Постанова 4851 № 520/5175/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Калиновська Л.В. 18 травня 2021 р.Справа № 520/5175/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. , за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 05 лютого 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, треті особи, які не заявляються самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , заступник начальника відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП УПП в Харківській області ДПП капітан поліції Скиба Євген Костянтинович про визнання протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень, зобов`язання вчинити дію, відшкодування моральної шкоди, - в с т а н о в и в: 21.04.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким, з урахуванням уточнень (т.2 а.с.29-37) просить: - визнати незаконною бездіяльність Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) (далі відповідач), щодо не складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 ; - зобов`язати відповідача вчинити дію, щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 ; - стягнути з відповідача на користь позивача, в якості відшкодування моральної, грошову компенсацію у розмірі 15.000,00 грн; - витрати пов`язані з розглядом справи покласти на відповідача. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 22.12.2019 року у м. Харків на перехресті вулиць Новгородська та Проспекту Науки o 11 годині сталася дорожньо-транспортна пригода. При проїзді перехрестя транспортний засіб позивача, Volkswagen Polo Sedan, державний номерний знак НОМЕР_1 , вдарила у правий бік ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем Lexus, державний номерний знак НОМЕР_2 . Матеріали даного ДТП були передані до Управління патрульної поліції в Харківській області і передані на розгляд до заступника начальника відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП УПП в Харківській області ДПП капітану поліції ОСОБА_3 (далі заступник начальника ВРОМ ДТП УПП в Харківській області ДПП капітан поліції ОСОБА_3 ). Позивачем через адвоката Сорока О.О. було передано уповноваженій особі відповідача відеозапис аварії та інформацію з КП «Харків-сигнал» щодо роботи світлофорів. Тобто у розпорядженні відповідача були письмові пояснення ОСОБА_2 від 22.12.2019 року, де вона особисто визнає, що їхала з підвищеною швидкістю - 55 км/год, замість дозволених 50 км/год. Особливо це небезпечно у зимню пору року, про що свідчать пояснення ОСОБА_2 , які були долучені до матеріалів зазначеного адміністративного провадження. Таким чином уповноважена особа відповідача у справі, мала необхідну інформацію щодо даної ДТП для того, щоб здійснити повне, всебічне, та об`єктивне розслідування справи. На підставі розгляду вищезазначеного адміністративного матеріалу, щодо позивача було складено адміністративний протокол за ознаками правопорушення в сфері безпеці дорожнього руху, зазначений протокол було направлено до суду та розглянуто, про що свідчить копія постанови Дзержинського районного суду міста Харкова від 11.03.2020 року по справі 638/1375/20, яка не вступила в закону силу, так як переглядається в апеляційному порядку. Проте, дій, направлених на притягнення до визначеної законом відповідальності до іншого учасника ДТП, в діях якого вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, уповноваженою особою відповідача вчинено не було. Позивач вказує, що бездіяльність відповідача полягає у не наданні належної оцінки поясненням ОСОБА_2 від 22.12.2019 року, де вона особисто визнає факт застосованого останньою відповідного швидкісного режиму, а саме - 55 км/год у зимову пору року в межах міста Харків, що є порушенням останньою приписів 12 Правил дорожнього руху (далі ПДР); не надання належної оцінки порушенням з боку ОСОБА_2 , вимог дорожніх знаків, які розташовані за місцем її руху (1.39. та 7.21.1.) та які попереджають про аварійно-небезпечну ділянку та необхідність збавити швидкість від дозволеної законом (тобто, від 50 км/ч); не надання належної оцінки відеозапису, з якого вбачається, що ОСОБА_2 не гальмує та при наближення до перехрестя, а навпаки, збільшує швидкість до самого зіткнення; не складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП на ОСОБА_2 .. Позивач зазначає, що в даній ситуації вона вимушена була самостійно збирати докази, які б підтверджували вину ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП, а саме: 11.09.2020 року вона звернулась до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса для проведення комплексного авто технічного, фототехнічного, експертного дослідження та експертного дослідження відео-, звукозапису № 15575/16574/16575/16576, результати якої отримала 24.11.2020 року. Також позивач вказала, що вона страждає внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, проти неї вчинено фактично дискримінаційні дії з боку уповноважених осіб державного, спеціального (правоохоронного) органу, що це наносить шкоду її фізичному здоров`ю, моральному стану, забирає час та кошти, внаслідок чого порушено звичайний ритм її життя. Погіршився стан здоров`я, у зв`язку з чим вона перебувала у стаціонарі Міської студентської лікарні м. Харкова з 02.03.2019 року по 11.03.2020 року. Нанесену моральну шкоду позивач оцінює в 15.000,00 грн. У відзиві на адміністративний позов, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог заступник начальника ВРОМ ДТП УПП в Харківській області ДПП майор поліції Скиба Є.К. зазначив, що жодних протиправних дій чи бездіяльності при складанні протоколу з його боку вчиненого не було, ним у відповідності до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року № 1408/27853 (далі Інструкція № 1395), об`єктивно було визначено особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП та направлено матеріали до Дзержинського районного суду міста Харкова, яким постановою від 11.03.2020 року по справі № 638/1375/20 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340,00 грн. Стосовно відшкодування моральної шкоди зазначив, що позивачкою не обґрунтовано наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду, не надано доказів того, що саме дії, рішення відповідача призвели до матеріальних втрат і душевних страждань. Крім того, позивач жодним чином не обґрунтовує з яких саме міркувань вона виходить при визначенні розміру моральної шкоди. У письмових поясненнях, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 зазначила, що 22.12.2019 року, позивач, керуючи своїм автомобілем здійснила проїзд на заборонений червоний сигнал світлофора, внаслідок чого допустила зіткнення з її автомобілем, що спричинило пошкодження транспортних засобів та завдало майнової шкоди. Також зазначила, що відповідачем виконано повністю усі обов`язкові дії та необхідні заходи по встановленню обставин ДТП у відповідності з КУпАП та Інструкцією, в зв`язку з чим, відсутні правові підстави для визнання бездіяльності відповідача. Позовна вимога про зобов`язання відповідача скласти протокол на третю особу з вже наперед визначеною кваліфікацією не підлягає задоволенню через сплив строків давності та є втручанням у виключні повноваження відповідача. Також третя особа зауважила, що висновки експертного дослідження від 24.11.2020 року підтверджують обставини винуватості позивача у ДТП та відсутність факту бездіяльності відповідача. Правом подання відзиву на позов під час розгляду справи відповідач не скористався. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 05.02.2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі. Судове рішення вмотивоване тим, що окрім дій відповідача, пов`язаних із складанням відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення від 20.01.2020 року № 272527, остання оскаржує бездіяльність відповідача, яка полягає у не складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_2 .. Також суд зазначив, що складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Тобто, дії відповідача вчинені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються. Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу, в якій з посилання на порушення судом норм матеріального права просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування поданої апеляційної скарги позивач зазначила, що з письмових пояснень ОСОБА_2 від 22.12.2019 року убачається визнання перевищення нею швидкості 55 км/год, при дозволених 50 км/год. Окрім того, відповідно до висновку експертного дослідження від 24.11.2020 року було встановлено, що швидкість руху автомобіля ОСОБА_2 складала 61,1 км/год, з чого слідує причинний зв`язок між правопорушенням ПДР з боку ОСОБА_2 , які передбачені ст. 124 КУпАП та наслідками, у вигляді повного знищення транспортного засобу позивача. Позивач також зазначила, що п. 16 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року № 1376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.12.2015 року № 1496/27941 (далі Інструкція № 1376) передбачено, що якщо правопорушення вчинено кількома особами, протокол про адміністративне правопорушення складається стосовно кожної особи окремо, однак дій, направлених на притягнення до відповідальності іншого учасника ДТП, в діях якого вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, відповідачем вчинено не було. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що жодних протиправних дій чи бездіяльності при складанні протоколу з його боку вчиненого не було, ним у відповідності до вимог Інструкції № 1395, об`єктивно було визначено особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП та направлено до суду. Стосовно відшкодування моральної шкоди відповідач зазначив, що позивачкою не обґрунтовано наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду, не надано доказів того, що саме дії, рішення відповідача призвели до матеріальних втрат і душевних страждань. Крім того, позивач жодним чином не обґрунтовує з яких саме міркувань вона виходить при визначенні розміру моральної шкоди. У поданому відзиві на апеляційну скаргу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, а рішення Дергачівського районного суду Харківської області без змін. За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення сторін по справі, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Дергачівського районного суду Харківської області скасуванню з прийняттям нового судового рішення про закриття провадження у справі з наступних підстав. Судом установлено, що 20.01.2020 року заступником начальника відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП УПП в Харківській області ДПП капітаном поліції Скибою Є.К. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 275227, з якого вбачається, що 22.12.2019 року о 11 год. 00 хв., в м. Харкові на перехресті вул. Новгородська та пр. Науки водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем Volkswagen Polo Sedan, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив проїзд на заборонений червоний сигнал світлофора та допустив зіткнення з автомобілем Lexus, державний номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до отримання механічних пошкоджень з матеріальними збитками, чим порушено п.п.8.7.3 ПДР України, відповідальність за що передбачена ст.124 КУпАП (т.1 а.с.28). Постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 11.03.2020 року по справі № 638/1375/20, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн (т.1 а.с.96-99). Постанова не набрала законної сили, оскільки, зі слів позивача, на даний час триває апеляційне оскарження. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 посилається на те, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність, яка полягає у тому, що при оформленні матеріалів ДТП не надано належної оцінки поясненням ОСОБА_2 від 22.12.2019 року, де вона особисто визнає факт застосованого останньою відповідного швидкісного режиму, а саме - 55 км/год у зимову пору року в межах міста Харків, що є порушенням останньою розділу 12 ПДР (т.1 а.с.24); не надано належної оцінки порушенням з боку ОСОБА_2 , вимог дорожніх знаків, які розташовані за місцем її руху (1.39. та 7.21.1.) та які попереджають про аварійно-небезпечну ділянку та необхідність збавити швидкість від дозволеної законом (тобто, від 50 км/ч); не надано належної оцінки відеозапису, з якого вбачається, що ОСОБА_2 не гальмує та при наближення до перехрестя, а навпаки, збільшує швидкість до самого зіткнення; не складено протоколу про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_2 , в зв`язку з чим позивач просить визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язати вчинити дію щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_2 та стягнути на її користь грошову компенсацію за спричинену моральну шкоду та витрати, пов`язані з розглядом справи. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законом України. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При цьому за визначенням, закріпленим у п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, зокрема, про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом. У свою чергу, ч. 1 ст. 221 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені, серед інших, статтею 164 зазначеного Кодексу, віднесено до компетенції суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів. Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб саме у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням владно-управлінських дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Слід також зауважити, що розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до відповідальності, що не відповідає завданням адміністративного судочинства. При цьому, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року по справі № 638/3490/18. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Окрім того, колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 року, прийнятій за наслідками розгляду справи № 712/7385/17 про визнання протиправними дій щодо незаконного складення протоколу про адміністративне правопорушення, вказала на те, що оскільки дії відповідачів щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують його права, то вони окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються. Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що спір у цій справі не є адміністративним, оскільки відповідач при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, здійснював не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, оцінка яким надається під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. При цьому вимоги позивача про стягнення моральної шкоди підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року по справі № 638/3490/18. Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. В силу ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом першим частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права в частині розгляду справи з порушенням правил юрисдикційної підсудності, колегія суддів приходить висновку щодо часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 та скасування рішення Дергачівського районного суду Харківської області суду від 05.02.2020 року із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України. Одночасно колегія суддів роз`яснює позивачу, що вона не позбавлена права для вирішення цього спору звернутися до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства з урахуванням правил територіальної підсудності. На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 05 лютого 2021 року скасувати з прийняттям нового судового рішення про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , заступник начальника відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП УПП в Харківській області ДПП капітан поліції Скиба Євген Костянтинович про визнання протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень, зобов`язання вчинити дію, відшкодування моральної шкоди. Роз`яснити ОСОБА_1 право звернення із означеними вимогами до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства з урахуванням територіальної підсудності. Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц Постанова у повному обсязі складена і підписана 28 травня 2021 року.