Постанова 4872 № 923/988/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/988/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Таран С.В., Суддів: Колоколова С.І., Поліщук Л.В., при секретарі судового засідання Земляк А.В., за участю представників: від Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" Хільчук М.О., від Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" участі не брали, розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду Херсонської області від 15.01.2021, прийняте суддею Нікітенком С.В., м. Херсон, повний текст складено 01.02.2021, у справі №923/988/18 за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до відповідача: Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" про внесення змін до договору ВСТАНОВИВ: У листопаді 2018 р. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося з позовом до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", в якому просило внести зміни до договору про надання послуг №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018, а саме: підпункт 3.1.1.2 пункту 3.1. Розділу 3, Розділ 10, пункти 11.1, 11.2 Розділу 11 та кошторис, який є додатком №1 до договору, викласти в редакції, наведеній у позовній заяві; пункт 3.1 доповнити підпунктом 3.1.1.30 в редакції, наведеній у позовній заяві; пункт 11.3 виключити з тексту договору. Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю внесення змін до укладеного між сторонами договору про надання послуг №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 у зв`язку із введенням у дію наказом позивача нових вільних цін (тарифів) на послуги головної диспетчерської та залізничної групи, змінами організаційного характеру, що відбулися у Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", та необхідністю приведення вказаного договору у відповідність до внутрішніх актів Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", а саме: наказу Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" №377 від 28.09.2018 "Щодо введення в дію вільних цін (тарифів) на послуги Херсонської Філії ДП "Адміністрації Херсонського МП"; Положення про порядок ведення договірної роботи в Державному підприємстві "Адміністрація морських портів України", затвердженого наказом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" №169 від 23.07.2018, та Положення про порядок ведення договірної роботи в Херсонській філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", затвердженого наказом Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" №309 від 31.08.2018, між тим відповідач безпідставно ухиляється від внесення вищенаведених змін. 02.01.2019 до суду першої інстанції від позивача надійшло клопотання про зміну предмета позову б/н від 25.12.2018 (вх.№3/19 від 02.01.2019), в якому останній просив внести зміни до першого пункту прохальної частини позовної заяви, доповнивши його наступним абзацом: "Вказані зміни до договору від 14.05.2018 за №54-П-ХЕФ-18 відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України застосовуються до правовідносин сторін, які виникли в рамках даного договору, з 01 жовтня 2018 року". Рішенням Господарського суду Херсонської області від 15.01.2021 у справі №923/988/18 (суддя Нікітенко С.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю; стягнуто з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на користь Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" суму судових витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 3524 грн. Судове рішення мотивоване недоведеністю позивачем одночасного існування умов, передбачених частинами другою та четвертою статті 652 Цивільного кодексу України, які є необхідними для внесення змін до укладеного між сторонами договору, тим більше, що станом на момент укладення договору про надання послуг №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" могло допускати або передбачати можливість змін організаційного характеру та введення в дію нових вільних цін (тарифів) на послуги. Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 15.01.2021 у справі №923/988/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на наявності всіх чотирьох умов, передбачених законодавством для можливості внесення змін до укладеного між сторонами договору, а саме: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" не могло передбачити можливість економії фонду заробітної плати, витрат на утримання майна та, відповідно, зміну цін (тарифів) на послуги (перша умова); з огляду на те, що розмір тарифів пов`язаний з розміром заробітної плати працівників позивача, які виконують роботи (надають послуги), уникнути збільшення даних тарифів було неможливо (друга умова); надання послуг за тарифами, нижчими ніж собівартість цих послуг, неможливе, оскільки розрахунок вільної ціни (тарифу) на роботу (послугу) ґрунтується на принципі повного відшкодування всіх витрат позивача на виконання цієї роботи (послуги), за яким ціна складається із вартості витрачених на платну послугу ресурсів та прибутку (третя умова); із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, оскільки договір про надання послуг №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 є прибутковим для позивача, у зв`язку з чим єдиною метою його укладання є отримання останнім прибутку (четверта умова). Крім того, враховуючи приписи частини четвертої статті 652 Цивільного кодексу України, апелянт зазначає про те, що виконання договору про надання послуг №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 за тарифами, які діяли на момент укладання вказаного договору, призвело до матеріальних втрат Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" у розмірі 25000 грн. Водночас, за твердженням скаржника, при ухваленні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог, адже самостійно визначив правові підстави позову, пославшись виключно на частину другу статті 651 Цивільного кодексу України, чим обмежив право позивача на вибір способу захисту та порядку доказування, при цьому суд першої інстанції повністю проігнорував той факт, що в силу частини четвертої статті 188 Господарського кодексу України Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" не зобов`язане доводити наявність будь-яких інших обставин, крім факту неодержання від Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" у встановлений строк відповіді на пропозицію щодо внесення змін до договору про надання послуг №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018. Скаржник також посилається на те, що поза увагою Господарського суду Херсонської області залишилась обставина виникнення спору у даній справі з підстав деліктної поведінки відповідача, а саме: порушення останнім встановленого у вищенаведеному договорі порядку вирішення спорів, зокрема, суперечок щодо внесення змін до договору. У відзиві на апеляційну скаргу №18-11/16 від 23.03.2021 (вх.№1001/21/Д1 від 25.03.2021) Державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт" просить залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін. Зокрема, відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження існування істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору про надання послуг №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018, зокрема, доказів наявності всіх чотирьох умов, передбачених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при цьому у Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" відсутнє беззаперечне право на зміну ціни договору (вартості послуг) на власний розсуд та в односторонньому порядку. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Колоколова С.І., Поліщук Л.В. від 09.03.2021 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 06.04.2021 справу №923/988/18 призначено до розгляду на 28.04.2021 о 10:00. З метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства Південно-західним апеляційним господарським судом у судовому засіданні 28.04.2021 шляхом постановлення протокольної ухвали було вирішено розглянути апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду Херсонської області від 15.01.2021 у справі №923/988/18 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній з урахуванням обставин справи для здійснення її своєчасного апеляційного перегляду відповідно до завдань господарського судочинства згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, та оголошено перерву до 12:00 год 26.05.2021. У судовому засіданні 26.05.2021, проведеному в режимі відеоконференції, представник Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" апеляційну скаргу підтримав, представник Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.ІІІ а.с.216). За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши пояснення представника Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Херсонської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків. З матеріалів справи вбачається, що 14.05.2018 між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" ("Адміністрація") та Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" ("Підприємство") укладено договір про надання послуг №54-П-ХЕФ-18 (далі договір №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018), відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, Адміністрація надає Підприємству наступні види послуг: послуги із взаєморозрахунків з ПАТ "Укрзалізниця" (далі Залізниця) за послуги з організації перевезень та послуги, пов`язані з перевезеннями вантажів Підприємства; послуги з інформаційно-технічного обслуговування, пов`язані із взаємодією із Залізницею; послуги з організації подавання і прибирання залізничного рухомого складу, а Підприємство своєчасно приймає та оплачує якісно та своєчасно надані Адміністрацією послуги і відшкодовує вартість послуг Залізниці. Згідно з пунктом 1.2 договору №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 під послугами Залізниці з організації перевезень та надання послуг, пов`язаних з перевезеннями вантажів розуміються: -послуги, які передбачені Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №317 від 26.03.2009 (зі змінами), (наприклад, користування вагонами, зберігання вантажів, зважування вагонів, маневрова робота локомотива та інші за виключенням послуги подавання/забирання вагонів); -послуги, які надаються Залізницею за вільними тарифами (наприклад, промивання вагонів, подавання вагонів у визначений час, перевірка та затвердження місцевих технічних умов навантаження та кріплення вантажів, та інші); -послуги, розрахунок вартості яких затверджується міжнародними нормативними актами (наприклад, плата за користування вагонами належності країн СНД і Балтії). В силу пункту 1.3 договору №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 під послугами з інформаційно-технічного обслуговування, пов`язаних із взаємодією із Залізницею, розуміється: -оформлення залізничних перевізних документів: внесення даних про одержувача вантажу у залізничні накладні при надходженні вантажу на адресу Адміністрації для Підприємства (розкредитування), накладання електронного цифрового