Постанова 4851 № 520/7399/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2021 р. Справа № 520/7399/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Бершова Г.Є., Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. , розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 року по справі № 520/7399/2020 (головуючий 1 інстанції Мельников Р.В.) за позовом ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання дій протиправними та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: 28.01.2021 року надійшла заява від ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення, в якій остання просить суд: - встановити судовий контроль за виконанням цього рішення; - зобов`язати Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (м-н Захисників України, буд. 7/8, 7 пов., м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 41430683) подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду у справі № 520/7399/2020. В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що рішення суд по справі №520/7399/2020 від 20.08.2020 року набрало законної сили 01.09.2020 року. Зазначене судове рішення в частині стягнення на користь позивача судового збору було виконано Головним управління Державного казначейства України в Харківській області, проте про виконання рішення в частині скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 31.07.2019 року, винесену в рамках виконавчого провадження №48545604 відповідач інформації позивач не надав. Вказані обставини, на думку заявника, свідчать на користь того, що відповідач діє недобросовісно в процесі виконання цього рішення і існує ризик його невиконання в частини скасування постанови про втягнення виконавчого збору від 31.07.2019 року, винесену в рамках виконавчого провадження №48545604 взагалі. У зв`язку з тривалим та безпідставним невиконанням прийнятого у цій справі судового рішення з боку відповідача виникла необхідність застосування судового контролю. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання дій протиправними та скасування постанови. Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову постанову по справі, якою задовольнити заяву про встановлення судового контролю за виконання рішення в повному обсязі. Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 року по справі № 520/7399/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (м-н Захисників України, буд. 7/8, 7 пов., м. Харків, 61001) про визнання дій протиправними та скасування постанови задоволено; визнано протиправними дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 31.07.2019 року в межах виконавчого провадження № 48545604; скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 31.07.2019 року, винесену в рамках виконавчого провадження №48545604; стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (м-н Захисників України, буд. 7/8, 7 пов., м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ - 41430683). Зазначене судове рішення не було оскаржено в апеляційному порядку та набрало законної сили 01.09.2020 року. Також, судом встановлено, що у зв`язку із набранням судовим рішенням законної сили Харківським окружним адміністративним судом 06.10.2020 року позивачу видано виконавчий лист по справі № 520/7399/2020 про стягнення на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (м-н Захисників України, буд. 7/8, 7 пов., м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ - 41430683). Матеріали справи свідчать, що позивач 06.11.2020 року та 28.11.2020 року було направлено на адресу відповідача по справі заяви про виконання судового рішення, в яких остання просила: за наслідками виконання рішення суду, зняти арешт накладений на майно (кошти) - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); надіслати до органів, установ, посадовим особам, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) постанову та відомості про зняття арешту на майно (кошти) - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); видати ОСОБА_1 на руки усі постанови стосовно виконання вищеназваного рішення суду, в тому числі і про зняття арешту з майна (коштів) ОСОБА_1 . З наявних в матеріалах заяви доказів вбачається, що заяви позивача було отримано відповідачем, що підтверджується копіями доказів їх направлення та вручення. Як вказано позивачем у поданій до суду заяві, про виконання судового рішення по справі №520/7399/2020 відповідачем не було її повідомлено, що свідчить про безпідставне невиконання останнім такого судового рішення та порушення прав позивача. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що подані останньою до відповідача заяви від 06.10.2020 року та від 28.11.2020 року не можуть вважатися судом належним доказом ненадання відповідачем інформації про виконання судового рішення по справі №520/7399/2020, оскільки стосуються питань, які під час розгляду зазначеної справи судом не вирішувались. Колегія суддів погоджується з таким рішення суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування зобов`язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України. Згідно з ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. Відповідно до положень ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з положеннями частини 8 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд зазначає, що в рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційним Судом України зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. При цьому, Європейський суд з прав людини у справі Горнсбі проти Греції наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Відтак, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах +4 посилання), якими було встановлено порушення п.1 ст.6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України. Відтак, слід дійти висновку, що обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Отже, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов`язок. Вказані обставини, на переконання суду свідчать на користь того, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. З огляду на зазначене, суд вправі вживати заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подання звіту. Колегія суддів наголошує, що положення Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. При цьому, судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, визначеному КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Водночас, у випадку невиконання судового рішення, позивач наділений правом вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Крім того, колегія суддів зазначає, що приписи Кодексу адміністративного судочинства України не містять обмежень щодо застосування заходів судового контролю, передбачених ч.1ст.382 КАС України, шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення після ухвалення такого рішення. Розгляд звіту суб`єкта владних повноважень про виконання ним рішення суду в межах спірних правовідносин зумовлене необхідністю перевірки досягнення мети, задля якої ухвалено судове рішення. Судом під час розгляду заяви ОСОБА_1 встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 року за результатами розгляду позовної заяви позивача, зокрема, було скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 31.07.2019 року, винесену в рамках виконавчого провадження №48545604. При цьому, зі змісту зазначеного судового рішення вбачається, що на відповідача судом не було покладено жодних зобов`язань стосовно виконання зазначеного судового рішення, а акт індивідуальної дії оскаржуваний позивачем було скасовано судом самостійно. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на даний час відсутні підстави вважати, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність або дії щодо виконання судового рішення по справі №520/7399/2020. Водночас, враховуючи доводи ОСОБА_1 , колегія суддів також, зазначає, що подані останньою до відповідача заяви від 06.10.2020 року та від 28.11.2020 року не можуть вважатися судом належним доказом ненадання відповідачем інформації про виконання судового рішення по справі №520/7399/2020, оскільки стосуються питань, які під час розгляду зазначеної справи судом не вирішувались. Відтак, враховуючи встановлені під час розгляду заяви обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі №520/7399/2020 та, як наслідок, задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі №520/7399/2020. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 року по справі № 520/7399/2020 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач Г.Є. Бершов Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко