Постанова 4818 № 953/3607/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «02» червня 2020 року м. Харків справа № 953/3607/20-ц провадження 22ц/818/3150/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б., за участю секретаря - Колосовської А.Р., учасники справи: скаржник - ОСОБА_1 , заінтересовані особи - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А., Акціонерне товариство «ОТП Банк» розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Київського районного суду м. Харкова від 18 березня 2020 року в складі судді Бородіної Н.М. в с т а н о в и в: У березні 2020 року ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитро Анатолійович, Акціонерне товариство «ОТП Банк» звернувся до суду з скаргою на дії приватного виконавця, яку в подальшому уточнив та просив визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. щодо проведення оцінки майна та передачу на реалізацію арештованого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 неправомірними; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. у зведеному виконавчому провадженні № 59322033 скасувати висновок про вартість об`єкта оцінки від 12 лютого 2020 року та заявку про подальшу передачу на реалізацію квартири АДРЕСА_1 ; заборонити передачу на реалізацію квартиру АДРЕСА_1 на період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», в межах зведеного виконавчого провадження № 59322033. У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про зупинення реалізації нерухомого майна, яка мотивована тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з нього на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» суму заборгованості в розмірі 1 742 506,02 грн. Зазначив, що приватним виконавцем передано на реалізацію квартиру АДРЕСА_1 , яка підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Вказав, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа. Вважав, що зупинення стягнення за виконавчим документом має наслідком зупинення виконавчого провадження, що охоплює його вимогу. Просив зупинити стягнення на підставі виконавчого листа № 640/15272/18, виданого Київським районним судом м. Харкова про стягнення з нього на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» грошових коштів у розмірі 1 742 506,02 грн та виконавчого листа № 640/15272/18, виданого Київським районним судом м. Харкова про стягнення з нього на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» витрат по сплаті судового збору у розмірі 26 137,59 грн у зведеному ВП № 59322033, а саме зупинити реалізацію нерухомого майна, яке належить боржнику, квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 в рамках зведеного виконавчого провадження № 59322033, реєстраційний номер лоту 409174 до завершення розгляду скарги. Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 18 березня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення скарги відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою судді ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити заяву. Вважав, що суд може вжити заходи забезпечення скарги, а не тільки позову, оскільки виконання рішення суду є стадією цивільного процесу; що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення. Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. В судове засідання учасники справи не з`явилися. Матеріали справи містять відомості про належне повідомлення учасників справи. Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Клопотань щодо відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило. Виходячи з вимог закону, обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, ухвалу судді залишити без змін. Ухвала судді суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивована тим, що процесуальні питання розгляду скарг на дії державних та приватних виконавців регламентовані розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень». Зазначеним розділом не передбачено можливості забезпечення вимог скарги шляхом зупинення реалізації арештованого нерухомого майна боржника аналогічно до забезпечення позову. Матеріали справи свідчать про те, що в провадженні суду першої інстанції перебувала цивільна справа за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А., Акціонерне товариство «ОТП Банк» на дії приватного виконавця. У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення скарги, в якій просив зупинити реалізацію нерухомого майна. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. У статтях 149, 150 ЦПК України зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову. Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Разом із тим, згідно із статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України). Із роз`яснень, викладених у пункті 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» вбачається, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вживати заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів таких як: забезпечення скарги шляхом зупинення реалізації майна, оскільки за приписами вищевказаних норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця. Доводи ОСОБА_1 щодо того, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що суд може вжити заходи забезпечення скарги, а не тільки позову, оскільки виконання рішення суду є стадією цивільного процесу; що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, є необґрунтованими. Повноваження судів першої та апеляційної інстанцій при вирішенні цивільних справ визначені ЦПК України, зокрема, повноваження щодо вжиття заходів забезпечення позову. У ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації майна. Враховуючи те, що ухвалу суду постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її зміни або скасування немає. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до постановлення помилкової ухвали, у зв`язку з чим на підставі статті 375 ЦПК України апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу судді Київського районного суду м. Харкова від 18 березня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 05 червня 2020 року.