Постанова Рівненський апеляційний суд № 555/2156/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 травня 2021 року м. Рівне Справа № 555/2156/20 Провадження № 22-ц/4815/655/21 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Гордійчук С.О., суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С., секретар судового засідання : Шептицька С.С. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 02 лютого 2021 року, ухвалене в складі судді Старовецької Ю.В., у справі № 555/2156/20, в с т а н о в и в : У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Відповідач по справі є його сином, який не проживає у вищевказаному житловому будинку більше двадцяти років. Місце знаходження та фактичне проживання відповідача є АДРЕСА_1 . Просить суд про задоволення позовних вимог. Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 02 лютого 2021 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_2 понад один рік без поважних причин не проживає у житловому будинку позивача, будь-яких перешкод у користування відповідачу позивач не чинить. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі. Зазначає, що жодного іншого житла для проживання він немає. Вважає помилковими висновки суду, щодо його проживання з дітьми та дружиною. Покликається на те, що на вимогу позивача давав готівкові кошти для оплати комунальних послуг. У відзиві на апеляційного суду позивач заперечує доводи останньої просить рішення суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам судове рішення відповідає в повній мірі. Установлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09 грудня 2009 року. Відповідно до довідки виконавчого комітету Моквинської сільської ради Березнівського району Рівненської області від 05.11.2020 року за №1370, ОСОБА_1 дійсно зареєстрований в АДРЕСА_1 . Крім нього, за вказаною адресою зареєстровані: дружина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 . У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності. Згідно ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб. Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК УРСР до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство. За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Відповідно до частини другої статті 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Вичерпного переліку поважності причин не проживання у житловому приміщенні законодавство не встановлює, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує у кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи. Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Тлумачення наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження майном, що перебуває у приватній власності, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі звернутися до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, або шляхом виселення (негаторний позов). Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. У відповідності до положень статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права. Убачається, що позивач відповідно до вимог ч.1 ст. 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, оскільки реєстрація відповідача впливає на можливість отримання позивачем (розмір, вид, тощо) соціальних видів забезпечення, як то: субсидії, матеріальної допомоги, тощо. Згідно акту №1376 обстеження фактичного проживання в с.Моквин Березнівського району від 05.11.2020 року та довідки виданої виконавчого комітету Моквинської сільської ради Березнівського району Рівненської області від 05.11.2020 року за №1370, відповідач ОСОБА_2 , зареєстрований, але зі слів сусідів, не проживає в АДРЕСА_1 , більше двадцяти років. Будь-які докази на спростування цієї обставини відповідач суду не надав. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 статті 3 ЦК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сутність добросовісності передбачає вірність зобов`язанням, повагу до прав інших суб`єктів, обов`язок до співставлення власних та чужих інтересів, унеможливлення заподіяння шкоди третім особам. Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Враховуючи те, що позивач є власником будинку, а реєстрація відповідача створює перешкоди у користуванні житлом, а також враховуючи те, що відповідач в будинку не проживає тривалий час, а проживає у зі своєю сім`єю в АДРЕСА_1 , тому задовольняючи позов шляхом позбавлення відповідача права користування будинком, не буде порушено справедливого балансу між інтересами осіб - учасників справи. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач немає іншого житла не заслуговують на увагу, оскільки належними та допустимими доказами не підтверджені. Доводи скаржника про те, що йому чиняться перешкоди у проживанні у спірному будинку є неприйнятними, оскільки також не спростовані належними доказами. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 02 лютого 2021 року залишити без зміни. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 27 травня 2021року. Головуючий : Гордійчук С.О. Судді : Боймиструк С.В. Шимків С.С.