підпису; оформлення перевізних документів в електронному та паперовому вигляді на завантажені та порожні вагони (контейнери); оформлення пересильних накладних на спеціалізовані вагони; оформлення залізничних накладних на переадресування вантажів (вагонів). -послуги з інформаційно-технічного обслуговування розрахунків із Залізницею: підписання фінансових документів Залізниці; перевірка правильності та законності нарахування плат та зборів Залізницею; участь в оскаржені неправомірно нарахованих плат та зборів з боку Залізниці; виділення нарахованих Залізницею платежів за підкодом підприємства; -організація електронного документообігу із Залізницею: реєстрація Підприємства у Єдиній електронній картотеці клієнтів Залізниці з присвоєнням підкоду одержувача; супроводження узгодження планів перевезень і графік відвантаження в Автоматизованій системі "Месплан"; надання залізничних накладних, супровідних документів (при наявності) в електронному вигляді (файл у форматі pdf) засобами електронної пошти безпосередньо Підприємству. За умовами пункту 1.4 договору №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 під послугами з організації подавання і прибирання залізничного рухомого складу розуміється: надання Залізниці (за заявками Підприємства) письмових повідомлень на подавання залізничного рухомого складу на під`їзну колію та прибирання залізничного рухомого складу з під`їзної колії; утримання під`їзної колії в справному стані; оплата Залізниці збору за подачу й забирання рейкового рухомого складу локомотивом залізниці. Послуги по даному договору надаються Адміністрацією протягом строку його дії (пункт 1.5 договору №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018). Відповідно до пункту 4.1 договору №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 вартість послуг, які надаються Адміністрацією в рамках даного договору, визначена в Кошторисі (додаток №1 до даного договору, який є його невід`ємною частиною). У пункті 4.2 договору №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 сторонами узгоджено, що вартість основних послуг, які надаються Залізницею в рамках даного договору, визначена в Розрахунку вартості основних послуг Залізниці (додаток №2 до даного договору, який є його невід`ємною частиною). Пунктом 4.5 договору №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 передбачено, що орієнтовна загальна вартість договору складає 7000000 грн., в тому числі ПДВ 1167000 грн, з розрахунку на 360 тис.т завезення вантажу. Згідно з пунктом 4.10 договору №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 зміна вартості послуг Залізниці або передбаченої в міжнародних актах, поява нових послуг за вільними тарифами письмово шляхом передачі відповідного листа через канцелярію доводиться Підприємству протягом 3 (трьох) робочих днів після надходження повідомлення про таку зміну з боку Залізниці на адресу Адміністрації. При цьому надання послуг за зміненою вартістю починається з наступної залізничної доби після надходження повідомлення від Залізниці. В силу пункту 7.1 договору №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018. Відповідно до частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди про те, що умови даного договору застосовуються до відносин, які виникли між ними до набрання даним договором чинності, а саме: з 01.05.2018. Всі зміни та доповнення до даного договору, крім зазначених у пункті 4.10 останнього, оформлюються шляхом складання додаткових угод, які є невід`ємними частинами даного договору (пункту 12.3 договору №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018). Пунктом 12.10 договору №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 визначено, що невід`ємними частинами даного договору є: додаток №1 "Кошторис"; додаток №2 "Розрахунок вартості основних послуг Залізниці"; додаток №3 "Реквізити для заповнення залізничних накладних". У додатку №1 до договору №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 сторони узгодили кошторис на послуги, які надаються Адміністрацією в межах даного договору. Відповідно до цього кошторису вартість послуг з: 1) оформлення 1-ого комплекту залізничних перевізних документів на завантажені вагони (контейнери) складає по Україні: за вагон 62,57 грн без ПДВ, за маршрут 74,42 грн без ПДВ; по СНД: за вагон 75,38 грн без ПДВ, за маршрут 82,86 грн без ПДВ; 2) оформлення 1-ого комплекту залізничних перевізних документів на повернення порожніх вагонів (контейнерів) складає по Україні: за вагон 45,54 грн без ПДВ, за маршрут 55,5 грн без ПДВ; по СНД: за вагон 56,46 грн без ПДВ, за маршрут 66,91 грн без ПДВ; 3) оформлення пересильної накладної на один залізничний вагон по Україні: 14,15 грн без ПДВ; 4) розкредитування накладної: 14,15 грн без ПДВ; 5) інформаційно-технічне обслуговування розрахунків з Одеською залізницею на один залізничний вагон: 307,14 грн без ПДВ; 6) організація подавання та прибирання одного залізничного вагону (з урахуванням витрат на обслуговування залізничних колій): 339,18 грн без ПДВ. 23.07.2018 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" наказом №169 від 23.07.2018 затвердило Положення про порядок ведення договірної роботи в Державному підприємстві "Адміністрація морських портів України". Для приведення у відповідність із вказаним Положенням договірної роботи у філії виконуючий обов`язки начальника Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" наказом №309 від 31.08.2018 затвердив Положення про порядок ведення договірної роботи