Постанова 4851 № 520/3682/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2021 р.Справа № 520/3682/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Рєзнікової С.С., Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Старосєльцева О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 14.07.20 року по справі № 520/3682/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області №104 від 10.02.2020 в частині застосування до ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Київського відділу полії ГУНП в Харківській області, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби у поліції (п. 1 наказу); - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області №37 о/с від 18.02.2020 в частині звільнення ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області, за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію»; - поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області середній заробітку за час вимушеного прогулу; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області 300000 (триста тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними рішеннями відповідача; В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що встановлені службовим розслідуванням порушення не можуть бути підставами для звільнення позивача з поліції, оскільки причина відсутності позивача на робочому місці у післяобідній час не була тривалою, а причина відсутності - поважною. Затримання позивача співробітниками УВБ ДВБ не є підставою для застосування до нього дисциплінарного порушення. На час видання наказу за наслідками службового розслідування не існувало постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Суспільні резонанс щодо події затримання поліцейського був створений правоохоронними органами, а не позивачем. Отже, відповідач не дослідив усіх обставин відсутності позивача на робочому місті 20.01.2020, поважності чи не поважності причин відсутності, а також не встановив усіх фактів стосовно затримання позивача працівниками ТУ ДБР у м. Полтаві та Харківського управління ДВБ НПУ та притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що мали значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, отже, застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції було незаконним. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 проходив безперервну службу в органах внутрішніх справ (міліції) з 14.08.1995, а з 07.11.2015 продовжив публічну службу у лавах Національної поліції України. 10.12.2019 наказом №417о/с підполковника поліції ОСОБА_1 , як прибулого з Департаменту захисту економіки Національної поліції України, призначено на посаду старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Київського відділу поліції ГУ НП в Харківській області. 21.01.2020 наказом ГУНП в Харківській області №146 призначено проведення службового розслідування за фактом подій, які відбулися 20.01.2020 та відсторонено позивача від посади старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області. Висновком службового розслідування від 10.02.2020 встановлено, що 20.01.2020 до УКЗ ГУ НП в Харківській області з Харківського управління ДВБ Національної поліції України надійшла інформація про те, що цього ж дня о 15:10 год. працівниками ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, спільно з працівниками Харківського управління ДВБ НПУ під процесуальним керівництвом прокуратури Харківської області, під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020220000000032, внесеному 17.01.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України затримано старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Київського ВП ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , освіта вища, в ОВС з 14.08.1995, в НПУ з 07.11.2015, на посаді з 10.12.2019, перебував на службі, у цивільному одязі, без табельної вогнепальної зброї, діючих дисциплінарних стягнень не має, який біля будинку АДРЕСА_1 , отримав неправомірну грошову винагороду у розмірі 1500,00 доларів США від громадянина за непритягнення останнього до відповідальності за матеріалами ЄО Київського ВП ГУНП в Харківській області від 17.01.2020 № 917 за фактом незаконної будівлі на території ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 » м. Харків. У ході службового розслідування встановлено, що 22.01.2020 ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова підполковнику поліції ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань (№ 27) строком на 60 днів. Суддею Московського районного суду м. Харкова визначено заставу у розмірі 105000,00 грн. 22.01.2020 ОСОБА_1 вніс заставу, у зв`язку з чим був звільнений з-під варти цього ж дня. Крім того, у ході службового розслідування також встановлено, що матеріали за фактом зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, розглядались поліцейськими Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП НПУ. За результатами розгляду матеріалів ОСОБА_1 визнано винним у порушенні вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху (не вжиття заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу) та 03.02.2020 поліцейськими УПП відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, за ст. 124 КУпАП. 03.02.2020 матеріали адміністративної справи направлені до Дзержинського районного суду м. Харкова для прийняття рішення. На час складання висновків службового розслідування рішення у вказаних адміністративних матеріалах судом прийнято не було. Також, під час проведення службового розслідування установлено, що у мережі Інтернет виявлено ряд публікацій критичного характеру щодо затримання у Харкові підполковника поліції. Відповідно до висновків службового розслідування, скоєне позивачем діяння викликало суспільний резонанс та підриває авторитет Національної поліції України. Таким чином, за результатами проведення службового розслідування встановлений факт скоєння старшим оперуповноваженим ВКП Київського ВП підполковником поліції ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, що виразилося у порушенні ним вимог п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині недотримання Присяги поліцейського, п. 1 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині необхідності бути вірним Присязі поліцейського, п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині професійного виконання службових обов`язків, п. 3 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині запобігання вчиненню правопорушень, п. 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині утримання від дій, які підривають авторитет Національної поліції України, вимог ч. 2 ст. 91 Закону України «Про Національну поліцію» та внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників підрозділів ГУНП в Харківській області, затвердженого наказом ГУНП в Харківській області від 15.08.2016 № 818, так як 20.01.2020 після обідньої перерви, у робочий час займався власними справами, не повідомивши про це безпосереднє керівництво. В ході проведення службового розслідування позивач відмовився від надання пояснень за фактами подій, які мали місце 20.01.2010 за його участю, про що складено відповідний акт від 24.01.2020 № 555/119/12-2020. Опитані у ході службового розслідування старший оперуповноважений ВКП Київського ВП ГУ НП в Харківській області майор поліції ОСОБА_3 та оперуповноважений ВКП Київського ВП капітан поліції ОСОБА_4 пояснили, що матеріали ЄО № 917 від 11.01.2020 розглядав ОСОБА_3 у ході розгляду матеріалів вони спільно з ОСОБА_1 перебували у закладі громадського харчування «Двор», де намагалися відібрати письмові пояснення по суті. Однак поспілкуватися з керівництвом закладу не надалось можливим, оскільки нікого з керівництва не було. З працівниками закладу вони бесід компрометуючого характеру не вели. 22.01.2020 ухвалою Московського районного суду м. Харкова по справі №643/892/20 відсторонено від посади старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківській області підозрюваного ОСОБА_1 на строк два місяці в межах строку досудового розслідування. 10.02.2020 Головним управлінням Національної поліції в Харківській області прийнято наказ №104 від 10.02.2020 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби у поліції. 18.02.2020 Головним управлінням Національної поліції в Харківській області прийнято наказ №37 о/с від 18.02.2020 про звільнення ОСОБА_1 за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». 18.02.2020 Головним управлінням Національної поліції в Харківській області на адресу позивача направлено лист за вих. № 1156/119-12/01-2020 разом з витягом з наказу про звільнення. Не погодившись з прийнятими Головним управлінням Національної поліції в Харківській області наказами, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Так, відповідно до ст. 18 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини. Згідно з ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VIII "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (надалі - Дисциплінарний статут). Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Згідно з п.п. 1, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок - протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Порядок накладення дисциплінарних стягнень врегульовано статтею 13 Дисциплінарного статуту. Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. Згідно з ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Згідно з ч. 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Частиною 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3)сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. У відповідності до п. 3 ст. 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України щодо виконання дисциплінарних стягнень - дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу. Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у ст. 13 Дисциплінарного статуту є вчинення дисциплінарного проступку, тобто протиправних, винних дій чи бездіяльність, що полягає в порушенні поліцейським службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Перелічені у ст. 13 Дисциплінарного статуту види дисциплінарних стягнень застосовуються виходячи із обставин і характеру проступку, особи поліцейського, обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередньої поведінки поліцейського, його ставлення до служби, ступеня його вини. Звільнення зі служби в поліції є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни та є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, має бути грубе порушення службової дисципліни, встановлене внаслідок ретельного службового розслідування та підтверджене належним доказами. Водночас, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваних наказів стали обставини порушення позивачем службової дисципліни, встановлені висновками проведеного службового розслідування. З аналізу норм чинного законодавства, яке регулює особливості проходження служби в органах поліції вбачається, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є дисциплінарне стягнення, у вигляді звільнення за невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни (пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII). Адміністративний суд у силу вимог ч. 3 ст. 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. Проте, адміністративний суд не наділено повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової кваліфікації діяння особи чи інших аспектів кримінального провадження, у тому числі дій слідчого чи прокурора в межах проведення досудового розслідування кримінального провадження. Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням. Крім того, вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи, отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи. Як уже зазначено, позивача звільнено відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII за результатами проведеного службового розслідування, яким установлено порушення ним службової дисципліни, що виявилося в недотриманні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" та статті 1 Дисциплінарного статуту. За таких обставин, необхідно звертати увагу на підставу звільнення і надавати оцінку саме наявності або відсутності дисциплінарного проступку в рамках проведеного службового розслідування, а також доказам на їх підтвердження. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 816/1218/16. Отже, з огляду на те, що підставою для звільнення позивача стали обставини порушення ним службової дисципліни, судом в межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення кримінального правопорушення, а надається правова оцінка правомірності прийняття оскаржуваного наказу про звільнення, обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. На виконання вимог Дисциплінарного статуту наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року № 893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (надалі - Порядок), зареєстрований у Міністерстві юстиції України 28.11.2018 року за № 1355/32807. Пунктом 4 Розділу V Порядку встановлено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Відповідно до Розділу VI Порядку, зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія. У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку. Так, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є повне доведення вини особи в ході службового розслідування, метою якого і є саме з`ясування обставин вчинення дисциплінарного порушення, уточнення ступеня вини особи. Такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. В ході розгляду справи встановлено, що за результатами проведеного службового розслідування та складеного за його результатами висновку від 10.02.2020 року наказом ГУ НП у Харківській області № 104 від 10.02.2020 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби. 18.02.2020 наказом ГУ НП в Харківській області № 37 о/с позивача звільнено зі служби. Підставою для видачі наказу № 104 від 10.02.2020, а пізніше і наказу від 18.02.2020 № 37 о/с, яким позивача звільнено зі служби, слугував Висновок службового розслідування, складений за фактом внесення до ЄРДР відомостей про скоєне кримінальне правопорушення підполковником поліції ОСОБА_1 . За Висновком службового розслідування вчинення позивачем дисциплінарного проступку полягало у тому, що працівниками ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, спільно з працівниками Харківського управління ДВБ НПУ викрито підполковника поліції ОСОБА_1 у отриманні неправомірної вигоди від громадянина за непритягнення останнього до відповідальності за матеріалами ЄО Київського ВП ГУНП в Харківській області від 17.01.2020 № 917 за фактом незаконної будівлі на території ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 » м. Харків. Також, судовим розглядом встановлено, що зміст Висновку службового розслідування фактично є тотожним матеріалам кримінального провадження №42020220000000032, зокрема дублює зміст ухвали Московського районного суду м. Харкова від 22.01.2020. Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що факт порушення позивачем саме службової дисципліни відповідачем в ході службового розслідування не встановлений, належними та допустимими доказами не доведений. Колегія суддів зазначає, що відповідачем, при звільненні позивача з посади, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу, не в повній мірі враховано сукупність обставин за яких вчинено дисциплінарний проступок, не встановлено розмір заподіяної шкоди, не врахована попередня поведінка позивача. Водночас, будь-які фактори, у тому числі суспільний резонанс навколо відповідних подій, не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку під час прийняття рішення діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та добросовісно. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №826/1916/17 від 06.02.2020 року. Таким чином, відповідачем при проведенні службового розслідування не вжито достатніх та необхідних заходів щодо встановлення обставин, які є необхідними для притягнення особи для дисциплінарної відповідальності, а висновок, складений за його результатами, не відповідає вимогам щодо повноти та об`єктивності і взагалі не підтверджує факту вчинення позивачем саме дисциплінарного проступку, за який його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення. Враховуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що обраний вид дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, не відповідає критеріям, встановленим ч.2 ст. 2 КАС України, щодо обґрунтованості та пропорційності, оскільки при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Тобто, необхідною умовою для накладення стягнення є така ознака порушення службової дисципліни, як вина працівника, наявність якої має бути обов`язково доведена роботодавцем. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що наказ ГУНП в Харківській області № 104 від 10.02.2020 про притягнення до дисциплінарної відповідальності підполковника поліції ОСОБА_1 , прийнятий без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та з порушенням принципу розсудливості, а отже підлягає скасуванню. Таким чином, у даній частині позовні вимоги підлягають задоволенню. Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування Наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області 18.02.2020 № 37 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області, за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Колегія суддів зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службових обов`язків. Застосувавши до позивача крайній захід дисциплінарного впливу у вигляді звільнення без наявності достатніх та доведених підстав, відповідачем порушені приписи діючого законодавства, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Стосовно позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області та стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробітку за час вимушеного прогулу, останні також підлягають задоволенню із застосуванням поряд з нормами спеціального законодавства, загальних законодавчих трудових норм з огляду на наступне. Відповідно до положень статті 77 Закону України "Про національну поліцію" днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби. Відповідно до ч. 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Отже, законодавцем встановлено межі періоду виплати середнього заробітку, а саме: весь час вимушеного прогулу, а відтак, оскільки незаконне звільнення позивача спричинило вимушений прогул, останній підлягає стягненню на користь позивача. Щодо суми грошового забезпечення, яка підлягає стягненню на користь позивача, колегія суддів зазначає наступне. Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України Про оплату праці визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок),. Вказаний Порядок застосовується, зокрема, при обрахуванні вимушеного прогулу (пп. з п.1 розділу 1 Порядку). Згідно з п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Як свідчать матеріали справи, заробітна плата позивача за два місяці, що передувала звільненню становила: грудень 2019 року - 21357,82 грн., січень 2020 року - 12120,71 грн. Середньоденний заробіток складає 797,11 грн. ((21357,82+12120,71):42). Період з 19.02.2020 по 20.05.2021 налічує 312 робочих днів. Таким чином, враховуючи, вказане вище сума яка підлягає стягненню з Головного управління Національної поліції України в Харківській області на користь ОСОБА_2 , а саме середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.02.2020 по 20.05.2021 складає 248698,32 грн. (797,11*312). Стосовно позовних вимог в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області 300000 (триста тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними рішеннями відповідача, колегія суддів зазначає про їх необґрунтованість та зазначає наступне. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Зміст поняття моральної шкоди розкрито у статті 23 Цивільного кодексу України. Так, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Враховуючи те, що матеріали адміністративної справи не містять доказів заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а також підтвердження причинного зв`язку між протиправними діями відповідача і завданням позивачеві від цього моральної шкоди, вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 прийняте з порушенням норм матеріального права та висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення суду про відмову у задоволенні адміністративного позову підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 року по справі №520/3682/2020 скасувати. Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 10.02.2020 № 104 в частині застосування до ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби у поліції (п. 1 наказу). Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області 18.02.2020 № 37 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області, за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробітку за час вимушеного прогулу з 19.02.2020 по 20.05.2021 у розмірі 248698,32 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства. В іншій частині позовних вимог - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 28.05.2021 року