Постанова 4822 № 724/520/20

______ ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2021 року м. Чернівці Справа № 724/520/20 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Одинака О. О. суддів Литвинюк І.М., Половінкіної Н.Ю. секретар Конецька Д.Г. позивач ОСОБА_1 відповідач відділ освіти, культури, молоді та спорту Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області апеляційна скарга відділу освіти, культури, молоді та спорту Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 15 липня 2020 року та на додаткове рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 24 липня 2020 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Гураль Л.Л. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог В квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Позивач, уточнивши позовні вимоги, просив: -скасувати наказ начальника відділу освіти, молоді та спорту Недобоївської сільської ради Хотинського району Чернівецької області №3-к/тр від 5 березня 2020 року про звільнення його з посади директора Недобоївського закладу середньої освіти І-ІІІ ступенів; -поновити його на посаді директора Недобоївського закладу середньої освіти І-ІІІ ступенів з 06 березня 2020 року; -стягнути з відділу освіти, молоді та спорту Недобоївської сільської ради Хотинського району Чернівецької області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 56 688 гривень 72 копійки. Позов мотивований тим, що 30 серпня 2005 року згідно наказу відділу освіти Хотинської районної державної адміністрації № 378 він переведений на посаду директора Недобоївського загальноосвітнього навчального закладу. 5 березня 2020 року позивач подав заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням. Того ж дня йому видано трудову книжку із записом про звільнення на підставі наказу відділу освіти, молоді та спорту Недобоївської сільської ради № 3-к/тр від 5 березня 2020 року, із яким його ознайомлено не було, про що свідчить відсутність підпису в наказі. Вважав, що його звільнення відбулося з грубим порушенням, оскільки він вправі був до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться. Відповідач, звільнивши його із займаної посади в день подання заяви, порушив гарантоване право, передбачене статтею 43 КЗпП України, на відкликання такої заяви протягом чотирнадцяти днів, а також порушив процедуру звільнення, оскільки в порушення статей 47, 116 КЗпП України розрахунок в день звільнення з ним проведений не був та відповідач не надав довідку про належні йому суми при звільненні. Середній заробіток за час вимушеного прогулу з 6 березня 2020 року по 15 липня 2020 року, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 56 688 гривень 72 копійки. Короткий зміст рішень суду першої інстанції Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 15 липня 2020 року позов задоволено. Скасовано наказ начальника відділу освіти, молоді та спорту Недобоївської сільської ради Хотинського району Чернівецької області №3-к/тр від 5 березня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Недобоївського закладу середньої освіти І-ІІІ ступенів. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Недобоївського закладу середньої освіти І-ІІІ ступенів з 6 березня 2020 року. Стягнено з відділу освіти, молоді та спорту Недобоївської сільської ради Хотинського району Чернівецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 6 березня 2020 року по 15 липня 2020 року в сумі 56 688 гривень 72 копійки. Додатковим рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 24 липня 2020 року допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Недобоївського закладу середньої освіти І-ІІІ ступенів та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. Суд першої інстанції керувався тим, що працівник, який попередив роботодавця про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, має право відкликати раніше подану заяву про звільнення за власним бажанням, при цьому це безумовне право працівника, яке не може бути порушене. Роботодавець не вправі звільнити працівника до закінчення двотижневого строку після подання заяви про звільнення, якщо працівник про це не просить. У заяві позивача про звільнення з роботи від 5 березня 2020 року не зазначені жодні поважні причини, які б указували на відсутність потреби попереджати роботодавця за два тижні про наступне звільнення, а тому у відповідача не було права та обов`язку для звільнення позивача саме з 5 березня 2020 року. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі відділ освіти, культури, молоді та спорту Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області (колишній відділ освіти, молоді та спорту Недобоївської сільської ради Хотинського району Чернівецької області) просить рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом не враховано та не встановлено обставин про не вихід позивача на роботу 6,10-13,16-20,23-27 березня 2020 року, не звернення його у встановлений законом строк із заявою про відкликання заяви про звільнення, що разом із отриманням трудової книжки та підписом в книзі наказів з кадрових питань свідчить про фактичне припинення трудових відносин відповідача з позивачем. Вказівка суду в мотивувальній частині оскаржуваного рішення на зміст частини 2 статті 8 КЗпП України без фактичного застосування до ситуації, яка склалася у даній справі і правого аналізу свідчить про неправильне застосування даної норми матеріального права до правовідносин між сторонами , а саме у вказаній частині йдеться про працівника, який не залишив роботи, тобто бажає працювати і працює, або принаймні з`являється на роботу і намагається її виконувати та не залишає роботу після строку попередження та не вчиняє дій, які свідчать про розірвання трудового договору. Сторонами не було застосовано строк попередження та проведено звільнення позивача в день подання ним заяви на звільнення, оскільки на цьому наполягав сам ОСОБА_1 і бажав розірвання трудових відносин з метою ухилення від дисциплінарної відповідальності. У зв`язку з призначенням за результатами конкурсу на посаду директора Недобоївського закладу середньої освіти І-ІІІ ступенів іншої особи за строковим трудовим договором з 1 липня 2020 року, поновлення на вказаній посаді ОСОБА_1 є неможливим. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що судове рішення є законним та обґрунтованим, а аргументи апеляційної скарги безпідставними. Судом першої інстанції правильно враховано, що сторони трудових правовідносин не можуть в односторонньому порядку змінювати строки попередження. Працівник, який попередив роботодавця про розірвання на його вимогу трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати таку заяву. Враховуючи те, що у заяві про звільнення позивач не ставив питання про звільнення його у певні строки, у відповідача не було законних підстав для його звільнення до закінчення двотижневого строку після подачі заяви про його звільнення. Працівник може відкликати свою заяву про звільнення за власним бажанням в період коли він попереджає власника або уповноважений орган, тобто протягом двох тижнів, а не тоді, коли такому працівнику видано на руки трудову книжку. Безпідставним є аргумент апеляційної скарги про те, що неможливим є поновлення позивача на посаді директора Недобоївського закладу середньої освіти І-ІІІ ступенів у зв`язку із призначенням на таку посаду іншої особи за строковим трудовим договором, оскільки такий строковий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю особу.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Встановлено, що 30 серпня 2005 року ОСОБА_1 переведено з посади заступника директора з виховної роботи Недобоївської ЗНЗ на посаду директора цієї ж установи на контрактній основі, що підтверджується наказом відділу освіти Хотинської районної державної адміністрації №378 (а.с.8 т.1). 3 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до начальника відділу освіти, молоді та спорту Недобоївської сільської ради Хотинського району Чернівецької області ОСОБА_2 із заявою про звільнення з посади директора з 5 березня 2020 року за пунктом 5 статті 36 КЗпП України у зв`язку з переведенням на посаду вчителя української мови та літератури (а.с. 33 т.1). ОСОБА_1 відкликав свою заяву від 3 березня 2020 року та 5 березня 2020 року подав ще одну заяву про звільнення його з посади директора за власним бажанням (а.с. 11 т.1) На підставі вищенаведеної заяви наказом відділу освіти, молоді та спорту Недобоївської сільської ради №3-к/тр від 5 березня 2020 року ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Недобоївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів за власним бажанням з 5 березня 2020 року (а.с.12 т.1). Відповідно до акту про відмову від підпису від 5 березня 2020 року, складеного начальником відділу освіти, молоді та спорту Кирнац Н.Д. в присутності сільського голови Юзви Ю.М. та головного спеціаліста земельного сектора ОСОБА_3 , про те, що ОСОБА_1 з наказом від 5 березня 2020 року №3 - к/тр ознайомився, трудову книжку отримав. Проте, в наказі про звільнення не розписався, мотивуючи це тим, що на наступний день (6 березня 2020 року ), як матеріально-відповідальна особа, прийде щоб передати шкільне майно ревізійній комісії, тоді і розпишеться в наказі та отримає його копію (а.с.40 т.1). В журналі реєстрації наказів з кадрових питань в графі «підпис отримуючого» в рядку №107 із зазначенням короткого змісту наказу «про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Недобоївського ЗНЗ» із зазначенням дати 5 березня 2020 року ОСОБА_1 вчинено підпис (а.с. 37 т.1). ОСОБА_1 вчинив підпис в книзі обліку трудових книжок і вкладишів до них під №3 про отримання своєї трудової книжки 5 березня 2020 року (а.с. 38-39 т.1). З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 25 січня 2021 року змінилась назва відділу освіти, молоді та спорту Недобоївської сільської ради Хотинського району Чернівецької області на відділ освіти, культури, молоді та спорту Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Оскаржувані рішення суду відповідають зазначеним вимогам закону. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення. Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Статтею 21 Кодексу законів про працю Українипередбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Статтею 36 КЗпП України визначено підстави припинення трудового договору, пунктом 4 якої передбачено, що підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39). Відповідно до статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. За змістом статті 38 КЗпП України сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку. За наявності домовленості працівника можна звільнити навіть у день подачі заяви про звільнення. Таким чином, слід дійти висновку про те, що роботодавець, при звільненні за статтею 38 КЗпП України, вправі звільнити працівника з займаної посади на його прохання раніше двотижневого строку, без зазначення причин, але з зазначенням дати звільнення. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 4 листопада 2020 року у справі № 753/1181/18. У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (частина четверта статті 24 КЗпП України). Якщо після закінчення строку попередження трудовий договір не був розірваний і працівник не наполягає на звільненні, дія трудового договору вважається продовженою. Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 279/3334/17-ц зазначено про те, що сторони трудових правовідносин не можуть в односторонньому порядку змінювати строки попередження. Працівник, який попередив роботодавця про розірвання на його вимогу трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати таку заяву, за винятком випадків, коли на його місце було запрошено особу в порядку переведення з іншого місця роботи за погодженням між керівництвом двох роботодавців. При цьому, якщо відсутнє усне чи письмове відкликання заяви про звільнення за власним бажанням і після закінчення строку трудового договору його не було розірвано, а працівник не наполягає на звільненні, дія договору вважається продовженою. Винятки становлять випадки розірвання договору з поважних причин, про що зазначає працівник. Разом з тим, як вбачається із заяви ОСОБА_1 про звільнення його з посади директора Недобоївського закладу середньої освіти І-ІІІ ступенів за власним бажанням жодних причин для розірвання трудового договору раніше двотижневого строку попередження позивач не зазначив. На підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції встановивши вказані обставини з урахуванням наведених норм трудового законодавства, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем порушено визначену законом процедуру вивільнення працівника, у зв`язку з чим позивача звільнено без законної на те підстави. Аргумент апеляційної скарги про те, що закон не забороняє роботодавцеві звільнити працівника із займаної посади на його прохання раніше закінчення двотижневого терміну попередження, оскільки таке звільнення зумовлене досягненням домовленості між сторонами трудового договору, є помилковим, так як відповідачем не доведено прохання позивача щодо його звільнення раніше строку попередження та досягнення домовленості сторін трудового договору про звільнення працівника в день подачі заяви про звільнення. Аргумент апеляційної скарги про те, що сторонами саме за ініціативою позивача не було застосовано строк попередження та було проведено звільнення в день подання позивачем заяви про звільнення з роботи за власним бажанням, оскільки останній намагався уникнути відповідальності за винні дії, не заслуговує на увагу, з огляду на те, що відповідач, з урахуванням того, що однією з визначальних засад цивільного судочинства є змагальність сторін, не довів, що саме вказані обставини спонукали позивача до написання такої заяви та відповідно позивач бажав припинення трудового договору в день подання ним роботодавцю заяви про його звільнення. Помилковим є аргумент апеляційної скарги про те, що про фактичне припинення трудових відносин відповідача з позивачем свідчить неявка останнього на роботу 6,10-13,16-20,23-27 березня 2020 року та невиконання ним в цей період трудових обов`язків з огляду на те, що позивач не зобов`язаний та не вправі після винесення наказу про його звільнення продовжувати виконання таких обов`язків. Безпідставним є аргумент апеляційної скарги щодо неможливості поновлення на вказаній посаді ОСОБА_1 з тих підстав, що на його місце було призначено іншого працівника. Так, частиною п`ятою статті 24 КЗпП України встановлено, що особі, запрошеній на роботу в порядку переведення за погодженням між керівниками підприємств, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Статтею 32 КЗпП України встановлено, що переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію допускається тільки за згодою працівника. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України переведення працівника за його згодою на інше підприємство є підставою припинення трудового договору. У зв`язку з цим на новій роботі працівник укладає інший трудовий договір. При цьому ініціатором переведення може бути як сам працівник, так і власник підприємства або уповноважений ним орган, зацікавлений у переведенні працівника. Вище вказана норма трудового законодавства передбачає можливість припинення трудового договору в порядку переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу чи організацію чи в зв`язку з переходом на виборну посаду за наявності певних умов, а саме: згоди працівника на переведення, угода між власниками або керівниками зацікавлених підприємств (того, на якому працює особа і того, куди він має намір перевестися), наказ за попереднім місцем роботи про переведення, а також наказ про прийняття на роботу за новим місцем роботи. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний укласти трудовий договір з особою, запрошеною на роботу в порядку переведення, з першого робочого дня наступного після дня звільнення з попереднього місця роботи (якщо була обумовлена інша дата з цієї дати) (пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»). Відповідач не надав суду доказів того, що ОСОБА_4 було прийнято на посаду позивача за запрошенням у порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками відповідно до частини четвертої статті 24 КЗпП України. Частинами першою та другою статті 235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Встановивши обставини незаконного звільнення позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав, відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України для стягнення на його користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в сумі 56 688 гривень 72 копійки, розмір якого судом було розраховано на підставі довідки роботодавця від 9 липня 2020 року № 493, згідно з якою середньоденний заробіток позивача складав 644 гривні 19 копійок, що відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №

100. Доводи апелянта про те, що позивач не просив допустити негайного виконання рішення, і вирішуючи це судом порушений принцип диспозитивності, є безпідставними, враховуючи наступне. Відповідно до пунктів 2,4 частини 1 статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень по справах присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. Вказано норма права є імперативною та підлягає застосуванню незалежно від наявності клопотання позивача. Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 12, 76-81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відділу освіти, культури, молоді та спорту Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області залишити без задоволення. Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 15 липня 2020 року та додаткове рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 24 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 28 травня 2021 року. Головуючий О.О. Одинак Судді: І.М. Литвинюк Н.Ю. Половінкіна