в Херсонській філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Херсонського морського порту), яке встановлює єдиний порядок підготовки, розгляду та погодження, підписання, реєстрації, обліку, зберігання та контролю за виконанням договорів, угод та додаткових угод до них. За умовами пункту 2.5.2 вищенаведеного Положення у договорах мають бути зазначені, зокрема, антикорупційне застереження за змістом, наведеним у додатку №9 до Положення; вимоги щодо конфіденційності інформації за договором. Відповідно до пункту 2.8 вказаного Положення з метою захисту інтересів Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" у проекті договору/додаткової угоди повинні бути передбачені умови стосовно обов`язків контрагентів своєчасно надавати на письмовий запит Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та/або Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" документи, необхідні для перевірки легітимності, надійності, фінансового стану та виду діяльності контрагента. У зв`язку зі зміною базових показників та для запобігання збитковості надання окремих послуг наказом виконуючого обов`язки начальника Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" №377 від 28.09.2018 "Щодо введення в дію вільних цін (тарифів) на послуги ХФ ДП (Адміністрації Херсонського МП)" з 01.10.2018 були введені в дію нові вільні ціни (тарифи) на послуги головної диспетчерської та залізничної групи, у тому числі й на послуги, що надаються за договором №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018. 28.09.2018 на адресу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" надійшов лист Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" №26-02-04-15/173 від 28.09.2018, в якому остання повідомила про збільшення вартості послуг, пов`язаних із обробкою залізничних вагонів, що надаються філією, зазначила нову вартість послуг та зауважила на необхідності підписання додаткових угод до укладених договорів про надання послуг для внесення відповідних змін у зв`язку із введенням в Адміністрації нових тарифів. В подальшому з метою приведення укладеного між сторонами договору №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 у відповідність до вимог Положення та для внесення змін до кошторису, в якому визначена вартість послуг Адміністрації, Херсонська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" направила відповідачу лист №2138/26-02-04/вих від 22.10.2018, до якого додала для підписання два оригінальних примірника додаткової угоди №1 до вищенаведеного договору. Вказаний лист №2138/26-02-04/вих від 22.10.2018 був отриманий Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" 24.10.2018, проте після спливу двадцятиденного строку останнє на надало позивачу відповіді на вказаний лист та не підписало відповідні додаткові угоди, що і стало підставою для звернення Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до суду з позовом у даній справі про внесення змін до договору №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018. Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з недоведеності позивачем одночасного існування умов, передбачених частинами другою та четвертою статті 652 Цивільного кодексу України, які є необхідними для внесення змін до укладеного між сторонами договору, тим більше, що станом на момент укладення договору №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" могло допускати або передбачати можливість змін організаційного характеру та введення в дію нових вільних цін (тарифів) на послуги. Колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Херсонської області про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України). Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог. Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин. Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України). В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України). Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 є договором про надання послуг. Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України). Частинами першою, другою статті 632 Цивільного кодексу України унормовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. У наведеному приписі закріплено принцип стабільності (або відносної неможливості зміни) встановленої сторонами ціни, що є проявом обов`язковості виконання умов договору, встановленої статтею 629 Цивільного кодексу України. Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що в умовах ринкової економіки ціна в договорі визначається попитом і пропозицією, конкуренцією та іншими економічними чинниками, відтак при укладенні договору та визначення його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватись, зокрема, враховувати тенденції зростання (падіння) цін на ринку товарів та послуг тощо. Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. За умовами частини третьої статті 21 Закону України "Про морські порти" тарифи на послуги, що надаються в морському порту, крім спеціалізованих послуг порту, та послуг, які оплачуються у складі портових зборів, є вільними та визначаються договором між суб`єктом господарювання, якій надає відповідні послуги, та замовником цих послуг. Отже, колегія суддів враховує, що в силу вищенаведених приписів законодавства сторони на договірних засадах самостійно узгоджують ціну договору. За умовами частин першої, другої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Про зміну договору в порядку частини першої статті 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо). Водночас законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін. При цьому на розгляд суду можуть передаватися вимоги про внесення змін до договору не з будь-яких підстав, а у випадках, передбачених законом або договором. Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог про внесення змін до договору №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 позивач послався на те, що з моменту укладення цього договору у господарській діяльності Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" як сторони договору, яка надає визначені останнім послуги, відбулися певні зміни, а саме: -змінилися електронні поштові адреси осіб відповідальних за отримання заявок за договором; -змінився порядок ведення договірної роботи у Державному підприємстві "Адміністрація морських портів України" та у його Херсонській філії, адже наказом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" №169 від 23.07.2018 було затверджене Положення про порядок ведення договірної роботи в державному підприємстві "Адміністрація морських портів України", а наказом Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" №309 від 31.08.2018 Положення про порядок ведення договірної роботи в Херсонській філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", у відповідність до яких мали бути приведені умови договору №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018; -змінилися базові показники для розрахунку послуг, що надаються Херсонською філією Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", у тому числі за договором №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018, у зв`язку з чим виконуючим обов`язки начальника Херсонській філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" був виданий наказ №377 від 28.09.2018 "Щодо введення в дію вільних цін (тарифів) на послуги Херсонської Філії ДП "Адміністрації Херсонського МП", у відповідність до якого мали бути приведені умови договору №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 в частині вартості (ціни) послуг, які надаються Адміністрацією в межах даного договору. Отже, з огляду на твердження позивача про те, що внесення змін до договору №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018, у тому числі щодо ціни договору, обумовлене необхідністю його приведення у відповідність до вищенаведених внутрішніх актів Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги у даній справі фактично обґрунтовані зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні зазначеного договору. Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. За умовами частини другої статті 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частини четверта статті 652 Цивільного кодексу України). Таким чином, закон пов`язує можливість розірвання чи зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин. При цьому під час вирішення спору про внесення змін до договору у зв`язку з істотною зміною обставин суди, окрім сукупності передумов, передбачених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, також мають встановити наявність виняткового випадку, а саме: коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. Аналогічний висновок Верховного Суду викладено в постанові від 16.03.2021 у справі №910/18649/19. Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій, та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Отже, за змістом наведених законодавчих положень зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, як і розірвання договору з цих підстав, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин. Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків. Поняття "істотні зміни обставин" або іншими словами "ускладнення" виконання договору мають значення лише у випадку ще не закінченого виконання і не мають правового значення для виконання, яке вже відбулося. Істотна зміна обставин, як правило, має правове значення для договорів, момент укладення яких не збігається з виконанням, а дія договору та виконання має бути тривалою у порівняні із договорами, які виконуються у момент їх укладення. Згідно з першою умовою в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. За даної умови події, що викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими сторонам (заінтересованій стороні) після укладення договору. Другою умовою є зміна обставин, яка зумовлена причинами, що заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагаються. Іншими словами мова йде про те, що події, які викликають ускладнення, не могли стороною бути розумно прийняті до уваги. Третя умова виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала б при укладенні договору. Мова йде про зменшення цінності отримуваного стороною за договором, включаючи випадки, коли виконання взагалі перестає мати цінність для сторони, що отримує виконання. Зменшення цінності отримуваного стороною за договором відбувається у випадку, коли суттєво змінюється договірна рівновага в силу істотного підвищення вартості виконуваного або в силу зменшення отримуваного стороною за договором. Четвертою умовою зазначено те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Виходячи зі змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов`язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов`язання. Колегія суддів зауважує на тому, що зміна електронних поштових адрес осіб, які визначені позивачем відповідальними за отримання заявок за договором, та зміна порядку ведення договірної роботи у Державному підприємстві "Адміністрація морських портів України" та його Херсонській філії жодним чином не ускладнюють для позивача виконання договору №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 та, відповідно, не змінюють рівновагу договірних відносин, тим більше, що, як зазначає сам позивач безпосередньо у позовній заяві, зі старих адрес електронної пошти здійснюється переадресація на чинні електронні адреси. Крім того, можливість зміни електронних адрес та порядку ведення договірної роботи могла бути розумно передбачена позивачем при укладенні вищенаведеного договору. Обставина збільшення базових показників для розрахунку послуг за договором №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018, яке зумовлене підвищенням розміру заробітної плати працівників Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про схвалення Прогнозу економічного і соціального розвитку України на 2018-2020 роки" №411 від 31.05.2017, також не є належною підставою для внесення змін до договору №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018, адже вказана постанова була прийнята ще до укладенням сторонами вказаного договору, відтак позивач, проявивши розумну обачність як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, не лише міг, а і повинен був враховувати вплив заробітної плати на закладену в кошторисі собівартість послуг. Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України). Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що апелянтом не подано жодного належного та допустимого у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказу на підтвердження наявності виняткового випадку для внесення змін до договору №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018, зокрема, того, що розірвання останнього суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. Посилання позивача на приписи статті 188 Господарського кодексу України в якості правової підстави для внесення змін до договору №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 безвідносно до положень статті 652 Цивільного кодексу України колегією суддів оцінюються критично, адже вказана норма Господарського кодексу України не визначає підстав для внесення змін до договору, натомість остання лише врегульовує порядок зміни та розірвання господарських договорів. Крім того, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що непідписання відповідачем надісланих Херсонською філією Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" додаткових угод до договору №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 не може кваліфікуватися як протиправна поведінка останнього у вигляді порушення умов вказаного договору та, відповідно, не може бути належною підставою для внесення змін до цього договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, адже ані умови вищенаведеного договору, ані приписи чинного законодавства не зобов`язують Державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт" укласти запропоновану позивачем додаткову угоду, натомість зміна договірних правовідносин у даному випадку вимагає наявності вільного волевиявлення обох сторін зобов`язання. За відсутності відповідного договірного чи законодавчого обґрунтування внесення відповідних змін у судовому порядку та за відсутності згоди іншої сторони у позові слід відмовити. Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 12.02.2019 у справі №914/2649/17. Таким чином, враховуючи положення вищезазначеного законодавства та встановлені обставини справи, беручи до уваги те, що договір №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 виконувався сторонами, на момент його укладення позивач був обізнаний про порядок формування собівартості послуг, які повинні бути надані ним в межах даного договору, за рахунок розміру заробітної плати його працівника, з огляду на недоведеність позивачем наявності виняткового випадку для внесення змін до договору, а також те, що можливості односторонньої зміни умов договору №54-П-ХЕФ-18 від 14.05.2018 вказаний правочин не передбачає, при цьому відповідач відмовляється від внесення запропонованих Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" змін, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність існування обставин, з наявністю яких законодавець пов`язує можливість внесення змін у договір за рішенням суду, що, в свою чергу, зумовлює наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Доводи апелянта про те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог, адже самостійно визначив правові підстави позову, пославшись виключно на частину другу статті 651 Цивільного кодексу України, чим обмежив право позивача на вибір способу захисту та порядку доказування, колегією суддів оцінюються критично, оскільки спосіб захисту у вигляді внесення змін до договору у судовому порядку був обраний самим позивачем при зверненні до суду з даним позовом, при цьому скаржник жодним чином не конкретизує яким чином правова кваліфікація спірних правовідносин місцевим господарським судом унеможливила подання Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" доказів, якими останній обґрунтовує свої вимоги. За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову. Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Херсонської області норм права при ухваленні рішення від 15.01.2021 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 15.01.2021 у справі №923/988/18 без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 31.05.2021. Головуючий суддя С.В. Таран Суддя С.І. Колоколов Суддя Л.В. Поліщук