Постанова 4873 № 910/729/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" травня 2021 р. Справа№ 910/729/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коробенка Г.П. суддів: Козир Т.П. Чорногуза М.Г. за участю секретаря судового засідання Огірко А.О. за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 13.05.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Губського Віталія Вікторовича на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 у справі № 910/729/20 (суддя Балац С.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до фізичної особи-підприємця Губського Віталія Вікторовича про розірвання договору та стягнення 148028,06 грн, ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до фізичної особи-підприємця Губського Віталія Вікторовича про розірвання договору про виконання робіт (надання послуг) від 10.11.2017 № 80D913-1585/17 та стягнення 148028,06 грн, з яких: 32123,00 грн - штраф та 115905,06 грн - збитки. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем допущено істотне порушення умов укладеного між сторонами договору про виконання робіт (надання послуг) від 10.11.2017 № 80D913-1585/17 щодо виконання робіт у встановлений договором строк. У відзиві на позов відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, посилаючись на виконання частини робіт за другим етапом договору про виконання робіт (надання послуг) від 10.11.2017 №80D913-1585/17 та повернення позивачу залишку суми, а саме: укладення договору від 21.03.2018 №21/03/2018ЗВ з Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВС-БУД" та виконання вказаним підприємством робіт з виготовлення технічної документації на загальну суму 115905,06 грн, яка (робота) була надана позивачу. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 у справі № 910/729/20 позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Губського Віталія Вікторовича на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" заборгованість в сумі 115905,06 грн, штраф в сумі 32123,00 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 4322,43 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору, суд виходив з того, що станом на день вирішення спору по суті договір є припиненим, що виключає можливість його розірвання в судовому порядку. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 115905,06 грн. збитків та 32123,00 грн штрафу, суд виходив з того, що позивач не отримав кінцевого результату за другим етапом договору, тому, приймаючи до уваги положення пункту 6.1 Договору, є достатні підстави для стягнення з відповідача сплачених за другим етапом грошових коштів в розмірі 115905,06 грн, за вирахуванням повернутих грошових коштів в розмірі 60594,94 грн.; оскільки відповідач не виконав зобов`язання за другим етапом у строк, визначений договором, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача штрафу на підставі пункту 6.5 Договору в сумі 32123,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними. Не погоджуючись із вказаними рішенням суду, фізична особа-підприємець Губський Віталій Вікторович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються заперечення на позов, аналогічні тим, які викладено у відзиві на позовну заяву. При цьому відповідач стверджує, що роботи за договором були виконані частково на суму 115905,06 грн та були надані позивачу (технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель) вчасно (03.08.2018), тобто до кінцевого терміну виконання робіт (20.09.2018). Відповідач вказує, що розрахунок боргу здійснено без врахування поверненої позивачем суми 60594,94 грн. 22.02.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по суті спору. Суд апеляційної інстанції не враховує подані скаржником 19.02.2021 додаткові пояснення у справі (вх. №09.1/13/5170/20 22.02.2021), в яких відповідачем викладено додаткові обставини, з якими останній пов`язує незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення суду, що є доповненням апеляційної скарги, з огляду на порушення останнім встановленого частиною 1 статті 266 ГПК України порядку зміни та доповнення апеляційної скарги. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду постановлено у відповідності до вимог чинного законодавства. В судове засідання апеляційної інстанції 13.05.2021 представники сторін не з`явились, про поважність причин нез`явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду апеляційної інстанції не надходило. Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення позивачу. Також в матеріалах справи міститься конверт з копією ухвали суду апеляційної інстанції про відкладення розгляду справи від 15.04.2021, який надсилався фізичній особі-підприємцю Губському Віталію Вікторовичу за адресою: АДРЕСА_1 , причиною повернення зазначено "за закінченням терміну зберігання". Вказана адреса є адресою місцезнаходження фізичної особи-підприємця Губського Віталія Вікторовича згідно інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17). У свою чергу, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Ухвали Північного апеляційного господарського суду у даній справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Також слід врахувати, що Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. За приписами частини першої ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників сторін. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного. Між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, укладено договір про виконання робіт (надання послуг) від 10.11.2017 № 80D913-1585/17 (далі - Договір), відповідно до предмету якого відповідач бере на себе зобов`язання своїми засобами та за рахунок позивача виконати наступні роботи (послуги): 1) виготовлення технічного паспорту на індивідуальний (садибний) житловий будинок за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Садова 51-а (далі - будинок); 2) реєстрації права власності позивача на будинок в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 3) виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, державної реєстрації земельної ділянки в державному земельному кадастрі, отримання та надання позивачу витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку на якій розташований будинок (п. 1.1, 1.2 Договору). Умовами розділу 2 Договору сторонами визначені порядок і строки виконання робіт, а саме, зокрема: - на першому етапі відповідач зобов`язується забезпечити виконання наступних послуг: виготовлення технічного паспорту на індивідуальний (садибний) житловий будинок за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Садова 51-а; отримання необхідних документів для реєстрації права власності позивача на будинок в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та забезпечення проведення такої реєстрації з отриманням відповідних документів, підтверджуючих реєстрацію права власності на будинок (п. 2.1.1 Договору); - на другому етапі відповідач зобов`язується забезпечити виконання наступних послуг: виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, забезпечення державної реєстрації земельної ділянки в державному земельному кадастрі та надання позивачу витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку на якій розташований будинок (п. 2.4 Договору). Додатковою угодою від 20.02.2018 № 2/63/18 до Договору сторонами деякі пункти Договору викладені в наступній редакції: - платіж за другим етапом здійснюється позивачем у розмірі 100 % вартості робіт та становить 176.500,00 грн. без ПДВ, яку позивач сплачує протягом десяти банківських днів після підписання сторонами цієї додаткової угоди та за умови підписання акту виконаних робіт по першому етапу та надання всіх документів передбачених п. 2.2.1, 2.4.1 Договору та рахунку на оплату (п. 3.3 Договору); - строк виконання робіт (надання послуг) по другому етапу не повинен перевищувати 210 календарних днів з моменту перерахування на рахунок відповідача платежу, передбаченого п. 3.3 Договору (п. 2.6 Договору). Пунктом 6.1 Договору визначено, що у разі виникнення на будь-якій стадії виконання умов цього Договору об`єктивних обставин, що унеможливлюють подальше виконання відповідачем робіт (за певним етапом), передбачених п. 1.2 Договору, сторона, що виявила такі обставини, повинна в письмовому вигляді, в 5-денний термін з моменту виявлення таких обставин, повідомити про це іншу сторону та у разі неможливості виконання робіт, відповідач протягом десяти календарних днів повертає позивачу сплачену суму коштів, яку позивач сплатив відповідачу. Положеннями пункту 6.5 Договору передбачено, що у разі порушення відповідачем строків виконання робіт, визначених у пунктах 2.3 та 2.6 Договору, на строк більше 10 календарних днів, відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 0,1 % суми від вартості робіт, визначеної на певному етапі виконання робіт, за кожен день такої затримки. Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України). Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов`язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України. Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Спір між сторонами процесу виник виключно з приводу виконання відповідачем зобов`язань за другим етапом виконання робіт за Договором, тому спір розглядається судом виключно у цій частині. Колегію суддів встановлено, що на виконання пункту 3.3 Договору, 22.02.2018 позивачем здійснений платіж за другим етапом Договору в сумі 176500,00 грн. Вказану обставину сторони не заперечують. Приймаючи до уваги положення пункту 2.6 Договору, строк виконання зобов`язання відповідача за другим етапом закінчився 20.09.2018. Відповідачем направлений на адресу позивача лист б/н б/д (а.с.14), в якому відповідач повідомив про відсутність можливості завершити повне виконання робіт за другим етапом Договору, надав розрахунок витрат, понесених на виготовлення технічної документації по земельній ділянці на суму 115905,06 грн., а також зазначив про повернення решти грошових коштів за другим етапом в сумі 60594,94 грн, на підтвердження чого до вказаного листа долучено платіжне доручення №N1C6J33405 від 07 грудня 2018. Вказані кошти повернуті позивачу, що останнім не заперечується. Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення зобов`язання за Договором у вигляді неповного виконання робіт за другим етапом, позивачем заявлені вимоги про розірвання Договору, стягнення з відповідача штрафу в сумі 32123,00 грн. та суми збитків в розмірі 115905,06 грн. Приписами статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Загальні норми, якими регулюються відносини суб`єктів господарювання щодо розірвання договорів визначені главою 53 Цивільного кодексу України. Якщо сторони не можуть дійти згоди щодо розірвання договору, вони мають право передати спір на вирішення суду. Під час розірвання або зміни Договору у такий спосіб, потрібно обов`язково дотримуватися вимог передбачених у статтях 651, 652 ЦК України, статті 188 Господарського кодексу України. Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору. Положеннями пунктів 7.1 та 7.2 Договору визначено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.08.2018, але в будь-якому разі - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо інше прямо не передбачено Договором або чинним законодавством України, зміни у Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, які оформлюються додатковою угодою до нього. Приймаючи до уваги те, що додаткові угоди між сторонами Договору в частині строку дії останнього укладені не були та враховуючи встановлену Договором кінцеву дату виконання відповідачем зобов`язання за другим етапом Договору (20.09.2018), колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що станом на день вирішення спору по суті Договір є припиненим, що виключає можливість його розірвання в судовому порядку. Таким чином, позовна вимога про розірвання укладеного між сторонами Договору задоволенню не підлягає. Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Положеннями ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з нормами ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Так, умовами пункту 6.1 Договору визначено, що у разі виникнення на будь-якій стадії виконання умов цього Договору об`єктивних обставин, що унеможливлюють подальше виконання відповідачем робіт (за певним етапом), передбачених п. 1.2 Договору, сторона, що виявила такі обставини, повинна в письмовому вигляді, в 5-денний термін з моменту виявлення таких обставин, повідомити про це іншу сторону та у разі неможливості виконання робіт, відповідач протягом десяти календарних днів повертає позивачу сплачену суму коштів, яку позивач сплатив відповідачу. Судом встановлено, що відповідачем не виконано робіт (послуг) за другим етапом і хоча другий етап має три складових (виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, забезпечення державної реєстрації земельної ділянки в державному земельному кадастрі та надання позивачу витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку на якій розташований будинок), ці складові суд вважає неподільними, оскільки сторони в Договорі не визначили підетапів другого етапу та вартості окремих складових другого етапу. Як вірно зазначив суд першої інстанції, отримавши лише технічну документацію позивач не отримав кінцевого результату за другим етапом Договору, тому, приймаючи до уваги положення пункту 6.1 Договору, є достатні підстави для стягнення з відповідача сплачених за другим етапом грошових коштів, за вирахуванням повернутих, в сумі 115905,06 грн (176500,00 грн - 60594,94 грн). Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пунктом 6.5 Договору розмір договірної штрафної санкції обраховано у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, що за визначенням статті 549 Цивільного кодексу України відповідає поняттю "пеня". Між тим, для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов`язання. Оскільки відповідач не виконав зобов`язання за другим етапом у строк, визначений Договором, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача штрафу (фактично пені) на підставі пункту 6.5 Договору в сумі 32123,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними. Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні. Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає. Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат. Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Губського Віталія Вікторовича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 у справі №910/729/20 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на фізичну особу-підприємця Губського Віталія Вікторовича.

4. Матеріали справи №910/729/20 повернути Господарському суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складено та підписано 28.05.2021 після виходу з відпустки судді Козир Т.П. Головуючий суддя Г.П. Коробенко Судді Т.П. Козир М.Г. Чорногуз