Постанова Північний апеляційний господарський суд № 920/343/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" травня 2021 р. Справа№ 920/343/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Козир Т.П. суддів: Коробенка Г.П. Кравчука Г.А. при секретарі Вага В.В. за участю представників сторін: від позивача: не з`явився; від відповідача: Лобанова М.Б. дов. від 19.05.2020; від третьої особи: не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Лідвер" на рішення Господарського суду Сумської області від 30.11.2020 (повний текст складено 09.12.2020) у справі №920/343/20 (суддя Жерьобкіна Є.А.) за позовом Приватного акціонерного товариства "УНІКА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Лідвер" третя особа ОСОБА_1 , про стягнення 573 225,70 грн, УСТАНОВИВ: У квітні 2020 року Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Сумської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Лідвер" (далі - відповідач) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) в розмірі 573552,70 грн. Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем вигодонабувачу (ТОВ "Порше Лізинг Україна") страхового відшкодування, згідно договору добровільного комплексного страхування на транспорті №245001/4098/0002924 від 31.01.2018, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до відповідача, як власника транспортного засобу та працедавця особи, яку було визнано винною у ДТП ( ОСОБА_1 ). Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що позивачем не надано доказів того, договір добровільного страхування діяв на момент настання ДТП; позивачем не надано доказів того, що інший учасник ДТП ( ОСОБА_2 ) є працівником вигодонабувача; позивачем не доведено обґрунтованості виплати страхового відшкодування; висновком експерта у кримінальному провадженні було встановлено вину у ДТП як працівника відповідача ( ОСОБА_1 ), так і вину іншого учасника ДТП ( ОСОБА_2 ), що має істотне значення для відшкодування шкоди. Рішенням Господарського суду Сумської області від 30 листопада 2020 року позов задоволено. З Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Лідвер" стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" - 573225 грн 70 коп. шкоди, 8598 грн 39 коп. витрат по сплаті судового збору. Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Лідвер" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивачем не надано доказів сплати страхувальником страхових платежів, не доведено дію договору страхування на момент ДТП та виникнення у позивача права вимоги за цим договором; суд не дослідив висновок експерта, як доказ вини водія ОСОБА_2 у вчиненні ДТП. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване без змін, посилаючись на те, що до позивача, як особи яка відшкодувала шкоду, перейшло право вимоги до винної особи, і виключно страховик приймає рішення чи є той або інший випадок страховим; до предмета доказування у даній справі не входять обставини, чи правомірно було визнано ДТП страховим випадком; вина працівника відповідача була встановлена ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08.05.2019 у справі №539/1370/19, в якій також зазначено, що ОСОБА_1 визнав свою вину; зазначення у висновку експерта про те, що ОСОБА_2 міг уникнути зіткнення не доводить факту його вини у ДПТ, оскільки вина правове поняття, а предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Також просить розглянути справу без участі його представника. Ухвали суду про відкриття апеляційного провадження та відкладення розгляду справи, направлені на адресу місця проживання третьої особи, повернуті поштою з довідкою "адресат відсутній за вказаною адресою". Відповідно до положень ст. 120 ГПК України ухвали вважається врученою вказаній особі. Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладі у апеляційній скарзі, просив її задовольнити. Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 31 січня 2018 року між позивачем, як страховиком, та ТОВ "Порше Лізинг Україна", як страхувальником, було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті №245001/4098/0002924 (далі - Договір страхування), предметом якого є страхування транспортного засобу (далі - ТЗ) Audi A3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (застрахований транспортний засіб). За умовами Договору страхування Страховик зобов`язався у разі настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений Договором строк. Вигодонабувачами за договором є ТОВ "Порше Лізинг Україна" та ТОВ "СВМЕД". Страхова сума складає 726860грн. 19.12.2018 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого позивачем автомобіля Audi A3, під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу MAN F200, державний номер НОМЕР_2 з напівпричепом Kogel SF24, державний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 .. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали пошкодження, що підтверджується відповіддю від Національної поліції України, у якій також зазначено, що ОСОБА_1 порушив п.16.11 Правил дорожнього руху України (далі -ПДР). Зі змісту ухвали Лубненського міськрайонного суду Полтавської області від 08 травня 2019 року справі №539/1370/19 вбачається, що ДТП сталась за наступних обставин: 19.12.2018 року, приблизно о 20 годині 40 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи технічно справним транспортним засобом - сідловим тягачем МАН НОМЕР_4 із напівпричепом КОGEL НОМЕР_5 , рухався по автодорозі, що по вул. Вишневецьких в м. Лубни Полтавській області в напрямку автошляху Київ-Харків-Довжанський. Під`їхавши до зазначеного автошляху, водій ОСОБА_1 зупинився та, знаходячись на другорядній дорозі, на нерівнозначному, нерегульованому перехресті відновив рух та виконуючи маневр повороту в напрямку м. Київ, перед зміною напрямку руху не переконався в безпеці маневру, не надав дорогу автомобілю Audi A3, під керуванням водія ОСОБА_2 , котрий рухався по головній дорозі, а саме по автошляху Київ-Харків-Довжанський з боку від м. Києва. В результаті грубого порушення правил дорожнього руху водій ОСОБА_1 допустив зіткнення керованого ним автомобіля із вищевказаним автомобілем Audi A3 під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля Audi A3 ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому обох виростків лівої великогомілкової кістки зі зміщенням, закритий перелом головки лівої малогомілкової кістки без зміщення і які, згідно висновку експерта № 50 від 12.03.2019 року, за результатами проведеної судово-медичної експертизи, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я. 21.12.2018 вигодонабувачем 2 за Договором страхування (ТОВ "СВМЕД") було подано позивачу Заяву №00283292 про подію, що має ознаки страхового випадку, в якій зазначено, що внаслідок ДТП пошкоджений повністю увесь ТЗ. До заяви були додані пояснення ОСОБА_2 , з яких вбачається, що він рухався у темний час доби на ближньому світлі фар, у зв`язку із рухом транспортних засобів в зустрічному напрямку, при наближенні до перехрестя на дальньому краї ближнього світла фар побачив сідловий тягач МАН НОМЕР_4 із напівпричепом КОGEL НОМЕР_5 , який не надав йому перевагу в русі та, виконуючи лівій поворот, перегородив його полосу руху, він виконав екстрене гальмування та прийняв вправо, але це не допомогло уникнути зіткнення. Ухвалою Лубненського міськрайонного суду Полтавської області від 08 травня 2019 року справі №539/1370/19 було встановлено факт порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 10.1, 16.11 ПДР, який визнав свою вину повністю, встановлено, що він вчинив злочин, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, однак у зв`язку із клопотанням директора ТОВ "Науково-виробнича-фірма "Лідвер", було закрито кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у зв`язку з його передачею на поруки трудовому колективу ТОВ "НВФ "Лідвер", також повернуті вказаному товариству речові докази, зокрема, сідловий тягач МАН НОМЕР_4 із напівпричепом КОGEL НОМЕР_5 . Згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного ТОВ "Експертно-Асистуюча компанія Фаворит" на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту автомобіля Audi A3 становить 833 659,19 грн, а ринкова вартість може складати 629 354,72 грн. ОСОБА_1 направлялось запрошення на огляд автомобіля Audi A3, що підтверджується електронним повідомленням №000349 від 16.05.2019, однак він на огляд не з`явився, що підтверджується протоколом огляду від 21.05.2019 №11809. Залишкова вартість пошкодженого автомобіля Audi A3 становила 51000,00 грн, що підтверджується роздруківкою з сайту ТОВ "Аудатекс Україна". 13.06.2019 позивач направив страхувальнику (ТОВ "Порше Лізинг Україна" запит, у якому вказав, що згідно експертного звіту автомобіль визнано конструктивно зруйнованим, тому, з врахуванням франшизи і вартістю залишків, сума страхового відшкодування становить 672255,70 грн та просив прийняти рішення щодо отримувача страхового відшкодування. 18.06.2019 ТОВ "Порше Лізинг Україна" подало позивачу заяву, у якій просило суму страхового відшкодування перерахувати на його рахунок. 03.07.2019 позивачем, за результатами розслідування обставин страхового випадку, було складено страховий акт №00283292, згідно якого страхова сума - 726860,00 грн, вартість відновлювального ремонту - 833659,19 грн, франшиза - 3634,30 грн, залишкова вартість транспортного засобу 51000,00 грн, сума страхового відшкодування - 672225,70 грн, а вказана подія визнана як страховий випадок. 03.07.2019 позивачем, на підставі Договору страхування та страхового акту, прийнято наказ №00283292/1, яким вирішено виплатити ТОВ "Порше Лізинг Україна" страхове відшкодування у розмірі 672 225,70 грн та вжити заходи щодо стягнення суми відшкодування в порядку регресу з ОСОБА_4 . Платіжним дорученням від 09.07.2019 №096754 позивач сплатив страхувальнику - ТОВ "Порше Лізинг України" суму страхового відшкодування в розмірі 672 225,70 грн. Наданими позивачем доказами підтверджується, що ОСОБА_1 на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем, а сідловий тягач МАН НОМЕР_4 із напівпричепом НОМЕР_5 перебували у користуванні відповідача на законних підставах (оренда), що відповідачем не заперечується. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу MAN F200, державний номер НОМЕР_2 , була застрахована у позивача, згідно з полісом АМ/006681009 (ліміт за шкоду майну 100000 грн, франшиза 1000грн), що підтверджується відомостями з Центральної бази МТСБУ. 20.02.2020 позивач направив відповідачу претензію №25505, у якій вказав, що ним було виплачено страхове відшкодування в розмірі 672 225,70грн, згідно полісу АМ/006681009 відшкодовано 99 000,00 грн та невідшкодованою є різниця у сумі 573 225,70 грн., яку просив сплатити у семиденний термін. У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути 573552,70 грн шкоди. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх доведеності і обґрунтованості. Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Згідно з ч. 2 ст. 512 та ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Як встановлено судом, виплата страхового відшкодування страхувальнику (ТОВ "Порше Лізинг Україна") була здійснена позивачем у зв`язку зі страховою подією та у повній відповідності до умов договору добровільного комплексного страхування на транспорті №245001/4098/0002924 від 31 січня 2018 року. Посилання відповідача на те, що позивачем не надано доказів здійснення страхувальником передбачених договором страхових платежів, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки питання виконання вказаного договору не входить до предмету доказування у даній справі і невиконання страхувальником умов договору було б підставою для прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, однак у даній справі позивачем прийнято рішення про виплату відшкодування. Отже, факт виплати страховиком страхового відшкодування обумовив перехід до нього від страхувальника відповідних прав у порядку суброгації до особи, відповідальної за завдані збитки, в межах понесених ним витрат на виплату страхового відшкодування. Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов`язання, яке існувало на момент заподіяння шкоди і у зв`язку з яким було виплачене страхове відшкодування, та зміна в ньому кредитора. Під час суброгації нового зобов`язання не виникає, первісні правовідносини залишаються незмінними. Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Таким чином, позивач у даній справі витупає на правах потерпілого (ТОВ "Порше Лізинг Україна"), а тому до нього перейшло право вимоги в сумі 672 225,70 грн до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Особою, відповідальною за завдану шкоду, може бути як винна особа - безпосередній її заподіювач, або юридична особа, працівником якої є ця особа,, так і страхова компанія, відповідальна за останніх. Відповідно до п.1.4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду. Цивільна відповідальність безпосереднього заподіювача шкоди (особи винної у ДТП) ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ "СК "УНІКА" (позивачем) у відповідності до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на підставі полісу №АМ/006681009 з лімітом відповідальності по майну у сумі 100 000,00 грн. та франшизою у розмірі 1000,00 грн. Позивачем, у відповідності до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та умов полісу, за рахунок виплати по полісу відшкодовано 99 000,00 грн, отже, різниця між виплаченою сумою страхового відшкодування за Договором страхування та невідшкодованою позивачу сумою становить 573552,70 грн. Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). За змістом ч. 1 та 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України). Згідно з ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Частиною 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, тобто, не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом. Положення ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України). У такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем, а сідловий тягач МАН НОМЕР_4 із напівпричепом КОGEL НОМЕР_5 перебували у користуванні відповідача на законних підставах (оренда), отже, обов`язок з відшкодування шкоди у даному випадку покладається на відповідача. Вирішуючи спір, пов`язаний з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, з урахуванням принципу вини. Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справи, у тому числі матеріалів слідчих органів. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2970/16 від 10.07.2018 року, № 910/20412/16 від 16.07.2018 року. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Як вірно встановлено судом першої інстанції, протиправна поведінка ОСОБА_1 (порушення ним вимог пунктів 10.1, 16.11 ПДР) встановлена ухвалою Лубенського міськрайонного суду у справі №539/1370/18, яка набрала законної сили, вказаною ухвалою також встановлено вину зазначеної особи у вчиненні ДТП і вина ним була повністю визнана. Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_4 була завдана шкода застрахованому позивачем транспортному засобу, а між шкодою і протиправною поведінкою існує прямий причинний зв`язок. Таким чином, в діях ОСОБА_1 наявний повний склад цивільного правопорушення. Щодо доводів відповідача про те, що у ДТП також є вина водія іншого автомобіля, то вказані доводи апеляційним господарським судом не приймаються з огляду на наступне. Так, згідно висновку експерта від 06.03.2019 №111 (експертиза проведена згідно ухвали слідчого судді Лубенського районного суду), на який посилається відповідач, в діях водія сідлового тягача МАН F2000 ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п.п.10.1, 16.11 ПДР і він мав технічну можливість уникнути зіткнення; в діях водія автомобіля Audi A3 ОСОБА_2 вбачаються невідповідності з вимогами п.12.3 ПДР і він мав технічну можливість уникнути зіткнення. Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. З дослідницької частини даного висновку експерта вбачається, що автомобіль МАН F2000, під керуванням водія відповідача, виїхав на перехрестя за 14,33 секунди до моменту зіткнення, в момент виїзду автомобіль Audi A3 знаходився на відстані 350,8 (349,3) метрів, зупинний шлях в умовах місця пригоди становить 78,4 (74,8) метрів, тому автомобіль мав технічну можливість зупинитись, а реальний гальмівний шлях автомобіля Audi A3 становив 30 метрів. Однак, як вбачається з матеріалів справи, ДТП відбулось у зимовий час (19.12.2018) у темну пору доби (20 год. 40 хв.), а водій автомобіля Audi A3 ОСОБА_2 при русі використовував ближнє світло фар, щоб не засліпити водіїв, які рухалися у зустрічному напрямку, що вочевидь впливає на відстань виявлення небезпеки для руху та можливість своєчасного вжиття заходів реагування. Проте, ці обставини не були враховані експертом при проведенні досліджень. Крім того, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що водій відповідача порушив два правила ПДД і його порушення є більш грубим, ніж порушення водія ОСОБА_2 згідно вказаного експертного висновку. За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем належними та допустимими доказами доведена вина саме працівника відповідача. Крім того, суд апеляційної інстанції зважає на те, що відповідач, заперечуючи проти позову, не доводив належними і допустимими доказами у суді першої інстанції факт і розмір шкоди, заподіяної його автомобілю і вину водія ОСОБА_2 у випадку її наявності. Таким чином, відповідач як володілець транспортного засобу, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, в силу положень статей 1172, 1187, 1188, 1194 ЦК України, зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а тому позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції. Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Сумської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні. Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється. Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Лідвер" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 30 листопада 2020 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Сумської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 28.05.2021. Головуючий суддя Т.П. Козир Судді Г.П. Коробенко Г.А. Кравчук