Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/17682/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "31" травня 2021 р. Справа№ 910/17682/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Зубець Л.П. суддів: Мартюк А.І. Алданової С.О. без повідомлення (виклику) учасників справи розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги Товарної біржі "Фідда" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 у справі №910/17682/20 (суддя - Спичак О.М.) за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях до Товарної біржі "Фідда" про стягнення 31 518, 00 грн В С Т А Н О В И В: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товарної біржі "Фідда" (надалі - відповідач) про стягнення неустойки у розмірі 31 518, 00 грн. Позов обгрунтовано неналежним виконання відповідачем свого обов`язку за договором №6 від 30.07.2018 про проведення електронних аукціонів з продажу об`єктів малої приватизації між організатором аукціону та оператором електронного майданчика (надалі - Договір), а саме в частині своєчасного перерахування гарантійного внеску на казначейський рахунок органу приватизації. Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що прострочення перерахування гарантійного внеску відбулось всього на 2 дні, і у зв`язку з тим, що реквізити для перерахування гарантійного внеску в інформаційному повідомленні та розділі VII договору не співпадають, а додаткових угод про внесення змін до розділу VII договору сторонами не укладалось. Також відповідач вказує на те, що пропущення строку перерахування гарантійного внеску сталося в зв`язку зі складною епідеміологічною ситуацією в світі та Україні конкретно, яка вплинула на затримку проведення платежів. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 у справі №910/17682/20 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача неустойку у розмірі 31 518, 00 грн та 2 102, 00 грн витрат по сплаті судового збору. Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що на відповідача, як оператора електронного майданчика, покладений обов`язок перерахувати на користь позивача, як організатора торгів, гарантійний внесок, сплачений учасником торгів ТОВ "КРОКУС" в строк до 10.06.2020 включно. Однак, відповідач здійснив перерахування гарантійного внеску на рахунок РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях лише 15.06.2020. При цьому суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів існування обставин непереборної сили, внаслідок яких останній був позбавлений можливості виконати свої зобов`язання у встановлений договором строк. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач (скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 у справі №910/17682/20 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відтак, оскаржуване судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного: - Договором чітко передбачено, що "Усі зміни та доповнення до цього Договору викладаються в письмовій формі, підписуються уповноваженими представниками Сторін та є його невідємною частиною". Відтак, висновок місцевого господарського суду про те, що умовами договору не передбачено обов`язкового укладення додаткових угод в разі зміни реквізитів для перерахування, оскільки визначено 2 тотожних джерела визначення казначейського рахунку, необґрунтований та не відповідає дійсності; - відповідач припустився пропуску строку лише на 2 (два) робочих дні, що фактично пов`язано зі складної епідеміологічною ситуацією в світі та Україні конкретно, яка й вплинула на затримку проведення платежів у зв`язку зі скороченням робочих днів та певними обмеженнями введеними у останнього. З формальної точки зору, в Україні під форс-мажором (непереборною силою) розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання договірних та інших зобов`язань. 17.03.2020 Верховна Рада України доповнила перелік обставин, які можуть вважатися форс-мажором, безпосередньо зазначивши такою обставиною карантин, введений Кабінетом Міністрів України. Скаржник також зазначає про те, що суд першої інстанції з урахуванням приписів ст. 233 ГК України може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2021 апеляційну скаргу Товарної біржі "Фідда" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя (суддя-доповідач) - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 апеляційну скаргу Товарної біржі "Фідда" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 у справі №910/17682/20 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги. 23.03.2021 через відділ забезпечення автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого долучено докази сплати судового збору у розмірі 3 153, 00 грн (платіжне доручення №479 від 19.03.2021). У зв`язку з перебуванням судді Алданової С.О., яка входить до складу колегії суддів та не є головуючою суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, вирішити питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товарної біржі "Фідда" у визначений господарським процесуальним законодавством строк було неможливо. По виходу судді Алданової С.О. з лікарняного, колегією суддів встановлено, що скаржником усунуто недоліки апеляційної скарги, що є підставою для відкриття апеляційного провадження згідно із статтею 262 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/17682/20 за апеляційною скаргою Товарної біржі "Фідда" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2021. Відповідно до ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У відповідності до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо. З огляду на викладене, розгляд апеляційної скарги Товарної біржі "Фідда" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 у справі №910/17682/20 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції. Позивач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну, у якому просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, у своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або уповноваженим регіональними торгово-промисловими палатами. Відповідач про неможливість виконання зобов`язання унаслідок дії обставин непереборної сили у строк, визначений Договором, у письмовій формі позивача не повідомляв. Сертифікат торгово-промислової палати, яким засвідчено факт наявності форс-мажорних обставин, матеріали справи не містять. Водночас, позивач звертає увагу суду на те, що Державною казначейською службою України 02.01.2020 на вебсайті розміщено інформацію, що з 01.01.2020 вводяться в дію рахунки для зарахування податків, зборів, платежів до державного і місцевих бюджетів, відкриті відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2013 №1203 (із змінами та доповненнями). З урахуванням наведеного, позивачем 20.01.2020 на електронну адресу відповідача направлений лист від 16.01.2020 №18-104-00350, яким повідомлено про зміну реквізитів рахунків та зазначено нові реквізити рахунків, на які здійснюється перерахування Оператором електронного майданчика реєстраційного та гарантійного внесків у національній валюті. Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 30.07.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (як організатором аукціону) та Товарною біржею "Фідда" (як оператором електронного майданчика) був укладений Договір про проведення електронних аукціонів з продажу об`єктів малої приватизації між організатором аукціону та оператором електронного майданчика №6 (Договір). Відповідно до п. 1 розділу І Договору за цим договором оператор електронного майданчика та організатор аукціону співпрацюють в напрямку забезпечення приватизації шляхом продажу на електронних аукціонах способами, визначеними відповідно до статті 13 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №432 "Про затвердження Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу", об`єктів малої приватизації, інформаційне повідомлення про продаж яких опубліковано в електронній торговій системі (надалі - ЕТС), відповідно до законодавства України та цього договору. Згідно з п. 3 розділу ІІ Договору оператор електронного майданчика зобов`язується забезпечити перерахування сплаченого гарантійного внеску переможця електронного аукціону на казначейський рахунок органу приватизації, зазначений в інформаційному повідомленні та розділі VII цього договору, протягом п`яти робочих днів з дня опублікування в ЕТС договору купівлі-продажу об`єкта приватизації. У п. 1 розділу IV Договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє з 30.07.2019 по 30.07.2022. 12.05.2020 відбувся електронний аукціон №UA-PS-2020-04-22-000050-3 з продажу підвального приміщення під будівлею контори, що розташоване за адресою: Полтавська обл., Пирятинський район, с. Вікторія, вул. Київська, 4-а. Участь у вищевказаному аукціоні взяло ТОВ "КРОКУС". На виконання обов`язкових умов участі в електронному аукціоні ТОВ "КРОКУС" сплатило на користь Товарної біржі "Фідда", як оператора електронного майданчика, гарантійне забезпечення для участі в аукціоні №UA-PS-2020-04-22-000050-3 в розмірі 15 759, 00 грн. За результатами проведення вищевказаних електронних торгів переможцем визнано ТОВ "КРОКУС", про що складено Протокол про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-04-22-000050-3. У подальшому, 03.06.2020 між позивачем та ТОВ "КРОКУС" укладено договір №6 купівлі-продажу об`єкта державної власності малої приватизації окремого майна - підвальне приміщення під будівлею контори, що розташоване за адресою: Полтавська обл., Пирятинський район, с. Вікторія, вул. Київська, 4-а. Проте, як вказує позивач, відповідач обов`язок щодо перерахування гарантійного внеску своєчасно не виконав у строки, встановлені п. 3 розділу ІІ Договору. У зв`язку з чим, позивач звертався до відповідача з претензією від 15.06.2020 за №11-104-04288 з вимогою перерахувати гарантійний внесок переможця в розмірі 15 