Постанова 4870 № 909/1131/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" червня 2021 р. Справа №909/1131/20 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: головуючий суддя Желік М.Б. судді Галушко Н.А. Мирутенко О.Л. за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , б/н від 02.03.2021 (вх.№01-05/810/21 від 03.03.2021) на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 11.02.2021 (суддя Скапровська І. М.) про повернення без розгляду заяви фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за участю представника: не з`явився ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 11.02.2021 у справі №909/1131/20 повернуто без розгляду заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням скаржниця звернулася до Західного апеляційного господарського із апеляційною скаргою, в якій просить поновити процесуальний строк, встановлений на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 11.02.2021 у справі №909/1131/20, оскаржену ухвалу скасувати, справу передати до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2021 справу передано колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії -Галушко Н.А., Мирутенко О.Л. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.03.2021 вирішення питання щодо залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 02.03.2021 (вх.№01-05/810/21 від 03.03.2021) без руху чи відкриття апеляційного провадження було відкладено до надходження матеріалів справи №909/1131/20 до Західного апеляційного господарського суду. Матеріали справи №909/1131/20 надійшли на адресу Західного апеляційного господарського суду 18.03.2021. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2021 задоволено клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору, поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 11.02.2021 у справі №909/1131/20, відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи на 21.04.2021. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 розгляд справи відкладено за клопотанням апелянта на 02.06.2021. 31.05.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи без її участі. В судове засідання 02.06.2021 скаржниця не з`явилася. Враховуючи подане клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі апелянта, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за можливе здійснювати розгляд справи за наявними матеріалами. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з огляду на наступне. Фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про відкриття справи про її неплатоспроможність з підстав наявності боргів перед банком та мікрофінансовими організаціями за кредитними договорами. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 30.12.2020 заяву вказану заяву залишено без руху та встановлено строк десять днів з дня вручення цієї ухвали заявнику на усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність шляхом надання: конкретизованого списку кредиторів, оформленого відповідно до вимог пункту 3 частини 3 статті 116 КУзПБ; відомостей про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках; доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 31 530, 00 гривень. Постановляючи оскаржену ухвалу від 11.02.2021 про повернення заяви, суд першої інстанції встановив, що заявниця одержала копію ухвали суду про залишення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність без руху 08.01.2021, однак, не усунула визначені ухвалою недоліки заяви у встановлений судом строк. Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржену ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права. Так, апелянт зазначає, що суд безпідставно залишив заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність без руху з підстав незазначення в конкретизованому списку кредиторів і боржників основного зобов`язання, суми неустойки (штрафу, пені), оскільки в конкретизованому списку, доданому до заяви містилось зазначення щодо кожного кредитора суми вимог, суми заборгованості, підстав виникнення зобов`язань, строк їх виконання за договором, а для уточнення інформації додано кредитну історію з Українського бюро кредитних історій. Скаржниця вказує, що Кодекс України з процедур банкрутства не містить вимог щодо оформлення списку кредиторів, його форми та змісту, а інформація щодо штрафів та неустойки не могла бути надана у зв`язку з відсутністю в заявника договорів, на підставі яких було надано кредити. Щодо відсутності інформації про рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінасново-кредитних установах в Україні та за кордоном, скаржниця вказує, що вчиняла дії з метою отримання такої інформації, однак, ані податкові, ані інші державні органи не мають можливості надати відомості про всі відкриті рахунки боржника, отже, такою можливістю наділений лише суд. Заявниця звернулася до суду з відповідним клопотанням, проте таке було проігноровано, що свідчить про надмірний формалізм суду, який призвів до повернення заяви без розгляду та обмеження апелянта в доступі до правосуддя. Щодо доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень на суму 31530,00 грн. скаржниця вказує на відсутність можливості сплатити авансовий внесок одноразово на дату звернення з заявою без отримання коштів у фінансових установах, що додатково збільшить суму заборгованості, з огляду на що вона була змушена просити суд звільнити її від сплати винагороди арбітражному керуючому. Апелянт звертає увагу, що надмірно великий розмір авансування винагороди керуючому реструктуризацією непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя, при цьому покликається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/726/20, та зазначає, що питання щодо авансування винагороди арбітражному керуючому повинно вирішуватись в окремому судовому засіданні, із заслуховуванням думки усіх учасників провадження у справі про банкрутство фізичної особи, вже після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до до приписів ст. 115 КУзПБ фізична особа, має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 1) розмір прострочених зобов`язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців; 3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення; 4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності). До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 обгрунтувала заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відсутністю можливості погасити вимоги за кредитними договорами, які за даними Українського бюро кредитних історій та за особистими підрахунками заявниці становлять загалом більше, ніж 550 587,29 грн. У частині 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено перелік документів, що додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зокрема: - конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором - п.3 ч.3 ст.116 КУзПБ; - відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках - п.8 ч.3 ст.116 КУзПБ; - докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, яка згідно ст. 30 КУзПБ становить п`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень, (тобто, 31 530,00 грн., з урахуванням встановленого місячного прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 в розмірі 2102,00 грн.) - п.12 ч.3 ст.116 КУзПБ. Як вірно зазначив суд першої інстанції в ухвалі про залишення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, конкретизований список кредиторів і боржників не містить зазначення щодо заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо). Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про відсутність вимог до форми та змісту конкретизованого переліку кредиторів, оскільки такі вимоги встановлено чітким формулюванням норми п.3 ч.3 ст.116 КУзПБ, яка кореспондується з нормою ч.3 ст.115 КузПБ, відповідно до якої до складу грошових вимог у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції. Розмір грошових вимог необхідно визначити з метою встановлення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а обов`язок доведення наявності таких підстав покладається саме на заявника. Колегія суддів також критично оцінює доводи скаржниці про те, що суд першої інстанції проігнорував клопотання про витребування інформації щодо відкритих рахунків боржниці, оскільки зазначене клопотання було розглянуто судом та правомірно відхилено. Слід зазначити, що інформація про рахунки у банках та розмір грошових коштів на них подається за наявності таких, а у разі їх відсутності - суду має бути подана інформація про відсутність коштів на рахунках, засвідчена самим боржником, який у свою чергу несе відповідальність за достовірність поданих відомостей. Окрім того, заявниця не надала доказів авансування винагороди арбітражному керуючому за виконання повноважень керуючого реструктуризацією, натомість заявила клопотання про розподіл між кредиторами зобов`язання сплатити кошти за відшкодування витрат арбітражного керуючого (винагороду), пов`язаних з виконанням повноважень розпорядження майном боржника, в якому посилаючись на те, що у боржника відсутня реальна можливість сплати авансового внеску одноразово, просила суд звільнити від сплати винагороди арбітражному керуючому на момент подання заяви та включити суму винагороди керуючому реструктуризацією до загального боргу боржника із можливістю її першочергового стягнення під час реструктуризації на 60 місяців, або включити цю суму винагороди керуючому реструктуризацією за рахунок коштів фонду кредиторів, створеного для оплати винагороди арбітражним керуючим із можливістю її першочергової оплати саме з фонду, або включити цю суму винагороди керуючому реструктуризацією після закінчення відстрочки на умовах передбачених Планом реструктуризації (відстрочення), схваленим зборами кредиторів та затвердженим господарським судом - при працевлаштуванні на роботу. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вказаного клопотання, оскільки обов`язок боржника авансувати винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом України з процедур банкрутства і подання доказів авансування є обов`язковою умовою, встановленою ст. 116 цього Кодексу. У постанові від 19.11.2020 у справі №910/726/20, на правові висновки у якій покликається скаржниця, Верховний Суд зазначає, що норми статті 116 КУзПБ не містять положень про можливість розподілити між кредиторами зобов`язання сплатити кошти за відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним повноважень у справі в перші три місяці провадження, та обов`язку для кредиторів щодо створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Положеннями статті 114 КУзПБ передбачено право кредиторів за рахунок власних коштів встановити арбітражному керуючому додаткову винагороду, а не здійснити авансування винагороди арбітражному керуючому. Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи. Вказані правові висновки також було вірно застосовано судом першої інстанції при постановленні ухвали про залишення заяви без руху. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №927/166/20. Відповідно до ч.3 ст.37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до ч.2 ст.174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до ч.4 ст.174 ГПК України встановлено, що у разі, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Із врахуванням фактичних обставин суд першої інстанції вірно застосував наведені процесуальні норми. Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що згідно із ч. 8 ст.174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків, відтак безпідставиними є доводи в частині того, що повернення заяви має наслідком обмеження апелянта в доступі до правосуддя. Враховуючи наведене, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 11.02.2021 у справі №909/1131/20 слід залишити без змін. Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст.86, 269, 270, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , б/н від 02.03.2021 (вх.№01-05/810/21 від 03.03.2021) - відмовити.

2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 11.02.2021 у справі №909/1131/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення. Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд. Повний текст постанови складено 14.06.2021. Головуючий суддя Желік М.Б. суддя Галушко Н.А. суддя Мирутенко О.Л.