Постанова 4811 № 442/5924/18

Справа № 442/5924/18 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В. Провадження № 22-ц/811/693/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 81 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., секретаря Симець В.І. з участю представника боржника Мірчука В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі Філії публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 грудня 2020 року в складі судді Крамара О.В. в справі за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у справі,- встановив: У листопаді 2020 року заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 442/5924/18 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Державний Експортно-Імпортний Банк України» на користь ОСОБА_2 14000 доларів США, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день винесення рішення становить 390556,60 грн та моральну шкоду в сумі 5000 гривень, за рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівськоїї області від 08.11.2018. Вимоги обгрунтовувала тим, що по справі № 442/5924/18 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області виданий виконавчий лист, який перебуває на виконанні в Голосіївскому РВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ), ВП № 60924888. 03.07.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги № 03/07/20, відповідно до якого право грошової вимоги за рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.11.2018 у справі №442/5924/18 належить ОСОБА_1 . Оскаржуваною ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження по цивільній справі №442/5924/18 задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження, а саме: стягувача ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП № 60924888 по виконанню рішення № 442/5924/18 Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, що перебуває на виконанню у Голосіївському РВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ). Ухвалу суду оскаржила представник АТ «Державний експортно-імпортний банк України» Барчук Л.В. В апеляційній скарзі зазначає, що АТ «Укрексімбанк» не був залучений до участі у розгляді заяви, незважаючи на те, що товариство є відповідачем у даній справі, відтак суд вирішив питання про права та обов`язки АТ «Укрексімбанк» без його участі. Зокрема, покликається на те, що до заяви ОСОБА_1 не додано доказів надсилання заяви АТ «Укрексімбанк» чи ОСОБА_2 , як позивачу у справі. При цьому, суд встановивши, що письмову заяву подано без додержання вимог частини першої або другою статті 183 ЦПК України, повертає її заявнику, відтак суд порушив вимоги зазначеної статті. Також зазначає, що заяву про заміну сторони її правонаступником суд розглядає у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Звертає увагу, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено можливість заміни кредитора у зобов`язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, що є договірною передачею зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові, тобто дана норма передбачає передавання кредитором своїх прав іншій особі за правочином, тоді як згідно договору відступлення права вимоги ОСОБА_2 передано свої права ОСОБА_1 , які виникли на підставі рішення суду. Відтак вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом застосовано норму матеріального права, яка не підлягала застосуванню. Крім цього, рішенням встановлено, що правовідносини між ОСОБА_2 та АТ «Укрексімбанк» були деліктними, а не договірними, а на товариство покладено обов`язок по відшкодуванню шкоди, завданої його працівником. Просить скасувати ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 грудня 2020 року та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України). В судовому засіданні представник боржника ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, в обґрунтування надав пояснення, аналогічні доводам скарги. Інші учасники справи в судове засідання не прибули, не повідомили суд про причину неявки. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника боржника ОСОБА_3 на підтримку доводів скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Відтак врахувавши, що 03.07.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір про відступлення права вимоги, згідно п. 1.1 якого Цедент ( ОСОБА_2 ) передає, а Цесіонарій ( ОСОБА_1 ) приймає права вимоги, які виникли на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.11.2018, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження підлягає задоволенню. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів враховує таке. Згідно із ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Судом встановлено, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 листопада 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Укрексімбанк» у користь ОСОБА_2 14000 доларів США, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день винесення рішення становить 390556 грн. 60 коп. Стягнуто з АТ «Укрексімбанк» у користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000 гривень. Стягнуто з АТ «Укрексімбанк» в дохід держави судовий збір в розмірі 3905 грн. 57 коп. за позовні вимоги майнового характеру та 1762 грн. за позовні вимоги немайнового характеру, оскільки позивач як інвалід І групи звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 листопада 2018 року залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року та постановою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року. Тобто, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 листопада 2018 року набрало законної сили, відтак підлягає обов`язковому виконанню. 10.12.2018 Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області видав виконавчий лист № 442/5924/18, який перебував на виконанні в Голосіївскому РВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ), ВП № 60924888 (а.