759, 00 грн, а також перерахувати неустойку у подвійному розмірі не перерахованої суми гарантійного внеску у розмірі 31 518, 00 грн. У відповіді на вказану претензію відповідач листом від 17.06.2020 за вих. №270, повідомив, що 15.06.2020 платіжним дорученням №383 сума гарантійного внеску була перерахована в повному обсязі та просив не застосовувати до Товарної біржі "Фідда" відповідальності у вигляді стягнення неустойки в подвійному розмірі в сумі 31 518, 00 грн, з огляду на незначне пропущення строку виконання зобов`язання, що було пов`язано зі складною епідеміологічною ситуацією в світі та Україні, яка вплинула на затримку платежів у зв`язку зі скороченням робочих днів та певними обмеженнями, введеними на ТБ "Фідда". З огляду на те, що в досудовому порядку сторонами даний спір врегульовано не було, позивач звернувся до місцевого господарського суду з даним позовом про стягнення неустойки у розмірі 31 518,00 грн. Суд першої інстанції, враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, керуючись принципами розумності та справедливості, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне. Статтею 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України). Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (надалі - Закон) приватизація державного або комунального майна (далі - приватизація) - це платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями. Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України. З метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації поділяються на об`єкти малої приватизації та об`єкти великої приватизації (ч. 1 ст. 5 Закону). Частиною 1 ст. 28 Закону встановлено, що об`єкти малої приватизації продаються виключно на електронних аукціонах. Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та Порядок відбору операторів електронних майданчиків для організації проведення електронних аукціонів з продажу об`єктів малої приватизації, авторизації електронних майданчиків, розмір та порядок сплати плати за участь, визначення переможця за результатами електронного аукціону, а також порядок визначення додаткових умов продажу затверджуються Кабінетом Міністрів України. За приписами ч. 2 ст. 28 Закону електронний аукціон проводиться відповідно до договору, що укладається між організатором аукціону з операторами електронних майданчиків. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №432 затверджено Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу (надалі - Порядок). Вищевказаний Порядок визначає механізм проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації (далі - об`єкт приватизації) з використанням електронної торгової системи, визначення переможця за результатами електронного аукціону, розміру та порядку внесення плати за участь в електронному аукціоні, а також визначення додаткових умов продажу відповідно до положень Закону. Пунктом 28 Порядку закріплено, що особа, яка має намір взяти участь в електронному аукціоні, сплачує реєстраційний та гарантійний внески для набуття статусу учасника. Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону гарантійний внесок - це сума коштів, що становить визначену у відсотках частину стартової ціни об`єкта приватизації, яка вноситься потенційним покупцем об`єкта приватизації для забезпечення виконання його зобов`язання щодо участі в аукціоні у вигляді грошових коштів або банківської гарантії. Відповідно до ч. 11 ст. 14 Закону для участі в аукціоні з продажу об`єкта малої приватизації гарантійний внесок сплачується на рахунок оператора електронного майданчика, через який подається заява на участь у приватизації. Як вбачається з матеріалів справи, згідно з п. 3 розділу ІІ Договору оператор електронного майданчика зобов`язується забезпечити перерахування сплаченого гарантійного внеску переможця електронного аукціону на казначейський рахунок органу приватизації, зазначений в інформаційному повідомленні та розділі VII цього договору, протягом п`яти робочих днів з дня опублікування в ЕТС договору купівлі-продажу об`єкта приватизації. Договір №6 купівлі-продажу об`єкта державної власності малої приватизації окремого майна - підвальне приміщення під будівлею контори, що розташоване за адресою: Полтавська обл., Пирятинський район, с. Вікторія, вул. Київська, 4-а, балансоутримувач відсутній, приватизованого шляхом викупу єдиним заявником на участь в аукціоні з умовами від 03.06.2020 було опубліковано в ЕТС також 03.06.2020. Таким чином, відповідно до Договору, на відповідача, як оператора електронного майданчика, покладений обов`язок перерахувати на користь РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях, як організатора торгів, гарантійний внесок, сплачений учасником торгів ТОВ "КРОКУС" в строк до 10.06.2020 включно. Відповідач здійснив перерахування гарантійного внеску на рахунок РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях лише 15.06.2020. Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За змістом ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України). З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, місцевий господарський суд правомірно прийняв до уваги договір про проведення електронних аукціонів з продажу об`єктів малої приватизації між організатором аукціону та оператором електронного майданчика №6 від 30.07.2019 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки товару. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач гарантійний внесок на користь позивача у встановлені Договором строки не перерахував. Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з п. 4 розділу V Договору у разі неперерахування або несвоєчасного перерахування оператором електронного майданчика реєстраційного та/або гарантійного внеску на казначейські рахунки органу приватизації, зазначені в інформаційному повідомленні та розділі VII цього договору, оператор електронного майданчика сплачує неустойку у подвійному розмірі неперерахованої суми реєстраційного та/або гарантійного внеску. Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки, апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що він виконаний арифметично правильно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору. Отже, вимога про стягнення з відповідача неустойки заявлена позивачем правомірно та обґрунтовано, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача неустойка в розмірі 31 518, 00 грн. Щодо доводів скаржника про те, що прострочення перерахування гарантійного внеску відбулось всього на 2 дні, і у зв`язку з тим, що реквізити для перерахування гарантійного внеску в інформаційному повідомленні та розділі VII договору не співпадають, а додаткових угод про внесення змін до розділу VII договору сторонами не укладалось. При цьому, пропущення строку перерахування гарантійного внеску сталося в зв`язку зі складною епідеміологічною ситуацією в світі та Україні конкретно, яка вплинула на затримку проведення платежів. Так, в матеріалах справи міститься доказ повідомлення позивачем відповідача про зміну реквізитів для перерахування гарантійного висновку з посиланням на веб-адресу відповідного повідомлення, а умовами п. 3 розділу ІІ Договору передбачено, що оператор електронного майданчика зобов`язується забезпечити перерахування сплаченого гарантійного внеску переможця електронного аукціону на казначейський рахунок органу приватизації, зазначений в інформаційному повідомленні та розділі VII цього Договору, протягом п`яти робочих днів з дня опублікування в ЕТС договору купівлі-продажу об`єкта приватизації. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що умовами договору не передбачено обов`язкового укладення додаткових угод в разі зміни реквізитів для перерахування, оскільки визначено 2 тотожних джерела визначення казначейського рахунку. Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Частина 2 ст. 218 Господарського Кодексу України визначає, зокрема, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Статтею 141 Закону Закону України «Про торгово-промислові палати в Украйні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Водночас, матеріали справи не містять сертифікат Торгово-промислової палати України (чи регіональної ТПП) про існування форс-мажорних обставин, які б унеможливили перерахування відповідачем гарантійного внеску. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення. Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання. Традиційно правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява N 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998). Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи. Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Колегія судів зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів існування обставин непереборної сили, внаслідок яких відповідач був позбавлений можливості виконати свої зобов`язання у встановлений договором строк. Таким чином, враховуючи порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором, апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення на користь позивача суми нейстойки. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам. Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Доводи апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 у справі №910/17682/20 прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Товарної Біржи "Фідда" - без задоволення. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товарної біржі "Фідда" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 у справі №910/17682/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 у справі №910/17682/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товарною біржою "Фідда".

4. Матеріали справи №910/17682/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено - 31.05.2021. Головуючий суддя Л.П. Зубець Судді А.І. Мартюк С.О. Алданова