Постанова 4873 № 910/9586/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" травня 2021 р. Справа№ 910/9586/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гаврилюка О.М. суддів: Суліма В.В. Майданевича А.Г. за участю секретаря судового засідання: Нікітенко А.В. за участю представників сторін: згідно із протоколом судового засіданні від 27.05.2021 розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 910/9586/20 (суддя Мельник В.І.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про відшкодування шкоди 17 990,00 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 910/9586/20 залишено позовну заяву без розгляду. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 910/9586/20 залишено позовну заяву без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись із винесеною ухвалою місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка", 08.02.2021 засобами поштового зв`язку, звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 910/9586/20, скасувати повністю ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 910/9586/20 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами. Скаржник вказує на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2020, 01.09.2020, 28.09.2020, 18.11.2020 у справі № 910/9586/20 не визнавалась явка позивача (його представника) обов`язковою та не витребовувались жодні документи. Також скаржник посилається на рішення ЄСПЛ від 07.11.2017 у справі "Sukhanov and Others v. Russia" (заяви №№ 56251/12, 23302/13, 53116/15) де зазначено, що присутність у судовому засіданні є правом, а не обов`язком позивача. Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції тричі призначаючи засідання, не проводив їх, при тому, що це було не з вини позивача. Також скаржник вказує на те, що неявка представника позивача в єдине засідання відбулась з поважних причин, оскільки з 12.03.2020 по 31.12.2020 на всій території України встановлено карантин та запроваджено обмежувальні заходи, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу. На думку скаржника, зміст ухвали Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 не відповідає вимогам ГПК України. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/9586/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 910/9586/20 залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги. Скаржником протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують сплату судового збору на подання апеляційної скарги, шляхом подання відповідної заяви. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 поновлено Приватному акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 910/9586/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 910/9586/20. Призначено справу № 910/9586/20 до розгляду у судовому засіданні 15.04.2021. Судове засідання 15.04.2021 не відбулося, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Гаврилюка О.М. з 15.04.2021 на лікарняному. 30.04.2021, після виходу головуючого судді Гаврилюка О.М. з лікарняного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про призначення справи № 910/9586/20 до розгляду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2021 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Уніка" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 910/9586/20. Призначено розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 910/9586/20 у судовому засіданні 27.05.2021. Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012). Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин. Враховуючи викладене, перебування головуючого судді Гаврилюка О.М. на лікарняному з 15.04.2021 по 29.04.2021, включно, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/9586/20 розглядалась протягом розумного строку. Явка учасників у судове засідання Представники позивача та відповідача у судове засідання, призначене на 27.05.2021, не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, наявними у матеріалах справи. Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" подало на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення 17990,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань відшкодування шкоди. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2020 відкрито провадження у справі № 910/9586/20 та призначено засідання на 31.07.2020. 31.07.2020 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному. Ухвалою суду від 01.09.2020 розгляд справи призначено на 18.09.2020. 18.09.2020 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному. Ухвалою суду від 28.09.2020 розгляд справи призначено на 20.11.2020. У зв`язку зі зміною графіка слухання, судове засідання 20.11.2020 не відбудеться. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 призначено розгляд справи на 30.11.2020. В судове засідання 30.11.2020 представники сторін повторно не з`явилися, причини неявки суду не повідомили. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 910/9586/20 залишено позовну заяву без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - ГПК України. Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно зі ст. 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Відповідно до ч. 4 ст. 202 ГПК України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Пунктом 4 частини 1 статті 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Слід зазначити, що на відміну від п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, яка як підставу залишення позовної заяви без розгляду передбачала неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, або неявку представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо його нез`явлення перешкоджає вирішенню спору, наведені положення ст.ст. 202, 226 ГПК України в чинній редакції не пов`язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами в разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, однак звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності. Наведена правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15 та постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 904/2423/18. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, у судове засідання, призначене на 30.11.2020, представник позивача не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. При цьому, матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про причини неявки або заяв про розгляд справи за його відсутності. З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що копія вищезазначеної ухвали була вручена позивачу завчасно, і останній мав достатньо часу (більше місяця) для явки в суд та підготовки до участі в судовому розгляді справи. Твердження скаржника про те, що суд тричі призначаючи засідання, не проводив їх, при тому, що це було не з вини позивача, не спростовують норм ст.ст. 202, 226 ГПК України. Також слід також зазначити, що норми ст.ст. 202, 226 ГПК України не передбачають й необхідності у повторності чи систематичності невчинення позивачем (його представником) зазначених дій. Вказане підтверджується також і змістом ч.ч. 1, 2 ст. 202 ГПК України, якими не передбачено такої підстави для відкладення судового засідання, як неявка представника позивача та неповідомлення ним поважних причин неявки. Крім того, згадані приписи стосуються дій саме позивача, що цілком відповідає принципам змагальності та диспозитивності господарського процесу, оскільки кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.11.2019 у справі № 910/5187/19. При цьому, як вірно враховано судом першої інстанції, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.11.2019 у справі № 904/2423/18, норми статті 226 ГПК України не пов`язують можливість залишення позову без розгляду із стадією судового розгляду та не містять заборони залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження. За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про залишення позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Хоча в ухвалах Господарського суду міста Києва від 03.07.2020, 01.09.2020, 28.09.2020, 18.11.2020 у справі № 910/9586/20 не зазначено про те, що неявка позивача не перешкоджає розгляду справи, не містять таких положень і норми ст. 182 ГПК України ("Підготовче засідання"), разом з тим, у разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами ст.ст. 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності. Проте, як вже було зазначено, матеріали справи не містять заяви позивача про розгляд справи за його відсутності. Отже, позивачем не дотримано порядку, передбаченого нормами ст.ст. 202, 226 ГПК України, лише за умов дотримання якого можливе виникнення у позивача права на розгляд справи за його відсутності. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції керується наведеними вище висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15 та від 06.11.2019 у справі № 904/2423/18, які в силу приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Так, ЄСПЛ у рішенні від 07 листопада 2017 року у справі "Sukhanov and Others v. Russia" (заяви №№ 56251/12, 23302/13, 53116/15) дійшов висновку, що присутність у судовому засіданні є правом, але не обов`язком позивача. Водночас у цьому випадку саме позивачем не дотримано порядку, передбаченого нормами ст.ст. 202, 226 ГПК України, лише за умов дотримання якого можливе виникнення у позивача права на розгляд справи за його відсутності. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити про те, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно (ч. 4 ст. 226 ГПК України). Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12 липня 2007 року). Отже, залишення позовної заяви без розгляду через неявку позивача у судове засідання, у разі ненадання ним заяви про розгляд справи за його відсутності не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19. Твердження скаржника на те, що неявка представника позивача в єдине засідання відбулась з поважних причин, оскільки з 12.03.2020 по 31.12.2020 на всій території України встановлено карантин та запроваджено обмежувальні заходи, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу є безпідставним, оскільки під час карантину органи судової влади продовжують діяти, оскільки конституційне право громадян на судовий захист не може бути обмежено навіть за обставини надзвичайного стану, з урахуванням особливостей на цей період, визначених наказами Державної судової адміністрації, рішеннями Ради суддів України та Вищої ради правосуддя. Адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом (ч. 1 статті 2 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Намазов проти Азербайджана" висловив думку про те, що саме адвокати займають центральне місце у здійсненні правосуддя як посередники між громадськістю та судами. Водночас, незважаючи на запровадження карантину та епідемічну ситуацію, яка склалася в Україні у зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, адвокати виконували та продовжують виконувати свої професійні обов`язки, у тому числі надають правничу допомогу громадянам. Таким чином, діяльність адвокатів жодного дня не припинялася, навіть у періоди стрімкого зростання захворюваності на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2. Таким чином, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що не відповідають нормам процесуального законодавства. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" підлягала залишенню без розгляду, на підставі ст.ст. 202, 226 ГПК України. З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, такі аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржена ухвала є вмотивованою, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації"). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята відповідно до вимог процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 910/9586/20 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 910/9586/20 слід залишити без змін. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 136-140 255, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 910/9586/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 910/9586/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка".

4. Справу № 910/9586/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Текст постанови складено та підписано 31.05.2021. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя О.М. Гаврилюк Судді В.В. Сулім А.Г. Майданевич