Ухвала КГС ВС № 924/641/20

УХВАЛА 28 травня 2021 року м. Київ Справа № 924/641/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Кондратової І.Д., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області (суддя - Танасюк О.Є.) від 17.12.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду (головуючий - Гудак А.В., судді - Філіпова Т.Л., Мельник О.В.) від 16.04.2021 у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача -

1. Фонд державного майна України,

2. ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Наглядової ради акціонерного товариства „Хмельницькобленерго" від 28.04.2020, оформленого протоколом засідання Наглядової ради № 42 від 28.04.2020, ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.12.2020 у справі № 924/641/20, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2021, позов задоволено. Визнано недійсним рішення Наглядової ради акціонерного товариства „Хмельницькобленерго" від 28.04.2020, оформлене протоколом засідання Наглядової ради № 42 від 28.04.2020. 11.05.2021 ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на судові рішення, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вивчивши доводи, викладені у касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху з таких мотивів. Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; - якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; - якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Таким чином, касаційна скарга на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції має містити: 1) зазначення конкретної норми матеріального та процесуального права (абзац, пункт, частина статті), яку неправильно застосував чи порушив суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 2) посилання на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, і при цьому, додатково зазначається: - постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні - у разі оскарження судових рішень з тієї підстави, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України); - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду - у разі оскарження судових рішень з підстави необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах. У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення, не застосували частину 6 статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства", а також неправильно тлумачили приписи пункту 1 частини 1 статті 57 Закону України "Про акціонерні товариства" та пункт 11 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону. Також скаржник посилається на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, 10.09.2019 у справі № 921/36/18 та постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 18/257. Водночас скаржник не визначає жодної з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу. Таке обґрунтування скарги не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України та є підставою для залишення касаційної скарги без руху. Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Керуючись нормами статей 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.12.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2021 у справі № 924/641/20 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом: - подати до суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав) з урахуванням цієї ухвали, з доказами надіслання копій відповідних уточнень (змін) до касаційної скарги іншим учасникам справи.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя І. Кондратова