Постанова 4856 № 240/10919/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/10919/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 27 травня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Укрпалетсистем" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, В С Т А Н О В И В : в липні 2020 року позивач, приватне підприємство "Укрпалетсистем", звернулося в Житомирський окружний адміністративний суд із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві 9відповідача), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у м. Києві №4483 від 02.07.2020 в частині проведення перевірки приватного підприємства Укрпалетсистем, згідно Додатку 185 до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 02.07.2020 №4483. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 11.12.2020 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності ПП «Укрпалетсистем» вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена відповідачем. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що на підставі наказу від 02.07.2020 №4483 та направлень на перевірку 06.07.2020 посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві з метою вручення копії наказу про проведення фактичної перевірки та ознайомлення з направленням про проведення перевірки приватного підприємства «Укрпалетсистем», здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою, уповноваженій особі приватного підприємства «Укрпалетсистем», було пред`явлено службові посвідчення, копію наказу від 02.07.2020 №4483 та направлення на проведення фактичної перевірки. Зазначає, що уповноваженою особою позивача в особі ОСОБА_1 , було підписано направлення на перевірку від 06.07.2020 №3815/26-15-05-09-01, проте уповноваженою особою позивача відмовлено в підписі в направленні на перевірку №3816/26-15-05-09-01 від 06.07.2020, про що було складено акт про відмову від підпису в направленні на перевірку від 08.07.2020 №001610. Вважає, що підписавши направлення на перевірку №3815/26-15-05-09-01 від 06.07.2020, уповноваженою особою приватного підприємства «Укрпалетсистем» було допущено посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, що дає право та підстави для проведення перевірки. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України. Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.07.2020 начальником Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) на підставі п.п. 80.2.2., п.п.80.2.3, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було прийнято наказ №4483 про проведення фактичних перевірок протягом липня 2020 року суб`єктів господарювання (згідно з додатками 1-361) тривалістю 10 діб (а.с.6). Як вказано позивачем, Додатком 185 до вищезазначеного наказу визначено проведення фактичної перевірки Приватного підприємства Укрпалетсистем (далі - ПП Укрпалетсистем, або позивач) на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, з 08.07.2020, тривалістю 10 діб, за місцем фактичного провадження діяльності господарської одиниці - автозаправного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з метою дотримання вимог обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за період діяльності визначений ст. 102 ПК України. На підставі вказаного наказу від 02.07.2020 №4483 та направлень на перевірку посадовими особами відповідача здійснено виїзд за адресою об`єкта перевірки. Представнику позивача було пред`явлено направлення №3815/26-15-05-09-01 від 06.07.2020 (а.с.44), з яким ОСОБА_2 ознайомився, про що свідчить його підпис та направлення №3816/26-15-05-09-01 від 06.07.2020 (а.с.45), ознайомлюватися з яким представник ПП "Украпалетсисием" відмовився, про що складено відповідний акт №001610 від 06.07.2020 (а.с.46). За змістом вказаного акта, регіональний менеджер ОСОБА_2 відмовився також надати журнал реєстрації перевірок для вчинення відповідного запису. ПП «Укрпалетсистем» вважає наказ №4483 від 02.07.2020 в частині проведення перевірки Приватного підприємства "Укрпалетсистем" згідно з Додатком 185 до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 02.07.2020 №4483 протиправним та таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства у зв`язку із чим звернулося до суду за захистом своїх прав. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб`єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Приписи ПК України установлюють певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами. Так, підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1. статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). За приписами пункту 80.1. статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Згідно з підпунктом 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Пунктом 80.5. статті 80 ПК України визначено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. У разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки (абз. 5 підп. 81.1 ст. 81 ПК України). Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 ПК України). Таким чином, зі змісту наведених правових норм видно, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки: - непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення); - оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом. Згідно з абз. 3 п. 81.1 статті 81 ПК України, у наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу. Здійснивши аналіз статей 75-81 ПК України, колегія суддів зауважує, що вимоги до змісту наказу про призначення як планової документальної перевірки, так і позапланової документальної перевірки, документальної невиїзної перевірки, фактичної перевірки сформульовані лише в абз. 3 п. 81.1 статті 81 цього Кодексу, де вказано, що в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Як встановлено судом першої інстанції, уповноважених осіб Головного управління ДПС в м. Києві представник підприємства відмовився ознайомлюватися із направленням №3816/26-15-05-09-01 від 06.07.2020, про що складено відповідний акт №001610 від 06.07.2020. Як свідчить вказаний акт, регіональний менеджер ОСОБА_2 відмовився також надати журнал реєстрації перевірок для вчинення відповідного запису. Тобто, до проведення фактичної перевірки перевіряючих допущено не було. Разом з тим, зі змісту наказу № 4483 від 02.07.2020 фактична перевірка суб`єктів господарювання (відповідно до Додатку №185 ПП «Укрпалетсистем») була призначена на підставі п.п.80.2.5, п.80.2 ст.80 ПК України з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операції, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Отже, оскаржуваний наказ винесено на підставі підпункту 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПК України. Слід також відмітити, що наказ на проведення фактичної перевірки, з вищевказаних підстав, може бути винесений контролюючим органом лише в разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, тобто інформації про конкретний факт недотримання платником податків вимог законодавства щодо виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання спирту, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. При цьому, передумовою проведення фактичної перевірки, з підстав передбачених підпунктами 80.2.2. пункту 80.2. статті 80 ПК України мало бути отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби. Однак, як видно зі змісту оскаржуваного наказу, у ньому відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, крім як на норми, що регулюють питання призначення перевірки - підпункт 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, що не свідчить про наявність в ньому інформації, яка може слугувати підставою для його прийняття та необхідності здійснювати податковий контроль в формі фактичної перевірки. Вказана позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 18.05.2018 у справі № 813/3977/16, від 18.12.2018 у справі № 820/4895/18 та від 05.03.2019 у справі № 820/4893/18, від 09.09.2020 у справі №640/21536/19. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що контролюючим органом отримано інформацію, що зумовлює виникнення обґрунтованої та законодавчо встановленої необхідності для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю (проведення фактичної перевірки). Також, за змістом наказу №4483 від 02.07.2020, такий складено на підставі ряду нормативно-правових актів, втім посилання на будь-яку інформацію, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби в наказі не зазначено. Стосовно посилання в наказі на доповідну записку, то слід звернути увагу на те, що внаслідок отримання відповідної інформації, виникає обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю. В той же час, така інформація та фактичний контроль не може бути безмежним у часі її призначення та проведення. Відтак посилання на доповідну записку без зазначення конкретних фактів, що зумовили призначення фактичної перевірки позивача є не обґрунтованим. Крім того доповідна записка, як підстава, яка підпадає під дію підпункту 80.2.2. пункту 80.2 статті 80 ПК України, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи. Отже податковим органом не доведено, що саме ця доповідна записка та наявна в ній інформація слугували підставою для прийняття спірного наказу. Крім того, відсутня також і будь-яка інформація, що в даному випадку податковий контроль необхідно було здійснювати саме в формі фактичної перевірки. Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності ПП «Укрпалетсистем» вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена відповідачем. При цьому рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. Водночас, принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом. Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що Головне управління ДПС у м. Києві не довело наявність підстав в розумінні підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України для проведення фактичної перевірки ПП «Украпалетсистем», що обумовлює скасування наказу «Про проведення фактичних перевірок» №4483 від 02.07.2020, в частині проведення перевірки позивача (згідно з Додатком №185 до наказу), як протиправного. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.