлягає оплаті. За обґрунтованим розрахунком місцевого господарського суду та з огляду на утримані покупцем в однобічному безумовному порядку штрафні санкції, сума для стягнення з відповідача за зустрічним позовом відсутня (103 518, 07 грн пені + 88 339,20 грн штрафу - 229 552, 68 = - 37 695, 41 грн). Також, судом розглянуто клопотання покупця 04.08.2020 № 2256 від 27.07.2020 про зменшення розміру штрафних санкцій до 1,00 грн та клопотання постачальника від 11.08.2020про зменшення розміру штрафних санкцій до 1000,00 грн. Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 ЦК України. Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, частини першої статті 78, частини першої статті 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18). Судом в даному випадку обґрунтовано враховано факт відсутності у відповідача за первісним позовом основного боргу за укладеним між сторонами договором, а також те, що порушення виконання зобов`язання за договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. З врахуванням зазначеного вище, того, що стягнення сум інфляційних втрат та відсотків річних мають забезпечити баланс інтересів сторін, суд дійшов правомірного висновку про часткове задоволення клопотання відповідача за первісним позовом про зменшення розміру пені - на 50% та часткове задоволення вимог позивача. Так само правомірно, місцевим господарським судом стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в сумі 714 грн 76 коп. пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог, виходячи з суми 10700 грн, яка підтверджена належними доказами. В частині апеляційної скарги на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 11.01.2021 суд апеляційної інстанції зазначає наступне. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу. 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України). Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 ГПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу). Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України). У розумінні положень частини п`ятої статті 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. В заяві про стягнення витрат на правничу допомогу від 21.12.2020 позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн. Місцевий господарський суд, дослідивши надані стороною докази понесених витрат на правову допомогу, зокрема, договір доручення про надання правової допомоги від 07.05.2019; додаткову угоду № 1 від 01.10.2019 до Договору-доручення про надання правової допомоги від 07.05.2019; рахунок-фактуру № СФ-0000214 від 21.12.2020; акт приймання-передачі № ОУ-000П184 від 21.12.2020; розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу; платіжне доручення № 7726 від 21.12.2020; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 864 від 27.04.2011 (на адвоката Жечева С.О.; ордер на надання правової допомоги на ім`я Севрук В. О. від 20.11.2020 №1029158; ордер на надання правової допомоги на ім`я Карабак В.А. від 20.05.2019 серія ЗП №1029158, обґрунтовано встановив, що виходячи з фактичних витрат за кожне з судових засідань, відповідно до фактично витраченого представником позивача за первісним позовом часу на участь в засіданні, фактичні витрати адвокатів становлять 4000 грн ( за участь в засіданні 03.09.2020 8хв- 400 грн, 03.12.2020 31 хв. 1550 грн, та 16.12.2020 41 хв. 2050 грн.). Враховуючи, що позовні вимоги позивача за первісним позовом в рішенні господарського суду Сумської області від 22.12.2020 задоволені частково та приймаючи до уваги положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд правомірно стягнув витрати на професійну правничу допомогу, виходячи з суми фактичних витрат 4 000 грн, пропорційно сумі задоволених позовних вимог в розмірі 267 грн 20 коп. Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. За таких обставин, решту аргументів скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині даної постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують висновків суду першої інстанції. У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних у даній справі судових рішень, відсутні. Судові витрати Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду Сумської області від 22.12.2020 у даній справі покладаються на скаржника. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду першої інстанції про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не є об`єктом справляння судового збору, відповідно розподіл судових витрат судом не здійснюється. Складання повного рішення (постанови) У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи (ч. 6 ст. 233 ГПК України). Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" залишити без задоволення. Рішення господарського суду Сумської області від 22.12.2020 та додаткове рішення господарського суду Сумської області від 11.01.2021 у справі № 920/678/20 залишити без змін. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги на рішення господарського суду Сумської області від 22.12.2020 у справі №920/678/20 покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка". Поновити дію додаткового рішення господарського суду Сумської області від 11.01.2021 у справі № 920/678/20. Матеріали справи № 920/678/20 повернути до господарського суду Сумської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України. Повний текст постанови складено 31.05.2021 (у зв`язку з перебуванням головуючого судді Ходаківської І.П. у відпустці з 24.05.2021 по 28.05.2021). Головуючий суддя І.П. Ходаківська Судді А.М. Демидова С.В. Владимиренко