Постанова 4870 № 909/1107/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "25" травня 2021 р. Справа №909/1107/20 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Желік М.Б. суддів Орищин Г.В. Галушко Н.А. розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" б/н та дати (вх.ЗАГС. №01-05/957/21 від 17.03.2021) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.02.2021 (суддя Шіляк М.А., повний текст складено 11.02.2021) у справі №909/1107/20 за позовом: Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледстер" про стягнення коштів в сумі 154 914,24 грн. ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.02.2021 у справі №909/1107/20 в задоволенні позову Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням скаржник звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.02.2021 у справі №909/1107/20 та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в повному обсязі. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2021 справу №909/1107/20 передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії - Галушко Н.А., Орищин Г.В. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідачу встановлено строк на подання відзиву до 22.04.2021. 16.04.2021 від ТзОВ «Ледстер» на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить залишити оскаржене рішення без змін. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково, а відтак оскаржуване рішення слід скасувати з прийняттям нового рішення, з огляду на наступне. Акціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату акціонерного товариства «Укргазвидобування» звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ледстер» про стягнення коштів в сумі 154 914,24 грн, а саме: 50 645,04 грн пені за прострочення поставки товару та 104 269,20 грн штрафу за прострочення поставки товару понад тридцять днів. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №139/11-20 від 11.03.2020 щодо дотримання строків поставки товару. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.12.2020 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав, що внаслідок введення карантину в Україні та світі ТзОВ «Ледстер» зупинило свою роботу та знаходилося в стані вимушеного простою, сертифікат від 13.08.2020 №2600-20-1417 про форс-мажорні обставини, виданий Торгово-промисловою палатою України надіслано позивачу після його отримання відповідачем. Окрім того, поставка була затримана всього на 29 днів, а не на 34 дні як стверджує позивач. Ухвалюючи оскаржене рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що із врахуванням строку дії форс-мажорних обставин, що підтверджується сертифікатом, виданим Торгово-промисловою палатою України, поставку товару було здійснено в межах строку визначеного у договорі та специфікації до нього. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник зазначає, що суд, дійшовши висновку про те, що поставку було здійснено відповідачем в межах строку дії договору з урахуванням дії форс-мажорних обставин, не взяв до уваги умови та строки застосування форс-мажорних обставин, що були погоджені сторонами при підписанні договору №139/11-20 від 11.03.2020, а саме щодо письмового повідомлення про виникнення форс-мажорних обставин протягом 7 днів з моменту їх виникнення (п.8.2. договору). Вказаний пункт договору обумовлено сторонами із врахуванням ч.1 ст.141 «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якої сертифікат про форс-мажорні обставини видається стороні протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності. Відповідач п.8.2. договору поставки не виконав, відтак втратив право посилатись на дію обставин непереборної сили як на причину невиконання чи порушення строків зобов`язання. Окрім того, скаржник вказує, що відповідно до п.3 специфікації до договору строк поставки товару складає 60 днів з дати підписання договору - 11.03.2020, тому граничним строком поставки товару відповідачем було 12.05.2020, однак, товар поставлено тільки 16.06.2020 з прострочкою 34 дні. Окрім того, наявність форс-мажорних обставин не звільняє сторону від виконання самого зобов`язання, а лише може бути підставою звільнення від відповідальності за його несвоєчасне або неналежне виконання, тобто, товар повинен був бути поставлений в строк до 13.05.2020 незалежно від настання форс-мажорних обставин, які закінчилися для відповідача 25.05.2020, проте товар поставлено лише 16.06.2020. Щодо висновку суду першої інстанції про відсутність обов`язку у відповідача письмово звернутись до позивача з повідомленням про існування форс-мажорних обставин з огляду на загальну обізнаність про карантинні заходи, впроваджені на території України Кабінетом Міністрів України, апелянт з покликанням на ст.218 ГК України зазначає, що саме на відповідача покладений обов`язок довести неможливість виконання договірного зобов`язання внаслідок дії форс-мажорних обставин, при цьому відповідач не був позбавлений можливості вчасно повідомити позивача про настання обставин непереборної дії, оскільки, відповідно до Сертифікату Івано-Франківської Торгово-промислової палати, виданого 13.08.2020 (через три дні після відповідного звернення), наказ «Про простій в зв`язку з введенням карантину» був виданий відповідачем ще 18.03.2020. Проте, відповідач протягом трьох місяців з дати поставки не звертався до відповідного органу для отримання підтвердження настання форс-мажорних обставин. Апелянт також вказує, що повідомлення від 08.05.2020 №155, на яке посилається відповідач, не є доказом настання форс-мажорних обставин, належним доказом відповідно до умов договору є сертифікат торгово-промислової палати. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу наводить пояснення щодо спірних правовідносин та зазначає, що позивачем було оголошено тендер на закупівлю світлодіодних світильників 10.12.2019, торги відбулися 14.01.2020, ТзОВ «Ледстер» було визначено переможцем, 11.03.2020 сторонами підписано договір поставки №139/11-20, а через день - 12.03.2020 в Україні постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» було введено карантин, внаслідок якого підприємство зупинило свою роботу та знаходилося в стані вимушеного простою 71 день - працівники не мали змоги дістатись на роботу, комплектуючі для виготовлення світлодіодних світильників неможливо було закупити, оскільки в Україні немає жодного виробника світлодіодів і блоків живлення, кордони були закриті, а іноземні виробники також знаходились на карантині. Відповідач стверджує, що неодноразово письмово та усно повідомляв позивача про можливу затримку поставки товару. В березні 2020 року ні в кого не було чіткого бачення скільки буде тривати введений урядом карантин, оскільки спочатку його було введено на два тижні, а згодом карантин продовжувався постановами Кабінету Міністрів України. Тобто, у березні 2020 року підприємство розраховувало на те, що після закінчення дії обмежувальних заходів зможе здійснити поставку товару у передбачений договором 60-денний строк, однак, вимушений простій тривав 71 день - до 25.05.2020. Лише 26.05.2020 підприємство отримало змогу приступити до виготовлення продукції, поставку здійснено 10.06.2020, тому фактично поставку здійснено у 21-денний строк. Відповідач також вказує, що ще у березні звертався до Торгово-промислової палати про отримання сертифікату про настання форс-мажорних обставин, проте Торгово-промислова палата України також знаходилась на карантині і відповіді на звернення не надходили, згодом видачу сертифікату затримали через велику кількість звернень. Відповідач двічі звертався до регіонального відділення Торгово-промислової палати в Івано-Франківській області, і 13.08.2020, через 44 дні після первісного звернення отримав відповідний сертифікат. За твердженням відповідача, прострочення поставки товару відбулось виключно внаслідок існування обставин непереборної сили, яких відповідач не міг передбачити при укладенні договору. Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2020 між Акціонерним товариством «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату акціонерного товариства «Укргазвидобування» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ледстер» (постачальник) укладено договір поставки №139/11-20. Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві світильники та освітлювальну арматура (товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Згідно із пунктом 5.1 договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього договору. Згідно з п. 5.2 договору встановлено, обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі XIV даного договору. В розділі XIV договору вказаний e-mаіl відповідача - mаіl@ledster.com.ua. Підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 договору передбачено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором. У специфікації від 11.03.2020 №1, що є невід`ємною частиною договору, визначено, що загальна вартість товару становить 1 489 560,00 грн. (пункт 1 специфікації); строк поставки товару: після підписання договору протягом 60 календарних днів (пункт 3 специфікації). Відповідно до пункту 5.3 договору, датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. На виконання вказаних умов договору позивач направив відповідачу лист-рознарядку від 11.03.2020 №008.1.13.1-008.1.1-1-801 «Щодо поставки ТМЦ», з вимогою поставити товар у визначеному обсязі, яку відповідач отримав 11.03.2020, що підтверджується електронним листуванням між позивачем та відповідачем. Відповідач листом від 08.05.2020 №155 повідомив позивача про неможливість виконання договору унаслідок дії обставин непереборної сили (карантину) та зазначив, що Сертифікат Торгово-промислової палати України зобов`язується надіслати по факту отримання, а також просив не застосовувати штрафні санкції та пеню за порушення строків поставки продукції передбачених договором. Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною від 10.06.2020 №115. Відповідно до п.7.10. договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у договорі, останній сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару. Позивач звернувся до відповідача з претензією від 15.10.2020 №008.1.13.1-008.1.18-2-2775 з вимогою погасити заборгованість в сумі 154 914,24 грн. У відповідь на претензію відповідач листом від 20.10.2020 №308 повідомив позивача про неможливість здійснення поставки товару у строк передбачений договором внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме карантину, який визнано форс-мажорною обставиною на підставі Закону України від 17.03.2020 № 530-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19». До відзиву на позовну заяву додано сертифікат №2600-20-1417 від 13.08.2020 №151-08/20 Івано-Франківської торгово-промислової палати, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Ледстер» про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - карантин, який визнано форс-мажорною обставиною на підставі Закону №530-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», та який встановлено на підстав постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», із змінами і доповненнями, постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» з наступними змінами і доповненнями, тривалі перерви в роботі транспорту запроваджені рішеннями та актами державних органів влади у зв`язку з оголошеним карантином, щодо обов`язку, передбаченого п.1.1.-1.2. договору щодо поставки покупцеві - АТ «Укргазвидобування» світильників та освітлювальної арматури (товару), зазначений у специфікації до договору поставки №139/11-20 від 11.03.2020, період дії форс-мажорних обставин: дата настання - 16.03.2020, дата закінчення - 25.05.2020. Відповідно до ч.1, ч.2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ч.1 ст.663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. У специфікації від 11.03.2020 №1, що є невід`ємною частиною договору поставки, визначено, що строк поставки товару після підписання договору протягом 60 календарних днів (пункт 3 специфікації). Оскільки договір підписано сторонами 11.03.2020 останнім днем строку поставки товару є 11.05.2020 (із врахуванням того, що 10.05.2020 припало на неділю - вихідний день). Відповідно до ч.1 ст.663 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Відповідно до пункту 5.3 договору, датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною від 10.06.2020 №115. На копії видаткової накладної від 10.06.2020 №115, долученій до позовної заяви, прописним способом зазначено «фактично отримано 16.06.2020», на видатковій накладній від 10.06.2020 №115, доданій відповідачем до відзиву таке зазначення відсутнє. Відтак, з огляду на умову п.5.3. договору поставки, датою здійснення поставки є дата підписання видаткової накладної, тобто 10.06.2020. Таким чином, відповідач здійснив прострочення поставки товару на 29 днів, а не на 34 дні як стверджує позивач. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України). За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до положень частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. У п.7.10. договору передбачено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у договорі, останній сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару. Позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за 34 дні прострочення з 13.05.2020 по 15.06.2020 в сумі 50 645,04 грн. та 7% штрафу за прострочення поставки понад 30 днів в сумі 104 269,20 грн. Як встановлено судом апеляційної інстанції, періодом прострочення є період з 12.03.2020 по 09.06.2020, тобто 29 днів. Таким чином, нарахування штрафу в розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленого товару за прострочення понад тридцять днів в розмірі 104 269,20 грн. є безпідставним. Щодо стягнення пені в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за 34 дні прострочення з 13.05.2020 по 15.06.2020 в сумі 50 645,04 грн., колегія суддів, здійснивши перерахунок заявленої позивачем суми, зазначає, що стягненню підлягає пеня в розмірі 1 489 560,00 грн.х0,1%х29=43 197,24 грн. Решту пені в розмірі 7 447,80 грн. нараховано безпідставно. Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що із врахуванням строку дії форс-мажорних обставин, що підтверджується сертифікатом виданого Торгово-промисловою палатою України, поставка товару була здійснена у межах строку визначеного у договорі та специфікації до нього з огляду на те, що наявність форс-мажорних обставин не є підставою для звільнення від обов`язку виконати договірне зобов`язання, натомість є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання чи неналежне невиконання такого зобов`язання. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», установлено на усій території України карантин з 12 березня до 3 квітня 2020 року, згодом постановами Кабінету Міністрів України режим карантину неодноразово продовжувався, зокрема, строгий режим карантину був чинний до 22.06.2020. Відповідно до ч.1 ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Відповідно до ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Таким чином ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності. Наявність форс-мажорних обставин може засвідчуватись Торгово-промисловою палатою України. Відповідно до ст.14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Окрім того, слід зазначити, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні, сторона яка посилається на дію форс-мажорних обставин повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. В договорі поставки №139/11-20 від 11.03.2021 сторони врегулювали між собою порядок звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, тощо). У випадку, якщо таке невиконання (неналежне виконання) є наслідком настання обставин форс-мажору, що обґрунтовано не залежать від сторін і унеможливлюють виконання сторонами відповідних умов цього договору. Відповідно до п.8.2. договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Наслідком не повідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої посилатися на дії обставин непереборної сили як причин невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань. Відповідно до п.8.3. договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, що видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини. Як вбачається, із сертифікату Івано-Франківської торгово-промислової палати №2600-20-1417 від 13.08.2020, датою настання форс-мажорних обставин є 16.03.2020, датою закінчення дії форс-мажорних обставин є 25.05.2020. ТзОВ «Ледстер» повідомило АТ «Укргазвидобування» про наявність форс-мажорних обставин листом 08.05.2020 (в матеріалах справи відсутні докази направлення вказаного листа, однак, позивач не заперечує факту його отримання), інших доказів письмового повідомлення покупця про настання форс-мажорних обставин не сертифікат торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини відповідач отримав 13.08.2020 за зверненням від 01.07.2020 (вх. дата звернення - 10.08.2020). Таким чином, вірними є доводи апелянта про те, що постачальник не виконав узгоджених в договорі умов щодо попередження покупця про існування форс-мажорних обставин протягом семи календарних днів з дня, коли стало відомо про форс-мажор. Доводи відповідача про неодноразове усне та письмове повідомлення позивача про наявність форс-мажорних обставин та існування фактичних перешкод в отриманні відповідного підтвердження - сертифікату торгово-промислової палати не підтвердженні жодними доказами, тому не беруться судом до уваги. Також колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що введення карантину на усій території України є загальновідомим фактом, а тому відповідач не повинен був письмово звертатися до позивача для повідомлення такої обставини, адже не є загальновідомим фактом те, що обставина введення карантину була форс-мажорною саме для ТзОВ «Ледстер». Умови договору не містять положень та умов щодо виникнення права власності на товар у постачальника, тому не можна достеменно стверджувати, що покупець був обізнаний з особливостями господарської діяльності постачальника, зокрема, щодо фактів наявності чи відсутності на підприємстві закуплених комплектуючих, необхідних для виробництва товару, наявності чи відсутності вже виготовленої готової продукції тощо. Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Враховуючи фактичні обставини справи та матеріальні норми права, що підлягають до застосування до даних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, зокрема, в частині стягнення пені в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару в розмірі 43 197,24 грн. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу в розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленого товару за прострочення понад тридцять днів в розмірі 104 269,20 грн. та пені в розмірі 7 447,80 грн. слід відмовити. Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Відповідно до п.3, п.4, ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги, скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.02.2021 та прийняття нового рішення, про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до положень ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 5809,30 грн. (платіжне доручення №352678 від 04.12.2020 на суму 2 323,72 грн., платіжне доручення №374821 від 17.02.2021 на суму 3485,58 грн.) слід покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог - 1619,63 грн. на позивача та 4189,67 грн. на відповідача. Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Вимоги апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" б/н та дати (вх.ЗАГС. №01-05/957/21 від 17.03.2021) - задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.02.2021 у справі №909/1107/20 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ледстер» (78200, Івано-Франківська обл., м.Коломия, вул. М.Грушевського, буд.35, ідентифікаційний код 39992509) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м.Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (39420, Полтавська обл., Машівський р-н, с.Базилівщина, вул.Польова,6, ідентифікаційний код 25976423) 43 197,24 грн. (сорок три тисячі сто дев`яносто сім гривень двадцять чотири копійки) пені в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару та 4189,67 грн. (чотири тисячі сто вісімдесят дев`ять гривень шістдесят сім копійок) відшкодування витрат на сплату судового збору.

4. Судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги, в розмірі 1619,63 грн. - покласти на позивача.

5. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню. Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд. Головуючий суддя Желік М.Б. суддя Галушко Н.А. суддя Орищин Г.В.