Постанова Західний апеляційний господарський суд № 909/353/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "31" травня 2021 р. Справа №909/353/20 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Галушко Н.А. суддів Желік М.Б. Орищин Г.В. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лезер ПК (вх. ЗАГС №01-05/1018/21 від 23.03.2021) на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2021 (повний текст додаткового рішення складено 11.03.2021) у справі №909/353/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіне груп",м. Київ, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезер ПК", м.Болехів, Івано-Франківська область про стягнення 836 966,61грн, з яких: 749 184,41грн - основний борг, 61 838,45грн - пеня, 5 169,37грн - інфляційні втрати, 20 774,38грн - 3% річних. Короткий зміст позовних вимог. ТОВ "Альпіне груп" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезер ПК" 836 966,61грн, з яких: 749 184,41грн - основний борг, 61 838,45грн - пеня, 5 169,37грн - інфляційні втрати, 20 774,38грн - 3% річних за неналежне виконання грошового зобов"язання за договором поставки №2ДП від 01.01.2019. Короткий зміст постанови, рішення та додаткового рішення суду Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 22.10.2020 у справі №909/353/20 позовні вимоги задоволено частково; стягнено з ТОВ "Лезер ПК" на користь ТОВ "Альпіне груп" 614 184,41грн заборгованості, 61 838,41грн - пені, 3 667,00грн інфляційних втрат, 20 757,90грн 3% річних, 12 531, 71грн судового збору; в частині стягнення 0,4грн - пені, 1 502,37грн - інфляційних втрат, 16,48грн - 3% річних відмовлено; в частині стягнення 135 000,00грн заборгованості - провадження у справі закрито. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.12.2020 у справі №909/353/20 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.10.2020 у справі №909/353/20 залишено без змін, апеляційну скаргу ТОВ "Лезер ПК", м.Болехів Івано-Франківської області б/н б/д (вх ЗАГС №01-05/3236/20 від 11.11.2020) без задоволення. Додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2021 у справі №909/353/20 стягнуто з ТОВ "Лезер ПК" на користь ТОВ "Альпіне груп" 9 981,00 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу. Додаткове рішення обгрунтоване тим, що всебічно, повно та об"єктивно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви б/н (вх№17011/20) від 04.11.2020 ТОВ "Альпіне груп" про стягнення судових витрат та клопотання вх№3487/21 від 09.03.2021 ТОВ "Лезер ПК" про відмову у стягненні таких витрат, суд прийшов до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. ТОВ Лезер ПК подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2021 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні клопотання представника позивача про розподіл судових витрат на правничу допомогу відмовити. Зокрема, скаржник посилається на те, що додаткове рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, судом не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Скаржник зазначає, що матеріали справи свідчать, що у попередньому орієнтовному розрахунку позивач не вказав суми судових витрат, що є порушенням вимог ч.1 ст.124 ГПК України. Скаржник зазначає, що клопотання позивача та детального опису виконаної роботи та витраченого часу по справі відповідачем не отримано. На думку скаржника, докази понесених витрат позивачем на правничу допомогу у сумі 10 000,00грн є необгрунтованими, недостатніми та не підтвердженими. Скаржник вважає, що позивачем не доведено понесення вказаних судових витрат саме у цій справі, оскільки в провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебувають справи №909/324/20, №909/620/20 з тим же позивачем, а юридичний супровід здійснюється тим самим представником, яким в т.ч. заявлено вимогу про стягнення 10 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу. Також скаржник вважає, що розмір судвих витрат на правничу допомогу при здійсненні представництва позивача в суді є неспівмірним з очікуваннями самого позивача, заяленими позовними вимогами та результатом розгляду справи. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу. ТОВ «АЛЬПІНЕ ГРУП» подано відзив на апеляційну скаргу б/н від 26.05.2021 (вх.ЗАГС 01-04/3927/21 від 27.05.20921) в якому просить залишити додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2021 у даній справі без змін, апеляційну скаргу-без задоволення, посилаючись на те, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу є обгрунтованим та пропорційним до предмета спору, з врахуванням ціни позову, значення справи для позивача. Зокрема, позивач зазначив, що на виконання умов договору про надання правової допомоги №12/02 від 12.02.2020 та додаткової угоди №2 адвокатом надано такі послуги: підготовка претензії до відповідача про оплату заборгованості, аналіз та підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості до Господарського суду Івано-Франківської області, здійснення контролю відкриття провадження у справі та призначення судового засідання (справа №909/353/20, суддя Кобецька С.М.), підготовка і подання процесуальних документів (клопотання, пояснення по справі). Процесуальні дії суду у справі. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2021 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Лезер ПК на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2021 у справі № 909/353/20, ухвалено здійснити розгляд справи без виклику сторін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 22.10.2020 у справі №909/353/20 позовні вимоги задоволено частково; стягнено з ТОВ "Лезер ПК" на користь ТОВ "Альпіне груп", 614 184,41грн заборгованості, 61 838,41грн - пені, 3 667,00грн інфляційних втрат, 20 757,90грн 3% річних, 12 531, 71грн судового збору; в частині стягнення 0,4грн - пені, 1 502,37грн - інфляційних втрат, 16,48грн - 3% річних відмовлено; в частині стягнення 135 000,00грн заборгованості - провадження у справі закрито. ТОВ "Альпіне груп" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з заявою б/н (вх№17011/20) від 04.11.2020 про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. Додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2021 у справі №909/353/20 стягнуто з ТОВ "Лезер ПК" на користь ТОВ "Альпіне груп" 9 981,00 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частинами першою третьою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Верховний Суд звертає увагу, що застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин даної справи, а також інших чинників. Зі змісту частини другої статті 124 ГПК України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Близький за змістом висновок застосування частини другої статті 124 ГПК України, є послідовним та сталим і міститься у низці постановах Верховного Суду, зокрема у постановах від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 31.03.2021 у справі №916/2087/18 . Статтею 221 ГПК України визначено, що у разі якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, яке ухвалюється в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (стаття 244 ГПК України). Зі змісту оскаржуваного додаткового рішення господарського суду вачається, що у позовній заяві (том І а.