с. 9). При цьому, ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 грудня 2018 року заяву ПАТ «Державний експертно-імпортний Банк України» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню задоволено. Визнано виконавчий лист № 442/5924/18, виданий Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області 10.12.2018 року таким, що не підлягає виконанню повністю, як такий, що видано помилково. В подальшому зазначена ухвала була скасована постановою Львівського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року, однак заяву ПАТ «Державний експортно імпортний банк» також задоволено та з відповідних підстав визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виданий Дрогобицьким міськрайонним судом 10 грудня 2018 року у справі № 442/5924/18. З врахуванням зазначеного, 18.02.2019 старший державний виконавець Голосіївського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 58358123 з виконання виконавчого листа № 442/5924/18, який виданий Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області 10.12.2018. 03.07.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір відступлення права вимоги № 03/07/20, відповідно до якого право грошової вимоги за рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.11.2018, справа №442/5924/18, належить ОСОБА_1 . Згідно п. 4.1. договір набув чинності з моменту його підписання сторонами. З врахуванням зазначеного ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. За змістом статті 512 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із змісту цих норм, зокрема, пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. У разі такої заміни кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10 (провадження № 61-12076св18), постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №2-230/11 та в ухвалі Верховного Суду від 07 лютого 2020 року у справі № 166/822/19. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії виконання судового рішення. Згідно із ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 442 ЦПК України). Звертаючись до суду із заявою ОСОБА_1 зазначала, що набула статусу нового кредитора та отримала право грошової вимоги за рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 листопада 2018 року по відношенню до АТ «Укрексімбанк», як боржника ОСОБА_2 , тобто є правонаступником останнього. Що стосується доводів апелянта про те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України можлива передача кредитором своїх прав іншій особі за правочином, тоді як згідно договору відступлення права вимоги ОСОБА_2 передано свої права ОСОБА_1 , які виникли на підставі рішення суду, колегія суддів звертає увагу на таке. Частинами першою, третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це не встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом. Виходячи із змісту договору відступлення права вимоги № 03/07/20 від 03.07.2020, його предметом є уступка права вимоги за рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.11.2018, справа №442/5924/18. Отже, за вказаним вище договором, не замінюючи кредитора у зобов`язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством, фактично відбулася заміна стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди, чинним законодавством не передбачена. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення. Поряд з цим, судом не встановлено обставин, за яких правомірність правочину про відступлення права вимоги, на підставі якого відбувся перехід права вимоги до ОСОБА_1 , у передбаченому законом порядку спростована на підставі судового рішення. Відповідний договір про відступлення права вимоги не є предметом перегляду в даній справі, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині. Таким чином, ОСОБА_1 набула права вимоги первісного кредитора по відношенню до АТ «Укрексімбанк». Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що заміна сторони у виконавчому провадженні є процесуальним питанням, яке вирішується на підставі відповідних доказів та не поставлене в залежність від обставин справи по суті. Стосовно доводів апеляційної скарги про неналежне повідомлення про розгляд справи необхідно зазначити таке. Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. При цьому, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог ст.ст. 128-130 ЦПК України у спосіб, який забезпечує фіксацію повідомлення або виклику. Як зазначалося вище, заява про заміну сторони виконавчого провадження подана 23.11.2020, оскаржувана ухвала постановлена 14.12.2020, при цьому докази повідомлення судом учасників справи чи заінтересованих осіб в матеріалах справи відсутні. Таким чином, колегією суддів встановлено відповідні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які не можуть залишатися поза увагою, при цьому такі не є підставою для скасування судового рішення враховуючи таке. Підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення визначені статтею 376 ЦПК України. При цьому, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. 2 цієї статті). В апеляційній скарзі відсутні докази, які б свідчили про те, що участь представника АТ «Укрексімбанк» в судовому засіданні спростувала б наявність підстав для заміни сторони виконавчого провадження, відтак апелянтом не надано суду належних та допустимих доказів про те, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи. Більше того, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України). Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (частина друга статті 516 ЦК України). Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального права, тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі Філії публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - залишити без задоволення. Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 26 травня 2021 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк