Постанова Львівський апеляційний суд № 465/7352/19

Справа № 465/7352/19 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я. Провадження № 22-ц/811/1732/20 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. Категорія:70 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Шандри М.М. суддів: Левика Я.А., Савуляка Р.В. секретаря: Бадівської О.О. за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , його представника ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 05 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, стягнення заборгованості по аліментах та неустойки (пені), ВСТАНОВИЛА: Позивачка у грудні 2019 року звернулася з позовом до відповідача про зміну розміру аліментів, стягнення заборгованості по аліментах та неустойки (пені), посилаючись на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від даного шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , який проживає з нею та перебуває на її утриманні. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 06 листопада 2017 року стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання сина у розмірі ј зі всіх видів заробітку платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до його повноліття, починаючи стягнення з 03.11.2017. Відповідач свій обов`язок по утриманню дитини не виконує належним чином, незважаючи на наявність судового рішення. На даний час їй відомі нові обставини, що свідчать про збільшення прибутків відповідача, які ним офіційно не оприлюднюються. Зокрема, відповідач є приватним підприємцем з неофіційним обігом грошей з 2012 року 14 979 доларів США щомісячно, має неоподатковуваний прибуток у валюті з майнінгу криптовалюти з 2017 року зі щомісячним прибутком 27 766 тисяч доларів. Окрім того, відповідач має у своїй власності пасіки та виробляє на продаж мед, має квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Вже більше пів року відповідач не виплачує жодних аліментів на утримання сина, остання проплата була у березні 2018 року. Відтак, з урахуванням прострочення сплати аліментів стягненню підлягає пеня у розмірі 44 402,12 гривень. З урахуванням того, що відповідач міг би сплачувати аліменти у розмірі 19 008 грн щомісячно, однак приховує свої справжні прибутки, просить змінити розмір та спосіб стягнення аліментів та стягувати із нього щомісячно вказану суму. Із цих самих підстав просить стягнути із нього заборгованість по сплаті аліментів, що становить 441 482,08 грн, які не були йому нарахованими внаслідок шахрайського приховування прибутків за період із листопада 2017 року по грудень 2019 року включно. Рішенням Франківський районний суд м. Львова від 05 березня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, стягнення заборгованості по аліментах та неустойки (пені) задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) суму неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в сумі 44402 ( сорок чотири тисячі чотириста дві) гривні 12 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір з розгляду справи у розмірі 280 ( двісті вісімдесят) гривень 26 копійок. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що рішення суду є упередженим на користь відповідача і таким, що порушує права дитини. Звертає увагу на те, що нею було доведено зміну матеріального стану відповідача фактами і документами, однак суд їх не взяв до уваги та не надав їм жодної оцінки. Просить рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в цій частині. Також рішення Франківського районного суду м. Львова від 05 травня 2020 року в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на те, що він сплачував аліменти в сумах та датах своєчасно державній виконавчій службі, однак ці суми несвоєчасно сплачувала позивачу державна виконавча служба, про що відображено у платіжних квитанціях долучених до матеріалів справи. Вважає, що суд взяв до уваги розрахунок позивача як доказ, який є неналежним, недопустимим і недостовірним, що не відповідає ст.ст.76-79 ЦПК України. Зазначає, що ним були сплачені суми аліментів значно більші ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину, а тому пеня не могла нараховуватись. Також судом першої інстанції не в повній мірі було з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що належними доказами розміру отримуваного його доходу є прийняті контролюючим податковим органом податкові декларації та звіти. З сум, вказаних в цих документах, він виплачував 1/4 частину на виконання судового рішення про стягнення аліментів, що є належним виконанням судового рішення, належним виконанням його обов`язку. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду відзиви на апеляційні скарги (а.с.97-98, 100-102 т.2). У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 свою апеляційну скаргу підтримала, покликаючись на доводи, викладені у скарзі. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила залишити без задоволення. ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_2 з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 просили залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги слід задовольнити частково з таких підстав. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про зміну способу стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що правомірність такого способу захисту, як зміна способу стягнення аліментів, встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України. Разом з тим, усупереч вимог статей 12, 81 ЦК України , позивачка не довела обставини, передбачені статтею 192 СК України, - зміну майнового чи сімейного стану її та дитини, погіршення стану здоров`я дитини після ухвалення судового рішення, яким присуджено сплату аліментів. При ухваленні рішення, місцевий суд врахував правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17. Проте, колегія суддів з такими висновками погодитись не може, виходячи з такого. Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 , посилаючись на положення статей 182, 192 СК України , просила стягнути аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 19008,00 грн щомісячно, при наявності рішення суду про стягнення аліментів у частці від заробітку. Тобто, фактично заявлено позовні вимоги про зміну способи їх стягнення, і як наслідок про зміну розміру аліментів. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, чи їх шлюб розірвано. У частині третій статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Згідно частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Аналіз вказаних норм свідчить, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Тобто, визначення способу (в твердій грошовій сумі чи частці) залежить тільки від вибору одержувача аліментів. При цьому для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі не має значення, що, зокрема: платник аліментів одержує заробіток (дохід) повністю або частково в іноземній валюті; або має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі (правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 523/2927/18 (провадження № 61-13820св19). У частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17 зроблено висновок, який враховано місцевим судом під час розгляд даної справи, про те, що: «СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду». Проте вказані правові висновки зроблено щодо застосування положень частини першої статті 192 СК України, станом на той момент, коли Кодекс не передбачав в окремій нормі право стягувача на зміну способу стягнення аліментів, яке виникло у зв`язку із викладенням Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» (набрав чинності 08.07.2017) частини третьої статті 181 СК України в новій редакції: «3. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів». Однак, підстави для зміни способу стягнення, в нормах СК України відсутні. Окрім цього, до внесення вказаних змін, визначення способу стягнення аліментів входило до дискреційних повноважень суду, яке залежало від встановлених обставин справи, а згідно із діючим законодавством визначення способу стягнення аліментів є виключно диспозитивним правом стягувача. При цьому, дана норма не є відсилочною до положень частини першої статті 192 СК України, в якій зазначено підстави саме для зміни розміру, а не способу стягнення аліментів. Відтак, при вирішенні питання про зміну способу стягнення аліментів підлягають застосуванню положення статей 182-184 СК України, а не положення статті 192 СК України, якою врегульовано інші аліментні правовідносини. У цьому зв`язку, колегія суддів враховує положення частини десятої статті 10 ЦПК України, згідно із якою забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини, а також положення принципу диспозитивності, закріплено у статті 13 цього Кодексу. Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що право вибору способу стягнення аліментів надано лише тому з батьків, з ким проживає дитина, а визначений рішенням суду спосіб стягнення аліментів може бути змінений лише за позовом одержувача аліментів. І можливість такої зміни не пов`язується з наявність чи відсутністю підстав для зміни розміру аліментів, визначених законодавством .А платник аліментів, має право звертатися з позовом про зміну розміру стягнутих рішенням суду аліментів, але в межах визначеного таким рішенням способу їх стягнення. З урахуванням обставин, які підлягають з`ясуванню при визначенні розміру аліментів (зокрема, матеріальне становище платника аліментів) та обставин встановлених в справі, що переглядається, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність зміни способу стягнення аліментів з частки заробітку на тверду грошову суму, розмір якої сприятиме належному забезпеченню інтересів неповнолітньої дитини сторін та який підлягатиме стягненню з ОСОБА_2 , у розмірі 4 000,00 грн щомісячно. Доказів, на підтвердження заявленого позивачкою розміру аліментів, нею до суду не надано. Колегія суддів, визначаючи розмір аліментів також виходить з того, що такий є більшим від мінімального рекомендованого розміру аліментів на одну дитину, визначеного частиною другою статті 182 СК України. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», аліменти у новому розмірі сплачуються з дня набрання судовим рішенням законної сили. Тому вимоги позивача про зміну способу стягнення аліментів з дня пред`яявлення позову до суду не обґрунтовані. Аліменти у новому розмірі слід стягувати з дня набрання судовим рішенням законної сили. Відповідно до ч.1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Згідно наданого позивачем розрахунку, який визначений виходячи із суми заборгованості, визначеної державним виконавцем та не спростовано відповідачем, загальна сума пені становить 44 402, 12 грн. Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 44 402,12 грн, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ч.1 ст. 196 СК України передбачено, що розмір пені, який підлягає стягненню із боржника не може бути більше 100 відсотків заборгованості. Як убачається з матеріалів справи, розмір заборгованість боржника ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 01.12.2019 становила 17 438,92 грн (а.с.148-150 т.1). Ураховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 17 438,92 грн, тому рішення суду в цій частині слід змінити. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про відсутність підстав для стягнення пені у зв`язку із відсутністю заборгованості зі сплати аліментів не заслуговують на увагу, оскільки така погашена ним лише у грудні 2019 року. Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у стягненні з відповідача заборгованості по аліментах, оскільки згідно постанови Франківського ВДВС м. Львова ГУЮ у Львівській області № 38823 від 24.12.2019 заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_2 відсутня. Доводи апеляційної скарги про те, що заборгованість по сплаті аліментів становить 441 482,08 грн, які не були нараховані внаслідок приховування прибутків за період з листопада 2017 по грудень 2019 не обґрунтовані, оскільки така заборгованість зі сплати аліментів не підтверджена належними та допустимими засобами доказування. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 05 травня 2020 року в частині відмови у зміні способу стягнення аліментів скасувати. Ухвалити нову постанову в цій частині позовних вимог. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 4 000 грн щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 05 травня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_2 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в сумі 44 402, 12 грн змінити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в сумі 17 438,92 грн. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено:28.05.2021 Головуючий Судді