Постанова 4801 № 127/3518/15-ц

Справа № 127/3518/15-ц Провадження № 22-ц/801/1164/2021 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М. Доповідач:Войтко Ю. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б., суддів Міхасішина І. В., Матківської М. В., з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н. Р., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Усов Юрій Вікторович, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 30 березня 2021 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Бойка В. М. в залі суду в м. Вінниці, в справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2015 у цивільній справі № 127/3518/15-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2015 у цивільній справі № 127/3518/15-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Одночасно надав суду заяву про забезпечення позову. Представник заявника адвокат Усов Ю. В. обґрунтував заяву про забезпечення тим, що 15.09.2015 Вінницьким міським судом Вінницької області був виданий виконавчий лист з примусового виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24.06.2015 року. 16.02.2021 року головним державним виконавцем Центрального відділу ДВС у м. Вінниці Центрально-Західного управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Микитюком М. О. було відкрите виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого листа. На теперішній час ніщо не заважає головному державному виконавцю вчиняти дії щодо примусового виконання виконавчого листа № 127/3518/15-ц, що може призвести до необґрунтованої втрати належних заявнику грошових коштів. Також, заявник зазначає, що подальше виконання виконавчого листа, який виданий на підставі оспорюваного судового рішення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів заявника. Враховуючи вищевикладене, представник заявника просив суд зупинити стягнення на підставі виконавчого листа № 127/3518/15-ц, який виданий Вінницьким міським судом Вінницької області 15.09.2015. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 березня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову. Залишаючи заяву без задоволення, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв`язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд першої інстанції вважав, що зупинення стягнення на підставі виконавчого листа порушує право АТ КБ «Приватбанк» як стягувача у виконавчого провадженні. Захід забезпечення позову, який просить вжити заявник, порушують права стягувача та фактично має наслідком відкладення, зупинення чи інше втручання у вчинення виконавчих дій, які проводяться державним виконавцем, під час виконання рішення суду. Враховуючи викладене, перевіривши аргументованість поданої заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову. Не погоджуючись з ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 березня 2021 року, представник відповідача адвокат Усов Ю. В. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а висновки, які були зроблені судом, не відповідають обставинам справи. Просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заяву про зупинення стягнення на підставі виконавчого листа № 127/3518/15-ц, який виданий Вінницьким міським судом Вінницької області 15.09.2015. Апеляційна скарга мотивована тим, що за аналогією закону з метою захисту прав та законних інтересів учасника судового процесу до заяв про перегляд заочного рішення можуть бути застосовані інші положення ЦПК, зокрема норми, що регулюють забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову наведені аргументи щодо безпідставності пред`явлених до відповідача вимог з боку позивача. Також у заяві про перегляд заочного рішення вказано про те, що причина неявки відповідача у судове засідання була поважною. Зазначені в заяві обставини, на його думку, яскраво свідчать про те, що між сторонами у справі дійсно виник спір з приводу наявності чи відсутності заборгованості по кредитному зобов`язанню. І цей спір на теперішній час є не вирішеним. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.03.2021 відповідачу було поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. Таким чином, станом на 30.03.2021, як і станом на теперішній час заочне рішення Вінницького міського суду від 24.06.2015 не було і не є в законній силі, і виконавчий лист, який був виданий судом на підставі цього рішення, виконуватись не може до закінчення строків, встановлених ст. 289 ЦПК України. Із заявою про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 звернувся до суду саме за захистом своїх законних прав та інтересів, натомість невжиття заходів забезпечення заяви про перегляд заочного рішення може призвести до невиправданих грошових витрат, адже державним виконавцем продовжуються проводитись виконавчі дії. У строк, встановлений апеляційним судом, позивач ПАТ КБ «Приватбанк» не подав відзив на апеляційну скаргу. В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити. Апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Визначений статтею 152 ЦПК України перелік видів забезпечення позову не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані інші його види. Разом із тим недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»). Крім того, у відповідності до положень частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Згідно з частинами першою, другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки. Відповідно до статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення. Вказана норма містить імперативний припис, відповідно до якого виконавець зобов`язаний зупинити виконавче провадження за наявності підстав, передбачених в частині першій статті 38 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому закон не пов`язує реалізацію вказаних повноважень з ухваленням відповідного судового рішення. Крім того, з системного аналізу абзацу 2 частини восьмої статті 394, статті 436 ЦПК України вбачається, що на законодавчому рівні проводиться розмежування між зупиненням виконання оскаржуваного судового рішення, яке застосовується у випадку, якщо судове рішення підлягає примусовому виконанню, й зупинення дії судового рішення, якщо рішення не передбачає примусового виконання. Відповідно до частини другої статті 370 ЦПК України у випадку відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, яка надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятого ним судового рішення та рішення суду першої інстанції, що оскаржується. З наведеної норми вбачається, що суд апеляційної інстанції може зупиняти дію судових рішень, які не підлягають примусовому виконанню, але не має повноважень вирішувати питання щодо зупинення виконання рішення суду першої інстанції, якщо останнє підлягає примусовому виконанню, оскільки наведене відноситься до виключної компетенції виконавця на підставі частини першої статті 38 Закону України «Про виконавче провадження». Отже, зупинення виконання рішення суду першої інстанції, яке підлягає примусовому виконанню, є виключною компетенцією виконавця. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 січня 2021 року, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 466/5766/13-ц. Згідно з статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Усов Юрій Вікторович, залишити без задоволення. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 30 березня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27 травня 2021 року. Головуючий Ю. Б. Войтко Судді: І. В. Міхасішин М. В. Матківська