Постанова 4851 № 520/31345/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2025 р. Справа № 520/31345/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Чалого І.С. суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Сагайдак В.В.) від 06.03.2025 року (повний текст складено 06.03.25 року) по справі № 520/31345/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області від 14.06.2022 року № 289 о/с. - визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області від 03.06.2022 року № 296. - зобов`язати начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області поновити ОСОБА_1 старшого сержанта поліції, на посаді поліцейського відділу реагування патрульної поліції Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області. - стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за встановленими нормами за час вимушеного прогулу з 14.06.2022 року до дня поновлення на роботі. - допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 , старшого сержанта поліції, на посаді поліцейського відділу реагування патрульної поліції Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення 14.06.2022 до дня поновлення на роботі. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - залишено без задоволення. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи, а саме те, що з 24.02.2022 року, ОСОБА_1 ніс службу згідно свого штатного розкладу на посаді поліцейського відділу реагування патрульної поліції Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області, розташованому в м. Ізюм Ізюмського району Харківської області. На початку березня 2022 року, внаслідок авіанальотів рф, адміністративна будівля Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області була зруйнована. Від начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 отримано наказ перебувати за місцем своєї реєстрації до особливого розпорядження. З 06 березня 2022 року на території всього міста зникла електроенергія та мобільний зв`язок, таким чином, був позбавлений можливості здійснювати комунікацію. Наказом Мінреінтеграції № 309 від 22 грудня 2022 року на підставі пропозицій відповідних обласних військових адміністрацій затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, що зареєстрований Міністерством юстиції України 23 грудня 200 року за № 1668/39004. Місто Ізюм Ізюмської міської територіальної громади Харківської області внесено до вищевказаного переліку, як територію, що перебувала в тимчасовій окупації та активних бойових дій з 24 лютого 2022 року по 08 вересня 2022 року. Позивач разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та синами ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , таким чином, перебував на тимчасово окупованій території. Розуміючи, що територія міста, на якій позивач перебував разом із сім`єю та виконував свої функціональні обов`язки, фактично з початку збройної агресії російської федерації потрапила під окупацію, намагався декілька разів покинути окуповану територію та переміститись на підконтрольну територію України. Окільки по всій окупованій території було розміщено блок-пости з військовими окупантами та загальновідомим є той факт, що після початку окупації Ізюмської міської територіальної громади, були відсутні будь-які офіційно визнані гуманітарні коридори, які б надавали можливість йому та його родині, безпечно та без ризику для життя покинути окуповану територію. Вказує, що він та його дружина ОСОБА_3 (старший слідчий СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області), як співробітники поліції, учасники АТО, знаходячись в окупації, перебували в постійній небезпеці та під тиском окупаційної адміністрації. 28.04.2022 року позивач зазнав фізичного насилля з боку збройних формувань російської федерації, в зв`язку з чим знаходився на амбулаторному лікуванні у лікаря травматолога КНП Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" ОСОБА_6 з 28.04.2022 року по 12.08.2022 року з діагнозом: відкритий вивіх кісток лівого передпліччя. Післятравматична контрактура лівого ліктьового суглоба з порушенням функції лівої верхньої кінцівки. Так, позивача, старшого сержанта поліції, ОСОБА_1 , поліцейського відділу реагування патрульної поліції Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області було звільнено на підставі Наказу ГУНП в Харківській області від 14.06.2022 № 289 о/с за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, наказу ГУНП в Харківській області від 03.06.2022 №

296. Вказує, що матеріали службового розслідування не містять доказів належного повідомлення позивача керівництвом ГУ НП в Харківській області про його необхідність евакуюватись до 30.04.2022 на підконтрольну територію України за допомогою месенджерів "Viber", "WhatsApp", "Telegram" та надсилання повідомлення на електронну пошту, зважаючи на відсутність мережі Інтернет та мобільного зв`язку в місці перебування позивача в період з 28.04.2022 по 03.06.2022. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладенні в апеляційній скарзі , просить суд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 р. скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Головне управління Національної поліції в Харківській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає апеляційну скаргу безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Вказує, що суд першої інстанції дослідив зібрані по справі докази в їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясував обставини справи, проаналізував зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, ухвалив законне і обґрунтоване рішення. Вказує, що вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, тому слід погодитися з аргументами відповідача про те, що спірні рішення є правомірними та обґрунтованими, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку. З огляду на зазначене, притягнення позивача до відповідальності у вигляді звільнення зі служби саме на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» є правомірним. Просить суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 в адміністративній справі № 520/31345/23 - залишити без змін. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , з 19.03.2007 року проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 року прийнятий на службу в органи Національної поліції. 24.02.2022 року, тобто з моменту початку збройної агресії рф, ніс службу згідно свого штатного розкладу на посаді поліцейського відділу реагування патрульної поліції Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області, розташованому в м. Ізюм Ізюмського району Харківської області. 09.05.2022 до ГУ НП в Харківській області надійшов рапорт начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Ткаченка О.А. про те, що ним 28.04.2022 підлеглим працівникам, в тому числі ОСОБА_7 було надано усний наказ у строк до 30.04.2022 евакуюватись на підконтрольну Україні територію та прибути за місцем дислокації підрозділу для несення служби та виконання своїх функціональних обов`язків. Проте, з 01.05.2022 по теперішній час (по момент подання рапорту) вказаний поліцейський до евакуйованого підрозділу для проходження служби не прибув, відсутній на службі без поважних причин та відповідно до виконання своїх функціональних обов`язків не приступив. Під час службового розслідування відповідачем опитано, зокрема, начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Ткаченка О.А., заступника начальника управління поліції - начальника кримінальної поліції Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 , старшого інспектора СКЗ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Комеристого Ю.О., начальника СД Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Пухтієнка С.С., заступника начальника сектору превенції Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Телешевського А.В., начальника відділу реагування патрульної поліції Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Марченка М.В., заступника начальника СМ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Погорілого В.А., заступника начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Шокуна Д.В., начальника сектору поліцейської діяльності № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Лісняка О.П., начальника відділу поліції № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Гута С.М., начальника сектору реагування патрульної поліції ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Дирдіна А.О., т.в.о. заступника начальника ВП - начальника слідчого відділення ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Семененка О.В., начальника сектору моніторингу ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Салія І.О., начальника відділення поліції ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Березку А.М., здійснені телефонні дзвінки, направлені смс-повідомлення на номер телефону (месенджер "WhatsApp", "Viber"), а також на електронну пошту ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , про необхідність прибуття 19.05.2022 о 15.00 та 20.05.2022 відповідно до ГУ НП в Харківській області, за адресою: м. Харків, вул. Студентська, 5/6, для надання письмових пояснень з приводу подій викладених у рапорті начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області полковника поліції Ткаченка О.А. від 09.05.2022. Про що складено акт від 24.05.2022 № 392/119-15-2022 огляду засобу (програми) електронної комунікації та акт про відмову від надання письмових пояснень від 28.05.2022 № 447/119-15-2022 та за його наслідками 03.06.2022 складено висновок службового розслідування. За висновком службового розслідування ОСОБА_9 порушено ч. 1 ст. 8, пункти 1, 2 ч. 1 ст. 18, п. 24 ч. 1 ст. 23, ч. 2 ст. 24 Закону України "Про Національну поліцію України", ч. 2 ст. 19 Конституції України, пункти 1, 2, 4, 8, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 2 абз. 1 наказу Національної поліції України від 08.04.2022 № 242, п. 1 наказу ГУНП в Харківській області від 15.08.2016 № 818 та визнано за необхідне застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби. У висновку вказано, що з 01.05.2022 по 03.06.2022 старший сержант поліції ОСОБА_1 , був відсутній на службі, без поважних причин, не виконав усний наказ керівників щодо необхідності у строк до 30.04.2022 евакуюватися з окупованих територій та прибути до місця дислокації підрозділу, для проходження служби, виконання своїх функціональних обов`язків, тим самим скоїв прогул, також не взяв участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час його оголошення на всій території України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Пунктом 27 наказу начальника ГУ НП в Харківській області від 03.06.2022 "Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейських ГУНП в Харківській області" вирішено за вчинення дисциплінарного проступку поліцейського відділу реагування патрульної поліції Ізюмського РУП ГУ НП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції. В наказі зазначено про вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1 , що виразився у відсутності на службі без поважних причин з 01.05.2022 по 03.06.2022. Наказом ГУ НП в Харківській області від 14.06.2022 № 289 о/с старшого сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено із служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Позивач вважаючи накази протиправними, звернувся з цим позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами службового розслідування, наявними в матеріалах справи, підтверджено факт порушення позивачем службової дисципліни, відповідачем обґрунтовано та правомірно застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказ ГУНП в Харківській області № 296 від 03.06.2022, яким позивача притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказ ГУНП в Харківській області №289 о/с від 14.06.2022, яким в подальшому реалізовано дане дисциплінарне стягнення, прийняті за висновками службового розслідування, матеріали якого є такими, що беззаперечно свідчать про наявність у позивача вини у вчиненні проступку, за яке він притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII). Частиною 1 ст. 8 Закону № 580-VIII визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Відповідно до пунктів 1, 2 ст. 18 Закону № 580-VIII, поліцейській зобов`язаний 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості. Статтею 24 Закону № 580-VIII установлено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості. У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог. Згідно з ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 8, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; Відповідно до ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За приписами ст. 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Згідно зі ст. 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Відповідно до вимог абзаців другого та третього пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 (далі - Правила етичної поведінки), під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами. Згідно з ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту, порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Порядок проведення службових розслідувань в органах поліції, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення станом на час виникнення спірних правовідносин визначався Порядком проведення службового розслідування у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок № 893). Пунктом 2 розділу V Порядку № 893 визначено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Відповідно до п. 4 розділу V Порядку № 893, службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Згідно з п. 7 розділу V Порядку № 893, розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування. За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту). До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції. Отже, підставою для застосування дисциплінарного стягнення є вчинення дисциплінарних проступків, зокрема, невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення серед установлених законом. З огляду на зазначене нормативне регулювання, колегія суддів вказує, що основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника. Так, 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України "Про ведення воєнного стану" № 64/2022 введено воєнний стан на території України, який внаслідок продовження триває. Судом встановлено, що позивач на час введення воєнного стану проходив службу в Ізюмському РУП ГУ НП в Харківській області. Загальновідомими є обставини, що м. Ізюм Харківської області з початку військової агресії зазнавало артилерійських та ракетних обстрілів, з квітня по вересень 2022 р. перебувало в тимчасовій окупації. Підставою для проведення службового розслідування слугував рапорт від 09.05.2022 ОСОБА_2 в якому зазначено про відсутність позивача на службі без поважних причин. В якості доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді безпідставної відсутності на службі в період з 01.05.2022 по 03.06.2022 відповідач надав висновок службового розслідування, письмові пояснення працівників поліції, акти огляду електронної комунікації та про відмову від надання письмових пояснень. Суд першої інстанції визнав вказані докази належними та достатніми в підтвердження відсутності позивача на службі, у зв`язку з чим дійшов висновку про правомірність притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, шляхом звільнення зі служби в поліції. Проте, колегія суддів зазначає, що вирішуючи спір суд першої інстанції не повно встановив обставини справи, не з`ясував якими саме доказами зафіксовано факт відсутності позивача на службі з травня по червень 2022 р., доведення до позивача усного наказу керівництва про прибуття до місця дислокації, а також підстави відсутності позивача на службі у спірний період. Висновки відповідача про застосування дисциплінарного стягнення до позивача засновувались на тому, що в період з 01.05.2022 по 03.06.2022 поліцейський відділу реагування патрульної поліції Ізюмського РУП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_10 безпідставно був відсутній на службі без поважних причин, не виконав усний наказ керівників щодо необхідності у строк до 30.04.2022 вийти з окупованих територій та прибути за місцем дислокації підрозділу, для проходження служби, виконання своїх функціональних обов`язків, а також не взяв участі у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час його оголошення та на всій території України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Так, опитаний начальник Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 пояснив, що 24.02.2022 особовий склад підрозділу було зібрано по тривозі у зв`язку з веденням військового стану в Україні. З поліцейськими, які прибули до Ізюмського РУП проведено цільовий інструктаж та видано закріплену табельну вогнепальну зброю. 