Постанова Північний апеляційний господарський суд № 592/4132/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" травня 2021 р. Справа№ 592/4132/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Чорногуза М.Г. суддів: Агрикової О.В. Мальченко А.О. в порядку письмового провадження, відповідно до п. 13 ст. 8 ГПК України розглянувши матеріали апеляційної скарги Сороки Володимира Карповича на рішення Господарського суду Сумської області від 01 лютого 2021 року у справі № 592/4132/20 (суддя Котельницька В.Л.) за позовом Сороки Володимира Карповича , до Фізичної особи-підприємця Волошиної Таміли Олексіївни, про стягнення 90 000,00 грн. упущеної вигоди, - в с т а н о в и в :

1. Короткий зміст позовних вимог: 1.1. Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 90000,00 грн. упущеної вигоди.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції: 2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 01 лютого 2021 року у справі № 592/4132/20 в задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги: 2.2. Сорока Володимир Карпович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 28.02.2021, в якій просить "Стягнути з фізичної особи-підприємця Волошиної Таміли Олексіївни (код за РНОКПП - НОМЕР_1 ) на мою користь - Сороки Володимира Карповича (код за РНОКПП - НОМЕР_2 ) упущену вигоду в сумі 90 000 (дев`яносто тисяч) грн.".

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу: 4.1 У апеляційній скарзі позивач посилається на те, що відповідач не прийняв приміщення в оренду і воно не використовувалось цілий рік та стояло порожнім

5. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи: 5.1 Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

6. Розподіл справи: 6.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2021, матеріали апеляційної скарги Сороки Володимира Карповича передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Михальська Ю.Б. 6.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2021 зобов`язано Господарський суд Сумської області направити до Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 592/4132/20 за позовом Сороки Володимира Карповича до Фізичної особи-підприємця Волошиної Таміли Олексіївни, про стягнення 90 000,00 грн. упущеної вигоди та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Сороки Володимира Карповича на рішення Господарського суду Сумської області від 01.02.2021 у справі №592/4132/20, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, відкласти до надходження матеріали справи № 592/4132/20 до Північного апеляційного господарського суду. 6.3. 16.03.2021 від Господарського суду Сумської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли витребувані матеріали справи № 592/4132/20 за позовом Сороки Володимира Карповича до Фізичної особи-підприємця Волошиної Таміли Олексіївни, про стягнення 90 000,00 грн. упущеної вигоди. 6.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 апеляційну скаргу Сороки Володимира Карповича на рішення Господарського суду Сумської області від 01.02.2021 у справі № 592/4132/20 залишено без руху та зазначено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, Сорока В.К. має право усунути недоліки, а саме надати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору. 6.5. 23.03.2021 Сорока В.К. отримав копію ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 у справі № 592/4132/20 про залишення апеляційної скарги без руху, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0411633950350. 6.6. 30.03.2021 від Сороки В.К. до Північного апеляційного господарського суду надійшов лист від 26.03.2021, відповідно до якого скаржник, на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 у справі № 592/4132/20 надає суду докази сплати судового збору. 6.7. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2021, в зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б., яка не є головуючим суддею (суддею доповідачем) на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги Сороки В.К. у судовій справі № 592/4132/20, визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Мальченко А.О. 6.8. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сороки Володимира Карповича на рішення Господарського суду Сумської області від 01 лютого 2021 року у справі №592/4132/20 та повідомлено сторін про те, що розгляд даної апеляційної скарги вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

7. Інші процесуальні дії у справі: не вчинялись. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

8. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи: 8.1. 24.03.2019 між ФОП Сорока В.К. (далі - позивач) та ФОП Волошиною Т.О. (далі - відповідач) укладено договір оренди приміщення, за умовами якого позивач, в порядку та на умовах, визначених договором, зобов`язується передати відповідачу, а відповідач зобов`язується прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення, визначене у договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності (т.І, а.с. 5-7). 8.2. Порядок передачі приміщення орендодавцю визначений сторонами у п.п. 5.1. розділу 5 договору: «Передача позивачем та прийняття відповідачем приміщення у оренду засвідчується актом здачі-приймання приміщення у оренду. Повернення приміщення орендодавцеві здійснюється за актом здачі - приймання. Обов`язок по складанню акта здачі-приймання покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні договору. Орендар/орендодавець зобов`язаний здійснити огляд приміщення під час підписання акту здачі-приймання. На момент передачі приміщення орендодавцем орендарю сторони проводять фотофіксацію приміщення. Фотографії зовнішнього і внутрішнього стану приміщення друкуються в 2-х примірниках кожна. На роздрукованих фотографіях сторони ставлять свої підписи/печатки із зазначенням дати фотофіксації. Вказані фотографії є невід`ємною частиною цього договору оренди.» 8.3. Із змісту рішення Господарського суду Сумської області від 12.09.2019, залишеного в силі постановою Північного апеляційного господарського суду 14.11.2019 у справі № 920/403/19, вбачається, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ФОП Сороки В.К. про зобов`язання ФОП Волошину Т.О. прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення з 31.03.2019 та підписати акт здачі-приймання приміщення на підставі договору оренди приміщення від 24.03.2019, оскільки позовна вимога, заявлена позивачем, не може бути самостійним предметом спору і відповідно способом захисту та підлягає встановленню лише при існуванні і розгляді спору, який виник між особами, про право цивільне (т.І, а.с. 23-30).

9. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини: 9.1. Предметом позову є стягнення з Фізичної особи-підприємця Волошиної Таміли Олексіївни, упущеної вигоди у вигляді неотриманої орендної плати в сумі 90 000,00 грн. за 9 місяців за період з 01.04.2019 року по 28.12.2019 року. 9.2. В ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. 9.3. Внаслідок того, що конструкцією зазначеної правової норми передбачено існування двох моделей договору оренди: реального (який вважається укладеним з моменту надання речі в оренду; відповідно, не передання речі свідчить про неукладення такого договору) та консенсуального (який є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх його істотних умов в належній формі), - виходить, що момент укладення договору визначається самими сторонами або випливає із суті відносин. 9.4. Натомість згідно спеціальної правової норми ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналіз зазначеного законодавчого положення із застосуванням формально-юридичного методу дає підстави для висновку про те, що господарський договір оренди, на відміну від інших орендних договорів, носить лише реальний характер, тобто момент його укладення прямо пов`язується з передачею речі у користування. 9.5. В п. 5.2 договору оренди приміщення від 24 березня 2019 року: «Приміщення та інше майно вважаються фактично переданими орендодавцеві/орендареві з моменту підписання акта здачі-приймання. У момент підписання цього акта орендар/орендодавець передає орендодавцеві/орендареві ключі від приміщення та сплатити орендну плату за два місяці на перед.» 9.6. Факт використання приміщення іншим орендарем на день підписання договору оренди підтверджується актом прийому-передачі приміщення від 31.03.2019 року (т. І а.с. 51 т.ІІ а.с. 30-33). 9.7. Отже за змістом норм ЦК України та ГК України та згідно умов договору оренди, укладений сторонами договір за правовою природою є реальним, двостороннім та оплатним. Як реальний договір він вважається укладеним з моменту передачі об`єкта оренди орендареві. 9.8. Підпунктом 3.2.1. укладеного сторонами договору оренди передбачено, що «Орендодавець зобов`язується надати приміщення Орендареві та ключі від нього в 10 (десяти) денний строк з моменту укладання цього договору у справному стані , належному для використання його за призначенням, за актом приймання-передачі, в якому зазначається технічний стан приміщення і інженерного устаткування на момент передачі в оренду з фото фіксацією стану приміщень.» 9.9. Сторони визначили що моментом передачі приміщення в оренду є дата оформлення акту приймання-передачі. 9.10. Договір укладено 24.03.2019р., в десятиденний термін, тобто до 5 квітня 2019 року акт приймання передачі приміщення не був сторонами оформлений. 9.11. За таких умов договір оренди від 24.03 2019 року станом на 5 квітня 2019 року є неукладеним. 9.12. Як вбачається з роздруківки повідомлень у Viber, 06.04.2019 відповідач повідомив позивача про те, що відносини між сторонами з приводу оренди приміщення неможливі, договір не вступив в силу т.я. « 1) на момент подписания были обязательства перед другим арендатором 2) я не подписывала акт приема передачи, без которого договор недействителен 3) я не получила ключи и осмотр помещения к 5.04.19.» (т.І, а.с. 31-40). 9.13. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 226 ГК України сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 в справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18). 9.14. Позивач належним чином був попереджений про те що станом на 5 квітня 2019 року договір оренди між сторонами, був не укладений. 9.15. 15.04.2019 р. та 25.08.2019 р. відповідач отримував від гр. ОСОБА_2 письмові пропозиції щодо здачі в оренду нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом договору оренди приміщення №б/н від 24.03.2019 р., укладеного між сторонами даного спору (т.І, а.с. 9, 10). 9.16. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Позивач, отримавши від відповідача 06.04.2019 р. повідомлення у Viber щодо не укладення договору оренди, після отримання від ОСОБА_2 листа від 15.04.2019 р.(після визнання договору неукладеним), не вчинив дій для укладання договору з ОСОБА_2 та отримання від останнього орендної плати (вигоди). 9.17. Враховуючи викладені обставини зазначену позивачем суму не можна вважати збитками у вигляді упущеної вигоди.

10. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції: 10.1 Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення, як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у вигляді орендної плати за 9 місяців. 10.2 Крім того, позивач не вжив заходів для одержання зазначених доходів, що є необхідним при зверненні з позовом про стягнення упущеної вигоди, вказане свідчить про недбалу поведінку саме позивача, що виразилось у не вчиненні з його боку дій по укладенню договору .

11. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу: 11.1 Колегія суддів зазначає про те, що твердження позивача про те, що відповідач не прийняв приміщення в оренду і воно не використовувалось цілий рік та стояло порожнім, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції з огляду на те, що позивачем не доведено факту укладання договору оренди. 11.2 Листи гр. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та 25.08.2019 р. є пропозиціями проте договір зі вказаною особою не було укладено з волі позивача внаслідок чого він не отримав дохід у визначеному в позові розмірі.

12. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду: 12.1. Права позивача на укладення договору оренди з ОСОБА_2 та відповідно отримання від нього орендної плати, за умови не укладення договору (не передання приміщення) з відповідачем - ніяким чином не порушені.

13. Посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції: 13.1. Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. 13.2. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 14 ГПК України). 13.3. Частиною четвертою статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в т.ч. в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 13.4. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України). 13.5. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. 13.6. За змістом 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. 13.7. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. 13.8. Відповідно до ч. 6 ст. 252 ГПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. 13.9. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.10 ст.270 ГПК України). 13.10. За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. 13.11. Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. 13.12. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). 13.13. Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. 13.14. Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. 13.15. Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ст. 765 ЦК України). 13.16. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). 13.17. Статтею 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. 13.18. Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом із тим за змістом частини 1 статті 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. 13.19. Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності. 13.20. Частиною 1 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. 13.21. Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 13.22. Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. 13.23. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. 13.24. За змістом частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна як наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини, так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України. Відповідно, для прийняття рішення про повне відшкодування упущеної вигоди протиправні дії винної особи мають бути єдиною і достатньою причиною неотримання позивачем доходу, на одержання якого позивач мав реальні підстави розраховувати (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2018 р. у справі №910/18434/16). 13.25. Статтею 226 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. 13.26. Враховуючи припис частини четвертої статті 623 Цивільного кодексу України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально. При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

14. Висновки Північного апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги: 14.1. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним, - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального прав, обґрунтоване - прийняте на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 14.2. Рішення Господарського суду Сумської області від 01 лютого 2021 року у справі № 592/4132/20, з урахуванням мотивувальної частини цієї ухвали, підлягає залишенню без змін. 14.3. Апеляційна скарга Сороки Володимира Карповича на рішення Господарського суду Сумської області від 01 лютого 2021 року у справі № 592/4132/20 задоволенню не підлягає.

15. Розподіл судових витрат: 15.1. Витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну Сороки Володимира Карповича на рішення Господарського суду Сумської області від 01 лютого 2021 року у справі № 592/4132/20 залишити без задоволення.

2. Господарського суду Сумської області від 01 лютого 2021 року у справі №592/4132/20 залишити без змін.

3. Судові витрати, у вигляді витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Сороку Володимира Карповича .

5. Справу №592/4132/20 повернути до Господарського суду Сумської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України. Повний текст постанови складено - 27.05.2021 р. Головуючий суддя М.Г. Чорногуз Судді О.В. Агрикова А.О. Мальченко