с.1-4) позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати. Надалі, з дотриманням строку, визначеного абз.2 ч.8 ст.129 ГПК України позивач подав суду наступні докази в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Г.В.Леонтьєвим (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КВ №6242, посвідчення адвоката №КВ6242 від 25.10.2018, ордер серія КВ №417326 від 12.02.2020): -договір про надання правової допомоги №12/02 від 12.02.2020, -одаткову угоду №2 від 12.02.2020 до договору, -рахунки-фактури №01/06-2 від 01.06.2020, №29/09-2 від 29.09.2020, -платіжні доручення №614 від 09.08.2020 на суму 5 000,00грн, № 661 від 05.10.2020 на суму 5 000,00грн Вказані обставини свідчать про дотримання вимог частини восьмої статті 129 ГПК України та відповідність застосування вказаної норми судом першої інстанції щодо прийняття вказаних доказів, як таких, що подані у строк, визначений законом. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (схожа правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18). Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Як вказує частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Нормою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" обумовлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем договором про надання правової допомоги №12/02 від 12.02.2020, укладеним між адвокатом Леонтьєвим Глібом Євгенійовичем та ТОВ "Альпіне груп", додатковою угодою №2 від 12.02.2020 до договору, платіжними дорученнями №614 від 09.08.2020, № 661 від 05.10.2020 документально підтверджено перед судом понесення судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Г.В.Леонтьєвим (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КВ №6242, посвідчення адвоката №КВ6242 від 25.10.2018, ордер серія КВ №417326 від 12.02.2020) в сумі 10 000,00грн. Додатковою угодою №2 від 12.02.2020 до договору сторони погодили, що адвокат захищає порушені права та інтереси клієнта в рамках господарського процесу в господарських судах з метою стягнення із контрагента клієнта ТОВ "Лезер ПК" простроченої дебіторської заборгованості, представляє інтереси клієнта (надає правову допомогу) в органах державної влади, в судах будь-якої інстанції, правоохоронних органах тощо, для чого клієнт надає адвокату відповідні повноваження визначені пунктом 1.2 договору. Згідно з пунктами 2, 3 додаткової угоди вартість правової допомоги адвоката складає 10 000,00 грн. Клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість правової допомоги адвоката (гонорар) в наступному порядку: - 5 000,00грн після відкриття провадження по справі у господарському суді за підготованим адвокатом позовом на підставі отриманого від адвоката рахунку; - 5 000,00грн після підготовки та подання адвокатом до суду заперечення на відзив від відповідача та/або призначення справи до розгляду по суті на підставі отриманого від адвоката рахунку. Адвокатом виставлено клієнту рахунки-фактури №01/06-2 від 01.06.2020, №29/09-2 від 29.09.2020 на оплату наданої правової допомоги згідно додаткової угоди №2 від 12.02.2020 до договору №12/02 від 12.02.2020. Платіжними дорученнями №614 від 09.08.2020, № 661 від 05.10.2020 з призначенням платежу "оплата за надання правової допомоги згідно рах.№01/06-2 від 01.06.2020, №29/09-2 від 29.09.2020" позивачем ТОВ "Альпіне груп" перераховано на рахунок ОСОБА_1 кошти в загальній сумі 10 000,00грн. Отже, враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, враховуючи характер спору, принципи співрозмірності та розумності заявлених до стягнення судових витрат - 10 000,00грн з ціною позову - 836 966,61грн, відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат (відповідач у прохальній частині клопотання просить суд відмовити в повному обсязі у стягненні судових витрат на правову допомогу), беручи до уваги приписи частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, які вказують на те, що судові витрати пов"язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову - покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судова клегія важає правомірним висновок суду першої інстанції про відшкодування позивачу за рахунок відповідача понесені витрати на правову допомогу в розмірі 9 981,00грн, тобто пропорційно до задоволених позовних вимог. Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на незазначення у попередньому (орієнтованому) розрахунку конкретної суми судових витрат, які сторона очікує понести у звязку з розглядом справи судова колегія зазначає, що наведена обставина не є безумовною підставою для відмови у їх відшкодуванні, позаяк відмова у такому відшкодуванні є правом, а не обовязком суду згідно з частиною 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України. Також, посилання скаржника на наявність справ №909/324/20, №909/620/20 у яких позивачем є ТОВ "Альпіне груп", відповідачем ТОВ "Світ Шкіри" є помилковим, оскільки заявлені до відшкодування судові витрати у вказаних справах обґрунтовані іншими доказами, відмінними від доказів у даній справі. Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі слід залиити без змін, апеляційну скаргу без адоволення. Керуючись ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: 1.Додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2021 у справі №909/353/20 залишити без змін. 2.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лезер ПК (вх. ЗАГС №01-05/1018/21 від 23.03.2021) залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає. Повний текст виготовлено та підписано 31.05.2021. Головуючий суддя Галушко Н.А. Суддя Желік М.Б. Суддя Орищин Г.В.