03.03.2022 військовослужбовці РФ окупували територію м. Балаклія та деякі населенні пункти Ізюмського району Харківської області. 01.04.2022 після неодноразових спроб війська РФ окупували усю територію м. Ізюм та Ізюмського району, в результаті чого окремі поліцейські підрозділу опинились в окупації. Поліцейські Ізюмського РУП, які залишились на окупованій території за можливості виходили на зв`язок зі своїми безпосередніми керівниками особисто або через інших поліцейських, з якими перебували в бомбосховищах міста та підвальних приміщеннях будівель. Полковник поліції ОСОБА_2 зазначив, що за його вказівкою керівниками служб та особисто ним встановлювалися місця перебування кожного поліцейського Ізюмського РУП. Крім цього, вівся облік підлеглого особового складу, який не виходив на зв`язок з моменту окупації міста та району або була відсутня інформація про їх місце знаходження. 28.04.2022 відбулася нарада керівництва ГУНП в Харківській області на якій було дано усний наказ керівникам щодо доведення до кожного підлеглого поліцейського про необхідність виїзду з окупованої території до 30.04.2022. Даний наказ в підрозділі було доведено заступникам та усім підпорядкованим керівникам служб. На час проведення службового розслідування на окупованій території знаходилось 58 поліцейських Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, які періодично за можливості виходять на зв`язок (38 - Ізюмський РУП, 12 - відділ поліції № 1 Ізюмського РУП, 2 - відділення поліції № 1 Ізюмського РУП, 6 - СПД № 1 Ізюмського РУП). На даний час вказані поліцейські до евакуйованого підрозділу, розташованого в м. Барвінкове Ізюмського району Харківської області не прибули, до виконання своїх посадових обов`язків не приступили. Опитаний начальник відділу реагування патрульної поліції Ізюмського РУП ГУ НП в Харківській області майор поліції ОСОБА_11 пояснив, що 28.04.2022 ним виконувалась вказівка начальника підрозділу про необхідність негайного виходу особового складу з окупації в строк до 30.04.2022. У зв`язку з цим майором поліції Марченком М.В. здійснювались телефонні дзвінки на контактні номери, якими користуються підлеглі поліцейські, а саме: інспектору ВРПП майору поліції ОСОБА_12 на номер 0953812021, інспектору ВРППкапітану поліції ОСОБА_13 на номер 0661280497, інспектору ВРПП старшому лейтенанту поліції ОСОБА_14 на номер 0509507346, інспектору ВРПП Грязьон К.С. на номери 0992385771/0503964770, поліцейському ВРПП старшому сержанту поліції Шевченку М.В. на номер 0992905519, поліцейському ВРПП старшому сержанту поліції Барвєнову М.М. на номер 0665843848, поліцейському ВРПП старшому сержанту поліції ОСОБА_1 на номер 0509664159, поліцейському ВРПП старшому сержанту поліції ОСОБА_15 на номери 0502503088/0663258775 та поліцейському ВРПП старшому сержанту поліції ОСОБА_16 на номер 0509283952. В ході службового розслідування, з метою з`ясування вищевказаних причин та умов, а також реалізації можливості щодо надання письмового пояснення з вищезазначених обставин, дисциплінарною комісією були здійснені телефонні дзвінки, в тому числі ОСОБА_7 , проте телефон був поза зоною обслуговування. Крім цього, Дисциплінарною комісією на виконання вимог ст. 27 Дисциплінарного статуту був здійснений виклик ОСОБА_1 за допомогою смс - повідомлення на меседжер, а також на електронну пошту з запрошенням прибути 19.05.2022 до ГУНП в Харківській області для надання письмових пояснень (акт огляду засобів електронної комунікації від 24.05.2022). Проте позивач не прибув до ГУНП в Харківській області, про що був складений акт про відмову від надання пояснень (т. 2 а.с. 96-97). Натомість, позивач наполягає та вказує, що з початку військової агресії РФ проти України знаходився у м. Ізюм та перебував на службі. Після окупації міста Ізюм відділ поліції припинив роботу. Позивач отримав вказівку від свого керівника - начальника Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 перебувати за місцем своєї реєстрації до особливого розпорядження. Будь-яких наказів щодо виходу з окупованої території та прибуття до іншого місця дислокації він ні від кого не отримував. Згодом у зв`язку з відсутністю електропостачання в місті Ізюм спілкування засобами зв`язку стало неможливим. За час перебування в окупації він кілька разів намагався виїхати в Харків, проте це було не можливим, оскільки виїзд з окупованої території на територію, підконтрольну Україні - був заборонений окупантами. Також в період з 28.04.2022 по 12.08.2022 позивач перебував на амбулаторному лікуванні у лікаря травматолога КНП Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" ОСОБА_6 з діагнозом відкриттий вивіх кісток лівого передпліччя. Післятравматична контрактура лівого ліктьового суглоба з порушенням функції лівої верхньої кінцівки. Надаючи оцінку встановленим під час судового розгляду справи обставинам, поясненням позивача та підставам притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали службового розслідування не містять та відповідачем не надано належних доказів доведення позивачу усного наказу начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області