Постанова 4813 № 522/21508/20

Номер провадження: 22-ц/813/6088/21 Номер справи місцевого суду: 522/21508/20 Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.05.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Гірняк Л.А., Цюри Т.В., за участю секретаря Хухрова С.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у відсутності учасників справи,апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі її представника адвоката Журик Тетяни Володимирівни, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2020 року про відмову у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту припинення трудових відносин, заінтересована особа Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , встановив: 03.12.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою, в якій просила встановити факт припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_2 з 06 листопада 2020 року за власним бажанням, які виникли на підставі трудового договору від 18 липня 2012 року (а.с.1-3). Позовні вимоги мотивовані тим, що вона, як внутрішньо переміщена особа, у зв`язку з окупацією АР Крим, позбавлена можливості розірвати трудовий договір з ФОП ОСОБА_2 , яка знаходиться саме в АР Крим, а відтак, позбавлена можливості влаштуватися на іншу роботу. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2020 року у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту припинення трудових відносин, заінтересована особа ФОП ОСОБА_2 , відмовлено (а.с. 20). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката Журик Т.В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2020 року, та постановлення нової, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 24). Вирішуючи питання про слухання справи у спрощеному позовному провадженні, у відсутності учасників справи, колегія суддів виходить із того, що учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання, призначеного на 12.05.2021 року, на 11.00 год., як то передбачено ст. 130 ЦПК України (а.с.62-65). Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч.ч.1,2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Оскільки жоден із учасників даної цивільної справи не надав суду заяви про бажання прийняти участь у справі особисто, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів вирішила слухати справу за відсутності її учасників, на підставі наявних у справі доказів. При цьому, колегія суддів враховує, що за змістом ст. 368 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. У зв`язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення, яким є постанова суду, є 24.05.2021 року. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Відмовляючи ОСОБА_1 у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив із того, що, зі змісту заяви вбачається, що метою звернення останньої до суду є необхідність визначити те, що її трудові відносини з ФОП ОСОБА_2 припинені в результаті розірвання трудового договору за власним бажанням, що надасть змоги заявнику влаштуватися на нову роботу. Оскільки вимоги ОСОБА_1 стосуються вирішення судом її права на працю та інших трудових прав, то суд дійшов висновку про те, що в даному випадку мається спір про право. Апеляційний суд погоджується з таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на наступні обставини. Частиною 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Частина 1 ст. 315 ЦПК України містить перелік юридичних фактів, які встановлює суд, а саме: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3)каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. В ч. 2 ст. 315 ЦПК України зазначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Отже, зі змісту ч. 2 ст. 315 ЦПК України вбачається, що перелік фактів, що мають юридичне значення, наведений в ч. 1 ст. 315 ЦПК України не є вичерпним. Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що метою звернення останньої до суду є необхідність визначити те, що її трудові відносини з ФОП ОСОБА_2 припинені в результаті розірвання трудового договору за власним бажанням, що надасть змоги заявнику влаштуватися на нову роботу. Кодекс законів про працю України в своїх статтях 2, 21, 36, 38 закріплює право особи на працевлаштування шляхом укладення безстрокового трудового договору та право на його розірвання за власним бажанням, а також встановлює певній порядок як прийняття громадян на роботу так і звільнення з неї за власним бажанням. В постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 644/6274/16-ц від 22.08.2018 р. зазначено: «Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право». Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги ОСОБА_1 стосуються вирішення судом її права на працю та інших трудових прав, а отже є спором про право. Спір про право в даному випадку вбачається із того, що питання укладення трудового договору заявника апеляційної скарги ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_2 2013 року є спірним, оскільки наявний в матеріалах справи трудовий договір не має жодних доказів того, що даний договір було укладено саме з ФОП ОСОБА_2 і на ньому відсутні буд-які печатки (а.с.9). Також спірним є питання про надання ФОП ОСОБА_2 заявнику ОСОБА_1 в березні 2013 році відпустки, оскільки до початку окупації АР Крим залишався майже рік, а тому ніщо не заважало ФОП ОСОБА_2 надати відпустку ОСОБА_1 у встановленому законом порядку і зробити про це запис в трудовій книжці. Однак існуючий запис в трудовій книжці про прийняття ОСОБА_1 на роботу продавцем продовольчих товарів 18.07.2012 року жодним чином не свідчить про те, що він зроблений ФОП ОСОБА_2 , а також про те, що між сторонами було досягнуто домовленості, що ФОП ОСОБА_2 буде також надавати відпустку ОСОБА_1 в подальшому, та її звільнення 06.11.2020 року за власним бажанням, про що ставить питання в заяві ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення (а.с.12). У відповідності до ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвалу у справі постановлено у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі її представника адвоката Журик Тетяни Володимирівни, залишити без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Л.А. Гірняк Т.В. Цюра