Постанова Львівський апеляційний суд № 464/4701/24

Справа № 464/4701/24 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М. Провадження № 22-ц/811/2301/24 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2024 року м. Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., секретаря - Зеліско-Чемерис К.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 05 липня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту утримання дитини, в с т а н о в и в: У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку окремого провадження, в якій просив встановити факт перебування ОСОБА_4 на його утриманні. В обґрунтування заявленої вимоги зазначав, що фактично утримує та виховує неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є сином його дружини від попереднього шлюбу. Вказував, що встановлення зазначеного факту має для нього юридичне значення, оскільки заявник як фактичний батько, який насправді виховує сина, бажає встановити соціальну справедливість та в майбутньому, після вирішення справи про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , усиновити ОСОБА_4 , бо саме його ( ОСОБА_1 ) дитина вважає батьком. Наголошував, що встановлення факту перебування дитини на його утриманні буде слугувати ще одним додатковим доказом у справі про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та у майбутній справі про усиновлення. Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 05 липня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі. Ухвалу суду оскаржив заявник ОСОБА_1 , просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обгрунтування завлених вимог апелянт зазначає, ОСОБА_4 , син його дружини від першого шлюбу, з 2018 року постійно проживає разом із матір`ю та заявником ОСОБА_1 та перебуває на його матеріальному утриманні. Зазначає, що він ( ОСОБА_1 ), як фактичний батько дитини, займається вихованням ОСОБА_4 , проводить з ним вільний час, турбується про стан здоров`я дитини та відвідує із сином педіатра. У той же час, біологічний батько дитини - ОСОБА_3 не бере участі у вихованні свого сина, не цікавиться станом його здоров`я, навчальним процесом і більше семи років не платить аліменти на утримання дитини. Вказує, що встановлення факту перебування дитини на утриманні заявника буде слугувати доказом у справі про позбавлення батьківських прав біологічного батька ОСОБА_4 - ОСОБА_3 і буде в майбутньому одним із доказів у справі про усиновлення ОСОБА_1 ОСОБА_4 . Додає, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції помилково вважав, що встановлення факту, про який просить заявник, пов`язано із спором про право і таке не підлягає розгляду в порядку окремого провадження. В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.247, ч.2 ст.372 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 08.10.2024 року, є дата складення повного судового рішення - 18.10.2024 року. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Перелік фактів, що мають юридичне значення та які встановлюються в судовому порядку, передбачений у статті 315 ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.2 ст.315 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. З точки зору закону, під спором про право в справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви. Процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року (справа №640/10329/16). Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. За приписами частини другої статті 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін. Відповідно до статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав. Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22 зазначала, що оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх. Звертаючись до суду із вказаною заявою, ОСОБА_1 зазначав, що встановлення даного факту йому необхідне для вирішення спору про позбавлення батьківських прав біологічного батька - ОСОБА_3 та подальшого усиновлення дитини. Зазначені заявником обставини стали підставою для обґрунтованого висновку суду першої інстанції про те, що вимога ОСОБА_1 фактично пов`язана з виникненням, зміною або припиненням особистих прав батька дитини - ОСОБА_3 , які закріплені в Сімейному Кодексі України. Відтак, з урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт, про встановлення якого просить заявник ОСОБА_1 , не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника. Таким чином, доводи апеляційної скарги не вказують на допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування оскаржуваної ухвали, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін. Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 05 липня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 18 жовтня 2024 року. Головуючий С.М. Бойко Судді: С.М. Копняк А.В. Ніткевич