про евакуацію у строк до 30.04.2022 на підконтрольну територію України та прибуття за місцем дислокації підрозділу для несення служби, як і доказів наявності у позивача можливості евакуюватися з окупованої території у період з 01.05.2022 по 03.06.2022, інформування про транспорт та безпечний маршрут, про місце перетину лінії фронту, а також надання при цьому провідника тощо; отримання запрошення 19.05.2022 до УГІ ГУНП в Харківській області за адресою: вул. Студентська, 5/6, м. Харків, для надання письмових пояснень з приводу відсутності на службі, а як наслідок, відсутні докази не виконання позивачем цього наказу і відсутність на службі з 01.05.2022 по 03.06.2022 без поважних на те підстав. Пояснення начальника відділу реагування патрульної поліції Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_11 достеменно не свідчать доведення до ОСОБА_1 усного наказу щодо негайного виходу з окупації в строк до 30.04.2022, з урахуванням того, що у висновку службового розслідування зазначено про перебування телефону позивача поза зоною обслуговування. Згідно з ч. 3 статті 4 Дисциплінарного статуту, наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу. Приписами п. 30 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв`язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника. Поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв`язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації. Доведення до поліцейського, який відсутній на службі без поважних причин, наказу про виконання застосованого до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади або звільнення зі служби в поліції, здійснюється в порядку, визначеному цією статтею. У разі встановлення поважних причин відсутності поліцейського до наказу по особовому складу, яким виконується застосоване до нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції, вносяться зміни щодо дати його виконання. Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 31 Дисциплінарного статуту, у разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення. Згідно з п. 28 та п. 130 статті 2 Закону України "Про електронні комунікації", електронна комунікація (телекомунікація) - передавання та/або приймання інформації незалежно від її типу або виду у вигляді електромагнітних сигналів за допомогою технічних засобів електронних комунікацій: технічні засоби електронних комунікацій - обладнання, у тому числі із встановленим програмним забезпеченням, станційні та лінійні споруди, призначені для організації електронних комунікаційних мереж. Отже, особа, яка проводить службове розслідування та здійснює ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання до позивача застосованого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів поліції, не зобов`язана впевнитись, чи призвело використання електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника до комунікації з особою відносно якої проводиться перевірка - а саме отримання ним відповідного наказу та дати такого отримання. Відповідно до п. 7 ст. 1-1 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України", тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації. Колегія суддів зазначає, що згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій 25.04.2022 № 75, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 р. № 453/37789, було затверджено перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року. Згідно з розділом VI "Харківська область", до них станом на квітень 2022 року було віднесено, зокрема, території Ізюмського району, а саме: Ізюмська міська територіальна громада. Наведені вище обставини є загальновідомими фактами в розумінні приписів ч. 3 ст. 78 КАС України. Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач був позбавлений можливості здійснювати комунікацію відповідно до положень чинного в Україні законодавства, що було обумовлено відсутністю у останнього можливості стабільно використовувати будь-які форми електронної комунікації (відсутність мобільного зв`язку від операторів України, відсутність можливості користування мережею Інтернет). В силу приписів статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком може вважатись лише винна, протиправна дія чи бездіяльність поліцейського. Відтак, враховуючи, що до суду не надано доказів належного повідомлення та ознайомлення позивача із наказами про необхідність прибуття до відповідного підрозділу та відсутність доказів можливості залишення останнім окупованої території, колегія суддів дійшла висновку, що вина позивача матеріалами службового розслідування не встановлена, а дисциплінарна комісія у цьому конкретному випадку не здійснила всебічного, повного та об`єктивного дослідження та встановлення обставин діяння позивача як поліцейського, а відтак до дисциплінарної відповідальності його притягнуто незаконно. Колегія суддів ще раз наголошує, що невихід працівників на роботу внаслідок ведення воєнних дій та пов`язаних з ними обставин, зокрема перебування на тимчасово окупованій території, не свідчить беззаперечно про їх відсутність на службі без поважних причин. Зазначене обумовлено необхідністю збереження життя та здоров`я таких працівників та їх сімей і не може вважатися як відсутність на роботі без поважних причин. Також, колегія суддів враховує, що про проведення службового розслідування позивач не був обізнаний в належний на те спосіб, а відповідачем не надано доказів наявності у позивача реальної можливості безпечно виїхати з окупованої території. Дії відповідача щодо виклику ОСОБА_1 для надання пояснень під час службового розслідування шляхом здійснення дзвінків за номером телефону та надіслання повідомлень за наявними засобами зв`язку (номер мобільного телефону, скринька електронної пошти, програми-месенджери Viber, Whats App), враховуючи їх не отримання та не спростування відповідачем доводів позивача про відсутність Інтернет з`єднання та мобільного зв`язку, не спростовують доводів позивача про не повне з`ясування всіх обставин. Висновки службового розслідування, які суд першої інстанції визнав обґрунтованими, зроблені лише з урахуванням пояснень керівників поліцейських, відносно яких проводилось службове розслідування, без надання оцінки доводам ОСОБА_1 без з`ясування всіх обставин, відсутності доказів завчасного повідомлення позивачу про виконання цього наказу, без врахування особи позивача, ступеня його вини, обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, його попередньої поведінки, ставлення до служби. Колегія суддів уважає загальновідомим той факт, що після початку окупації територіальної громади Ізюмського району, були відсутні будь-які офіційно визнані гуманітарні коридори, які б надавали можливість позивачу безпечно та без ризику для життя покинути окуповану територію. Більш того, позивач як працівник державного органу України, знаходячись в окупації, перебував в постійній небезпеці та під тиском окупаційної адміністрації, відмовився співпрацювати з незаконними квазіутвореннями, що свідчить про свідому громадянську позицію та відданість Присязі поліцейського. За відсутності в матеріалах справи жодних доказів того, що позивач співпрацював з окупантами та здійснював колабораційну діяльність, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за відсутність на роботі без поважних причин та визначення в якості неповажної причини перебування на окупованій території явно свідчить про незаконність та однобічність висновків службового розслідування та незаконність оскаржуваних наказів. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що висновки відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог ч. 1 ст. 8, пункти 1, 2 ч. 1 ст. 18, п. 24 ч. 1 ст. 23, ч. 2 ст. 24 Закону України "Про Національну поліцію України", ч. 2 ст. 19 Конституції України, пункти 1, 2, 4, 8, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 2 абз. 1 наказу Національної поліції України від 08.04.2022 № 242, п. 1 наказу ГУНП в Харківській області від 15.08.2016 №818, є такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування наказів ГУНП в Харківській області від 03.06.2022 № 296 в частині застосування до поліцейського відділу реагування патрульної поліції Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення та від 14.06.2022 № 289 о/с, яким позивача звільнено із служби в поліції, а також поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського відділу реагування патрульної поліції Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області з 15.06.2022 року. Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Оскільки за наслідками судового розгляду судом прийнято рішення про поновлення позивача на посаді, також на його користь підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Виплата грошового забезпечення поліцейських регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988). Пунктом 2 Постанови № 988 визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. Наказом МВС України від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260). Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення. Пунктом 9 розділу І цього ж Порядку встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата. Зі змісту Порядку № 260, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин та діяв на час звільнення позивача, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби. У свою чергу п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100), визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Таким чином, при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає присудженню на користь позивача з відповідача, правильним є обчислення календарних днів для обрахунку грошового забезпечення. Враховуючи дату звільнення позивача зі служби та прийняття судом рішення про поновлення на посаді, кількість днів вимушеного прогулу складає 1066 днів. Згідно довідки про доходи від 12.03.2023 та довідки про грошове забезпечення № 202 ОСОБА_1 у березні 2022 нараховано заробітну плату у розмірі 25489,13 грн. за 31 день, а у квітні 2022 року -13814,38 за 30 днів. Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача складає 686845,12 грн (1066 дні х 644,32 грн). Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки колегією суддів були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову. Відповідно до пунктів 2 та 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 по справі № 520/31345/23 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області від 03.06.2022 року №

296. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області від 14.06.2022 року № 289 о/с. Поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського відділу реагування патрульної поліції Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області з 15.06.2022 року. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 15.06.2022 року по 15.05.2025 року у розмірі 686845,12 грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов Повний текст постанова складений 26.05.25 року.