Постанова 4818 № 623/4221/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2021 року м. Харків справа № 623/4221/20 провадження № 22-ц/818/2741/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., за участю секретаря судового засідання Супрун Я.С., сторони справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Ізюмська міська рада Харківської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 січня 2021 року, ухвалене в складі судді Одарюка М.П., УСТАНОВИВ: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.05.2019 ОСОБА_2 склала заповіт, яким квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на випадок смерті заповідала позивачу. ОСОБА_2 вибула до Росії на постійне місце проживання та ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. В листопаді 2020 року позивач звернувся до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але державним нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої, оскільки він пропустив строк звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. На думку позивача строк пропущений з поважних прочини, оскільки у зв`язку з тривалою хворобою з 25.09.2019 по 29.09.2020 він знаходився на лікуванні, тому вчасно подати заяву про прийняття спадщини не міг. Просив відновити йому строк для прийняття спадщини та визначити строк на прийняття спадщини тривалістю в два місяці. Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 січня 2021 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 сплинув 14.09.2019, а до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_3 звернувся 24.11.2020. Суд вважав, що наведені позивачем причини попуску строку для прийняття спадщини не є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Надана суду медична довідка від 29.09.2020 не свідчить про неможливість позивача протягом 6 місяців звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини (не зазначено стаціонарно чи амбулаторно лікувався позивач). Інші докази суду не надані. Крім того, позивач звернувся до нотаріальної контори лише через два місяці після закінчення лікування, а саме 24.11.2020. Посилаючись на недоведення позивачем наявності перешкод, які впливали на своєчасність подання заяви до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини за законом, суд вважав відсутніми підстави для надання йому додаткового строку. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, якою просить рішеня суду скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити; судові витрати залишити за ним. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що у строк, встановлений законом, позивач не мав можливості звернутися до нотаріальної контори за прийняттям спадщини у зв`язку з тривалою хворобою, оскільки з 25.09.2019 по 29.09.2020 він знаходився на лікуванні з приводу микобактеріального легеневого туберкульозу, що підтверджується довідкою №134 від 29.09.2019, виданою ТОВ «Клініка Інтер». Дане захворювання є тяжким та небезпечним для суспільства. В період лікування, який тривав понад один рік, він не міг звернутися до нотаріуса, оскільки це викликало б великий ризик інфікування інших осіб. Після завершення лікування апелянт повернувся до спадкової квартири, яка є місцем його реєстрації і фактичного проживання, зібрав необхідні документи і звернувся до Ізюмської державної нотаріальної контори. Крім того, позивач є єдиним спадкоємцем указаної квартири; відповідач Ізюмська міська рада не заперечувала проти позовної заяви. Відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Згідно статті 367 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає. Судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Красноярськ, Красноярського району, Росія, померла ОСОБА_4 (російською мовою), яка на день своєї смерті проживала в Росії, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим «Территориальным отделом агентства ЗАГСу Красноярского края по Ленинсокму району г. Красноярска» (російською мовою) (а.с. 7). ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 07.11.1998, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Банніковим С.І. та зареєстрованого в реєстрі за №3045 (а.с. 8). Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне їй майно, яке складається з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до заповіту, посвідченого нотаріусом Красноярського нотаріального округу Російської Федерації Логвиновой О.А. (російською мовою) 29.05.2019 ОСОБА_4 на випадок смерті заповідала ОСОБА_1 вище вказану квартиру (а.с. 6). Позивач звернувся до Ізюмської державної нотаріальної контори з приводу оформлення спадкових прав, але листом від 26.11.2020 №1746/02-17 за підписом завідувача Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 було відмовлено в зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини після померлої. Після смерті ОСОБА_4 спадкова справа не заводилась (а.с. 10). Згідно довідки №134 від 29.09.2020, виданої головним лікарем ТОВ «Клініка Інтер» (м. Одеса, вул. Прохорівська, 79) ОСОБА_1 з 25.09.2019 по 29.09.2020 перебував на лікуванні з діагнозом микобактеріальний легеневий туберкульоз (а.с. 9). Відповідно до частин 1, 2 статті 1220 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Згідно з частиною 3 статті 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Частиною 3 статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини 3 статті 1272 ЦК України про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними. Вирішуючи питання щодо визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема, тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємця і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Аналогічну позицію висловлено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 16.10.2019 у справі №521/8988/17 (провадження № 61-7419св19). Згідно з частинами 1, 2 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати особисто нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно з пунктами 3.3, 3.6 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі; не допускається приймати заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї або заяви про їх відкликання, складені від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей. З матеріалів справи вбачається, що з 25.09.2019 по 29.09.2020 ОСОБА_1 перебував на лікуванні з діагнозом микобактеріальний легеневий туберкульоз, що підтверджується довідкою №134 від 29.09.2020, виданою головним лікарем ТОВ «Клініка Інтер» (а.с. 9). Враховуючи, що туберкульоз відноситься до соціально небезпечних захворювань, перебування позивача у громадських місцях ставило б під загрозу здоров`я оточуючих, що підтверджує, що ОСОБА_1 не мав фізичної можливості для подачі заяви про прийняття спадщини. Враховуючи доводи позовної заяви та докази, долучені до неї в підтвердження заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає наявними підстави для поновлення позивачу єдиному спадкоємцю ОСОБА_4 щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , строку для прийняття спадщини на указане спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 , та визнання поважною причину пропуску цього строку. Таким чином, у порушення статей 89, 263264 ЦПК України суд першої інстанції неправильно застосував норми законодавства, не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не надав належної правової оцінки доводам і доказам сторін, що призвело до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)", §23). Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням у справі нової постанови про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визначення йому додаткового строку терміном два місяці для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 січня 2021 року скасувати, ухвалити нову постанову. Позов ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради Харківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити. Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом три місяці з дня набрання зазначеною постановою законної сили. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 27 травня 2021 року. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук