Постанова 4824 № 362/2907/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції Лебідь-Гавенко Г.М. Єдиний унікальний номер справи № 362/2907/2020 Апеляційне провадження №22ц/824/5512/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 травня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мережко М.В., суддів - Верланова С.М., Савченка С.І., секретар - Тютюнник О.І. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України» на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2021 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України» про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги,- в с т а н о в и в : У червні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» звернулося до суду з позовом, в якому просить витребувати транспортний засіб марки VW Passat В7 2,0 І TDI, 2013 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 із володіння ОСОБА_1 у власність ТОВ «Порше Лізинг Україна» та визнати за ТОВ «Порше Лізинг Україна» право власності на транспортний засіб марки VW Passat В7 2,0 І TDI», 2013 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 . Ухвалою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Порше Лізинг Україна» про забезпечення позову (а.с.101-103). Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2020 року ОСОБА_2 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 листопада 2020 року повернуто позивачу заяви про забезпечення позову у справі. Позивач ТОВ «Порше Лізинг Україна» 04 січня 2021 року подав втретє заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на транспортний засіб автомобіль марки VW Passat В7 2,0 I TDI, 2013 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 . Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що станом на дату звернення до суду з цією заявою об`єкт лізингу знаходиться у нового власника ОСОБА_2 , існує велика ймовірність подальшого перепродажу новим власником вказаного автомобіля, чи вчинення відносно нього будь-яких інших правочинів, що призведуть до унеможливлення виконання основного завдання цивільного судочинства, а саме ефективного захисту та відновлення порушених прав та законних інтересів Позивача. Також зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову надасть ОСОБА_2 можливість здійснити відчуження об`єкта лізингу на користь третіх осіб в будь-який час, у тому числі після ухвалення судом першої інстанції рішення на користь позивача, в період поки рішення не набере законної сили. У такий спосіб, в подальшому виникнуть труднощі або ж взагалі буде відсутня можливість відновити порушені права позивача. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2021 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено . Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач ТОВ «Порше Лізинг Україна» подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права, постановити ухвалу про задоволення заяви. У скарзі зазначав, що суд не врахував, що відповідач ОСОБА_2 має реальну можливість відчужити майно, що в подальшому зробить неможливим виконання рішення в разі задоволення вимог позивача. Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 08 квітня 2021 року, 13 травня 2021 року. 25 травня 2021 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи від сторін не надходило, а відтак відсутні підстави вважати поважними причини неявки сторін до суду апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову виходив із того, що викладені у заяві доводи позивача не містять достатніх доказів і правових підстав для задоволення заяви. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке. Згідно ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Судовий захист повинен бути ефективним, що вимагає ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до пункту другого частини першої ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії; Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також забезпечення можливості реального виконання рішення суду у гіпотетичному випадку задоволення позову. Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Як видно із матеріалів справи, майно, а саме власником автомобілю марки VW Passat В7 2,0 I TDI, 2013 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 із 28 липня 2017 року є ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Зважаючи на те, що між сторонами існує реальний спір майнового характеру про витребування майна із чужого незаконного володіння, існує вірогідність того, що власник автомобіля, відповідач ОСОБА_2 , може вільно та на власний розсуд здійснювати правомочності володіння та користування, розпорядження майном, що не лише утруднить, але й зробить неможливим виконання рішення суду по цій справі. Позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача. У даному випадку, вжиття заходів забезпечення позову, накладення арешту на автомобіль з метою недопущення перереєстрації прав на це майно, ніяким чином не створює перешкоди у обмеженні можливості відповідача, користуватися цим майном, та не призведе до невідворотніх наслідків. Вживаючи заходи забезпечення позову, колегія суддів враховує, що саме під час знаходження справи у провадженні суду відповідач не позбавлений можливості здійснити відчуження майна на користь третіх осіб, що у свою чергу потягне необхідність для позивача подання до суду нових вимог і залучення інших співвідповідачів, і це призведе до безконтрольного розширення кола осіб, що не лише утруднить, але й зробить неможливим виконання рішення суду по цій справі. Наведене у свою чергу дає підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав позивача, а відтак ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення. Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України» наклавши арешт на автомобіль марки VW Passat В7 2,0 I TDI, 2013 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_2 , Такі заходи допоможуть зберегти у незмінному стані як саме майно, а також допоможуть забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог. Вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача на час вирішення спору в суді. Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,376 ,381 - 384 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України» задовольнити. Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2021 року скасувати,увалити нове судове рішення. Накласти арешт на автомобіль марки VW Passat В7 2,0 I TDI, 2013 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_2 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на постанову може бути подана до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 27 травня 2021 року. Головуючий Судді