Постанова 4815 № 555/2247/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 травня 2021 року м. Рівне Справа № 555/2247/20 Провадження № 22-ц/4815/650/21 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Шимківа С.С., суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 08 лютого 2021 року (ухвалене у складі судді Собчука А.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину,- в с т а н о в и в : У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину. Свої позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Березнівського районного суду Рівненської області на її користь стягнуто з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 30 відсотків від всіх доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. 19 грудня 2020 року доньці виповнилося вісімнадцять років. Вона навчається в інституті прокуратури та кримінальної юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, на денній формі навчання за контрактом. Згідно договору про надання освітніх послуг № 269/1ф від 31.01.2020 року, платна форма навчання. Вартість навчання доньки за один рік складає 28 300 гривень, проживання у гуртожитку коштує 6240 гривень, вартість проїзду дитини до місця навчання 600 гривень в один бік. Крім того, доньці необхідно забезпечити харчування, одяг та взуття, речі першої необхідності, підручники, навчальне приладдя, можливість користування інтернетом, тобто для забезпечення проживання доньки і її навчання у рік необхідно витратити більше 70 000 гривень. Зважаючи на рівність батьківського обов`язку щодо утримання дитини зазначає, що з відповідача слід стягнути аліменти на її користь у розмірі 3 000 гривень щомісячно на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 .. Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 08 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини, дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 21 грудня 2020 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання, а саме 30 червня 2024р., але не більше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. Ухвалюючи оскаржуване рішення та визначаючи вищевказаний розмір аліментів на повнолітню дитину, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач офіційно працевлаштований, не є особою похилого віку, працездатний, має задовільний стан здоров`я, однак на його утриманні перебуває дружина, яка не працює, брат дружини ОСОБА_4 , який є інвалідом І групи, а тому місцевий суд, зважаючи й на матеріальне становище позивачки, виходячи з принципу розумності та справедливості, розміру прожиткового мінімуму, вважав доцільним визначити розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання дитини, у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 гривень щомісячно до закінчення навчання. Такий розмір аліментів, на думку місцевого суду буде відповідати засадам розумності і справедливості та буде співмірним потребам дитини та можливостям батька. Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі заперечує щодо обов`язку відповідача утримувати свою дружину, яка не працює та її брата, який є інвалідом 1 групи, оскільки його дружина звільнилася з роботи за власним бажанням, а брат отримує соціальну допомогу. Також заперечує щодо наданого відповідачем акту обстеження житлово-побутових умов, затверджених сільською радою, у якому зазначається, що ніякого підсобного господарства у відповідача немає, однак, як він сам визнав - він мав гусей і на даний час у нього у господарстві є кури. Покликається на покази свідка зі сторони відповідача - ОСОБА_5 , яка вказала, що відповідач має у своєму користуванні земельні ділянки, на яких він вирощує сільськогосподарську продукцію, яка, зокрема, використовується на корм для птиці. Відповідач надав суду довідку з сільської ради, про те, що будинок, у якому він проживає не газифікований і не електрифікований. Разом з цим, як пояснив у судовому засіданні відповідач у будинку встановлений твердопаливний котел і обігрів будинку здійснюється твердим паливом. Відповідач також користується електроенергією за домовленістю із сусідами. Таким чином, вважає, що пріоритетної проблеми у газифікації і електрифікації будинку у відповідача немає і відсутність газифікації будинку не може бути перешкодою у наданні матеріальної допомоги доньці, яка навчається. Відповідно до довідки, наданої відповідачем щодо отримуваних доходів, його заробітна плата у грудні 2020 року склала 7626 грн.43. коп., при цьому, відповідач має підсобне господарство і відповідно доходи від нього. За таких обставин, стверджує, що доходи відповідача дають йому можливість надавати матеріальне утримання дочці, яка навчається, у розмірі, який заявлений в позовній заяві, тобто, 3000 гривен у місяць. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. У поданому на апеляційну скаргу відзиві відповідач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення місцевого суду - без змін. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Положеннями статті ст. 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною першою ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судом встановлено, що сторони по справі є батьками повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 . Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 . Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 27.05.2020 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання доньки у розмірі 30 % від всіх доходів на дитину щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття. На даний час стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 припинено, у зв`язку з досягненням нею повноліття. ОСОБА_3 навчається в інституті прокуратури та кримінальної юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого на денній, платній формі навчання за контрактом, що підтверджується договором про надання освітніх послуг №269/1ф від 31.01.2020 року. Проживає в гуртожитку АДРЕСА_1 . У зв`язку з навчанням, повнолітня донька сторін потребує матеріальної допомоги. Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Статтею 200 СК України встановлено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого майна або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Згідно із роз`ясненнями п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 року №3 обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягненням дочкою, сином віку який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчатися; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Відповідно до наведеного спроможність надавати матеріальну допомогу є предметом доказування. Також, у роз`ясненнях, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 року вказано на те, що стягуючи аліменти на повнолітню дитину, слід також мати на увазі, що з часу повноліття дитина стає працездатною та має фізичну можливість додатково здійснювати своє утримання за рахунок інших доходів, а тому слід з`ясовувати факт отримання повнолітньою дитиною іншого доходу ніж аліменти, зокрема доходу від орендної плати за земельний пай, стипендії тощо. Визначаючи розмір аліментів, суд має виходити з розумності та достатності вказаного розміру стягуваних аліментів, необхідних для задоволення потреб позивачки на утримання дитини, а також з реальної можливості відповідача вказаний розмір аліментів сплачувати щомісячно, не порушуючи прав останнього. З огляду на те, що донька сторін ОСОБА_3 є студенткою денної форми навчання за контрактом, вона не має можливості працювати, а також не отримує стипендії. Крім того, вказана особа, яка ще не закінчила відповідного навчального закладу, не має потрібного обсягу професійних знань та навичок, які необхідні для такого працевлаштування. Приймаючи до уваги матеріальне становище як відповідача, так і позивача, а також виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності та враховуючи вимоги ст. ст. 182, 183, 200 СК України, місцевий суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки до закінчення навчання. Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов, проведеного комісією у складі: старости ОСОБА_6 , секретаря сільської ради Миронець Г.В., військового обліковця ОСОБА_7 , комісією виявлено, що ОСОБА_2 на даний час працює кочегаром у "Комуненергія" м. Березно і проживає у АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 має власний незакінчений житловий будинок, загальна площа якого становить 80 кв.м., а житлова площа складає 20 кв.м.. Будинок не газифікований. З підсобного господарства не тримають нічого. Склад сім`ї ОСОБА_2 слідуючий: ОСОБА_5 - дружина, не працює, проживає у с. Зірне, без реєстрації; ОСОБА_4 - брат дружини, 1982 р.н., інвалід 1 групи, проживає у с. Зірне, без реєстрації. В сім`ї тяжке матеріальне становище, так як не вистачає коштів па купівлю продуктів харчування, засобів гігієни і лікування ОСОБА_4 , який є інвалідом з дитинства і потребує постійного стороннього догляду. Факт працевлаштування ОСОБА_2 у КП "Березнекомуненергія" підтверджується трудовою книжкою останнього. З довідки про доходи, виданої КП "Березнекомуненергія", вбачається, що сукупний дохід ОСОБА_2 за три місяці (жовтень, листопад, грудень 2020 року) складає 17968,87 грн.. Визначаючи розмір аліментів, враховуючи майновий стан обох батьків повнолітньої ОСОБА_3 , колегія суддів, виходячи з принципу розумності та справедливості, розміру прожиткового мінімуму, погоджується із визначеним місцевим судом розміром аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання дочки, у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень щомісячно до закінчення навчання. Позивачкою не доведено, а судом не встановлено, наявність у відповідача такого матеріального стану, який би дозволяв останньому надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці, яка навчається, у розмірі, який заявлений ОСОБА_1 до стягнення. Установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи, по своїй суті зводяться до незгоди скаржника з висновками суду та ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Заразом, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судовим рішенням на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (Hirvisaari v. Finland ("Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін, відповідно до ст. 375 ЦПК України, є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні. За таких обставин, підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують. Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 08 лютого 2021 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Шимків С.С. Судді: Боймиструк С.В. Хилевич С.В.