Постанова Полтавський апеляційний суд № 531/242/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 531/242/21 Номер провадження 33/814/242/21Головуючий у 1-й інстанції Черняєва Т. М. Доповідач ап. інст. Захожай О. І. Категорія ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2021 року м. Полтава Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Захожай О.І., з участю секретаря Радько О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Янка О.О. в інтересах порушника ОСОБА_1 на постанову судді Карлівського районного суду Полтавської області від 15 лютого 2021 року , ВСТАНОВИВ: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , безробітнього, визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КпАП України, з накладенням адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту на строк 5 (п`ять) діб. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 454 грн. Згідно з постановою судді ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 12 лютого 2021 року близько 11 год. знаходячись у приміщенні Реєстраційної служби за адресою: м. Карлівка, вул. Полтавський Шлях, 54А, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, порушив публічний порядок, на зауваження не реагував. В апеляційній скарзі захисник Янко О.О. просить змінити постанову в частині призначеного ОСОБА_1 адміністративного стягнення, та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 3 (трьох) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 грн. Вказує, що згідно з роздруківки з офіційного сайту «Судова влада України» ОСОБА_1 за період часу з 01.01.2020 року і поданий час до адміністративної відповідальності притягався один раз - Карлівським районним судом Полтавської області, 15 лютого 2021 року. Адміністративний арешт є найбільш суворим заходом адміністративного стягнення за вчинення правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП. Вказує, що суддя першої інстанції при призначенні покарання не врахував, позицію ОСОБА_1 , який визнав себе винним у вчиненому адміністративному правопорушенні та просив накласти на нього стягнення у виді штрафу. Крім того, суддею першої інстанції при призначені покарання не було враховано вимоги ч. 2 ст. 33 КУпАП, що пом`якшують відповідальність, а саме визнання ОСОБА_1 своєї вини та щире каяття. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши докази по справі, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке. Також вважаю можливим закінчити розгляд справи у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника- адвоката Янка О.О., оскільки про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги вони були повідомленими належним чином, що підтверджується матеріалами справи та надали заяву про розгляд справи без їх участі. При розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , суддею першої інстанції, відповідно до вимог ст. ст. 252, 280 КУпАП, досліджені обставини справи в їх сукупності та встановлено факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Стаття 173 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення дрібного хуліганство, тобто нецензурної лайки в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Дрібне хуліганство - це умисне порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке не супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення є місце його скоєння, а саме громадське місце, яке дістало законодавче визначення як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу. До таких місць можна віднести під`їзди житлових будинків, підземні переходи, ліфти, таксофони, заклади охорони здоров`я, навчальні та освітньо-виховні заклади, дитячі майданчики, спортивні майданчики та приміщення закритих спортивних споруд, громадський транспорт; стадіони, приміщення відкритих та закритих спортивних споруд, заклади громадського харчування, приміщення закладів культури, приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ; приміщення підприємств, установ та організацій всіх форм власності. У розумінні ст. 178 КУпАП, громадські місця, це вулиці, споруди, сквери, парки, громадський транспорт, підприємства торгівлі і громадського харчування. Зважаючи на викладене, громадським місцем є вільна у доступі необмеженому колу осіб територія нежитлового та невиробничого призначення, яка використовується для задоволення особистих потреб, у межах якої здійснюється державне регулювання суспільних відносин з охорони громадського порядку, тобто громадське місце є публічним і знаходиться у вільному доступі для необмеженого кола осіб, незалежно від соціальної, групової чи іншої належності й без будь-яких спеціальних дозволів. До громадського місяця, з врахуванням наведеного, відносяться вулиці у селах, селищах, селищах міського типу та містах. Так, вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 294093 від 12.02.2021, письмовими поясненнями ОСОБА_2 та рапортом від 12.02.2021. Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 за період часу з 01.01.2020 по теперішній час притягувався до адміністративної відповідальності один раз, 15.02.2021 Карлівським районним судом Полтавської області є безпідставними та спростовуються даними Форми-2 (а.с. 8-9), відповідно до яких ОСОБА_1 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, в тому числі більше десяти разів за вчинення адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку. Систематичне вчинення ОСОБА_1 правопорушень свідчить про те, що він на шлях виправлення не став, відповідних висновків для себе не зробив, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги визнання вини та щире каяття ОСОБА_1 , є не переконливими та не заслуговують на увагу. Таким чином, рішення суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, є законним та обґрунтованим, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Янка О.О. в інтересах ОСОБА_1 , - залишити без задоволення, а постанову судді Карлівського районного суду Полтавської області від 15 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду Захожай О.І.