Постанова 4873 № 910/20899/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" травня 2021 р. Справа№ 910/20899/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гаврилюка О.М. суддів: Майданевича А.Г. Суліма В.В. за участю секретаря судового засідання: Нікітенко А.В. за участю представників сторін: згідно із протоколом судового засіданні від 27.05.2021 розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 (ухвалу підписано 09.03.2021) у справі № 910/20899/20 (суддя Данилова М.В.) за первісним позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс" про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс" до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про визнання недійсним акту звіряння розрахунків ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог 29.12.2020 до Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (позивач) надійшла позовна заява № 30/7/1/13796/5 від 22.12.2020 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал-Сервіс» (відповідач), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку стягнути заборгованість на суму в розмірі 458 595,80 грн. за спожиту теплову енергію за період з листопада 2019р. по жовтень 2020р. (включно) за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8242174 від 17.01.2019. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань, зокрема, відповідач не здійснив оплату позивачу за отриману теплову енергію, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію за період з листопада 2019р. по жовтень 2020р. (включно). Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її винесення Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 у справі № 910/20899/20 клопотання відповідача за первісним позовом про призначення комплексної судової економічної експертизи задоволено частково, призначено у справі № 910/20899/20 комплексну судову економічну експертизу, на вирішення якої поставити такі питання: - Який об`єм та розмір спожитої за період з листопада 2019 року по вересень 2020 року теплової енергії на потреби опалення в будинку по вул. Парково-Сирецька, 10, в м. Києві підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку, з урахуванням того, що Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" повинно було обрахувати теплову енергію на потреби гарячого водопостачання та опалення у відповідності до Договору № 8242174 від 17.01.2019 року та п. 23 "Правил користування тепловою енергією" (затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 року № 1198)? - Якими доказами підтверджується господарська операція, на підставі якої Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" визначило обсяг теплової енергії на потреби гарячого водопостачання та опалення за Договором № 8242174 від 17.01.2019 року в період з листопада 2019 року по вересень 2020 року в будинку по вул. Парково-Сирецька, 10 в м. Києві?. Проведення судової експертизи у встановлений законом строк доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6), ухвалу та матеріали справи № 910/20899/20 надіслати до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6), відповідно до статті 14 Закону України "Про судову експертизу" попередитижено експерта, який буде здійснювати судову експертизу, про кримінальну відповідальність за статями 384 та 385 Кримінального кодексу України, зобов`язано сторін надати на вимогу експерта оригінали всіх, необхідних для проведення експертизи, оплату витрат по проведенню комплексної судової економічної експертизи покладено на відповідача за первісним позовом - ТОВ "Водоканал-Сервіс", зобов`язано експерта направити оригінал рахунку на оплату витрат по проведенню комплексної судової економічної експертизи на адресу ТОВ "Водоканал-Сервіс", зобов`язано експерта після проведення дослідження та підготовки письмового висновку направити належним чином засвідчені копії висновку сторонам у справі, провадження у справі №910/20899/20 на час проведення судової експертизи та отримання висновку експерта зупинено. Ухвала мотивована тим, що дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про те, що для встановлення важливих для правильного вирішення даного спору фактичних обставин справи, які входять до предмета доказування, а саме: встановлення дійсного обсягу спожитої теплової енергії в гарячій воді спожитої відповідачем за первісним позовом та вартості спожитої теплової енергії ТОВ "Водоканал-Сервіс", необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача за первісним позовом про призначення у даній справі комплексної судової економічної експертизи. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись із винесеною ухвалою місцевого господарського суду, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить поновити позивачу строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 у справі № 910/20899/20, прийняти апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 у справі № 910/20899/20 та направити справу для продовження розгляду першої інстанції. Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами. Скаржник вказує на те, що матеріали справи містять достатню кількість належних та допустимих доказів, які підтверджують факт постачання, обсягу поставленої продукції та її вартість, а акт звіряння розрахунків, складений на виконання умов договору є документом, який підтверджує розмір заборгованості. Також скаржник зазначає, що відповідачем вживаються дії з затягування судового процесу та те, що на розгляді у суді перебуває 33 аналогічні позовні заяви у яких ТОВ "Водоканал-Сервіс" подаються клопотання про призначення судової експертизи, що призводить до здійснення додаткових витрат. Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду 22.04.2021, відповідач за первісним позовом вказав на те, що серед обов`язкових реквізитів первісних документів відсутні: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Також позивачем за первісним позовом надано не передбачені договором "відомості обліку споживання теплової енергії", "середньодобові покази обліку теплової енергії опалення за поточний розрахунковий місяць" (з виправленнями), лист без підпису та печатки з різними виправленими цифрами, що не відповідає умовам договору ні за назвою, ні по строкам зняття показів, ні за формою до таких документів. Тобто, позивач у справі № 910/20899/20 подав відомості обліку, з яких неможливо встановити період, зокрема, рік, за який вони складені, відомості мають численні дописи від руки та зміну від руки кількості теплової енергії по відношенню до показів такого приладу. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/20899/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 поновлено Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 у справі № 910/20899/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 у справі № 910/20899/20. Призначено справу № 910/20899/20 до розгляду у судовому засіданні 27.04.2021. Судове засідання 27.04.2021 не відбулося, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Гаврилюка О.М. з 15.04.2021 на лікарняному. 30.04.2021, після виходу головуючого судді Гаврилюка О.М. з лікарняного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про призначення справи № 910/20899/20 до розгляду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2021 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 у справі № 910/20899/20. Призначено розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 у справі № 910/20899/20 у судовому засіданні 27.05.2021. Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012). Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин. Враховуючи перебування судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/20899/20 розглядалась протягом розумного строку. Позиції учасників справи Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 27.05.2021 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати. Представник відповідача у судовому засіданні 27.05.2021 просив ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 17.02.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про призначення комплексної економічної судової експертизи з залученням спеціаліста теплотехніка. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 у справі № 910/20899/20 клопотання відповідача за первісним позовом про призначення комплексної судової економічної експертизи задоволено частково. Призначено у справі № 910/20899/20 комплексну судову економічну експертизу, на вирішення якої поставлено такі питання: - Який об`єм та розмір спожитої за період з листопада 2019 року по вересень 2020 року теплової енергії на потреби опалення в будинку по вул. Парково-Сирецька, 10, в м. Києві підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку, з урахуванням того, що Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" повинно було обрахувати теплову енергію на потреби гарячого водопостачання та опалення у відповідності до Договору № 8242174 від 17.01.2019 року та п. 23 "Правил користування тепловою енергією" (затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 року № 1198)? - Якими доказами підтверджується господарська операція, на підставі якої Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" визначило обсяг теплової енергії на потреби гарячого водопостачання та опалення за Договором № 8242174 від 17.01.2019 року в період з листопада 2019 року по вересень 2020 року в будинку по вул. Парково-Сирецька, 10 в м. Києві? Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст.5 ГПК України). Відповідно до ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 14 ГПК України). Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 74 ГПК України). Згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України). Відповідно до ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.ч. 1, 2 статті 269 ГПК України). Статтею 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Згідно із ст. 100 ГПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Якщо суд доручає проведення експертизи кільком експертам чи експертним установам, суд в ухвалі призначає провідного експерта або експертну установу. В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. У відповідності до змісту ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" до державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи. Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п.2 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи (п. 6 ч. 1 ст. 229 ГПК України). Предметом доказування в процесі оскарження ухвали про призначення експертизи є наявність або відсутність визначених ст. 99 ГПК України підстав для призначення експертизи. Вирішення питання щодо проведення експертизи перебуває у межах дискреційних повноважень суду, однак такі повноваження не є необмеженими і у кожному випадку суд повинен обґрунтовувати своє рішення. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (заява №61679/00) зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури; більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання. Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом. Експертиза призначається у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, рішення суду має прийматися у повній відповідності з нормами процесуального та матеріального права, з повним та об`єктивним дослідженням обставин та доказів. З огляду на викладене, колегія суддів не приймає до уваги твердження про те, що призначення експертизи у справі є затягуванням розгляду справи, оскільки призначення експертизи у даній справі спрямоване на встановлення доказів, які мають значення для вирішення даного спору, і не свідчить про затягування розгляду справи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.10.2017 у справі № 916/292/17 та від 12.04.2018 у справі № 914/1023/17. Як вбачається із матеріалів справи, клопотання відповідача за первісним позовом про призначення комплексної економічної судової експертизи із залученням спеціаліста теплотехніка обґрунтовано з посиланням на те, що надані позивачем на підтвердження своїх вимог докази є неналежними, не містять всіх обов`язкових реквізитів, що визначені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", позивачем не надано передбачених договором доказів обліку теплової енергії у спірний період . Так, первісні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань по здійсненню оплати за отриману теплову енергію. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що для всебічного встановлення обставин справи, які входять до предмету доказування та правильного вирішення спору за первісним позовом, а саме для встановлення дійсного обсягу спожитої теплової енергії в гарячій воді, яка спожита відповідачем за первісним позовом та вартості спожитої теплової енергії ТОВ "Водоканал-Сервіс", необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та погоджується із висновком про необхідність призначення експертизи з огляду на те, що таке право суду передбачено ст. 99 ГПК України та те, що роз`яснення питань, які виникли при вирішенні даного спору стосуються надання оцінки та встановлення дійсного обсягу спожитої теплової енергії в гарячій воді спожитої відповідачем за первісним позовом та вартості спожитої теплової енергії, та, відповідно, потребують спеціальних знань і без проведення судової експертизи неможливо вирішити даний спір по суті, а відтак і надати оцінку обґрунтованості викладених у позовній заяві тверджень позивача та у відзиві на позов заперечень відповідача. Твердження скаржника на відсутність підстав для призначення експертизи у справі з огляду на те, що призначення такої експертизи необхідно для перевірки документальної обґрунтованості вимог позивача за первісним позовом, що стосується встановлення дійсного обсягу спожитої теплової енергії в гарячій воді спожитої відповідачем за первісним позовом та вартості спожитої теплової енергії ТОВ "Водоканал-Сервіс", що входить до предмету доказування у даній справі спростовуються наявними матеріалами справи. Безпідставними також є твердження скаржника про те, що акт звіряння розрахунків, складений на виконання умов договору є документом, який підтверджує розмір заборгованості, оскільки первинним документом є документ, який фіксує факт здійснення господарських операцій (ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"); для контролю та впорядкованості оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи, отже, акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ не належить до первинних документів бухгалтерської звітності, а тому даний акт не може слугувати належним та допустимим доказом наявності заборгованості відповідача перед позивачем та підтверджувати дійсний обсяг спожитої теплової енергії в гарячій воді спожитій відповідачем за первісним позовом. Враховуючи викладене, матеріалами справи не підтверджено порушення прав позивача за первісним позовом оскаржуваною ухвалою, у зв`язку із чим, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала ґрунтується на засадах верховенства права, є законною, - ухвалена відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і обґрунтована, - ухвалена на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, тому ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 у справі № 910/20899/20 залишити без змін. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України). Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята відповідно до вимог процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 у справі № 910/20899/20 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 у справі № 910/20899/20 слід залишити без змін. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 у справі № 910/20899/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 у справі № 910/20899/20 залишити без змін.

3. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

4. Справу № 910/20899/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Повний текст постанови складено та підписано 31.05.2021. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя О.М. Гаврилюк Судді А.Г. Майданевич В.В. Сулім